Рішення

від 18.09.2018 по справі 264/2637/18

ІЛЛІЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МАРІУПОЛЯ

264/2637/18

2/264/1212/2018

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" вересня 2018 р. Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області під головуванням судді Кузнецова Д. В. , за участю секретаря судового засідання Мащенко Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Третьої Маріупольської державної нотаріальної контори про скасування арешту з нерухомого майна,

В С Т А Н О В И В:

В травні 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Третьої маріупольської державної нотаріальної контори про скасування арешту з квартири.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за біржовим договором купівлі-продажу від 08 грудня 1994 року він є співвласником квартири за адресою АДРЕСА_1. У вересні 2017 року він звернувся до нотаріальної контори для продажу своєї квартири, однак йому повідомили про наявність арешту на вказаній квартирі, який був накладений на підставі постанови Іллічівського районного суду м.Маріуполя від 25.10.1994 року та зареєстрований Першою маріупольською державною нотаріальною конторою в 2005 році на підставі даних наданих Третьою маріупольською державною нотаріальною конторою. Після цього він звертався до Іллічівського районного суду за інформацією про підстави арешту та була надана відповідь про відсутність відомостей про накладення арешту на дану квартиру. У зв'язку із цим вказує про порушення його права власності, а саме повноваження на розпорядження своїм майном та можливість її відчуження. На підставі зазначеного просив зняти арешт з квартири АДРЕСА_1, накладений Першою маріупольською державною нотаріальною конторою 28.09.2005 року на підставі даних, наданих Третьою маріупольською державною нотаріальною конторою 17.02.1999 року (Архівний номер 248058DONETSK202, дата виникнення 17.02.1999, номер реєстру 7222-168, внутрішній номер 1501А83223F03D2E6553).

Позивач та його представник адвокат ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилися, надали до суду заяву, в якій просили проводити розгляд справи за їх відсутності.

Представник відповідача - Третьої Маріупольської державної нотаріальної контори надіслав до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності. Також вказував, що в справах нот.контори зберігається Алфавітна книга обліку заборони/арешту з 1978 року по 1998 рік, в якій міститься запис №78 за 1994 рік щодо накладання арешту /заборони на ім'я ОСОБА_3, відомості щодо підстав накладення арешту/заборони та документів, на підставі яких була накладено арешт відсутні у зв'язку із передачею справ по 1996 рік включно на зберігання до Донецького обласного державного нотаріального архіву, який розташовано у місті Донецьк та доступ до яких відсутній. Згідно інформації з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна арешт на спірну квартиру був накладений нарсудом Іллічівського району 25 жовтня 1994 року. Вказана інформація на підставі на підставі Алфавітної книги обліку заборони/арешту з 1978 року по 1998 рік та Реєстру Третьої маріупольської державної нотаріальної контори була внесене державним реєстратором Першої маріупольської державної нотаріальної контори.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 08 грудня 1994 року між ОСОБА_4, з одного боку, та ОСОБА_5, ОСОБА_1, з іншого боку, було укладено біржовий контракт №2958 купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 в Кальміуському районі міста Маріуполя, за яким позивач ОСОБА_1 набув право власності на вказану квартиру та є одним із співвласників даного об'єкту нерухомого майна.

Згідно з реєстраційним свідоцтвом від 21.12.1994 року право власності на квартиру на підставі біржового контракту №2958 від 08.12.1994 року було зареєстровано в Маріупольському БТІ у встановленому законом порядку.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за позивачем було зареєстровано право спільної сумісної власності на дану квартиру у відповідному держаному реєстрі, запис від 31.07.2017 року.

Згідно відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 13 жовтня 2017 року на об'єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_2 в Кальміуському районі міста Маріуполі в державному реєстрі заборон зареєстровано обтяження реєстраційний номер 2432658 від 28 вересня 2005 року реєстратором Першою маріупольською державною нотаріальною конторою, підстава обтяження не вказана, б/н, 25.10.1994 року Нарсуд Іллічівського району. При цьому власником за даним обтяженням зазначено ОСОБА_6, додатковими даними є архівний номер №239901DONETSK202, дата виникнення 08.02.1999, номер реєстру 6691-168, внутрішній номер B101A82923F0452A2634.

Водночас відповідно до інформації, наданої з Третьої маріупольської державної нотаріальної контори в листі від 21 червня 2018 року, повідомлено, що заборона накладена відповідно до постанови народного суду Іллічівського району від 25 жовтня 1994 року.

Згідно з довідкою завідуючого архіву Іллічівського районного суду м.Маріуполя Донецької області матеріали справи №2-980/94 за позовом ОСОБА_4 до податкової інспекції Іллічівського району м.Маріуполя про встановлення факту перебування на утриманні, визнання права користування житловою площею, визнання права власності за спадщиною знищені згідно з ст..22 Переліку судових справ і документів, що утворюються в діяльності суду із зазначенням строків зберігання , затвердженої Наказом Державної судової адміністрації України. Також було надано рішення Іллічівського районного суду м.Маріуполя від 09 листопада 1994 року у справі 2-980/94г за позовом ОСОБА_4 до податкової інспекції Іллічівського району м.Маріуполя про встановлення факту перебування на утриманні, визнання права користування житловою площею та визнання права власності в порядку спадкування, яким визначено, що ОСОБА_4 знаходилась на утриманні ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року, та визнано за нею право власності в порядку спадкування на квартиру АДРЕСА_1, яка залишилась після смерті ОСОБА_6

Крім того, згідно з листом в.о. голови Іллічівського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 20.11.2017 року на запит адвоката ОСОБА_2 повідомлено, що питання щодо накладення арешту на вказану квартиру в судовому процесі по праві № 2-980/94р. не вирішувалась.

Тобто за інформацією, наявною у справі, Іллічівським районним судом м.Маріуполя не накладався арешт на спірну кватиру та відсутні документи, які підтверджують законність даного арешту, тим більше, що арешт накладався в період, коли власником ще значився ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року, та в подальшому за рішенням суду право власності було визнано за ОСОБА_4, яка на підставі Біржового контракту продала квартиру ОСОБА_1

Отже з представлених до суду доказів не вбачається обґрунтованих підстав для подальшого існування обтяження, яке було накладено в 1994 році, та в будь-якому випадку мало бути знято до зміни власника.

Інститут права власності в Україні регулюється приписами статті 41 Конституції України. У відповідності до ч. 1 даної статті, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Частина 4 ст. 41 Конституції України встановлює принцип непорушності приватної власності.

Як слідує зі ст. 316 ЦК України, право власності являє собою право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб

За змістом ст.ст. 317, 319 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, яким він розпоряджається на власний розсуд. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобовязано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 321 ЦК України передбачає, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених законом та у встановленому законом порядку.

Згідно зі ст. 391 ЦК України передбачено право власника майна при наявності дій осіб, спрямованих на перешкоджання вільного користування та розпорядження власником своїм майном, вимагати усунення таких перешкод.

Власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння (ст. 391 ЦК України).

У відповідності до пункту 33 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 5 Про судову практику у справах про захист права власності та інших речових прав , застосовуючи положення статті 391 ЦК, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов'язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого. Відповідно до положень статей 391, 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Згідно з ч.1 ст.3 Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (надалі за текстом - Закон) загальними засадами державної реєстрації прав, зокрема, є гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

Згідно статті 9 Закону до повноважень суб'єктів державної реєстрації прав належить забезпечення: проведення державної реєстрації прав; ведення Державного реєстру прав; взяття на облік безхазяйного нерухомого майна; формування та ведення реєстраційних справ.

Державним реєстратором є, зокрема, нотаріус (стаття 10 Закону).

Згідно статті 4 Закону державній реєстрації прав підлягають: заборона відчуження та арешт нерухомого майна, податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

Згідно статті 26 Закону записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав. У разі зміни ідентифікаційних даних суб'єкта права, відомостей про об'єкт нерухомого майна, у тому числі зміни його технічних характеристик, виявлення технічної помилки в записах Державного реєстру прав чи документах, виданих за допомогою програмних засобів ведення цього реєстру (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), за заявою власника чи іншого правонабувача, а також у випадку, передбаченому підпунктом "в" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, вносяться зміни до записів Державного реєстру прав.

У разі якщо помилка в реєстрі впливає на права третіх осіб, зміни до Державного реєстру прав вносяться на підставі відповідного рішення суду.

Згідно з частиною 2 статті 22 Закону відповідальність за відповідність електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, оригіналам таких документів у паперовій формі у разі подання заяви в електронній формі несе особа, яка виготовила електронні копії документів.

Таким чином, у суду є всі підстави вважати, що позовні вимоги ОСОБА_1 є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки існування архівного запису в Єдиному реєстрі заборони відчуження об'єктів нерухомого майна без підтвердження відповідною документальною постановою суду про підстави накладеного арешту не може бути визнано правомірним, тобто не було доведено обґрунтованості накладеного арешту на квартиру, співвласником якої є позивач з 1994 року. Таким чином на даний час обмежуються законні права позивача щодо вільного розпорядження квартирою та реалізації права власності в повному обсязі.

Відповідно до статті 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Керуючись статями 12, 81, 89, 247, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Третьої Маріупольської державної нотаріальної контори про скасування арешту з нерухомого майна задовольнити.

Скасувати обтяження - арешт (архівний запис), реєстраційний номер обтяження 2432658 від 28.09.2005 року, що зареєстровано в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна на квартиру АДРЕСА_1 Донецької області, підстава обтяження не вказано, б/н, 25.10.1994, Нарсуд Іллічівського району, архівний номер 239901DONETSK202, дата виникнення 08.02.1999, номер реєстру 6691-168, внутрішній номер B101A82923F0452A2634.

Повні відомості про позивача - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований в АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

Повні відомості про відповідача - Третя маріупольська державна нотаріальна контора, код ЄДРПОУ 02888351, адреса 87524, місто Маріуполь, проспект Металургів, 213.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення виготовлено 18 вересня 2018 року.

Суддя: Д. В. Кузнецов