Постанова

від 13.09.2018 по справі 594/386/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 594/386/17Головуючий у 1-й інстанції Зушман Г.І. Провадження № 22-ц/789/865/18 Доповідач - Костів О.З. Категорія - 47

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2018 року м. Тернопіль

Апеляційний суд Тернопільської області в складі:

головуючого - Костіва О.З.

суддів - Храпак Н. М., Щавурська Н. Б.,

розглянувши в письмовому провадженні цивільну справу № 594/386/17 за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю Мрія Центр на рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 18 червня 2018 року, ухваленого суддею Зушман Г.І., повний текст якого складено 22 червня 2018 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Мрія Центр до БАРТУСЯКА ОСОБА_1, товариства з обмеженою відповідальністю Борщівська аграрна компанія про визнання недійсним договору оренди землі, визнання договору оренди землі поновленим,-

В С Т А Н О В И В:

У березні 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю Мрія Центр (далі - ТОВ Мрія Центр ) звернулось до Борщівського районного суду із даним позовом.

Позов обґрунтовує тим, що 10 травня 2009 року між ним та відповідачем ОСОБА_2 укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 1,00 га строком на п'ять років з моменту його державної реєстрації, яка була здійснена 10 грудня 2009 року.

Позивач вказував, що після отримання земельної ділянки в оренду, належним чином виконував всі взяті на себе договірні зобов'язання, вчасно виплачував орендну плату.

Після закінчення строку оренди даної земельної ділянки, ТзОВ Мрія Центр мало намір скористатися своїм переважним правом перед іншими особами на поновлення договору оренди землі. З цією метою, протягом часу дії договору, позивач двічі, не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку договору, 05 березня 2014 року та 07 серпня 2014 року направляв орендодавцю листи-повідомлення від 04 березня 2014 року та від 06 серпня 2014 року про наміри скористатися своїм переважним правом на поновлення договору на новий строк, долучивши до них відповідні додаткові угоди.

Після закінчення строку дії договору оренди землі товариство продовжувало користуватись спірною земельною ділянкою, обробляючи її у 2015 році та виплативши ОСОБА_2 орендну плату в розмірі 750 кг пшениці, про що останній розписався у відповідних відомостях без будь-яких питань чи зауважень.

Незважаючи на викладене, 01 червня 2015 року ОСОБА_2 уклалав з ТзОВ Борщівська аграрна компанія новий договір оренди цієї земельної ділянки, який був зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Таким чином, діями відповідачів щодо укладення між ними нового договору оренди землі було порушено переважне право ТзОВ Мрія Центр на поновлення договору, яке підлягає захисту.

Рішенням Борщівського районного суду Тернопільської області від 18 червня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Судові витрати по справі покладено на сторони в межах, в яких вони їх понесли.

Не погоджуючись з рішенням суду, ТОВ Мрія Центр подало апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність і необґрунтованість, порушення судом норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Вказує, що у ТОВ Мрія Центр є всі необхідні умови для поновлення договору оренди землі на попередніх умовах, виходячи з переважного права, яке передбачено умовами договору та ст.33 Закону України Про оренду землі . Не погоджується з висновками суду про те, що лист-повідомлення про намір продовжити договір оренди земельної ділянки повинен направлятись рекомендованим листом, оскільки чинним законодавством це не передбачено.

Вважає достатнім доказом письмового повідомлення орендодавця списки, надані суду, про відправлення простих відправлень з відбитком поштового штемпеля ПАТ Укрпошта .

Зазначає, що помилковим є висновок суду про те, що надані письмові докази і договір про надання послуг із використанням сільськогосподарської техніки від 01 квітня 2015 року, акти розподілу земельних ділянок по посівних площах на території Циганівської сільської ради, акти виконаних робіт з додатками та сплата орендної плати не підтверджують факту використання саме спірної земельної ділянки, а також те, що ТзОВ Мрія Центр запропонувало у надісланому відповідачу проекті додаткової угоди аналогічні умови оренди, а у разі незгоди останньої із запропонованими умовами оренди, вона має право надати прийнятні для нього умови або власний проект додаткової угоди.

Також вважає, що ТзОВ Борщівська аграрна компанія не надало документів, що підтверджують факт виплати орендної плати ОСОБА_2 чи спростовують факт обробітку земельної ділянки ТзОВ Мрія Центр .

Враховуючи вищевказане, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позов задоволити.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

В судове засідання сторони не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про день, час та місце слухання справи.

Окрім цього, 12 вересня 2018 року представник ТОВ Мрія Центр - ОСОБА_3 подала заяву про розгляд справи без участі представника ТОВ Мрія Центр та просила апеляційну скаргу задовільнити.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи, зазначені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає виходячи із наступного.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не подав суду доказів направлення орендодавцю повідомлення про намір скористатися переважним правом щодо укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк з відповідним проектом додаткової угоди та отримання орендодавцем такого повідомлення. Також, ТзОВ Мрія Центр не уклало з орендодавцем обов'язкової додаткової угоди до договору оренди землі і не подало доказів використання земельної ділянки відповідачки після закінчення строку договору оренди землі від 10 травня 2009 року. Тому, безпідставними є доводи позивача про порушення переважного права на укладення договору оренди землі з власником земельної ділянки ОСОБА_2 на новий строк та визнання цього договору недійсним.

Колегія з таким висновком суду погоджується.

Судом встановлено наступні обставини.

Відповідач ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю ІV-ТР №000959, виданого 05 лютого 2002 року Циганською сільською радою Борщівського району Тернопільської області, являється власником земельної ділянки площею 1.00 га, розташованої на території Циганської сільської ради Борщівського району Тернопільської області. Кадастровий номер земельної ділянки 6120886800:01:001:0098 (а.с.13, т.1).

10 травня 2009 року між ТОВ Мрія Центр та відповідачем ОСОБА_2 укладено договір оренди вказаної земельної ділянки площею 0.92 га, строком на 5 років з моменту його державної реєстрації. Державна реєстрація зазначеного договору здійснена 10 грудня 2009 року (т.1 а.с.7).

Умовами договору (пункт 8) передбачено, що після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

За пунктом 9 цього договору орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 3% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки в рік, у тому числі 384.74 грн. в грошовій формі, або в натуральній формі 5 ц зерна щорічно.

01 червня 2015 року між ОСОБА_2 та відповідачем ТОВ Борщівська аграрна компанія укладено договір оренди належної ОСОБА_2 земельної ділянки, строком на 7 років, державну реєстрацію якого проведено 16 липня 2015 року (т.1 а.с.13).

Умовами оспорюваного договору встановлено орендну плату в розмірі 4% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки в рік у грошовій формі, або в натуральній формі 1000 кг зерна. У разі виплати орендної плати у натуральній чи іншій формі ніж грошова, сторони дану домовленість викладають у додатковій угоді до даного договору.

Таким чином, умови даного договору є більш вигідними для ОСОБА_2

Відповідно до ч.4 ст.124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Згідно ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За частиною другою статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України Про оренду землі .

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначаються статтею 33 Закону України Про оренду землі .

Так, відповідно до частин першої - п'ятої статті 33 цього Закону, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин (вирішення питання щодо поновлення договору оренди), по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист- повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі передбачено, що в разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Частинами восьмою, дев'ятою статті 33 Закону України Про оренду землі передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.

Ці положення узгоджуються із загальною нормою частини першої статті 777 ЦК України.

Тобто, реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України Про оренду землі , можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін (ст.319, 626 ЦК України).

Отже, для застосування частини першої статті 33 Закону України Про оренду землі та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно ч.ч. 2-5 цього закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором, орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Аналогічний висновок зроблений і в постанові ОСОБА_4 Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17.

Судом вірно встановлено, що ТОВ Мрія Центр не подало доказів виконання вказаних вимог закону та договору оренди землі від 10 травня 2009 року і дотримання визначеної процедури повідомлення про свій намір реалізувати переважне право на укладення нового договору оренди земельної ділянки із ОСОБА_2

Зокрема, ТОВ Мрія Центр не подало доказів того, що воно не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору оренди від 10 травня 2009 року повідомило орендодавця про намір продовжити дію договору оренди.

У відповідності до ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно доводів відповідача ОСОБА_2, викладених ним у поданих суду письмових запереченнях проти позову вбачається про неотримання ним зазначених листів та необізнаність його із намірами позивача скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк.

Як зазначив представник ТОВ Мрія Центр , товариство направило орендодавцю листи-повідомлення з додатковими угодами, у яких повідомило про свій намір скористатись переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк. Разом з тим, позивач надав суду лише копії цих листів, а у суді представник позивача пояснила, що вказані листи не реєструвались у вихідній кореспонденції товариства, їм лише присвоювались порядкові номера відповідно до алфавітного списку власників земельних ділянок, номер вихідної кореспонденції на листах відсутній.

Як на доказ підтвердження направлення вказаних листів-повідомлень позивач послався на списки відправлення простих поштових відправлень по Україні №№ 100110-100509 (114), 1-100, у яких зазначено прізвище відповідача ОСОБА_2 та назву документа, що відправлявся (т.1 а.с.51-52).

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що подані позивачем списки відправлення простих поштових відправлень не можуть бути доказом належного повідомлення ОСОБА_2 про намір реалізувати переважне право на поновлення договору оренди землі, оскільки вони не підтверджують факт відправлення кореспонденції відповідачу ОСОБА_2

Порядок надання послуг поштового зв'язку встановлено Правилами надання послуг поштового зв'язку, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05 березня 2009 року (далі - Правила), якими визначено порядок відправлення поштової кореспонденції в Україні.

Так, абзацом 8 п.2 Правил визначено, що згруповані поштові відправлення, поштові перекази, це внутрішні реєстровані поштові відправлення, поштові перекази, кількість яких становить п'ять і більше, що одночасно передаються для пересилання одним відправником.

Абзацом 25 п.2 Правил визначено, що реєстроване поштове відправлення - це поштове відправлення, яке приймається для пересилання з видачею розрахункового документа, пересилається з приписуванням до супровідних документів та вручається одержувачу під розписку.

Отже, згруповані поштові відправлення це обов'язково зареєстровані відправлення, на які видаються відповідні розрахункові документи та вручаються одержувачу.

Однак, позивач зазначив, що 05 березня 2014 року та 07 серпня 2014 року відправив прості (не зареєстровані на пошті) поштові відправлення листів - повідомлень про намір продовжити дію договору оренди землі, на які складення списку та завірення його підписом працівника поштового зв'язку з відбитком штемпеля не передбачено.

Як встановлено з листів Тернопільської дирекції ПАТ Укрпошта від 23 серпня 2017 року №301-31/1-455, від 21 вересня 2017 року №301-31/1-517 (т.2 а.с.11-12) згруповані поштові відправлення для пересилання (списком) в березні та серпні 2014 року в поступленні до ВПЗ Оришківці ТД ПАТ Укрпошта не значаться. Надати інформацію про відправлення за 07 серпня 2014 року четвер неможливо, оскільки цей день у даному відділенні поштового зв'язку був вихідним.

Інших доказів щодо направлення ОСОБА_2 листів-повідомлень з додатковими угодами позивачем не надано.

Крім того, за змістом ч.2 ст.33 Закону України Про оренду землі встановлено обов'язок орендаря, який має намір скористатись переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, повідомити про це орендодавця. Тобто, цьому випадку слід розуміти не тільки направлення, а й отримання орендарем відповідного листа - повідомлення, що відповідає правовим позиціям, викладеним у постановах Верховного Суду України від 25.02.2015 р. у справі № 6-10цс15, від 13.04.2016 р. у справі № 6 - 2988 цс 15.

Однак, ТзОВ Мрія Центр не подало суду не тільки доказів щодо отримання, а й доказів щодо відправлення орендодавцю зазначених листів - повідомлень.

ОСОБА_4 Верховного Суду 10 квітня 2018 року розглянула касаційну скаргу ТзОВ Мрія Центр на рішення Борщівського районного суду від 23 серпня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 22 листопада 2017 року у цивільній справі за позовом ТОВ Мрія Центр до ОСОБА_5, ТОВ Борщівська аграрна компанія про визнання недійсним договору оренди землі, визнання договору оренди землі поновленим. У касаційній скарзі ТзОВ Мрія Центр посилалось на помилковість висновку судів першої та апеляційної інстанцій щодо недотримання ним усталеної процедури реалізації переважного права на поновлення договору оренди землі на підставі ст.33 Закону України Про оренду землі , оскільки у зазначеній нормі не передбачено та не вимагається надсилати листи-повідомлення рекомендованими цінними та/або з повідомленнями про вручення поштовими відправленнями.

Правовідносини у вищевказаній справі і справі, яка переглядається, є подібними, оскільки в них тотожний предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини справи, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Касаційний суд погодився з висновками судів про те, що списки на поштові відправлення від 05 березня 2014 року та 07 серпня 2014 року не є належними та допустими доказами повідомлення орендодавця про наміри реалізувати ТзОВ Мрія Центр переважне право на поновлення договору оренди землі.

Частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі передбачена інша підстава поновлення договору оренди: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Частинами восьмою, дев'ятою статті 33 Закону України Про оренду землі передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку; відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги щодо тлумачення районним судом норм ст.33 Закону України Про оренду землі та встановлення обставин, які необхідні для поновлення договору оренди землі на підставі переважного права орендаря на власний розсуд.

Відтак, для поновлення договору оренди землі необхідно наявність юридичних фактів в сукупності, зокрема, одним із яких є повідомлення орендодавця до закінчення строку дії договору в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк, а тому продовження користування орендованою земельною ділянкою орендарем і відсутність повідомлення орендодавцем орендаря про відмову у поновленні договору оренди не свідчить про наявність у позивача правових підстав для продовження користування і є недостатніми обставинами для визнання договору поновленим.

Колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про те, що рішення суду не відповідає постанові Верховного Суду України у справі № 6-2540цс16, оскільки у цій справі судом встановлено інші обставини. У вказаній справі було встановлено факт продовження користування позивачем орендованою земельною ділянкою відповідача та належного повідомлення орендодавця про наміри поновлення договору оренди землі з додатковою угодою, однак така обставина не встановлена у даній справі, яка переглядається апеляційним судом.

Доводи апелянта про те, що після закінчення договору оренди позивач продовжив користуватися земельною ділянкою відповідача ОСОБА_2 та сплатив йому орендну плату за 2015 рік, що підтверджує копією відомості з виплати орендної плати (т.1 а.с.25-26), договором на надання послуг із використанням сільськогосподарської техніки №01/04/2015-16/ОГ від 01 квітня 2015 року, укладеним із ТОВ Райз М (т.1 а.с.30-33), актом розподілу земельних ділянок по посівних площах на території Циганської сільської ради Борщівського району від 02 квітня 2015 року, який є додатком до даного договору (т.1 а.с.34-35), актами виконаних робіт із додатками до них за травень-серпень та жовтень 2015 року (т.1 а.с.36-50), даними форм статистичної звітності № 4-сг, № 29-сг щодо посівних площ сільськогосподарських культур під урожай 2015 року, підсумків збору врожаю на 01 грудня 2015 року на території Борщівського району Тернопільської області (т.1 а.с.53-59).

Однак, із цих документів неможливо однозначно зробити висновок, що в 2015 році позивачем оброблялася саме земельна ділянка відповідача ОСОБА_2, оскільки вони складені на загальну площу земельних ділянок, на яких надавались послуги, і не містять інформації щодо конкретної земельної ділянки відповідачки.

Крім того, подані позивачем докази стосуються лише використання землі з квітня 2015 року. ТОВ Мрія Центр не подало доказів користування спірною земельною ділянкою на час закінчення договору оренди землі із ОСОБА_2, тобто станом на грудень 2014 року.

Також, позивач не подав жодних доказів щодо укладення у місячний строк додаткової угоди із ОСОБА_2 про поновлення договору оренди від 10 травня 2009 року, що є обов'язковою умовою, визначеною законом, для поновлення договору оренди землі з підстав, які визначені ч.6 ст.33 Закону України Про оренду землі .

Судом першої інстанції встановлено, що додаткова угода про поновлення договору оренди від 10 травня 2009 року не укладалась.

Що стосується доводів представника ТОВ Мрія Центр щодо виплати відповідачці в 2015 році орендної плати, то вказана обставина не може бути підставою для скасування рішення суду, оскільки ця виплата здійснювалась за користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди від 10 травня 2009 року, а також після укладення договору оренди з ТзОВ Борщівська аграрна компанія .

Таким чином, відповідач ТОВ Борщівська аграрна компанія на час укладення оспорюваного договору оренди землі мав правові підстави вважати, що договір оренди землі, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ Мрія Центр припинений 10 грудня 2014 року у зв'язку із закінченням строку його дії, а позивач на власний розсуд розпорядився своїм переважним правом на поновлення договору оренди землі, тобто не скористався ним.

Отже, позивач не подав доказів щодо недійсності договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ Борщівська аграрна компанія , тому суд першої інстанції підставно відмовив у задоволенні позову ТОВ Мрія Центр .

Згідно з вимогами ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч.2 ст.89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відмовляючи в задоволенні позову судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини справи та дано правильну оцінку доказам.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність, спір вирішено із дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у сукупності колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Мрія Центр - залишити без задоволення.

Рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 18 червня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складення повного тексту постанови - 18 вересня 2018 року.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи