Постанова

від 28.01.2019 по справі 594/386/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

28 січня 2019 року

м. Київ

справа № 594/386/17

провадження № 61-45363св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Журавель В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н.О., Крата В. І.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю Мрія Центр ,

відповідачі: ОСОБА_4, товариства з обмеженою відповідальністю Борщівська аграрна компанія ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Мрія Центр на рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 18 червня 2018 року у складі судді Зушман Г. І. та постанову апеляційного суду Тернопільської області від 13 вересня 2018 року у складі колегії суддів: Костіва О. З., Храпак Н. М., Щавурська Н. Б.,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю Мрія Центр (далі - ТОВ Мрія Центр ) звернулось до суду із позовом до ОСОБА_4, товариства з обмеженою відповідальністю Борщівська аграрна компанія (далі - ТОВ Борщівська аграрна компанія ) про визнання недійсним договору оренди землі та визнання договору оренди землі поновленим.

Позов мотивовано тим, що 10 травня 2009 року між ТОВ Мрія Центр та ОСОБА_4 укладений договір оренди земельної ділянки загальною площею 1,00 га строком на п'ять років з моменту його державної реєстрації, яка була здійснена 10 грудня 2009 року. Після отримання земельної ділянки в оренду, товариство належним чином виконувало взяті на себе зобов'язання, вчасно сплачувало орендну плату. Договором передбачено, що орендар має переважне право на його поновлення на новий строк.

Позивач зазначав, що він добросовісно, належним чином виконував свої обов'язки за договором та більш як за місяць до спливу строку його дії, тобто до 10 грудня 2014 року, двічі, зокрема, 05 березня та 07 серпня 2014 року направляв відповідачу лист-повідомлення про намір скористатися своїм переважним правом перед іншими особами на оренду земельної ділянки з проектом додаткової угоди.

Після закінчення строку договору оренди ТОВ Мрія Центр продовжувало користуватися зазначеною орендованою земельною ділянкою у своїй господарській діяльності та виплатило ОСОБА_4 орендну плату за 2015 рік у розмірі 750 кг пшениці.

Проте, 01 червня 2015 року ОСОБА_4 уклав новий договір оренди належної йому земельної ділянки з ТОВ Борщівська аграрна компанія , який було зареєстровано у 2015 році в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, діями відповідачів щодо укладення між ними договору оренди землі було порушено переважне право ТОВ Мрія Центр на поновлення договору.

Посилаючись на викладені обставини, ТОВ Мрія Центр просило визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 01 червня 2015 року, укладений між ОСОБА_4 та ТОВ Борщівська аграрна компанія , визнати поновленим на той самий строк та на тих самих умовах договір оренди земельної ділянки від 10 травня 2009 року, укладений між ТОВ Мрія Центр та ОСОБА_4

Рішенням Борщівського районного суду Тернопільської області від 18 червня 2018 року у задоволенні позову ТОВ Мрія Центр відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із того, що переважне право на поновлення договору оренди землі можливе лише за умови дотримання орендарем строків і процедури повідомлення про намір реалізувати своє право. Позивач не надав суду належних та допустимих доказів направлення орендодавцю повідомлення про намір реалізувати переважне право на укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк із відповідним проектом додаткової угоди та отримання орендодавцем такого повідомлення, а тому відсутнім є порушення переважного права ТОВ Мрія Центр на укладення договору оренди землі.

Постановою апеляційного суду Тернопільської області від 13 вересня 2018 року рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 18 червня 2018 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та залишив рішення суду без змін як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

ТОВ Мрія Центр подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись не неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права, зокрема, статті 777 ЦК України, статті 33 Закону України Про оренду землі та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга аргументована тим, що ТОВ Мрія Центр дотримано процедуру та строки реалізації переважного права оренди як на підставі частини першої, так і частини шостої статті 33 Закону України Про оренду землі .

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суди встановили, що на підставі державного акта на право приватної власності на землю НОМЕР_1, виданого 05 лютого 2002 року Циганською сільською радою Борщівського району Тернопільської області, ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 1,00 га, кадастровий номер НОМЕР_2, розташованої на території Циганської сільської ради Борщівського району Тернопільської області.

10 травня 2009 року між ТОВ Мрія Центр , як орендарем, та ОСОБА_4, як орендодавцем, укладено договір оренди вказаної земельної ділянки строком на п'ять років, починаючи від дня його державної реєстрації, яка була здійснена 10 грудня 2009 року.

У пункті 8 договору передбачено, що після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку його дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

За пунктом 9 цього договору орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 3 % від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки в рік, у тому числі 384,74 грн у грошовій формі, або в натуральній формі 5 ц зерна щорічно.

01 червня 2015 року між ОСОБА_4 та ТОВ Борщівська аграрна компанія укладено договір оренди належної ОСОБА_4 земельної ділянки строком на сім років, державну реєстрацію якого проведено 22 липня 2015 року.

Умовами оспорюваного договору встановлено орендну плату в розмірі 4 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки в рік у грошовій формі, або в натуральній формі - 1 000 кг зерна.

Частиною четвертою статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України ).

Відповідно до вимог частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема, Законом України Про оренду землі .

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначаються статтею 33 Закону України Про оренду землі , яка фактично об'єднує два випадки пролонгації договору оренди землі.

Ці положення узгоджуються із загальною нормою частини першої статті 777 ЦК України , яка передбачає, що наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк.

Реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України Про оренду землі , можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦПК України, статті 15 ЦК України буде порушене у разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору.

Аналогічний викладеному вище висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року № 14-65цс18.

Суди встановили, що оригінали листів-повідомлень від 05 березня та 07 серпня 2014 року з проектами додаткових угод, за якими позивач повідомляв відповідача про свої наміри скористатися своїм переважним правом на укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк із проектом додаткової угоди, відсутні, ці листи не реєструвалися у вихідній кореспонденції ТОВ Мрія Центр , а їм присвоювався порядковий номер відповідно до алфавітного списку власників земельних ділянок, яким у ці дні адресувалися листи-повідомлення.

Згідно з листом Тернопільської дирекції ПАТ Укрпошта згруповані поштові відправлення для пересилання (списком) у березні та серпні 2014 року у надходженні до відділення поштового зв'язку Оришківці ТД ПАТ Укрпошта не значаться.

Інших доказів щодо направлення ОСОБА_4 листів-повідомлень з додатковими угодами ТОВ Мрія Центр не надано.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, обгрунтовано виходив із того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів відправлення орендодавцю відповідних листів-повідомлень з проектом додаткової угоди та, з урахуванням зазначених вище вимог закону, дійшов правильного висновку, що позивач не скористався своїм переважним правом на поновлення договору оренди землі.

Аргументи касаційної скарги є аналогічними доводам, викладеним в апеляційній скарзі, та не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині рішень, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів попередніх інстанцій щодо їх оцінки.

Доводи касаційної скарги про те, що статтею 33 Закону України Про оренду землі не передбачено надсилання листів-повідомлень рекомендованими, цінними та/або з повідомленнями про вручення поштовими відправлення є необґрунтованими, оскільки зазначена норма закону містить імперативну вимогу про повідомленння орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк, з доданням до листа-повідомлення проекта додаткової угоди. Належним доказом отримання листа-повідомлення та додаткової угоди є повідомлення про їх вручення орендодавцю, яких матеріали справи не містять.

Посилання у скарзі на те, що ТОВ Мрія Центр дотрималося всіх необхідних умов для поновлення договору оренди, продовжувало користуватись спірною земельною ділянкою спростовуються встановленими судами обставинами справи.

За правилами статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку про залишення без задоволення касаційної скарги та залишення без змін рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 18 червня 2018 року та постанови апеляційного суду Тернопільської області від 13 вересня 2018 року оскільки судові рішення є законними та обґрунтованими.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Мрія Центр залишити без задоволення.

Рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 18 червня 2018 року та постанову апеляційного суду Тернопільської області від 13 вересня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді В. І. Журавель

Н. О. Антоненко

В.І. Крат