Постанова

від 19.09.2018 по справі 219/12094/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 219/12094/17 Номер провадження 22-ц/775/1364/2018

Категорія 30

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2018 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого-судді Соломахи Л.І.

суддів Агєєва О.В., Будулуци М.С.

за участю:

секретаря судового засідання Марченко Я.О.

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Бахмут Донецької області у залі судових засідань № 4 цивільну справу № 219/12094/17 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство 11406", третя особа - ОСОБА_2 Укртрансбезпеки у Донецькій області, про визнання дій протиправними, відшкодування матеріальної та моральної шкоди з апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 16 липня 2018 року (суддя першої інстанції Павленко Оксана Миколаївна), -

В С Т А Н О В И В:

31 жовтня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Артемівського міськрайонного суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство 11406" (далі ТОВ "АТП 11406") про визнання дій протиправними, відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Зазначав, що він має статус інваліда війни 3 групи та відповідно до п. 7 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни і гарантії їх соціального захисту" йому надаються пільги на безплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту, автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських і міжміських маршрутів, у тому числі внутрірайонних, внутрі- та міжобласних незалежно від відстані та місця проживання.

18 жовтня 2017 року відповідач відмовив йому в наданні пільгового проїзду на підставі посвідчення інваліда війни в приміському автобусному маршруті "Часів Яр - Бахмут" рейсом 7.00 год. з міста Часів-Яр (кінцева зупинка автобусу) та зворотнім маршрутом о 18.30 год. "Бахмут - Часів Яр" з кінцевої зупинки м. Бахмут.

25 жовтня 2017 року о 9.00 год. йому також відмовлено в наданні пільгового проїзду в рейсовому автобусі "Часів Яр - Бахмут" до м. Бахмут.

Водій цих рейсів автобусу (це був один і той же водій) марка автобусу ПАЗ, державний номерний знак НОМЕР_1, відмову в наданні пільгового проїзду мотивував вказівкою керівництва підприємства перевізника, працівником якого він є, що вони не надають пільгового проїзду нікому, крім учасників АТО.

Він був змушений оплатити за проїзд 17 грн. в одну сторону, про що водій надав йому відповідні квитки. Після отримання квитків він викликав поліцію, надавав їй пояснення з цього приводу та писав відповідні заяви. 25.10.2017 року наряд поліції, який виїжджав на виклик, склав на водія адміністративний протокол про порушення частини 7 ст. 133 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (безпідставна відмова від передбаченого законом пільгового перевезення громадян).

Просив:

1) визнати протиправними дії ТОВ "АТП 11406" щодо відмови в наданні йому пільгового проїзду в пасажирському транспорті за маршрутом "Часів Яр - Бахмут" та "Бахмут - Часів Яр" з кінцевої зупинки "Автовокзал" м. Часів Яр до кінцевої зупинки "Автовокзал" м. Бахмут та в зворотному напрямку 18.10.2017 року о 07 год. 00 хв. Часів Яр - Бахмут, 18.10.2017 року о 18 год. 30 хв. Бахмут - Часів Яр, 25.10.2017 року о 09 год. 00 хв. Часів Яр - Бахмут;

2) стягнути з ТОВ "АТП 11406" на його користь:

а) на відшкодування матеріальної шкоди 51 грн.;

б) на відшкодування моральної шкоди, яка йому та його синові завдана протиправними діями відповідача, який неодноразово порушував його право на пільговий проїзд, в тому числі після того, як судовим рішенням такі дії відповідача були визнані протиправними, 3 000 грн. (а.с. 1 - 3, а.с. 34).

Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 29.03.2018 року до участі у справі залучено як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_2 Укртрансбезпеки у Донецькій області (а.с. 56 - 57).

Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 є інвалідом війни 3 групи, що підтверджується посвідченням серії ААБ № 034550, виданим 31.10.2017 року ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Артемівської райдержадміністрації Донецької області (а.с. 16).

Відповідно до пункту 7 частини 1 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" позивач має право на безоплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту, автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських і міжміських маршрутів, у тому числі внутрірайонних, внутрі- та міжобласних незалежно від відстані та місця проживання, за наявності посвідчення встановленого зразка, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - також електронного квитка, який видається на безоплатній основі.

Даний статус позивача та поширення на нього відповідних положень законодавства України про гарантії соціального захисту ветеранів війни, які регламентують безкоштовний проїзд всіма видами міського та приміського транспорту, сторонами не оспорюються та відповідно до частини 1 ст. 82 ЦПК України не підлягають доказуванню.

Перевезення пасажирів на маршруті сполученням "Бахмут - Часів Яр" здійснює ТОВ "АТП 11406", тобто відповідач.

18 та 25 жовтня 2017 року позивач скористався послугами відповідача з перевезення на маршруті № 120 сполученням "Бахмут - Часів Яр", однак йому у безкоштовному проїзді було відмовлено. В підтвердження цієї обставини позивач надав суду оригінали квитків на суму 51 грн. (а.с. 33).

Згідно листів Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області звернення ОСОБА_1 від 18.10.2017, від 25.10.2017 за фактом того, що водій автобуса № 120 державний номерний знак НОМЕР_1, який їхав за маршрутом м. Бахмут - Часів Яр, Часів Яр - Бахмут, відмовився перевозити його за посвідченням інваліда війни 3 групи та взяв за проїзд гроши, зареєстровано в журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події Бахмутського відділу поліції за № 20896, 20943, 21437. Проведеною перевіркою факту вчинення щодо ОСОБА_1 кримінального правопорушення не встановлено, звернення розглянуті згідно з вимогами Закону України "Про звернення громадян" та направлені за належністю до ОСОБА_2 Укртрансбезпеки в Донецькій області для прийняття рішення по суті. Крім того, громадянин ОСОБА_3 був притягнутий до адміністративної відповідальності за частиною 7 ст. 133 1 КУпАП (а.с. 30 - 32).

На запит суду ОСОБА_2 Укртрансбезпеки у Донецькій області надіслані матеріали перевірки за заявами ОСОБА_1 (№ 1272/22-18 від 6.06.2018), згідно яких:

- ОСОБА_1 06.11.2017 року звернувся до начальника ОСОБА_2 Укртрансбезпеки у Донецькій області з заявою про те, що 06.11.2017 року о 9.40 год. при посадці в рейсовий автобус з кінцевої зупинки м. Бахмут (Вокзальна площа) водій автобуса ПАЗ державний номер НОМЕР_2, відмовив йому у наданні пільгового проїзду на підставі посвідчення інваліда війни 3 групи та вимагав заплатити за квиток гроши (а.с. 80);

- за цим фактом головним спеціалістом відділу державного контролю та нагляду за безпекою на транспорті був складений протокол про адміністративне правопорушення ІІ № 0000934 відносно водія ТОВ "Артемівське АТП 11406" ОСОБА_4 за безпідставну відмову у пільговому проїзді позивачу, який є інвалідом 3 групи, за частиною 7 ст. 133 1 КУпАП (а.с. 79);

- згідно листа ОСОБА_2 Укртрансбезпеки у Донецькій області № 3037/22-17 від 30.10.2017 з початку року ОСОБА_2 було складено 16 матеріалів на перевізників та протоколів про адміністративні правопорушення за ст. 133 1 КУпАП на водіїв транспортних засобів, які порушили права громадян на пільговий проїзд; з вищеперерахованого 6 матеріалів було складено на ТОВ "АТП 11406" та 1 протокол про адміністративне правопорушення за ст. 133 1 КУпАП на водія зазначеного підприємства за безпідставну відмову у перевезенні пасажирів пільгової категорії (а.с. 83).

Даними документами підтверджується факт неодноразового порушення законодавства України щодо перевезення пільгової категорії громадян з боку водії ТОВ "АТП 11406".

Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 16 липня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково:

- визнано протиправними дії ТОВ "АТП 11406" щодо відмови в наданні ОСОБА_1 пільгового проїзду в пасажирському транспорті за маршрутом "Часів Яр - Бахмут" та "Бахмут - Часів Яр" з кінцевої зупинки "Автовокзал" м. Часів Яр до кінцевої зупинки "Автовокзал" м.Бахмут та в зворотному напрямку: 18.10.2017 року о 07 год. 00 хв. Часів Яр - Бахмут, 18.10.2017 року о 18 год. 30 хв. Бахмут - Часів Яр; 25.10.2017 року о 9 год. 00 хв. Часів Яр - Бахмут;

- стягнуто з ТОВ "АТП 11406" на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 51 грн.;

- в іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено (а.с. 92 - 96).

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що закон забороняє автомобільному перевізнику, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, відмовлятися від пільгового перевезення, крім випадків, передбачених законом. Представник відповідача в судовому засіданні не надав доказів, які б спростовували твердження позивача про відмову у наданні пільгового перевезення, а його пояснення про те, що на протязі листопада 2017 року відповідач в повній мірі забезпечував пільговий проїзд в пасажирському транспорті за маршрутом "Часів Яр - Бахмут", спростовуються наявним в матеріалах справи протоколом № 0000934 про притягнення водія ТОВ "Артемівське АТП 11406" ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за безпідставну відмову у пільговому проїзді позивачу та повідомленнями Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області. Безпідставна відмова від пільгового перевезення тягне за собою відповідальність згідно із законом. ТОВ "АТП 11406 "порушило вимоги закону, оскільки відмовило позивачу у безкоштовному перевезенні, тому його дії є неправомірними і з нього на користь позивача підлягає стягненню отримана від позивача вартість квитків за проїзд у сумі 51 грн.

Щодо заявлених позивачем вимог про відшкодування моральної шкоди в розмірі 3 000 грн., суд зазначив, що між сторонами виникли правовідносини, обумовлені договором надання послуг безкоштовного проїзду, за яким відшкодування моральної шкоди не передбачено (а.с. 92 - 96).

Не погоджуючись з рішенням суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, позивач ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить скасувати рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 16 липня 2018 року в частині відмови в стягненні моральної шкоди та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення його позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішенням суду встановлено, що відповідач порушив його право на безплатний проїзд, а тому висновок суду про відсутність підстав для відшкодування моральної шкоди , заподіяної внаслідок неправомірних дій відповідача , є помилковим, суперечить нормам статей 1172, 610, 611, 22, 23, 1167 ЦК України, п. 159 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, згідно яких особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав (а.с. 98 - 101).

ТОВ "АТП 11406" копію апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 отримало 28.08.2018 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 122). Відзив у письмовій формі на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надано.

Відповідно до частини 3 ст. 360 ЦПК України (тут і далі в редакції Закону України від 03.10.2017 року № 2147-VIII, яка діє з 15 грудня 2017 року) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У судовому засіданні апеляційного суду позивач ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити.

Представник відповідача - ТОВ "АТП 11406" у судове засідання не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином: повістку - повідомлення про розгляд справи 19.09.2018 року отримав 11.09.2018 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 130).

Відповідач суд про причини неявки у судове засідання 19.09.2018 року його представника не повідомив і відповідно до частини 3 ст. 131 ЦПК України вважається, що він не з'явився у судове засідання без поважних причин.

Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представника відповідача, оскільки відповідно до частини 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга позивача є обґрунтованою та підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного:

Відповідно до частини 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року № 12 "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку" у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Встановлені судом першої інстанції обставини та висновки суду про протиправність дій ТОВ "АТП 11406" щодо відмови в наданні позивачу пільгового проїзду в пасажирському транспорті загального користування, про наявність підстав для відшкодування позивачу завданої внаслідок цього матеріальної шкоди, сторонами не оспорюються.

В апеляційній скарзі позивач оскаржує рішення суду лише в частині вирішення його позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.

Враховуючи зазначене, апеляційний суд відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України законність і обґрунтованість рішення суду в частині визнання протиправними дій ТОВ "АТП 11406" щодо відмови в наданні ОСОБА_1 пільгового проїзду в пасажирському транспорті загального користування 18 та 25 жовтня 2017 року, в частині стягнення з ТОВ "АТП 11406" на користь ОСОБА_1 у відшкодування матеріальної шкоди 51 грн. не перевіряє.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами виникли правовідносини, обумовлені договором надання послуг безкоштовного проїзду, за яким відшкодування моральної шкоди не передбачено.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Цим вимогам закону оскаржуване судове рішення в частині відмови позивачу у задоволенні позовних вимог про відшкодуванні моральної шкоди не відповідає.

Відповідно до пункту 7 частини 1 ст. 13 Закону України від 22.10.1993 року № 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (із змінами, внесеними згідно із Законом України від 22.12.1995 року № 488/95-ВР, в редакції Закону України від 13.01.2005 року № 2344-IV, із змінами, внесеними згідно із Законом України від 17.01.2017 року № 1812-VIII) особам з інвалідністю внаслідок війни та прирівняним до них особам надається безплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту, автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських і міжміських маршрутів, у тому числі внутрірайонних, внутрі- та міжобласних незалежно від відстані та місця проживання, за наявності посвідчення встановленого зразка, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - також електронного квитка, який видається на безоплатній основі.

Суд першої інстанції встановив і цей факт сторонами не оспорюється, що позивач ОСОБА_1 є інвалідом війни 3 групи та відповідно до п. 7 частини 1 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, зокрема,на безплатний проїзд автобусами приміських і міжміських маршрутів за наявності посвідчення встановленого зразка.

Статус позивача як інваліда війни 3 групи підтверджується посвідченням серії ААБ №034550, виданим 07.12.2015 року ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Артемівської міської ради, згідно якого пред'явник цього посвідчення є інвалідом 3 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, посвідчення дійсне на всій території України до 31.10.2017 року (а.с. 7).

31 жовтня 2017 року позивачу ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Артемівської райдержадміністрації Донецької області в посвідчення серії ААБ № 034550 внесено зміни, згідно яких пред'явник цього посвідчення є інвалідом 3 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, посвідчення дійсне на всій території України довічно (а.с. 16).

Відповідно до ст. 37 Закону України від 05.04.2001 року № 2344-III "Про автомобільний транспорт" пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування.

Автомобільному перевізнику, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, забороняється відмовлятися від пільгового перевезення, крім випадків, передбачених законом.

Тобто, Законом України від 05.04.2001 року № 2344-III "Про автомобільний транспорт" встановлено право пасажира, який користується пільгами на транспорті, безпосередньо скористатися пільговим проїздом, пред'явивши водієві автобусу посвідчення встановленого зразка.

Судом першої інстанції встановлено, що 18 та 25 жовтня 2017 року працівник відповідача (водій) ТОВ "АТП 11406", який здійснює перевезення пасажирів на маршруті сполученням "Бахмут - Часів Яр", відмовив позивачу у безплатному проїзді на маршруті № 120 сполученням "Часів Яр - Бахмут" та "Бахмут - Часів Яр" з кінцевої зупинки "Автовокзал" м. Часів Яр до кінцевої зупинки "Автовокзал" м. Бахмут та в зворотному напрямку: 18.10.2017 року о 07 год. 00 хв. Часів Яр - Бахмут, 18.10.2017 року о 18 год. 30 хв. Бахмут - Часів Яр, 25.10.2017 року о 9 год. 00 хв. Часів Яр - Бахмут, що за його перевезення у ці дні позивач сплатив відповідачу 51 грн. (три поїздки по 17 грн. кожна).

Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 16 липня 2018 року дії ТОВ "АТП 11406" щодо відмови в наданні ОСОБА_1 пільгового проїзду в пасажирському транспорті за маршрутом "Часів Яр - Бахмут" та "Бахмут - Часів Яр" з кінцевої зупинки "Автовокзал" м. Часів Яр до кінцевої зупинки "Автовокзал" м. Бахмут та в зворотному напрямку: 18.10.2017 року о 07 год. 00 хв. Часів Яр - Бахмут, 18.10.2017 року о 18 год. 30 хв. Бахмут - Часів Яр, 25.10.2017 року о 9 год. 00 хв. Часів Яр - Бахмут, визнано протиправними, стягнуто з ТОВ "АТП 11406" на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 51 грн. (а.с. 92 - 96).

Встановлені судом першої інстанції обставини та висновки суду щодо протиправності дій ТОВ "АТП 11406" щодо відмови в наданні позивачу пільгового проїзду в пасажирському транспорті, наявності підстав для відшкодування позивачу завданої внаслідок цього матеріальної шкоди, обома сторонами не оспорюються.

Відповідно до ст. 37 Закону України від 05.04.2001 року № 2344-III "Про автомобільний транспорт" безпідставна відмова від пільгового перевезення тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Відповідно до ст. 23 Закону України від 22.10.1993 року № 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" посадові особи і громадяни, винні в порушенні законодавства про соціальний захист ветеранів війни та їх сімей, несуть відповідальність згідно з законодавством України.

Установивши, що позивач, як інвалід війни, на підставі пункту 7 частини першої статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" має право на безплатний проїзд, зокрема, автобусами міських та приміських маршрутів, у тому числі внутрірайонних, внутрі- та міжобласних незалежно від відстані та місця проживання, що відповідачу, як автомобільному перевізнику, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, забороняється відмовлятися від пільгового перевезення, крім випадків, передбачених законом (стаття 37 Закону України "Про автомобільний транспорт"), суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відмова відповідача у здійсненні пільгового перевезення позивача, який має відповідне право, яке встановлене законом, є неправомірною, чим допущено порушення прав позивача.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

У пунктах 2, 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз'яснено, що спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної шкоди розглядаються зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону України "Про захист прав споживачів" чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної шкоди.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ст. 30 Закону України від 05.04.2001 року № 2344-III "Про автомобільний транспорт" автомобільний перевізник, який здійснює перевезення пасажирів на договірних умовах, зобов'язаний забезпечувати дотримання персоналом вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Відповідно до ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Позивач звернувся до суду з позовом про захист свого порушеного права на пільговий проїзд, як інваліда 3 групи, яке йому надане Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а статтею 38 1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що таке право не може бути звужене. Отже, протиправною поведінкою щодо позивача - відмовою у наданні пільгового проїзду відповідачем йому завдано моральних страждань, які полягали в приниженні його статусу як інваліда війни, вимагали від нього додаткових зусиль для організації свого життя, зокрема, звернення за захистом свого порушеного права на пільговий проїзд до органів поліції, ОСОБА_2 Укртрансбезпеки у Донецькій області, яке здійснює державний нагляд та контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті, а також до суду.

Саме така правова позиція щодо наявності підстав для відшкодування моральної шкоди у зв'язку із порушенням перевізником права осіб з інвалідністю внаслідок війни на безплатний проїзд, що передбачено п. 7 частини 1 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 20.06.2018 року у справі № 711/6330/17-ц (провадження № 61-438св17).

Відповідно до частини 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Зазначене судом першої інстанції не враховано та призвело до помилкового висновку про відсутність підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди, завданої внаслідок порушення його права на пільговий проїзд. Доводи апеляційної скарги позивача про неправильне застосування судом норм матеріального праває обгрунтованими.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди з тих підстав, що між сторонами виникли правовідносини, обумовлені договором надання послуг безкоштовного проїзду, за яким відшкодування моральної шкоди не передбачено, суд першої інстанції не врахував, що право позивача на безплатний проїзд передбачено не договором перевезення, який у цій справі вважається укладеним для позивача, який користується правом пільгового проїзду, з моменту посадки в автобус, а Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", що відповідачем порушено не договірні зобов'язання з перевезення, а Закон України від 22.10.1993 року № 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та ст. 37 Закону України від 05.04.2001 року № 2344-III "Про автомобільний транспорт", який забороняє безпідставну відмову від пільгового перевезення.

Відповідно до ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Заявляючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди у сумі 3 000 грн., позивач посилався на те, що моральна шкода завдана йому та його синові , що відповідач неодноразово порушував його право на пільговий проїзд, в тому числі і після визнання судом його дій протиправними (а.с. 1 - 3).

Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

З матеріалів справи встановлено, що рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 04.09.2017 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 28.11.2017 року, були визнані неправомірними дії ТОВ "АТП 11406 "щодо відмови ОСОБА_1 в пільговому проїзді на маршруті № 120 сполученням "Бахмут - Часів Яр в період з 03.01.2017 року по 20.01.2017 року (а.с. 27 - 29).

У цій справі суд встановив порушення прав позивача цим же відповідачем 18 та 25 жовтня 2017 року, тобто до набрання 28.11.2017 року рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 04.09.2017 року законної сили, що спростовує доводи позивача, що відповідач неодноразово порушував його право на пільговий проїзд після визнання судом його дій протиправними. Доказів про те, що відповідач порушував право позивача на пільговий проїзд після набрання 28.11.2017 року рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 04.09.2017 року законної сили позивачем суду не надано.

Посилання позивача на заподіяння відповідачем моральної шкоди його синові, є безпідставним, оскільки син позивача не є учасником цієї справи, поведінка відповідача щодо сина позивача не є предметом позову у цій справі. В судовому засіданні апеляційного суду позивач пояснив, що про сина в позові він зазначив помилково.

З урахуванням наведеного, визначаючи розмір грошової компенсації на відшкодування позивачу моральної шкоди, завданої порушенням його права на пільговий проїзд 18 та 25 жовтня 2017 року, апеляційний суд враховує:

- характер та обсяг страждань, яких зазнав позивач, зокрема, неодноразове порушення відповідачем права позивача на пільговий проїзд - у цій справі таке порушення мало місце 3 рази;

- тривалість таких страждань, зокрема, для відновлення свого порушеного права на пільговий проїзд позивач змушений був 18 та 25 жовтня 2017 року звертатися до органів поліції, в подальшому - до ОСОБА_2 Укртрансбезпеки у Донецькій області, яке здійснює державний нагляд та контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті, а потім - до суду;

- той факт, що право позивача на пільговий проїзд захищено, зокрема, цим судовим рішенням, тобто відновлено;

- порушення прав позивача на пільговий проїзд не призвели до тяжких вимушених змін у його життєвих стосунках.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. І такий розмір визначається судом, виходячи з конкретних обставин справи.

З урахуванням зазначеного та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, моральні страждання позивача, якому 18 та 25 жовтня 2017 року відповідач тричі відмовив у пільговому проїзді, апеляційний суд оцінює в 1 000 грн. Оцінка позивачем своїх моральних страждань в 3 000 грн. є завищеною.

Відповідно до пункту 4 частини 1 ст. 376 ЦПК України неправильне застосування норм матеріального права є підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині.

Отже, рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 16 липня 2018 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди (в рішенні зазначено "в іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити") підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про часткове задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, а саме, стягнення з відповідача на користь позивача на відшкодування моральної шкоди 1 000 грн.

Відповідно до частини 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ст. 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до частини 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду судовий збір позивачем з позовної заяви не сплачувався, ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 20.11.2017 року сплата судового збору йому відстрочена до винесення рішення у справі (а.с. 21 - 22).

Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 16 липня 2018 року з відповідача на користь держави стягнуто судовий збір з задоволених позовних вимог у сумі 704,80 грн. і в цій частині рішення суду сторонами не оскаржується.

Апеляційний суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 і в частині відшкодування моральної шкоди.

Згідно п/п 2 пункту 1 частини 2, частиною 1 ст. 4 Закону України від 08.07.2011 року № 3674-VІ "Про судовий збір" (в редакції, яка діяла на момент подання позовної заяви 31.10.2017 року) за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Відповідно до ст. 7 Закону України від 21.12.2016 року № 1801-VIII "Про Державний бюджет України на 2017 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня 2017 року встановлено у розмірі 1 600 гривень.

Тобто, з задоволених позовних вимог про відшкодування моральної шкоди з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 640,00 грн. (1 600 грн. х 0,4), а з урахуванням задоволених позовних вимог судом першої інстанції, з яких судом першої інстанції визначено судовий збір у сумі 704,80 грн., всього з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір з задоволених позовних вимог у сумі 1 344,80 грн. (704,80 грн. + 640,00 грн.).

З апеляційної скарги судовий збір позивачем не сплачувався, як інвалід війни 3 групи від сплати судового збору він звільнений на підставі п. 8 частини 1 ст. 5 Закону України від 8.07.2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" із змінами, внесеними згідно із Законом України від 22.05.2018 року № 2443-VIII) .

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги позивача, судові витрати у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, а саме, судовий збір покладається на відповідача.

Відповідно до частини 4 ст. 6 Закону України від 08.07.2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).

Відповідно до п/п 6 п. 1 частини 2, частини 1 ст. 4 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ "Про судовий збір" з апеляційної скарги на рішення суду справляється судовий збір в розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Отже, на відповідачанеобхідно віднестисудовий збір у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 960,00 грн. (640,00 х 150%).

Керуючись ст. 37 4, ст. 376, ст. ст. 381 - 384 ЦПК України , апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 16 липня 2018 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство 11406 " (код ЄДРПОУ 36407914, юридична адреса: 84500, Донецька область м. Бахмут , вул. Польова, будинок 63) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, місце проживання: 84554, Донецька область, м. Часів Яр, вул. Декабристів, будинок № 1)грошову компенсацію на відшкодування моральної шкоди у сумі 1 000 (одна тисяча) гривень 00 коп.

Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 16 липня 2018 року в частині розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство 11406 "на користь держави судового збору в розмірі 704 грн. 80 коп. змінити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство 11406 " (код ЄДРПОУ 36407914, юридична адреса: 84500, Донецька область м. Бахмут , вул. Польова, будинок 63) на користь держави судовий збір у розмірі 1 344 (одна тисяча триста сорок чотири) гривні 80 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство 11406 " (код ЄДРПОУ 36407914, юридична адреса: 84500, Донецька область м. Бахмут , вул. Польова, будинок 63) на користь держави витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, - судовий збір у розмірі 960 (дев'ятсот шістдесят) гривень 00 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді: Л.І. Соломаха

ОСОБА_5

ОСОБА_6

Повне судове рішення складено 19 вересня 2018 року.

Головуючий суддя : Л.І. Соломаха