Рішення

від 18.09.2018 по справі 910/7651/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.09.2018Справа № 910/7651/18

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Гудтайм (м. Київ)

До Публічного акціонерного товариства Українська залізниця (м. Київ)

Про стягнення 1.931.529,70 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін:

від позивача: Тополюк І.М.

від відповідача: Деменюк О.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гудтайм" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 1.931.529, 70 грн.:

- заборгованість за договором поставки від 27.11.15. № ПЗ/НХ-151902/НЮ в розмірі 933.540,00 грн.;

- заборгованість за договором поставки від 27.11.15. № ПЗ/НХ-151903/НЮ в розмірі 997.989,70 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неоплатою відповідачем поставленого позивачем товару за вказаними договорами.

25.06.18. позивачем подано орієнтований розрахунок судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи, в якій вказано послуги юридичної компанії з розробки позовної заяви в сумі 10.000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.18. відкрито провадження у справі № 910/7651/18 та призначено підготовче засідання на 19.07.18.

19.07.18. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 21.08.18.

21.08.18. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 18.09.18.

В судовому засіданні 18.09.18. судом розпочато розгляд справи по суті.

Відповідно до ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд і вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

При розгляді справи по суті в судовому засіданні 18.09.18. судом було заслухано вступне слово, з'ясовано обставини справи та досліджено докази відповідно до ст.ст. 208-210 ГПК України, після чого суд перейшов до судових дебатів (ст.ст. 217, 218 ГПК України).

В судовому засіданні 18.09.18. позивачем підтримано свої позовні вимоги повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні 18.09.18. не заперечував проти позову.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 18.09.18. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Розглянувши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

27.11.17. року між Товариством з обмеженою відповідальністю Гудтайм (постачальник) та Державним територіально-галузевим об'єднанням Південно-Західна залізниця (покупець) укладено договір поставки № ПЗ/НХ-151902/НЮ (далі - Договір-1), відповідно до умов якого позивач зобов'язується у 2015 році поставити і передати у власність відповідачу певну продукцію, відповідно до Специфікації № 1 (додаток № 1), а відповідач зобов'язується прийняти і оплатити цей товар на умовах даного договору (пункт 1.1 вказаного договору).

Відповідно до пункту 11.1 вказаного правочину договір № ПЗ/НХ-151902/НЮ набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2015 року.

Також, на ідентичних умовах 27.11.17. року між позивачем (постачальник) та Державним територіально-галузевим об'єднанням Південно-Західна залізниця (покупець) укладено договір поставки № ПЗ/НХ-151903/НЮ (далі - Договір-2), відповідно до умов якого позивач зобов'язується у 2015 році поставити і передати у власність відповідачу певну продукцію (далі - Товар), відповідно до Специфікації № 1 (додаток № 1), а відповідач зобов'язується прийняти і оплатити цей товар на умовах даного договору (пункту 1.1 вказаного договору).

23.12.15. року між сторонами було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору-1 та Додаткову угоду № 1 Договору-2, за умовами яких статус покупця за договорами набуло Публічне акціонерне товариство Українська залізниця в особі Філії Південно-Західна залізниця .

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає Договір-1 та Договір-2 (разом - Договори) як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків з постачання товару.

За своїм змістом та правовою природою Договори є договорами поставки, які підпадають під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить Договорам, до вказаних правочинів також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 663 Цивільного Кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідач здійснює оплату поставленого товару, на підставі виставлених рахунків, протягом 45 банківських днів з дня отримання товару. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками видаткової накладної (пункт 4.2. договору поставки № ПЗ/НХ-151902/НЮ та договору поставки № ПЗ/НХ-151903/НЮ).

Позивач, на виконання умов укладених Договорів, 30.11.15. поставив відповідачу за видатковою накладною № 10 товар - коробка шкворні LO84325 за ціною згідно специфікації від 27.11.15. (додаток № 1 до договору поставки № ПЗ/НХ-151902/НЮ) в кількості 10 шт. на загальну суму 933.540,00 грн. з урахуванням ПДВ, а також за видатковою накладною № 8 товар - корпус гольчастого підшипника ED 200205 в кількості 32 шт., кришка LO 95916 в кількості 22 шт., вкладиш кульовий LO 318600 в кількості 20 шт. за ціною згідно специфікації від 27.11.15. (додаток № 1 до договору поставки № ПЗ/НХ-151903/НЮ) на загальну суму 997.989,70 грн. з урахуванням ПДВ.

Оцінюючи представлені позивачем в обґрунтування викладених в позовній заяві обставин щодо поставки Товару відповідачу докази, суд виходить з наступного.

У відповідності до ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Статтею 688 Цивільного кодексу України на покупця покладено обов'язок повідомити продавця про порушення умов договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Жодних заперечень з приводу отримання Товару, його якості, кількості відповідачем суду надано не було.

Отже, суд при розгляді справи приймає до уваги відсутність у відповідача, як Покупця за Договором, будь-яких заперечень та претензій щодо належного виконання Постачальником прийнятих за Договорами зобов'язань з передання Товару на загальну суму 1.931.529,70 грн. (933.540,00 грн. + 997.989,70 грн.).

Зважаючи на викладені вище обставини та виходячи з положень ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, представлені позивачем видаткові накладні є належним доказом передачі Товару відповідачу, а отже виконання позивачем своїх зобов'язань з поставки Товару на суму 1.931.529,70 грн. в межах Договорів здійснено належним чином.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зазначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідачем, у відповідності до наданих позивачем доказів, грошових коштів позивачу за отриманий Товар станом на день розгляду справи та прийняття рішення сплачено не було.

При цьому судом враховано наступне.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.09.17. у справі № 910/10455/17, яке набрало законної сили 13.10.17., стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гудтайм" інфляційні втрати в сумі 324.469,95 грн. за видатковою накладною № 10 та за видатковою накладною № 8, 3% річних в сумі 76.692,96 грн. за видатковою накладною № 10 та за видатковою накладною № 8, витрати по оплаті судового збору в сумі 6.017,44 грн.

Вказаним рішенням встановлено викладене далі.

Наявними у матеріалах справи документами підтверджується, що позивачем на виконання умов договору поставив відповідачу 30.11.15. за видатковою накладною № 10 товар - коробка шкворні LO84325 на загальну суму 933.540,00 грн. з урахуванням ПДВ, а також за видатковою накладною № 8 товар - корпус гольчастого підшипника ED 200205 в кількості 32 шт., кришка LO 95916 в кількості 22 шт., вкладиш кульовий LO 318600 в кількості 20 шт. на загальну суму 997.989,70 грн. з урахуванням ПДВ.

Так, зі змісту укладених договорів поставки № ПЗ/НХ-151902/НЮ та № ПЗ/НХ-151903/НЮ, а саме пункту 4.2. слідує, що строк виконання зобов'язання оплатити поставлений товар визначається по факту отримання товару протягом 45 банківських днів, у той час як днем отримання товару вважається день підписання сторонами видаткової накладної.

Крім того, судом встановлено, що позивач щодо спірних господарських операції склав на ім'я відповідача податкову накладну № 10 від 30.11.15. та податкову накладну № 8 від 30.11.15., які 10.12.15. зареєстрував в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підтвердження чого надав до суду відповідні Витяги з реєстру податкових накладних та Квитанцію № 2.

Таким чином, на суму нарахованого податку на додану вартість позивач надав відповідачу відповідні податкові накладні, у зв'язку з чим у відповідача виникло право на формування податкового кредиту, проте як у позивача виникло зобов'язання по податку на додану вартість.

Факт акцепту податкової накладної по спірним операціям та їх використання відповідачем у своєму оподаткуванні в якості податкового кредиту з ПДВ, додатково свідчить про те, що операції були здійснені реально, що також підтверджується наявними в матеріалах справи розшифровками податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів.

Відповідачем не надано доказів не включення податку на додану вартість до податкового кредиту за спірною операцією, також, доказів того, що ним не заявлялася до відшкодування відповідна сума податку, не подано.

З вказаних дій сторін щодо відображення у податковій звітності даних про спірні господарські операції, вбачається підтвердження відповідачем отримання від позивача товару за видатковою накладною № 10 на суму 933.540,00 грн. та за видатковою накладною № 8 на суму 997.989,70 грн.

Таким чином, оскільки відповідач прийняв поставлений Товариством товар, однак в обумовлені строки не сплатив позивачеві повну його вартість, відповідний борг за видатковою накладною № 10 у розмірі 933.540,00 грн. та за видатковою накладною № 8 у розмірі 997.989,70 грн. існує на момент розгляду справи в суді. Належних доказів на спростування факту наявності заборгованості, або доказів погашення такої заборгованості Залізницею до суду не надано.

Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 року "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").

Даний принцип тісно пов'язаний з приписами ч. 4 ст. 75 ГПК України, відповідно до якої, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За змістом наведеної норми, неодмінною умовою її застосування є один і той самий склад сторін як у справі, що розглядається господарським судом, так і у справі (або справах) зі спору, що вирішувався раніше, і в якій встановлено певні факти, що мають значення для розглядуваної справи.

Преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Оскільки, на момент розгляду даної справи набрало законної сили та діє рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.17. у справі № 910/10455/17, то встановлені ним факти мають обов'язкову силу для вирішення даної справи.

За приписами ст. ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За таких обставин, враховуючи наведені вище умови Договорів, та враховуючи дату поставки партій Товару за представленими до матеріалів справи видатковими накладними, суд дійшов висновку, що строк оплати Товару на суму 1.931.529,70 грн. настав.

Згідно зі ст. ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За твердженнями позивача, які з боку відповідача належними та допустимими у розумінні ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами не спростовані, відповідачем, Товар, отриманий на підставі Договорів, оплачено було не в повному обсязі, в результаті чого у останнього утворилась заборгованість в сумі 1.931.529,70 грн.

Таким чином, приймаючи до уваги все викладене вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості в сумі 1.931.529,70 грн.:

- заборгованості за договором поставки від 27.11.15. № ПЗ/НХ-151902/НЮ в розмірі 933540,00 грн.;

- заборгованості за договором поставки від 27.11.15. № ПЗ/НХ-151903/НЮ в розмірі 997 989,70 грн.,

є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Стосовно заявлених позивачем до стягнення 10.000,00 грн. витрат на оплату послуг юридичної компанії з розробки позовної заяви, суд відзначає наступне.

Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України).

Відшкодування витрат позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

До матеріалів справи позивачем не подано жодного доказу понесення ним витрат на правничу допомогу адвоката, з огляду на що заявлені 10.000,00 грн. витрат на оплату послуг юридичної компанії з розробки позовної заяви Товариству з обмеженою відповідальністю Гудтайм не відшкодовуються.

Керуючись статтями 4, 13, 74, 76-80, 129, ч. 9 ст. 165, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гудтайм" (03115, м. Київ, вул. Львівська, буд. 22, прим. 12; ідентифікаційний код 39836704) 933.540 (дев'ятсот тридцять три тисячі п'ятсот сорок) грн. 00 коп. заборгованості за договором поставки від 27.11.15. № ПЗ/НХ-151902/НЮ, 997.989 (дев'ятсот дев'яносто сім тисяч дев'ятсот вісімдесят дев'ять) грн. 70 коп. заборгованості за договором поставки від 27.11.15. № ПЗ/НХ-151903/НЮ, 28.972 (двадцять вісім тисяч дев'ятсот сімдесят дві) грн. 95 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 20.09.18.

Суддя Т.М. Ващенко