Постанова

від 17.09.2018 по справі 904/1342/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.2018 м.Дніпро Справа № 904/1342/18

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Орєшкіної Е.В. (доповідач),

суддів Антоніка С.Г., Кощеєва І.М.,

секретар судового засідання: Абадей М.О.,

представники сторін:

від позивача: представник не з'явився;

від відповідача: ОСОБА_1, довіреність №23/016-юр від 10.05.2018, адвокат

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Дніпроазот" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2018 у справі №904/1342/18 (суддя Ліпинський О.В., повний текст рішення складений 20.06.2018)

за позовом: Дочірнього підприємства "Телеком - Пневматик", м. Київ

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Дніпроазот", м.Кам'янське, Дніпропетровська область

про стягнення 27 469 грн. 23 коп.,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2018 року Дочірнє підприємство "Телеком - Пневматик" (надалі - ДП "Телеком - Пневматик") звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Дніпроазот" (надалі - ПАТ "Дніпроазот") на свою користь 22 098 грн. заборгованості, 2 721 грн. 68 коп. штрафних санкцій та 2 649 грн. 55 коп. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем прийнятого на себе зобов'язання щодо вчасної та повної оплати за поставлений товар за умовами укладеного між сторонами договору №769687 від 20.10.2016.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2018 у справі №904/1342/18 (суддя Ліпинський О.В.) замінено найменування відповідача у справі - ПАТ "Дніпроазот" на - Акціонерне товариство "Дніпроазот" (надалі - АТ "Дніпроазот"); позов задоволено частково; з АТ "Дніпроазот" на користь ДП "Телеком - Пневматик" стягнуто 22 098 грн. основного боргу, 2 649 грн. 48 коп. інфляційних втрат, 1 587 грн. 41 коп. витрат по сплаті судового збору; в решті позову відмовлено.

Частково відмовивши позивачу в позові, місцевий господарський суд зазначив, що:

- ним невірно визначено сукупний індекс інфляції за спірний період, внаслідок чого невірно розраховано суму інфляційних втрат;

- зважаючи на те, що умовами укладеного між сторонами договору не передбачено розміру відповідальності за порушення строків розрахунків за поставлений товар, заявлена позивачем до стягнення сума штрафних санкцій задоволенню не підлягає.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, АТ "Дніпроазот" подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, просить Дніпропетровський апеляційний господарський суд його скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Апелянт вказує, що:

- як при поставці продукції, так і на дату розгляду справи №904/1342/18 позивачем відповідачу не були надані всі документи, обов'язок надання яких передбачений договором, зокрема, пунктами 1.3 та 4.2, а саме сертифікат (паспорт) якості заводу-виробника з відповідною відміткою відділу технічного контролю (ВТК), внаслідок чого у відповідача не виникло зобов'язань по остаточній оплаті продукції;

- висновок місцевого господарського суду відносно того, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, на підставі чого зобов'язаний сплатити позивачу суму основного боргу в розмірі 22 098 грн. та суму інфляційних втрат в розмірі 2 649 грн. 48 коп., є необґрунтованим.

Позивач у надісланому на адресу апеляційного господарського суду відзиві на апеляційну скаргу проти її доводів заперечив, вважає їх необґрунтованими та безпідставними, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін, переглянути справу в апеляційному порядку без участі його представника за наявними в матеріалах справи документами.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення присутнього в судовому засіданні представника відповідача, дослідивши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що між ДП "Телеком - Пневматик" (постачальником) та ПАТ "Дніпроазот" (покупцем) укладено договір поставки №769687 від 20.10.2016 (надалі - договір), за умовами якого постачальник зобов'язується поставити (передати у власність) відповідачу продукцію виробничо-технічного призначення у відповідності до специфікацій (додатків) до цього договору, а відповідач - прийняти поставлену продукцію та оплатити її вартість в порядку та в строки, передбачені договором.

Відповідно до п. 1.2 договору найменування продукції, кількість, асортимент, характеристики та інші вимоги до продукції, яка підлягає поставці, узгоджуються сторонами в специфікаціях на поставку продукції.

Постачальник разом з продукцією передає покупцеві наступний комплект документації на продукцію: видаткову накладну на продукцію, акт приймання-передачі продукції, рахунок-фактуру, товарно-транспортну накладну за формою № 1-ТН, яка наведена в додатку № 7 до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363, сертифікат (паспорт) якості заводу-виробника з відповідною відміткою відділу технічного контролю (ВТК) та сертифікат відповідності, виданий уповноваженим органом сертифікації України, якщо продукція підлягає обов'язковій сертифікації згідно наказу Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 01.02.2005 № 28 (п.п. 1.3 договору).

Пунктом 2.3 договору передбачено, що оплата поставленої продукції здійснюється покупцем у безготівковій формі, в національній валюті України, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, на підставі виставленого постачальником рахунку на оплату двома платежами в наступному порядку:

- перший платіж у розмірі 50% вартості продукції здійснюється у вигляді попередньої оплати (пп. 2.3.1 п. 2.3 договору);

- остаточна оплата вартості поставленої продукції здійснюється покупцем у безготівковій формі, в національній валюті України, шляхом перерахування грошових коштів у розмірі вартості поставленої продукції на поточний рахунок постачальника по факту поставки продукції, але не раніше моменту отримання покупцем від позивача всіх документів, які підлягають переданню покупцю в обов'язковому порядку відповідно до умов цього договору та вимог чинного законодавства України (пп. 2.3.2 п. 2.3 договору).

Згідно п. 4.2 договору постачальник підтверджує якість та комплектність продукції сертифікатом (паспортом) якості заводу-виробника з відповідною відміткою відділу технічного контролю (ВТК) та іншими документами, необхідними відповідно до стандартів, правил, вимог чинного законодавства України чи які додатково узгоджені сторонами. Документи, що засвідчують якість та комплектність продукції, передаються постачальником покупцеві разом з продукцією.

На виконання умов договору та специфікації № 2 від 23.11.2016, позивач поставив відповідачу 2-х канальний електроаспіратор АSА-2М у кількості 2 шт. загальною вартістю 44 196, грн., що підтверджується видатковою накладною №17-32 від 24.03.2017 та актом приймання-передачі за кількістю та якістю від 24.03.2017 (а.с.13, 15), які підписані сторонами та скріплені їх печатками.

Оплату вартості зазначеної продукції відповідач здійснив частково, шляхом перерахування суми попередньої оплати у розмірі 22 098 грн. (а.с.16-18).

Остаточний розрахунок за придбану продукцію в розмірі 22 098 грн. відповідач не здійснив, що стало причиною виникнення даного спору.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно, ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Зважаючи на те, що з огляду на положення п.п. 2.3. договору строк оплати поставленого товару є таким, що настав, колегія суддів вважає вимоги позивача в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 22 098 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 610 Цивільно кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Позивач просить суд стягнути з відповідача штрафні санкції з урахуванням облікової ставки НБУ за користування чужими грошовими коштами за період з 30.03.2017 року по 28.02.2018 року в розмірі 2 721 грн. 68 коп.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.ч. 4, 6 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Оскільки законом для спірних правовідносин не встановлено розміру штрафних санкцій, застосуванню підлягають санкції, передбачені договором.

Умовами договору №769687 від 20.10.2016 не встановлено відповідальності покупця за несвоєчасну оплату поставленого товару, тому заявлена позивачем до стягнення сума штрафних санкцій задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Позивач вимагає стягнення суми боргу з урахуванням інфляційних втрат, розмір яких за період з 01.04.2017 по 28.02.2018 становить 2 649 грн. 55 коп.

Здійснивши перевірку наданого розрахунку інфляційних втрат, колегія суддів дійшла висновку, що під час здійснення підрахунку, позивач невірно визначив сукупний індекс інфляції за спірний період, внаслідок чого, невірно розрахував суму інфляційних втрат.

За підрахунками суду, розмір сукупного індексу інфляції спірного періоду (01.04.2017 - 28.02.2018) становить 111,98966927%, отже, розмір нарахувань складає 2 649 грн. 48 коп. (22098,00 х 111,98966927 % - 22098,00 = 2 649,48).

На підставі викладеного, з урахуванням встановлених обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 24 747 грн. 48 коп., з яких: 22 098 грн. - сума основного боргу, 2 649 грн. 48 коп. - інфляційні втрати; в решті позову слід відмовити.

Доводи апелянта з посиланням на невиконання позивачем зобов'язань щодо передачі разом з продукцією всіх документів, які підлягають переданню згідно п. 1.3. договору, колегія суддів вважає безпідставними й такими, що спростовуються наявним в матеріалах справи актом приймання-передачі від 24.03.2017 року, згідно якого разом із продукцією відповідачу були надані рахунок-фактури, видаткова накладна, свідоцтво про державну повірку (а.с. 15).

Згідно ст. 666 Цивільного кодексу України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Апелянт не надав суду доказів звернення до позивача з вимогою про надання документів, передбачених договором зі встановленням строку для їх передання, повернення позивачу отриманої продукції, що спростовує доводи відповідача відносно невиконання позивачем умов п. 1.3 договору та вказує на дотримання з боку постачальника умов поставки.

Таким чином, колегія суддів вважає, що Господарським судом Дніпропетровської області обставини справи з'ясовані повно та всебічно; рішення у даній справі ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права; підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору, пов'язані з переглядом судового рішення в апеляційній інстанції, покладаються на АТ "Дніпроазот".

З огляду на викладене та керуючись ст. 129, ст. 276, ст. 282, ст. 284 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Дніпроазот" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2018 у справі №904/1342/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту до Верховного Суду.

Головуючий суддя Е.В. Орєшкіна

Суддя С.Г. Антонік

Суддя І.М. Кощеєв

(Повний текст постанови складено 20.09.2018).