Постанова

від 18.09.2018 по справі 910/3513/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" вересня 2018 р. Справа№ 910/3513/18

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Чорногуза М.Г.

Андрієнка В.В.

розглянувши у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Баст-Еко"

на рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2018

у справі №910/3513/18 (головуючий суддя Смирнова Ю.М.)

За позовом Акціонерного товариства "Житомиробленерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Баст-Еко"

про стягнення 61 240,36 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" (в процесі вирішення спору змінило найменування на Акціонерне товариство "Житомиробленерго"( (далі - позивач) звернулось у Господарський суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Баст-Еко" (далі - відповідач) про стягнення 61 240,36 грн. боргу.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору про постачання електричної енергії № 323 від 07.05.2013 в частині сплати нарахувань за перевищення договірних величин електроспоживання та потужності у липні 2017 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.06.2018 у справі №910/3513/18 позовні вимоги задоволені повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Баст-Еко" на користь Акціонерного товариства "Житомиробленерго" - 61 240 грн. 36 коп. заборгованості за перевищення договірних величин споживання електроенергії та судовий збір у розмірі 1 762 грн. 00 коп.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Баст-Еко" 26.06.2018 подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Скарга мотивована тим, що судом порушені норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки відповідач своєчасно, відповідно до умов договору, звернувся до позивача із заявою про збільшення ліміту споживання електричної енергії на липень 2017 року, що підтверджується роздруківкою програми електронної пошти, однак відповідач безпідставно відмовив у задоволенні заяви відповідача та нарахував додаткову плату за електроенергію.

Також скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке мотивоване тим, що повний текст оскаржуваного рішення отриманий скаржником 14.06.2018.

12.07.2018 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою, надійшли до Київського апеляційного господарського суду та згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передані на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Зеленіна В.О., суддів Андрієнка В.В., Чорногуза М.Г.

Частиною 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Згідно з ч. 3 ст. 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення 61240,36 грн., що значно менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, вказана справа підлягає розгляду судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.07.2018 поновлено строк апеляційного оскарження, відкрито апеляційне провадження. Встановлено сторонам строк для подання відзивів на апеляційні скарги - до 07.08.2018. Роз'яснено сторонам, що апеляційна скарга буде розглянута в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

30.07.2018 від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому він заперечує проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що наданий скаржником не засвідчений документ про направлення заявки електронною поштою 14.07.2017 о 17:40 не є письмовим або електронним доказом, договором сторони не передбачали електронної адреси для офіційного листування, при цьому на сайті позивача, на який посилається відповідач, зазначений робочий час позивач, зокрема у п'ятницю 14.07.2017 робочий час позивача до 16:00. При цьому відповідач не вказує на прострочення оплати, а саме необхідності проведення оплати заявлених обсягів електричної енергії за 5-ть робочих днів до закінчення розрахункового періоду.

06.08.2018 від відповідача надійшли заперечення на відзив позивача, у яких вказує, що заявка про збільшення ліміту споживання була направлена відповідачем позивачу 14.07.2017 та отримана ним у цей же день, а позивач вводить суд в оману. Також вказує, що відповідно до діючого Закону України "Про ринок електричної енергії", який вступив в дію 11.06.2017, відсутній такий вид відповідальності споживача, який був передбачений ст.26 Закону України "Про електроенергетику" і який є підставою подання позовної заяви позивачем.

Частиною 2 ст. 270 ГПК України встановлено, що розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч.1 ст. 273 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Статтями 269, 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду встановила наступне.

07.05.2013 між Радомишльським РЕМ, який діє на підставі Положення і є виробничим підрозділом ПАТ "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" (нове найменування згідно п.1.1 статуту - Акціонерне товариство "Житомиробленерго"), як постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Баст-Еко", як споживачем, було укладено договір про постачання електричної енергії № 323 (далі - договір), за умовами якого постачальник зобов'язався постачати електричну енергію споживачу, а споживач - оплачувати постачальнику електричної енергії її вартість та здійснювати інші платежі згідно з умовами договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами. Клас електронапруги визначається рівнем напруги на межі балансової належності електромереж постачальника та споживача (п. 1).

Пунктом 2.1.2 договору встановлено, що постачальник зобов'язується постачати електроенергію як різновид товарної продукції споживачу в межах 630 кВТ приєднаної, 303 кВТ дозволеної до використання потужності на відповідному класі напруги згідно з визначеними йому цим договором умовами та обсягами постачання електроенергії, викладеними у додатку №1.

Згідно з пунктом 2.2.3 договору, споживач зобов'язався своєчасно сплачувати за використану електричну енергію, а також вносити всі інші платежі за розрахунковий період відповідно до встановленої системи обліку електроенергії, класу напруги та за діючими на період розрахунку тарифами у грошовій формі та іншими формами розрахунків згідно з чинним законодавством України.

У пункті 4.2.2 договору сторони домовились, що у випадку споживання електроенергії та потужності понад кількість, обумовлену розділом 5 цього договору за відповідний період (місяць) при одно-, дво- чи тризонній системі обліку, споживач, виключно грошовими коштами, зобов'язаний сплатити постачальнику двократну вартість електроенергії та потужності, втраченої понад обумовлений даним договором обсяг електричної енергії та потужності згідно із Законом України "Про електроенергетику" за тарифами, які діяли в період, коли було виявлено перевищення.

Згідно з пунктом 5.2 договору договірна величина споживання електричної енергії визначається на рівні, заявленому споживачем згідно з пунктом 5.1 цього договору, в якому визначено, що для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік споживач не пізніше 1 листопада поточного року надає постачальнику електричної енергії відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії (додаток № 1 "Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу").

Пунктом 7.1 договору визначено, що облік електроенергії, спожитої споживачем та (або) субспоживачами, приєднаними до електричних мереж споживача, здійснюється згідно з вимогами Правил улаштування електроустановок та Правил користування електричною енергією. У разі порушення споживачем вимог нормативно - технічних документів щодо встановлення та експлуатації засобів обліку, їх покази не використовують при розрахунках за спожиту електроенергію, а обсяги спожитої електроенергії визначаються постачальником електричної енергії розрахунковим шляхом згідно з нормативними документами.

Пунктом 2.2.3 договору сторони узгодили, що розрахунковим періодом вважається період з 21 числа по 20 число включно і вказаний період прирівнюється до періоду дії тарифу (календарного місяця).

Пунктом 5.5. договору визначено, що споживач має право протягом поточного розрахункового періоду (але не пізніше ніж за 5 робочих днів до його закінчення) звернутися до постачальника із заявкою щодо коригування договірної величини споживання, при цьому споживач зобов'язаний зробити попередню оплату додаткового заявлених обсягів електричної енергії.

Додатком № 1 до договору сторонами була узгоджена договірна величина споживання електричної енергії у липні 2017 року на рівні 32 000 кВт.год.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, 04.07.2017 відповідач звернувся до позивача з листом № 27, у якому просив зменшити ліміт споживання електричної енергії на липень 2017 року до 14 000 кВт.

Листом від 11.07.2017 № 018/11087 енергопостачальна організація повідомила відповідача про можливість коригування обсягу постачання електричної енергії у липні 2017 року до величини 14 000 кВт.

Отже, позивачем на підставі зазначеного звернення відповідача, було проведено коригування договірної величини споживання електричної енергії на липень 2017 року до 14 000 кВт.

17.07.2017 позивачем було зареєстровано звернення відповідача з листом №32 від 14.07.2017, в якому відповідач просив збільшити ліміт споживання електроенергії на липень 2017 року додатково на 30 200 кВт., з можливістю часткового розрахунку.

Позивач листом № 018/11538 від 19.07.2017 повідомив відповідача про те, що у зв'язку з несвоєчасним зверненням та згідно з абз. 3 пункту 4.4 ПКЕЕ підстави для коригування договірної величини споживання електричної енергії у липні 2017 року відсутні.

Позивачем було сформовано до оплати рахунок № 10507 від 21.07.2017 за липень 2017 року на суму 61 240,36 грн., що є санкцією за перевищення договірних величин споживання електроенергії по договору.

Відповідно до відомості використання активної електроенергії (яка наведена у додатку до рахунку № 10507 від 21.07.2017), у липні 2017 року відповідачем спожито загалом 43738 кВт електроенергії. Зазначений рахунок відповідачем не оплачений.

Звертаючись до суду із даним позовом позивач вказав, що фактично за розрахунковий період (липень 2017 року) відповідачем було спожито 43 738 кВт/год, тобто, перевищення споживання складає 29 738 кВт/год. (43738 кВт/год. - 14000 кВт/год.) і вартість перевищення склала 61 240,36 грн. (29738 кВт/год. х 2,059330 грн. (тариф за 1 кВт/год)).

Відповідач, підчас розгляду справи у суді першої інстанції, відзив на позовну заяву не подав, ухвала суду, направлена судом першої інстанції на адресу державної реєстрації відповідача, повернута поштою з довідкою "За закінченням терміну зберігання".

Заперечуючи проти позову у апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що відповідно до умов договору, він 14.07.2017 о 17:40 звернувся до позивача із заявою про збільшення ліміту споживання електричної енергії на липень 2017 року шляхом направлення заяви на офіційну адреси електронної пошти позивача, що підтверджується роздруківкою програми електронної пошти, однак відповідач безпідставно відмовив у задоволенні заяви відповідача.

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі суд першої інстанції прийшов до висновку щодо їх доведеності та обґрунтованості.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч. 1 ст. 173 ГК України).

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Права та обов'язки сторін у даній справі виникли на підставі договору про постачання електричної енергії № 323 від 07.05.2013. За правовою природою вказаний договір є господарським договором поставки електричної енергії.

Договір у встановленому порядку не оспорений, не розірваний, не визнаний недійсним.

Таким чином, Договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Частинами 1-3 ст. 276 ГК України визначено, що загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін. У разі якщо енергія виділяється в рахунок замовлення на пріоритетні державні потреби (ліміту), енергопостачальник не має права зменшувати абоненту цей ліміт без його згоди. Пропозиції абонента щодо кількості та видів енергії, строків її відпуску є пріоритетними за наявності виробничих можливостей у енергопостачальника. Показники якості енергії узгоджуються сторонами на підставі національних стандартів або технічних умов шляхом погодження переліку (величини) показників, підтримання яких є обов'язком для сторін договору.

Згідно ст. 26 Закону України "Про електроенергетику", який був чинний до 11.06.2017, споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії. Споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно з законодавством України.

Частиною 3 статті 58 Закону України "Про ринок електричної енергії", який набрав чинності з 11.06.2017, встановлено, що споживач, зокрема, зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів; дотримуватися правил технічної експлуатації, правил безпеки під час експлуатації власних електроустановок, нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та умов укладених договорів;

Пунктом 5.1 Правил користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ), затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996 (які були чинні на час спірних правовідносин), встановлено, що договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.

Як зазначалось вище, Додатком № 1 до договору сторонами була узгоджена договірна величина споживання електричної енергії у липні 2017 року на рівні 32 000 кВт.год., однак в подальшому за заявкою відповідача ліміт споживання на липень 2017 року було зменшено до 14 000 кВт.

У абз. 1 пункту 4.4 ПКЕЕ встановлено, що споживач має право протягом розрахункового періоду звернутися до постачальника електричної енергії за регульованим тарифом із заявою щодо коригування договірної величини споживання електричної енергії.

Відповідно до п.5.5 договору споживач має право протягом поточного розрахункового періоду (але не пізніше ніж за 5 робочих днів до його закінчення) звернутися до постачальника із заявкою щодо коригування договірної величини споживання, при цьому споживач зобов'язаний зробити попередню оплату додаткового заявлених обсягів електричної енергії.

У абз. 3 пункту 4.4 ПКЕЕ визначено, що постачальник електричної енергії за регульованим тарифом протягом п'яти робочих днів від дня отримання звернення розглядає заяву споживача, приймає рішення за цим зверненням та не пізніше шостого робочого дня від дня отримання звернення письмово повідомляє споживача про результати розгляду заяви. Пропозиції споживача щодо коригування договірних величин є пріоритетними за умови попередньої оплати додатково заявлених обсягів та отримання постачальником за регульованим тарифом заяви споживача не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення розрахункового періоду. Постачальник електричної енергії за регульованим тарифом має право відмовити споживачу в коригуванні (збільшенні) договірних величин у разі невиконання споживачем своїх зобов'язань щодо оплати електричної енергії за договором про постачання електричної енергії.

Абзацом 5 зазначеного пункту ПКЕЕ також визначено, що датою коригування вважається дата попередньої оплати додатково заявлених обсягів активної електричної енергії. У разі, якщо договором про постачання електричної енергії попередня оплата не передбачена, датою коригування вважається дата прийняття постачальником електричної енергії рішення про коригування договірних величин на підставі письмового звернення споживача. Для споживача, який розраховується за тарифами, диференційованими за періодами часу, та/або споживача постачальника за нерегульованим тарифом, електроустановки якого обладнані засобами диференційного (погодинного) обліку електричної енергії, за дату коригування договірної граничної величини споживання електричної потужності приймається дата отримання постачальником електричної енергії звернення від споживача.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується доказами, наявними у матеріалах справи, 17.07.2017 позивачем було зареєстровано звернення відповідача з листом №32 від 14.07.2017, в якому відповідач просив збільшити ліміт споживання електроенергії на липень 2017 року додатково на 30 200 кВт., з можливістю часткового розрахунку.

Згідно з абз. 7 п.4.4 ПКЕЕ за результатами розгляду споживачу надсилається повідомлення про рівні відкоригованих договірних величин або обґрунтована відмова здійснення коригування. Повідомлення про рівні відкоригованих договірних величин обсягу споживання та електричної потужності є невід'ємною частиною договору.

Так, за результатами розгляд вказаної заяви відповідача позивач листом № 018/11538 від 19.07.2017 повідомив відповідача про те, що у зв'язку з несвоєчасним зверненням та згідно з абз. 3 пункту 4.4 ПКЕЕ підстави для коригування договірної величини споживання електричної енергії у липні 2017 року відсутні.

Доводи відповідача, викладені у апеляційній скарзі, про те, що він своєчасно звернувся до позивача із заявою щодо коригування ліміту споживання шляхом направлення 14.04.2017 о 17:40 заявки електронною поштою, відхиляються колегією суддів, оскільки не підтверджуються належними та допустимими доказами.

При цьому надана відповідачем роздруківка програми електронної пошти, не засвідчена належним чином та, крім того, не містить інформації про дату і час отримання позивачем вказаної заявки. Також відповідачем не спростовано доводів позивача про те, що 14.07.2017 було п'ятницею і згідно графіку роботи позивача, який наявний на його веб-сайті у п'ятницю робочий час до 16 год. 00 хв.

Крім цього, відповідачем не надано доказів проведення оплати заявлених обсягів електричної енергії за 5-ть робочих днів до закінчення розрахункового періоду, як це передбачено умовами договору.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У пункті 4.2.2 договору сторони домовились, що у випадку споживання електроенергії та потужності понад кількість, обумовлену розділом 5 цього договору за відповідний період (місяць) при одно-, дво- чи тризонній системі обліку, споживач, виключно грошовими коштами, зобов'язаний сплатити постачальнику двократну вартість електроенергії та потужності, втраченої понад обумовлений даним договором обсяг електричної енергії та потужності згідно із Законом України "Про електроенергетику" за тарифами, які діяли в період, коли було виявлено перевищення.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, матеріалами справи підтверджено факт споживання відповідачем у липні 2017 року 43 738 кВт. електроенергії, що перевищує скоригований за заявою відповідача обсяг споживання електроенергії 14000 кВт на 29 738 кВт, а тому вартість перевищення спожитої відповідачем електроенергії складає 61240,36 грн. (29738 кВт/год х 2,059330 грн. (тариф за 1 кВт/год)).

Посилання відповідача на те, що відповідно до діючого Закону України "Про ринок електричної енергії", який вступив в дію 11.06.2017, відсутній такий вид відповідальності споживача, відхиляються колегією суддів, оскільки відповідно до ч.3 ст. 58 зазначеного Закону встановлено, що споживач повинен дотримуватись умов укладених договорів.

Матеріали справи не містять доказів внесення сторонами змін до договору, нарахування позивачем здійснено на підставі п.4.2.2 договору, а тому позовні вимоги правомірно задоволені судом першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При прийнятті оскаржуваного судового рішення місцевий господарський суд, керуючись, зокрема, приписами наведених норм, на підставі повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи і перевірки їх наявними доказами, з урахуванням визначених позивачем меж позовних вимог, дійшов правомірного висновку щодо задоволення позовних вимог.

Доводи, які викладені скаржником у апеляційній скарзі, не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2018 у справі № 910/3513/18 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, прийнято без порушення норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Баст-Еко" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2018 у справі №910/3513/18 - без змін

2. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/3513/18.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 18.09.2018.

Головуючий суддя В.О. Зеленін

Судді М.Г. Чорногуз

В.В. Андрієнко