Рішення

від 18.09.2018 по справі 918/518/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" вересня 2018 р. м. Рівне Справа № 918/518/18

Господарський суд Рівненської області у складі судді Церковної Н.Ф., за участю секретаря судового засідання Оліфер С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" до відповідача Державного підприємства "Березнівський лісгосп" про стягнення штрафу в сумі 40 825, 00 грн,

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1

від відповідача: ОСОБА_2, ОСОБА_3

СУТЬ СПОРУ:

У серпні 2018 року Публічне акціонерне товариство Українська залізниця в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Державного підприємства "Березнівський лісгосп", в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 40 825, 00 грн штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в накладній № 37023587 у вагоні № 91503060 маса вантажу вантажовідправником Державним підприємством "Березнівський лісгосп" було зазначено 52 000 кг, а фактично позивачем встановлено, що маса вантажу складає 60 950 кг, тобто на 8 950 кг більше, ніж вказано у накладній.

Відповідно до ст.118 Статуту залізниць України штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником порушень, незалежно від того чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитків. Враховуючи допущення відповідачем порушення, а саме зазначення в накладній недостовірних відомостей щодо маси вантажу, позивач нарахував до стягнення з відповідача штраф у розмірі 40 825,00 грн.

Ухвалою суду від 02.08.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 918/518/18 за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи призначено на 28.08.2018 року.

27.08.2018 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від Державного підприємства "Березнівський лісгосп" надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову.

Свій відзив відповідач мотивує тим, що зважування вантажу відбулось 16.03.2018 року на крановій вазі (завірена копія запису додається), а контрольне зважування на ст. Здолбунів Рівненської області було проведено 22.03.2018 року. За даний період деревина знаходилась під відкритим небом, піддавалась атмосферному впливу у вигляді опадів, що привело до збільшення вологості деревини, та відповідно і її ваги. Зазначає, що на ст. Здолбунів лісопродукція зважувалась не окремо, а разом з платформою. Тара платформи визначалася на вагах, які не мають повірки.

Згідно з висновком експерта ТПП № В-691 від 14.08.2018 року вага даної продукції розрахунковим методом не може перевищувати 52000 кг згідно з висновком експерта ТПП№ В-691 від 14.08.2018 року.

Як стверджує відповідач, вага в документах була вказана правильно, а твердження позивача про те, що 1 м 3 техсировини (дров) соснових може бути вагою 1000 кг суперечить всім законам фізики та даним Таблиці 45 ( Средний вес одного плотного кубометра древесины основных пород ).

Відповідач стверджує, що позивач навмисне не поінформував його про виявлення в процесі перевезення, по путі слідування вантажу, факту невідповідності маси вантажу вказаній вантажовідправником у накладній фактичній масі вантажу, встановленій комісійним переважуванням.

Крім того, вказує, що позивач провів розрахунок штрафних санкцій не за всю відстань перевезення протягом якої відбулося порушення, а за всю відстань перевезення вантажу до кінцевої станції, що суперечить нормам чинного законодавства.

Вважає, що ДП Березнівське лісове господарство належним чином було виконано взяті на себе зобов'язання.

В судовому засіданні 28.08.2018 року оголошувалась перерва в розгляді справи до 18.09.2018 року, про що присутніх представників повідомлено особисто під розпис.

13.09.2018 року на адресу господарського суду від Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі її Регіональної філії "Львівська залізниця" надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що у відповідності до ст. 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній. Залізниця, у відповідності до даної норми статуту не зобов'язана, а має право, перевіряти правильність цих відомостей. Крім того, залізниця, також, має право періодично (на путі слідування) перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються відправником у накладній. Що і було зроблено в даному випадку на ст. Здолбунів Львівської залізниці, в результаті чого і був складений комерційний акт № 350002/43/8. Результати контрольного переважування вагону № 91503060 зафіксовані і у Книзі обліку контрольних зважувань та перевірки кількості вантажу у вагоні по ст. Здолбунів Львівської залізниці. Крім того, зазначаємо, що контрольне переважування спірного вагону проводилось на справних, повірених та перевірених 150-ти тонних вагонних вагах ст. Здолбунів Львівської залізниця, що вбачається із копії технічного паспорта ваг.

У відповідності до п. 27 Правил видачі вантажів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за № 862/5083, надлишок вантажу порівняно з масою, вказаною в накладній, вважається таким, що не перевищує норму, якщо він не виходить за межу граничного розходження визначення маси нетто, яке становить 0,2 %. У вагоні № 91503060, в накладній відправник зазначив масу вантажу 52000 кг. Надлишок вантажу в даному вагоні, що не перевищував би норму, в межах граничного розходження 0,2 % мав би становити 104 кг. В даному ж випадку надлишок маси вантажу становив 8950 кг, що значно перевищує межу граничного розходження, та більше вантажопідємності вагона на 5950 кг, що загрожувало безпеці руху залізничного транспорту. Власне тому, після контрольного переважування на ст. Здолбунів Львівської залізниці надлишок вантажу був перевантажений в інший вагон та відправлений вантажоодержувачу за досильною накладною.

Штраф підлягає стягненню за сам факт допущення вантажовідправником вказаних в ст. 122 СЗУ порушень. Факт неправильного зазначення вантажовідправником маси вантажу у накладній встановлений комерційним актом №350002/43/8, що є підставою для матеріальної відповідальності вантажовідправника.

Відповідно до ст. 122 СЗУ за неправильно зазначену у накладній масу вантажу з відправника стягується штраф у розмірі згідно із ст. 118 СЗУ, яка передбачає, що штраф стягується у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезень. Провізна плата по спірному вагону № 91503060 від станції відправлення Малинськ Львівської залізниці до станції призначення Надвірна Львівської залізниці визначена на підставі Правил перевезень, Тарифного керівництва та внутрішнього Розпорядження № ЦЦМ-14/77 від 08.02.2017 року, за тарифною схемою 1, і становить 8165,00 грн. Відтак, просив суду задоволити позов в повному обсязі.

В судове засідання 18.09.2018 року з'явились представники позивача та відповідача. Представник позивача у судовому засіданні підтримав вимоги, викладені в позовній заяві та просив їх задовольнити у повному обсязі. Представник відповідача проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у письмовому відзиві.

У судовому засіданні 18.09.2018 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.11, 509 ЦК України, ст. 174 ГК України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

Відповідно до ч.1 ст.909 ЦК України за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу, відповідно до ч.3 ст.909 ЦК України та ч.2 ст.307 ГК України, підтверджується складанням транспортної накладної.

Відповідно до ст.6 Статуту залізниць України накладна це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до Статуту та правил і наданий залізниці разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажів, яка укладається між відправником і залізницею. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезень до станції призначення.

У березні 2018 року із станції Малинськ Львівської залізниці ДП Березнівське лісове господарство здійснило відправлення вагону № 91503060 згідно накладної №37023587 на станцію Надвірна Львівської залізниці.

При оформлені зазначеної залізничної накладної №37023587 відповідачем вказано масу вантажу у вагоні № 91503060 нетто 52000 кг.

Згідно з п.28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 року, вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу. Вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Відповідно до ст. 24 Статуту залізниць України, залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

При перевезенні, а саме при проходженні вагону через станцію Здолбунів Львівської залізниці, на підставі ст. 24 Статуту залізниць України, позивачем проведено перевірку маси вантажу, під час якої було виявлено, що маса вантажу у вищезазначеному вагоні не відповідає масі, вказаній відправником у накладній, у зв'язку з чим складено комерційний акт №350002/43/8 від 23.03.2018 року.

За змістом комерційного акту № 350002/43/8 від 23.03.2018 року на станції Здолбунів Львівської залізниці проведено контрольне зважування вантажу, за результатами якого виявлено, що у вагоні № 91503060 вага брутто складає 93 750 кг, тара вагона з ПД 32 800, фактична маса вантажу нетто 60 950 кг, що більше, ніж зазначено в накладній на 8 950 кг.

У розділі Д комерційного акту зазначено, що при комісійному зважуванні та перевірці вагону № 91503060 на тьохплатформенний тензометричний електронній вазі ТВВ- 150 тн клеймо 2017 року на основі акта загальної форми № 4305 від 22.03.2018 року ст. Здолбунів Львівської області, який прибув по відправці вказаній на звороті цього акту по документу значиться вантаж лісоматеріали круглі, крім тих, що кріпляться, не проіменовані в алфавіті, пакування, бревна, кількість місць - п'ять, брутто не вказано, тара 32800, нетто 52000. В дійсності виявилося - вантаж лісоматеріали круглі, крім тих, що кріпляться, не проіменовані в алфавіті, пакування, бревна, кількість місць - п'ять, штабелі, брутто 93750, тара з документа, нетто 60950, тобто лишок вантажу проти документа становить 8950 кг, вантажопійомність вантажу 55 тн, тобто вагон завантажений понад вантажопійомність на 5950 кг. При повторному перевантаженні вантажу вантажопідйомність вантажу на 5950 кг підтвердилася, що загрожує безпеці руху поїздів згідно з ПТЕ розділ 15 п. 15.2. Вагон прибув технічно справний, затриманий, надане оперативне повідомлення. Комісійне зважування вагонів проводила приймальник поїздів ОСОБА_4 в присутності начальника станції Здолбунів Львівської залізниці ОСОБА_5, ВОХР ОСОБА_6, приймальник поїздів ОСОБА_7

Комерційний акт №350002/43/8 від 22.03.2018 року підписано начальником станції, працівником станції та старшим майстром.

Пунктом 10 Правил складання актів, які затверджені наказом міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002 року передбачено, що комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Одночасно суд звертає увагу, що положеннями Правил передбачено можливість залучення інших працівників залізниці до перевірки вантажу і підписання акту.

Водночас, до підписання комерційного акта залучається три працівники залізниці в сукупності, перелік посад яких не є нормативно вичерпним.

Суд встановив, що комерційний акт №350002/43/8 від 22.03.2018 року підписаний належними особами у відповідності до п.10 Правил складання актів.

Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст.2 Статуту).

Статтею 37 Статуту залізниць України встановлено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.

На підставі цього Статуту затверджені Мінтрансом Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (ст.5 Статуту).

Правилами перевезень вантажів, а саме п.1.1. розділу 4 Правил оформлення перевізних документів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України за №863/5084 від 24.11.2000 року, а також ст.23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). У відповідності до цих Правил, а саме п.2.1. та п.2.2., графи "ОСОБА_3 вантажу, визначена відправником, кг", та "Спосіб визначення маси" заповнюються вантажовідправником. Маса вантажу згідно зі ст. 37 Статуту та п. 5 Правил приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за №861/5082, визначається відправником.

Правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено п. 2.3 Правил оформлення перевізних документів, своїм підписом підтверджує представник відправника. Так, правильність внесених відомостей до вищевказаної накладної підтвердив своїм підписом представник відправника.

Відповідно до ч. ч.1, 2 ст.24 Статуту вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Згідно ч.1 ст.129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Для засвідчення обставини невідповідності маси вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах законодавцем у ст.129 Статуту визначено складання комерційного акту.

Таким чином, підставою для матеріальної відповідальності вантажовідправника є обставини, викладені у комерційному акті.

Так, невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена відправником (відповідачем) у накладній № 37023587, засвідчено належним доказом комерційним актом № 350002/43/8 від 22.03.2018 року.

Вказаний комерційний акт за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту залізниць України та Правил складання актів, а тому визнається судом належним доказом на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеної у накладній, та фактичної маси вантажу.

Проте, в матеріалах справи відсутні та відповідачем не надані жодні докази, які б свідчили про намагання оскаржити відомості викладені у комерційному акті.

Згідно з п. 5.5 розділу 5 Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України за №644 від 21.11.2000 року та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 24.11.2000 року № 863/5084, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно зі ст.118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Згідно із ст.122 Статуту залізниць України за неправильно зазначену у накладній масу вантажу з відправника стягується штраф у розмірі згідно із ст.118 цього Статуту.

Тобто, чинне законодавство України пов'язує застосування до вантажовідправника наслідків встановлених ст.118 Статуту залізниць України із фактом неправильного зазначення у накладній маси вантажу, який підтверджується наявними у справі належними доказами.

Відтак, судом встановлено наявність підстав для застосування відповідальності, передбаченої вищезазначеним нормативним актом.

Відповідно до ч. 1 ст. 118 Статуту залізниць України, за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

За перевезення вантажу згідно спірної накладної № 37023587, мала бути сплачена провізна плата в розмірі 8165,00 грн. Позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача штраф в сумі 40 825,00 грн (8165,00(провізна плата) х 5).

Відповідно до вищевказаних нормативно-правових актів відправник був зобов'язаний зазначити в накладній вірну масу всього вантажу, який знаходився у даному вагоні, і провізна оплата в даному випадку в накладній визначалася виходячи із маси всього вантажу, який знаходився у даному вагоні.

Так, суд приходить до висновку, що застосування позивачем до відповідача штрафних санкцій у розмірі п'ятикратної всієї суми провізної плати, визначеної накладною № 37023587, в зв'язку з невиконанням відправником зобов'язання зазначити в накладній вірну масу всього вантажу, який знаходився у вказаному вагоні, відповідає як ст.ст.118, 122 Статуту залізниць України, так і ч.2 ст.549 ЦК України.

Суд враховує правову позицію, викладену в постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.04.2018 №904/10497/16.

Крім цього, суд зазначає, що згідно накладної № 37023587 вбачається, що відповідач заповнив графу 24 маса вантажу, визначена відправником , а не 25 маса вантажу, визначена залізницею . А відтак маса вантажу вказувалась вантажовідправником.

Згідно із ч.ч. 2, 3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи наведене, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" до Державного підприємства "Березнівський лісгосп" про стягнення 40 852, 00 грн підлягають задоволенню повністю.

Судовий збір відповідно до ст. 129 ГПК України покладається судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73 - 92, 129, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства "Березнівський лісгосп" (34600, Рівненська область, м. Березне, вул. Київська, буд. 1 код ЄДРПОУ 00992792) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075615) в особі її регіональної філії "Львівська залізниця" (79007, м. Львів, вул. Гоголя, 1, код ЄДРПОУ 40081195) 40 825,00 грн штрафу та 1 762,00 грн судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст. 261 ГПК України.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/ .

Повний текст рішення підписано 20.09.2018 року.

Суддя Церковна Н.Ф.