Постанова

від 11.01.2019 по справі 918/518/18

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2019 року Справа № 918/518/18

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Мельник О.В. , суддя Грязнов В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Державного підприємства "Березнівський лісгосп" на рішення Господарського суду Рівненської області від 18.09.2018 у справі № 918/518/18 (суддя Церковна Н.Ф.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі її регіональної філії "Львівська залізниця"

до Державного підприємства "Березнівське лісове господарство"

про стягнення штрафу в сумі 40 852,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 18 вересня 2018 року у справі №918/518/18 позов Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі її регіональної філії "Львівська залізниця" до Державного підприємства "Березнівський лісгосп" про стягнення штрафу в сумі 40 852,00 гривень - задоволено. Стягнуто з Державного підприємства "Березнівський лісгосп" на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі її регіональної філії "Львівська залізниця" - штраф в сумі 40 852,00 грн та 1 762,00 грн судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Державне підприємство "Березнівський лісгосп" звернулось до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Рівненської області від 18 вересня 2018 року у справі №918/518/18.

Скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції було постановлено з істотним порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, судом не було враховано норми ст.233 ГК України та с.551 ЦК України для зменшення штрафу; штрафу 5-ти кратному розмірі стягнуто з всієї суми провізної плати, а не з суми надлишку маси вантажу, що суперечить пункту 2 статті 549 Цивільного кодексу України.

Листом суду апеляційної інстанції від 01 листопада 2018 справа №918/518/18 витребовувалася із суду першої інстанції. 08.11.2018 справа № 918/518/18 надійшла на адресу суду.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.11.2018 відкрито апеляційне провадження у справі №918/518/18.

При цьому, апеляційним судом в ухвалі було роз'яснено учасниками справи, що враховуючи те, що ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд апеляційної скарги буде здійснюватися у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження. Запропоновано позивачу, у строк до 12.12.2018 надіслати до Північно-західного апеляційного господарського суду письмовий відзив на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому ст.263 ГПК України та докази надсилання копії відзиву та доданих до нього документів відповідачу.

Матеріалами справи підтверджується, що ухвалу суду про відкриття провадження у справі було отримано позивачем - 19.11.2018, а відповідачем - 15.11.2018, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Позивач не скористався своїм процесуальним правом, передбаченим Господарським процесуальним кодексом України, та не подав відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідно до ст. ст. 269, 270 ГПК України апеляційна інстанція переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Як встановлено апеляційним судом, у березні 2018 року із станції Малинськ Львівської залізниці ДП Березнівське лісове господарство здійснило відправлення вагону № 91503060 згідно накладної №37023587 на станцію Надвірна Львівської залізниці (а.с. 9).

При оформлені зазначеної залізничної накладної №37023587 відповідачем вказано масу вантажу у вагоні № 91503060 нетто 52000 кг.

Відповідно до ст. 24 Статуту залізниць України, залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

При перевезенні, а саме при проходженні вагону через станцію Здолбунів Львівської залізниці, на підставі ст. 24 Статуту залізниць України, позивачем проведено перевірку маси вантажу, під час якої було виявлено, що маса вантажу у вищезазначеному вагоні не відповідає масі, вказаній відправником у накладній, у зв'язку з чим складено комерційний акт №350002/43/8 від 23.03.2018 (а.с. 10-11).

За змістом комерційного акту № 350002/43/8 від 23.03.2018 року на станції Здолбунів Львівської залізниці проведено контрольне зважування вантажу, за результатами якого виявлено, що у вагоні № 91503060 вага брутто складає 93 750 кг, тара вагона з ПД 32 800, фактична маса вантажу нетто 60 950 кг, що більше, ніж зазначено в накладній на 8 950 кг.

У розділі Д комерційного акту зазначено, що при комісійному зважуванні та перевірці вагону № 91503060 на трьохплатформенній тензометричній електронній вазі ТВВ- 150 тн клеймо 2017 року на основі акта загальної форми № 4305 від 22.03.2018 року ст. Здолбунів Львівської області, який прибув по відправці вказаній на звороті цього акту по документу значиться вантаж лісоматеріали круглі, крім тих, що кріпляться, не проіменовані в алфавіті, пакування: бревна, кількість місць - п'ять, брутто: не вказано, тара: 32800, нетто: 52000. В дійсності виявилося - вантаж лісоматеріали круглі, крім тих, що кріпляться, не проіменовані в алфавіті, пакування, бревна, кількість місць - п'ять, штабелі, брутто 93750, тара з документа, нетто 60950, тобто лишок вантажу проти документа становить 8950 кг, вантажопійомність вантажу 55 тн, тобто вагон завантажений понад вантажопійомність на 5950 кг. При повторному перевантаженні вантажу вантажопідйомність вантажу на 5950 кг більше підтвердилася, що загрожує безпеці руху поїздів згідно з ПТЕ розділ 15 п. 15.2. Вагон прибув технічно справний, затриманий, надане оперативне повідомлення. Комісійне зважування вагонів проводила приймальник поїздів Косменюк С.І. в присутності начальника станції Здолбунів Львівської залізниці Кіяшко В.Г., ВОХР Кругляк В.В., приймальник поїздів Мороз В.Ф.

Комерційний акт №350002/43/8 від 22.03.2018 року підписано начальником станції, працівником станції та старшим майстром.

Враховуючи, що у відповідності до ч. 1 ст. 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності відомостей, зазначених ними у накладних, позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача, як вантажовідправника, штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати у сумі 40825,00 грн. (8165,00 грн - провізна плата зазначеного вагону за всю відстань перевезення х 5).

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно ст. 909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

Статтею 307 ГК України визначено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про транспорт" підприємства транспорту мають право вимагати від пасажирів, відправників і одержувачів вантажів виконання вимог цього Закону, кодексів (статутів) окремих видів транспорту та інших нормативних актів України, що регулюють діяльність транспорту.

Діяльність залізниці регулює Статут залізниць України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 (далі - Статут).

Статтею 6 Статуту встановлено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Згідно зі ст.23 Статуту відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Відповідно до ст. 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній. Упакування, пакетування, тара повинні відповідати вимогам нормативних документів. Відправник зобов'язаний на вимогу залізниці пред'явити стандарт або технічні умови, сертифікат на відвантажувану продукцію (якщо вона підлягає сертифікації), а також на її тару.

Пунктами 2.1-2.2 розділу 2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 визначено, що вантажовідправником заповнюються, зокрема, такі графи комплекту перевізних документів, як маса вантажу, визначена відправником. Вказуються маса у кілограмах брутто вантажу, загальна маса відправки (прописом), а також спосіб визначення маси. При цьому, правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено п. 2.3 Правил оформлення перевізних документів, своїм підписом підтверджує представник відправника.

Статтею 37 Статуту залізниць України, зокрема, передбачено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Загальна маса вантажу визначається шляхом зважування на вагах або підрахуванням маси на вантажних місцях за трафаретом чи стандартом. Маса окремих вантажів може визначатися розрахунковим методом, за обміром або умовно (нафтопродукти в цистернах, тварини, лісоматеріали тощо). Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.

Згідно із п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 №644, вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу. Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України, залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

Пунктом 32 Статуту залізниць передбачено, що вантажі повинні завантажуватись без перевищення вантажопідйомності вагона (контейнера). У разі завантаження вагонів (контейнерів) понад їх вантажопідйомність організація, яка провадила навантаження (відправник, залізниця, порт), зобов'язана вивантажити надлишок.

Зміст пункту 32 Статуту залізниць чітко покладає цей обов'язок на вантажовідправника.

Статтею 122 Статуту залізниць України передбачено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Разом з тим, у п. 5.5 Правил оформлення перевізних документів також зазначено, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

З огляду на наведене, відповідальність за неправильне зазначення відповідних відомостей у накладній несе саме відправник, оскільки всі відомості до перевізних документів вносяться відправником.

Відповідно до ст. 118 Статуту з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Згідно зі статтею 129 Статуту залізниць України та частиною 1 статті 26 Закону "Про залізничний транспорт" обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу. Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

Як зазначалося вище, в матеріалах справи міститься комеріційний акт №350002/43/8 від 23.03.2018 (а.с. 10-11), у розділі "Д" якого вказано, що при комісійному зважуванні та перевірці вагону № 91503060 на трьохплатформенній тензометричній електронній вазі ТВВ- 150 тн клеймо 2017 року на основі акта загальної форми № 4305 від 22.03.2018 року ст. Здолбунів Львівської області, який прибув по відправці вказаній на звороті цього акту по документу значиться вантаж лісоматеріали круглі, крім тих, що кріпляться, не проіменовані в алфавіті, пакування: бревна, кількість місць - п'ять, брутто: не вказано, тара: 32800, нетто: 52000. В дійсності виявилося - вантаж лісоматеріали круглі, крім тих, що кріпляться, не проіменовані в алфавіті, пакування, бревна, кількість місць - п'ять, штабелі, брутто 93750, тара з документа, нетто 60950, тобто лишок вантажу проти документа становить 8950 кг, вантажопійомність вантажу 55 тн, тобто вагон завантажений понад вантажопійомність на 5950 кг. При повторному перевантаженні вантажу вантажопідйомність вантажу на 5950 кг більше підтвердилася, що загрожує безпеці руху поїздів згідно з ПТЕ розділ 15 п. 15.2.

Вказаний комерційний акт №350002/43/8 від 22.03.2018 року складений з дотриманням вимог чинного законодавства та підписаний уповноваженими на це посадовими особами та є належним доказом щодо обставин, які є підставою для покладення відповідальності на суб'єкта відносин перевезення вантажів, при цьому його відповідність встановленим чинним законодавством вимогам відповідачем не спростована.

Судом першої інстанції встановлено, що провізна плата вантажу вагону №91503060 становить 8165,00 грн.

Як вбачається із розрахунку позивача, з розміру провізної плати вантажу вагону №91503060 визначено розмір штрафу за неправильне зазначення у накладній маси вантажу. Згідно наданого позивачем розрахунку штрафу за неправильне зазначення у накладній маси вантажу його розмір становить 40825,00 грн. (8165,00 грн. (провізна плата за один вагон) х 5 (згідно із ст. 118 Статуту залізниць України).

Зі змісту ст. ст. 118, 122 Статуту залізниць України вбачається, що вантажовідправники несуть відповідальність за неправильно зазначену, у тому числі, масу вантажу й відповідальність останніх настає лише за сам факт допущення такого порушення.

З огляду на вищевикладене та враховуючи, що розрахунок позивача є підставним та обґрунтованим, позовні вимоги про стягнення штрафу за неправильне зазначення маси вантажу в перевізних документах у розмірі 40825,00 грн підлягають задоволенню.

Колегія суддів не бере до уваги доводи скаржника щодо необхідності визначення розміру штрафу виходячи з вартості провізної плати саме надлишку маси вантажу, оскільки згідно імперативної норми, що міститься у ст. 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначену у накладній масу вантажу з відправника стягується штраф у розмірі згідно зі ст. 118 цього Статуту, - п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення, яка встановлюється у провізних документах, а саме накладній №37023587. При цьому положеннями Закону України "Про залізничний транспорт" чи Статутом залізниць України не передбачено обчислення штрафу, виходячи з надлишку вантажу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.04.2018 у справі №904/10497/16, постанові Верховного Суду від 24.07.2018 у справі №910/11598/17.

Крім цього, судом приймається до уваги, що у накладній № 37023587 в графі 24 міститься запис маса вантажу, визначена відправником , а не 25 маса вантажу, визначена залізницею . А відтак суд вважає, що маса вантажу вказувалась вантажовідправником самостійно.

Також колегія суддів не бере до уваги посилання скаржника, що судом першої інстанції не враховано той факт, що позивачем проведено розрахунок штрафних санкцій не за відстань перевезення вантажу, протягом якої відбулося порушення, а за всю відстань перевезення вантажу до кінцевої станції.

Згідно підпункту 4.3 пункту 4 розділу II Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги та коефіцієнтів, що застосовуються до Збірника тарифів, затвердженого наказом Мінтрансу України № 317 від 26.03.2009, якщо під час перевезення виявлено завантаження вагона понад його вантажопідйомність або з перевищенням допустимого статичного навантаження від колісної пари вагона на рейки колії, то надлишок вантажу вивантажується і досилається за призначенням зі стягненням з одержувача (за експортний вантаж з відправника) плати за всю відстань перевезення залізницями України як за самостійну відправку на загальних підставах за тарифами, що діяли у день виявлення.

Тобто вказаним пунктом передбачається порядок досилання надлишку вантажу, який було виявлено під час перевезення.

Крім того, як зазначалося вище, відповідно до ст. 118 Статуту з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат,стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення, тобто незалежно від відстані перевезення вагона понад його вантажопідйомність або з перевищенням допустимого статичного навантаження від колісної пари вагона на рейки колії.

Відправник був зобов'язаний зазначити в накладній вірну масу всього вантажу, який знаходився у даному вагоні, і провізна плата визначалася виходячи з маси всього вантажу, який знаходився у вагоні.

Враховуючи викладене, господарський суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що застосування позивачем до відповідача штрафних санкцій у розмірі п'ятикратної всієї суми провізної плати, у зв'язку з невиконанням відправником зобов'язання щодо зазначення у накладній вірної маси вантажу, відповідає ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України та ч. 2 ст. 549 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25 травня 2018 року у справі №926/3327/16 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12 квітня 2018 року у справі № 904/10497/16.

Також скаржник в апеляційній скарзі, керуючись ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України, вважає, що позивачу та третім особам не було завдано збитків у зв'язку із неправильним зазначенням відповідачем маси вантажу у вагоні №91503060, відтак судом першої інстанції не враховано право на зменшення розміру штрафу, який підлягає до стягнення, з урахуванням всіх конкретних обставин справи.

Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з вищезазначеними висновками апелянта, виходячи з наступних підстав.

Частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до частини 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Вирішуючи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд об'єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Однак, ця судова дискреція може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме ч. 3 ст. 551 ЦК України і ст. 233 ГК України.

Так, частиною 2 вступу Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.12.1996 року №411, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 25.02.1997 року за №50/1854 передбачено, що виконання Правил забезпечує злагодженість усіх ланок залізничного транспорту, чітку та безперебійну роботу залізниць і безпеку руху.

Відповідно до п. 15.27 Правил забороняється ставити в поїзди, зокрема, вагони, що завантажені понад їх вантажопідйомність.

Тобто, невиконання вимог вказаних Правил, зокрема, завантаження вагонів понад їх вантажопідйомність, загрожує безпеці руху поїздів, а відтак, створює умови для виникнення аварійних ситуацій на залізниці.

Статтями 1, 16 Закону України "Про транспорт" від 10.11.1994 року №232 унормовано, що транспорт є однією з найважливіших галузей суспільного виробництва і покликаний задовольняти потреби населення та суспільного виробництва в перевезеннях; підприємства транспорту зобов'язані забезпечувати безпеку життя і здоров'я громадян, безпеку експлуатації транспортних засобів, охорону навколишнього природного середовища.

Статтями 2, 11 Закону України "Про залізничний транспорт" від 04.07.1996 року №273 (зі змінами) унормовано, що залізничний транспорт є однією з важливих базових галузей економіки України, забезпечує її внутрішні та зовнішні транспортно-економічні зв'язки і потреби населення у перевезеннях; діяльність залізничного транспорту, як частини єдиної транспортної системи країни, сприяє нормальному функціонуванню всіх галузей суспільного виробництва, соціальному і економічному розвитку та зміцненню обороноздатності держави, міжнародному співробітництву України; залізниці та підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують безпеку життя і здоров'я громадян, які користуються його послугами, а також безпеку поїздів, охорону навколишнього природного середовища згідно з чинним законодавством України; безпека руху - комплекс організаційних і технічних заходів, спрямованих на забезпечення безаварійної роботи та утримання в постійній справності залізничних споруд, колій, рухомого складу, обладнання, механізмів і пристроїв.

Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню, судом враховуються майнові інтереси відповідача та інтереси позивача, які полягають у належному виконанні покладених законодавством завдань, у тому числі, забезпечення безпеки усіх учасників залізничного перевезення та їх майнових інтересів, які в силу специфіки правовідносин, були поставлені відповідачем під загрозу через свою неправомірну поведінку.

Таким чином, не виконання вимог спеціального законодавства, що регулює діяльність залізничного транспорту, а саме: неправильне зазначення маси вантажу у перевізних документах, загрожує безпеці руху поїздів, створює умови для виникнення аварійних ситуацій на залізниці.

А тому, відсутні обгрунтовані підстави для зменшення розміру правомірно нарахованого штрафу.

Колегія суддів не погоджується з доводами апелянта щодо необхідності з'ясування судом наявності чи відсутності складу цивільного правопорушення, оскільки позивач звернувся з позовом про стягнення штрафу за неправильну зазначену масу вантажу, а не про стягнення збитків. У даному випадку штрафна санкція не є договірною, а випливає з положення Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998р. №457, яким чітко визначено розмір штрафу.

Згідно ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на вищезазначене, розглянувши спір в межах заявлених позовних вимог, враховуючи вищезазначені положення законодавства та обставини справи у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

За таких обставин, колегія суддів вважає посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними та документально необґрунтованими. Суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 227, 229, 269, 270, 273, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Березнівський лісгосп" на рішення Господарського суду Рівненської області від 18.09.2018 у справі № 918/518/18 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду, відповідно до ст. ст. 287-291 ГПК України.

3. Справу повернути до Господарського суду Рівненської області.

Повний текст постанови складений "11" січня 2019 р.

Головуючий суддя Розізнана І.В.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Грязнов В.В.