Постанова

від 19.09.2018 по справі 927/298/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" вересня 2018 р. Справа№ 927/298/18

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Іоннікової І.А.

Суліма В.В.

без повідомлення учасників апеляційного провадження

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Савчин Лариси Анатоліївни

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.06.2018 (дата підписання повного тексту рішення - 02.07.2018)

у справі № 927/298/18 (суддя - Фетисова І.А.)

за позовом Фізичної особи - підприємця Савчин Лариси Анатоліївни

до Приватного акціонерного товариства "Чернігівська кондитерська фабрика "Стріла"

про стягнення 59 047,00 грн., -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2018 року Фізична особа - підприємець Савчин Лариса Анатоліївна звернулась до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Чернігівська кондитерська фабрика "Стріла" про стягнення 59 047,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між позивачем та відповідачем здійснено усну домовленість стосовно поставлення кондитерських виробів. На виконання усної домовленості позивач здійснив оплату на рахунок відповідача через термінал "Приватбанк" на суму 59047 грн. Проте, відповідачем поставку товару не здійснено.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 26.06.2018 у справі №927/298/18 у задоволенні позову Фізичної особи - підприємця Савчин Лариси Анатоліївни до Приватного акціонерного товариства "Чернігівська кондитерська фабрика "Стріла" відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що позивач не надав належних та допустимих доказів відносно перерахування коштів в сумі 59047 грн. саме позивачем у справі, тому суд прийшов до висновку про відсутність порушення прав позивача.

Не погоджуючись з прийнятим у справі рішенням Фізична особа - підприємець Савчин Лариса Анатоліївна звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.06.2018 скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Апелянт також зазначає, що, на думку позивача, здійснення переказу коштів з використанням електронних платіжних засобів не передбачає обов'язкового зазначення в квитанції про перерахування коштів інформації про платника. Крім того, вказує, що саме платник який використовує платіжний термінал для перерахування коштів отримує відповідну квитанцію, яка є належним та допустимим доказом перерахування ним коштів.

В свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, відповідач у своєму відзиві зазначає, що рішення суду прийнято при повному з'ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушень. Тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін. Крім того, вказує, що оплату за товар проведено Нещерет А.В., який є діючим партнером відповідача, а не позивачем, що підтверджується банківськими виписками. Відповідач не співпрацював з позивачем та жодних договорів не укладав, крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які інші докази, які б свідчили про співпрацю.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.07.2018 справу № 927/298/18 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Майданевич А.Г., суддів Шаптала Є.Ю., Іоннікова І.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.08.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи - підприємця Савчин Лариси Анатоліївни на рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.06.2018 у справі № 927/298/18 та призначено до розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Розпорядженням №09.1-08/2659/18 від 03.09.2018 Київського апеляційного господарського суду у зв'язку із перебуванням судді Шаптали Є.Ю., у відпустці з 27.08.2018 по 14.09.2018, відповідно до підпункту 2.3.25. пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 927/298/18.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2018 прийнято апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Савчин Лариси Анатоліївни на рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.06.2018 у справі № 927/298/18 у складі: головуючий суддя Майданевич А.Г., суддів Іоннікова І.А. та Сулім В.В. до провадження та призначено до розгляду справу у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Частиною 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За правилами п. 1 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню.

Місцевим господарським судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач в обґрунтування позову посилався на здійсненя оплати на рахунок відповідача через термінал "Приватбанк" на суму 59047 грн. згідно з наступними квитанціями: № 0.0.961139501.1 від 12.02.2018 на суму 14999 грн "за товари/послуги"; № 0.0.961550774.1 від 12.02.2018 на суму 4000 грн "за товари/послуги"; № 0.0.961162953.1 від 12.02.2018 на суму 9000 грн "за товари/послуги"; № 0.0.961610240.1 від 12.02.2018 на суму 14999 грн "за товари/послуги"; № 0.0.961881519.1 від 13.02.2018 на суму 1050 грн "за товари/послуги"; № 0.0.961616015.1 від 12.02.2018 на суму 14999 грн "за товари/послуги".

Позивач зазначив, що письмової угоди з Приватним акціонерним товариством "Чернігівська кондитерська фабрика "Стріла" не укладалось, рахунки або інші документи позивач від відповідача не отримував.

23.02.2018 позивачем направлено претензію-вимогу відповідачу № 23-02/1 про повернення безпідставно набутих коштів в сумі 59047 грн. Однак, вказана претензія-вимога залишена відповідачем поза увагою.

Частинами 1- 2 ст. 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Способами захисту прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно з ч. 2 ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Статтею 533 Цивільного кодексу України встановлено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Відповідно до п.п. 3, 4, 23 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою №148 від 29.12.2017 Правління НБУ, касові документи - документи (касові ордери та відомості на виплату готівки, розрахункові документи, квитанції програмно-технічних комплексів самообслуговування, відомості закупівлі сільськогосподарської продукції, інші прибуткові та видаткові касові документи), за допомогою яких відповідно до законодавства України оформляються касові операції, звіти про використання коштів, а також відповідні журнали встановленої форми для реєстрації цих документів та книги обліку. Касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівки.

Суб'єкти господарювання, які відкрили поточні рахунки в банках і зберігають на цих рахунках свої кошти, здійснюють розрахунки за своїми грошовими зобов'язаннями, що виникають у господарських відносинах, у безготівковій формі, а також у готівковій формі з дотриманням обмежень та в порядку, установленому законодавством України

Отже, належним доказом проведеної касової операції є розрахунковий документ програмно-технічного комплексу самообслуговування, в якому міститься зазначення суб'єкта господарювання, яким вчинено відповідну касову операцію.

Місцевим господарським судом встановлено, що з наданих позивачем копій квитанцій "Приватбанк" вбачається фіксування та здійснення оплати 12.02.2018-13.02.2018 платником "Нещерет А.В.".

Також, зі звітів про дебітові та кредитові операції від 13.02.2018 та 14.02.2018 (т. 1; а.с. 68-69), вбачається, що в призначенні платежу вказується, а саме, оплата згідно рахунку № від р., Нещерет А.В., загальна сума платежу 57 997,00 грн., за вирахуванням комісії банку у размірі 579,97 грн. та оплата згідно рахунку № від р., Нещерет А.В., загальна сума платежу 1050,00 грн., за вирахуванням комісії банку у размірі 150,00 грн.

Отже, колегія суддів зазначає, що у квитанціях банку та у звітах про дебетові та кредитові операції за 12.02.2018-14.02.2018 платником коштів в сумі 59047 грн., зазначено не ФОП Савчин Л.А., а іншу особу. Крім того, з наданих позивачем квитанцій неможливо встановити наявність вчинення дій саме підприємцем, як суб'єктом господарювання, або фізичною особою.

Крім того, копія банківської карти для виплат (із зазначеним терміном дії 01/22) (т. 1; а.с. 21) не містить нанесеного прізвища позивача, її реквізити не відображені на наданих 6-ти квитанціях банку про здійснену операцію по зарахуванню коштів 12.02.2018-13.02.2018 та копія бланку для поповнення готівки (т. 1; а.с. 20) також не містить підтвердження банківської установи. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач не довів належними доказами вчинення ним дій по перерахування коштів до ПАТ "Чернігівська кондитерська фабрика "Стріла", а тому твердження з цього приводу позивача відхиляються.

Колегія суддів звертає увагу, що позивачем, ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції, не надано належних доказів отримання від відповідача смс-повідомлення з реквізитами для оплати з призначенням платежу та доказів смс-повідомлення з кодом від банку для перерахування коштів. Також, в матеріалах справи відсутні докази укладення господарського договору у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено укладення між ним та відповідачем господарського договору у спрощений спосіб, а наявність у позивача квитанцій про оплату не є належними та допустимими доказами здійснення оплати у розмірі 59 047 грн., саме ФОП Савчин Л.А.

Частиною 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка набула майно за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

Згідно з частиною 1 ст. 1213 Цивільного кодексу України безпідставно набуте майно повертається потерпілому в натурі.

Отже, з огляду на відсутність підтвердження належними та допустимими доказами здійсненого перерахування коштів в сумі 59 047 грн. як юридичного акту (правомірної дії) саме позивачем у справі, місцевий господарський суд вірно прийшов до висновку про відсутність порушення прав позивача.

Приписами ст. 231 ГПК України, в редакції станом на момент розгляду справи, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Стосовно клопотання відповідача закрити провадження у справі за відсутності предмету спору, суд першої інстанції вірно зазначив, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. У справі предметом позову є вимога позивача до відповідача про стягнення коштів. Під відсутністю предмета спору слід розуміти вчинення після відкриття провадження у справі відповідачем дій (як то сплата боргу) на припинення існування зобов'язаної дії, а тому підстави вважати відсутнім предмет спору в цій справі відсутні. Якщо ж предмет спору був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі. А тому, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що зазначене клопотання відповідача закрити провадження у справі з огляду на відсутній предмет спору, підлягає відхиленню з огляду на існування спору між сторонами на момент подання позову й продовження його існування на час винесення рішення.

Таким чином, місцевий господарський суд вірно зазначив, що, оскільки права та охоронювані законом інтереси позивача за захистом якого той звернувся до суду, не порушено відповідачем, то позовні вимоги про стягнення 59 047,00 грн. не підлягають задоволенню.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 N3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).

Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовування або зміни не вбачається.

Враховуючи наведене, апеляційна скарга Фізичної особи - підприємця Савчин Лариси Анатоліївни на рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.06.2018 у справі №927/298/18 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.06.2018 у справі №927/298/18 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 282 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Савчин Лариси Анатоліївни на рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.06.2018 у справі №927/298/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.06.2018 у справі №927/298/18 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на Фізичну особу - підприємця Савчин Ларису Анатоліївну.

4. Матеріали справи №927/298/18 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків передбачених ст. 287 ГПК України та в строки, встановлені ст. 288 ГПК України.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді І.А. Іоннікова

В.В. Сулім