Постанова

від 20.09.2018 по справі 910/4529/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" вересня 2018 р. Справа № 910/4529/18

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Андрієнка В.В.

Власова Ю.Л.

без повідомлення учасників справи

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Елас-Полімер"

на рішення Господарського суду м. Києва від 14.06.2018 р. (повне рішення складено 14.06.2018 р.)

у справі № 910/4529/18 (суддя - Гулевець О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм Пластик"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Елас-Полімер"

про стягнення заборгованості за договором поставки у розмірі 66550,45 грн

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Прайм Пластик" (далі - позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Елас-Полімер" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за договором поставки № 41 від 24.05.2017 р. у загальному розмірі 66550,45 грн, з яких: 55049,50 грн - основний борг, 7612,93 грн - штрафні санкції, 3707,00 грн - інфляційні втрати та 181,02 грн - 3% річних. Також позивач просив стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 2000,00 грн.

Вимоги позивача обґрунтовані тим, що у зв`язку з неповною та несвоєчасно оплатою вартості поставленого товару станом на 10.04.2018 р. відповідач заборгував позивачу 55049,50 грн за видатковими накладними № 186 від 07.07.2017 р., № 217 від 07.08.2017 р., № 236 від 22.08.2017 р. та № 290 від 19.10.2017 р. Також на вказану суму за прострочення виконання основного зобов`язання позивач нарахував штрафні санкції у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, 3% річних та інфляційні втрати.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.04.2018 р. відкрито провадження у справі № 910/4529/18 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, тобто без проведення судового засідання.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 14.06.2018 р. (повне рішення складено 14.06.2018 р.) у справі № 910/4529/18 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм Пластик" задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 55049,50 грн основного боргу за договором поставки № 41 від 24.05.2017 р., 7612,93 грн штрафних санкцій, 3706,94 грн інфляційних втрат та 181,02 грн 3% річних. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Також зазначеним рішенням суду відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Прайм Пластик" у стягненні з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 2000,00 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Елас-Полімер" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення суду в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.07.2018 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Елас-Полімер" передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Власов Ю.Л.

Апеляційна скарга відповідача мотивована тим, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права.

Так в апеляційній скарзі скаржник звертає увагу колегії суддів на те, що судом першої інстанції не досліджено обставини відсутності доказів вручення відповідачу претензії, звернення позивача з заявками на поставку товару, підтвердження виставлення позивачем рахунків, а також підтвердження транспортування товару. Окрім цього, Товариство з обмеженою відповідальністю "Елас-Полімер" зазначає, що суд першої інстанції не повідомив відповідача про розгляд даної справи, внаслідок чого у останнього була відсутня можливість навести відповідні заперечення на позов.

Перевіривши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Елас-Полімер", суддею-доповідачем були виявлені недоліки такої скарги. Відтак ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.07.2018 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Елас-Полімер" залишено без руху на підставі ст. ст. 174, 260 ГПК України та надано заявнику строк на усунення недоліків.

Від скаржника 16.07.2018 р. до суду на виконання вимог ухвали від 05.07.2018 р. надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.07.2018 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Елас-Полімер" у справі № 910/4529/18, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання) та встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Прайм Пластик" строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 14.06.2018 р. - без змін. Зокрема, позивач зазначає, що:

- направлення відповідачу претензії є лише його правом, а не обов`язком;

- відсутність заявок на отримання товару не звільняє відповідача від оплати, оскільки згідно з п. 4.1 договору поставки оплата за товар здійснюється покупцем на умовах попередньої оплати у розмірі 100% від узгодженої сторонами вартості товару згідно видаткової накладної;

- ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана Товариству з обмеженою відповідальністю "Елас-Полімер" на адресу місцезнаходження, зазначену в Єдину державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Зі встановлених місцевим господарським судом обставин справи убачається, що 24.05.2017 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Прайм Пластик" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Елас-Полімер" (покупець) укладено договір поставки № 41, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується передати (поставити) у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти і своєчасно оплатити товар.

Згідно з п. 1.3 договору асортимент, кількість та вартість товару узгоджується сторонами по кожній партії окремо та зазначається в видатковій накладній. Видаткова накладна є невід`ємною частиною даного договору.

Поставка товару (партії товару) вважається виконаною постачальником в момент передачі товару (партії товару) уповноваженому представнику покупця, що підтверджується отриманою від останнього письмовою довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей (з підписом представника) та його підписом у видатковій накладній, після чого право власності на товар переходить до покупця (п. 3.3 укладеного правочину).

Пунктами 4.1 та 4.2 договору передбачено, що оплата за товар здійснюється покупцем на умовах попередньої оплати у розмірі 100% від узгодженої сторонами вартості товару згідно видаткової накладної; покупець зобов'язаний зробити попередню оплату вартості партії товару у термін не пізніше 3 (трьох) банківських днів з дати підписання сторонами видаткової накладної на окрему партію товару.

За порушення строків оплати товару покупець на вимогу постачальника сплачує йому штрафні санкції в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу (п. 7.3 договору поставки).

Відповідно до п. 11.1 договору останній вступає в законну силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2017 р., а в частині виконання грошових зобов'язань за цим договором - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Факт поставки позивачем товару підтверджується наданими до матеріалів справи копіями видаткових накладних, підписаними та скріпленими печатками сторін, а саме: № 136 від 24.05.2017 р. на суму 6000,00 грн, № 170 від 27.06.2017 р. на суму 21000,00 грн, № 186 від 07.07.2017 р. на суму 9000,00 грн, № 217 від 07.08.2017 р. на суму 12000,00 грн, № 236 від 22.08.2017 р. на суму 18000,00 грн, № 290 від 19.10.2017 р. на суму 16249,50 грн. Загальна вартість поставленого товару за вищевказаними видатковими накладними по договору поставки склала 82249,50 грн.

При цьому позивачем надано суду докази часткової оплати відповідачем вартості поставленого товару на суму 27200,00 грн, що підтверджується копіями банківських виписок (а. с. 27-29). Отже відповідачем залишилася неоплаченою частина отриманого товару на суму 55049,50 грн, а саме: за видатковою накладною № 186 від 07.07.2017 р. у сумі 8800,00 грн, № 217 від 07.08.2017 р. у сумі 12000,00 грн, № 236 від 22.08.2017 р. у сумі 18000,00 грн та № 290 від 19.10.2017 р. у сумі 16249,50 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Прайм Пластик" зверталося до відповідача з листом-претензією № 06/04/18-1 від 06.04.2018 р., у якій просило сплатити суму боргу за договором поставки № 41 у розмірі 55049,50 грн, а також нараховані штрафні санкції та інфляційні втрати. Копія вказаної претензії, а також докази її надсилання відповідачу (опис вкладення і фіскальний чек) наявні у матеріалах даної справи (а. с. 30-33). Проте відповіді на дану претензію відповідач не надав, та не сплатив суму боргу, яка утворилася внаслідок порушення строків оплати поставленого товару.

Таким чином у зв'язку з простроченням відповідачем грошового зобов'язання позивач звернувся до господарського суду з даним позовом та, окрім суми основної заборгованості, що складає 55049,50 грн, просив також стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Елас-Полімер" нараховані штрафні санкції (пеню) у розмірі 7612,93 грн, інфляційні втрати у розмірі 3707,00 грн та 3% річних у розмірі 181,02 грн.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як було зазначено вище, згідно наявних у матеріалах даної справи копій видаткових накладних, позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 82249,50 грн.

За змістом ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

У пункті 4.2 договору поставки сторони погодили, що відповідач здійснює оплату вартості товару у термін не пізніше 3 (трьох) банківських днів з дати підписання сторонами видаткової накладної на окрему партію товару.

Разом з цим відповідач оплатив поставлений товар лише частково на суму 27200,00 грн, у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість за прийнятий, але не оплачений товар у розмірі 55049,50 грн.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

За вказаних обставин апеляційний суд погоджується з висновком місцевого господарського суду стосовно задоволення позовних вимог в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Елас-Полімер" заборгованості за договором поставки № 41 від 24.05.2017 р. у розмірі 55049,50 грн.

Оскільки судом першої інстанції достовірно встановлено, що відповідач обов'язку зі сплати грошових коштів у визначений договором строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, такі дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань. Отже, відповідно, є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Окрім цього суми основного боргу позивач просив також стягнути з відповідача:

- штрафні санкції відповідно до п. 7.3 договору поставки, які за своїм змістом є пенею, у розмірі 7612,93 грн, нарахованих за періоди: з 12.07.2017 р. по 12.01.2018 р., з 10.08.2017 р. по 10.02.2018 р., з 29.08.2017 р. по 01.03.2018 р. та з 24.10.2017 р. по 10.04.2018 р.;

- інфляційні втрати у розмірі 3707,00 грн, нараховані з липень 2017 року по лютий 2018 року, за серпень 2017 року по лютий 2018 року, за вересень 2017 року по лютий 2018 року, за листопад 2017 року по лютий 2018 року;

- 3% річних у розмірі 181,02 грн, нараховані за періоди: з 13.01.2018 р. по 10.04.2018 р., з 11.02.2018 р. по 10.04.2018 р. та з 02.03.2018 р. по 10.04.2018 р.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Також згідно з ч. 2 ст. 343 ГК України і ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.3 договору поставки визначено, що за порушення строків оплати товару покупець на вимогу постачальника сплачує йому штрафні санкції в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції стосовно того, що розмір розрахованих позивачем штрафних санкцій (пені) за визначені періоди є обґрунтованим та арифметично правильним, а відтак підлягає стягненню з відповідача у заявленій сумі 7612,93 грн.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначалося вище, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати за поставлений товар позивач на підставі ст. 625 ЦК України просив суд стягнути з відповідача також 181,02 грн 3% річних та 3707,00 грн інфляційних втрат.

За перерахунком Господарського суду м. Києва, з яким погоджується і апеляційний суд, розмір визначених позивачем 3% річних відповідає заявленій сумі та складає 181,02 грн. Окрім цього, колегія суддів також погоджується і з перерахунком, здійсненим судом першої інстанції, в частині суми інфляційних втрат та зазначає, що місцевим господарським судом правомірно зменшено їх розмір до 3706,94 грн з 3707,00 грн, заявлених до стягнення.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правомірного висновку стосовно часткового задоволення позовних вимог у даній справі та стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки № 41 від 24.05.2017 р., а саме: 55049,50 грн основного боргу, 7612,93 грн штрафних санкцій, 3706,94 грн інфляційних втрат та 181,02 грн 3% річних.

Також апеляційний суд погоджується і з висновками суду першої інстанції стосовно відмови позивачу у відшкодуванні витрат на правову допомогу у розмірі 2000,00 грн, оскільки згідно наявних у матеріалах даної справи копії договору № ЮП-03/18 від 10.04.2018 р. та платіжного доручення № 1299 від 10.04.2018 р. зазначені кошти були сплачені не як витрати на професійну правничу допомогу адвоката.

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Елас-Полімер" звертає увагу колегії суддів на те, що судом першої інстанції не досліджено обставини відсутності доказів вручення відповідачу претензії, звернення позивача з заявками на поставку товару, підтвердження виставлення позивачем рахунків, а також підтвердження транспортування товару.

Суд відхиляє дані твердження відповідача та у зв`язку з цим погоджується з доводами позивача, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

У разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб'єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.

Відтак колегія суддів зазначає, що обставини відсутності/наявності претензії стосовно сплати заборгованості ніяким чином не звільняють відповідача від виконання своїх зобов`язань.

Також відповідно до п. 3.3 укладеного між сторонами договору поставка товару (партії товару) вважається виконаною постачальником в момент передачі товару (партії товару) уповноваженому представнику покупця, що підтверджується отриманою від останнього письмовою довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей (з підписом представника) та його підписом у видатковій накладній, після чого право власності на товар переходить до покупця.

Пунктами 4.1 та 4.2 договору передбачено, що оплата за товар здійснюється покупцем на умовах попередньої оплати у розмірі 100% від узгодженої сторонами вартості товару згідно видаткової накладної; покупець зобов'язаний зробити попередню оплату вартості партії товару у термін не пізніше 3 (трьох) банківських днів з дати підписання сторонами видаткової накладної на окрему партію товару.

Отже саме з моменту підписання сторонами видаткової накладної виникає обов`язок відповідача з оплати за поставлений товар.

Щодо доводів скаржника стосовно неналежного повідомлення останнього про розгляд даного спору у суді першої інстанції, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Згідно наявної у матеріалах справи інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням відповідача є: 03148, м. Київ, вул. Комісара Рикова, буд. 2А, офіс 4. На вказану адресу судом першої інстанції було надіслано копію ухвали від 18.04.2018 р. про відкриття провадження у справі № 910/4529/18. Однак вказаний процесуальний документ було повернуто поштовим відділенням на адресу суду з приміткою за закінченням встановленого строку зберігання .

У статті 120 ГПК України міститься положення, відповідно до якого у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Тому колегія суддів зазначає, що з огляду на приписи чинного процесуального законодавства, Товариство з обмеженою відповідальністю "Елас-Полімер" вважається таким, що було належним чином повідомлено про розгляд даної справи у суді першої інстанції.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Натомість відповідач не надав в обгрунтування порушення судом першої інстанції норм законодавства жодних доказів та не довів, з якими обставинами він пов`язує відсутність підстав для сплати заборгованості за поставлений товар.

З огляду на усе вищезазначене, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 14.06.2018 р. прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Елас-Полімер" задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги та відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Згідно з ч. 5 ст 12 ГПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як передбачено ч. 3 ст. 287 ГПК України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 даної статті.

Вказана справа є малозначною та не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Елас-Полімер" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 14.06.2018 р. у справі № 910/4529/18 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю "Елас-Полімер".

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Повний текст складено 20.09.2018 р.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді В.В. Андрієнко

Ю.Л. Власов