Рішення

від 08.08.2018 по справі 175/2727/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 175/2727/17

Провадження № 2/175/1071/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2018 року смт. Слобожанське

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Реброва С.О.

при секретарі Ратушній Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 районної державної адміністрації Дніпровського району Дніпропетровської області, ОСОБА_3 про скасування розпорядження голови райдержадміністрації та зобов'язання вчинити певні дії, -

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернулась з вищезазначеним позовом до ОСОБА_2 районної державної адміністрації Дніпровського району Дніпропетровської області, ОСОБА_3 про скасування розпорядження голови райдержадміністрації та зобов'язання вчинити певні дії, який в ході судового розгляду було уточнено, згідно уточнених вимог просила суд визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Дніпропетровської райдержадміністрації про передачу земельної ділянки №23, яка знаходиться на території Садівниче товариство радуга 87 , код 24230615, зареєстрованого за адресою: 52005, Дніпропетровська область Дніпровський район смт. Слобожанське, у власність громадянину ОСОБА_3 від 05 червня 2008 року № 2323-р.

Уточнені позовні вимоги обґрунтовувала тим, що позивач є членом Садового товариства Райдуга 87 , яке знаходиться на території смт. Ювілейне. Відповідно до протоколу зборів членів Садового товариства Райдуга 87 від 22 травня 2005 року позивачу було надано у користування земельну ділянку № 23. Наприкінці 2015 року у позивача з'явився намір приватизувати земельну ділянку, якою вона користується, на запит позивача до Управління Держгеокадастру у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області про надання відомостей про дану земельну ділянку управлінням була надана відповідь від 18 листопада 2015 року № 31-403-0.6-3958/2-15, де зазначено, що земельна ділянка № 23 знаходиться на території СТ Радуга 87 та має визначений, але не присвоєний, кадастровий номер - 1221455800:01:088:0235, замовником надання якого є ОСОБА_3, але подальшої реєстрації права власності не відбулось, Державний акт на право власності на зазначену земельну ділянку відсутній.

08 серпня 2016 року Архівний відділ Дніпропетровської районної адміністрації Дніпропетровської області надав відповідь № А-304-2016, якою було відмовлено у наданні копії Розпорядження голови Дніпропетровської райдержадміністрації про передачу земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_3 від 05 червня 2008 року № 2323-р. Відмову було мотивовано тим, що Архівний відділ Дніпропетровської районної адміністрації Дніпропетровської області не має можливості надати копію Розпорядження від 05 червня 2008 року № 2323-р через те, що запитувана інформація стосується іншої особи.

Окрім цього, варто зазначити, що у відповідь на заяву позивача від 23 березня 2016 року до Ювілейної селищної ради Виконавчий комітет Ювілейної селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області повідомив у листі № 03/28-503 від 31 березня 2016 року, що підтверджуючі документи (в тому числі і рішення Ювілейної селищної ради щодо надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою), які дозволили гр. ОСОБА_3, розробити технічну документацію із землеустрою на земельну ділянку розташовану за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський р-н, смт.Ювілейне, СТ Райдуга 87 , земельна ділянка № 23 у Ювілейній селищній раді відсутні.

Отже, враховуючи, що позивач протягом одинадцяти років користується даною земельною ділянкою на підставі рішення зборів членів Садового товариства Радуга 87 від 22 травня 2005 року, повністю підтримує належний стан земельної ділянки, користується та веде садівництво, вважаємо подібні дії голови Дніпропетровської райдержадміністрації такими, що порушують права та законні інтереси позивача. Тому позивач звернулася до суду за захистом своїх прав та вирішення спору щодо спірної земельної ділянки.

В судове засідання позивач та її представник не з'явились, від представника надійшла заява щодо слухання справи у їх відсутність, позовні вимоги підтримали, просили суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідач ОСОБА_2 районної держ адміністрації в судове засідання також не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи без участі представника, також в матеріалах справи наявні заперечення щодо позову, згідно яких просив відмовити у задоволенні вимог позивача.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання також не з'явився.

На підставі ст.247 ч.2 ЦПК України справа розглянута у відсутності сторін без фіксування судового засідання технічними засобами.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позови, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню із наступних підстав.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 55 Конституції України установлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-яким не забороненим законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що позивач є членом Садового товариства Райдуга 87 , яке знаходиться на території смт. Ювілейне. Відповідно до протоколу зборів членів Садового товариства Райдуга 87 від 22 травня 2005 року позивачу було надано у користування земельну ділянку № 23. Наприкінці 2015 року у позивача з'явився намір приватизувати земельну ділянку, якою вона користується, на запит позивача до Управління Держгеокадастру у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області про надання відомостей про дану земельну ділянку управлінням була надана відповідь від 18 листопада 2015 року № 31-403-0.6-3958/2-15, де зазначено, що земельна ділянка № 23 знаходиться на території СТ Радуга 87 та має визначений, але не присвоєний, кадастровий номер - 1221455800:01:088:0235, замовником надання якого є ОСОБА_3, але подальшої реєстрації права власності не відбулось, Державний акт на право власності на зазначену земельну ділянку відсутній.

08 серпня 2016 року Архівний відділ Дніпропетровської районної адміністрації Дніпропетровської області надав відповідь № А-304-2016, якою було відмовлено у наданні копії Розпорядження голови Дніпропетровської райдержадміністрації про передачу земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_3 від 05 червня 2008 року № 2323-р. Відмову було мотивовано тим, що Архівний відділ Дніпропетровської районної адміністрації Дніпропетровської області не має можливості надати копію Розпорядження від 05 червня 2008 року № 2323-р через те, що запитувана інформація стосується іншої особи.

Окрім цього, варто зазначити, що у відповідь на заяву позивача від 23 березня 2016 року до Ювілейної селищної ради Виконавчий комітет Ювілейної селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області повідомив у листі № 03/28-503 від 31 березня 2016 року, що підтверджуючі документи (в тому числі і рішення Ювілейної селищної ради щодо надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою), які дозволили гр. ОСОБА_3, розробити технічну документацію із землеустрою на земельну ділянку розташовану за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський р-н, смт.Ювілейне, СТ Райдуга 87 , земельна ділянка № 23 у Ювілейній селищній раді відсутні.

Відповідно до ст. 14 Конституції України право власності на землю гарантується.

Відповідно до положень п. в) ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України, право власності на землю громадяни України можуть набути шляхом приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування.

Доповнюють це право і положення ч. 1 статті 35 Земельного кодексу України, в якій передбачено, що громадяни України із земель державної і комунальної власності мають право набувати безоплатно у власність або на умовах оренди земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва.

Відповідно до п. а) ч. 3 ст. 116 Земельного кодексу України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених Земельним кодексом України або за результатами аукціону (ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України).

Відповідно до ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Земельним кодексом України, в ст. 152 встановлено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:

а) визнання прав;

б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;

в) визнання угоди недійсною;

г) визнаннянедійснимирішеньорганіввиконавчоївладиабоорганівмісцевогосамоврядування;

ґ) відшкодування заподіяних збитків;

д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У статті 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Частиною 1 ст.118 Конституції України визначено, що виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації.

Згідно з ч.8 цієї статті рішення голів місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції та законам України, іншим актам законодавства України, можуть бути відповідно до закону скасовані Президентом України, або головою місцевої державної адміністрації вищого рівня.

Закон України Про місцеві державні адміністрації є спеціальним законодавчим актом у сфері визначення організації, повноважень та порядку діяльності місцевих державних адміністрацій, а також порядку оскарження та скасування актів місцевих державних адміністрацій.

Так, відповідно до ч.2 ст.43 Закону України Про місцеві державні адміністрації розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

Таким чином, з аналізу вказаних норм законодавства вбачається, що лише Президент України, голова місцевої державної адміністрації вищого рівня або суд за наявності відповідних обставин може скасувати розпорядження голови районної державної адміністрації, однак, вказаним Законом голова районної державної адміністрації не наділений повноваженнями щодо скасування власних розпоряджень з будь-яких підстав.

Таким чином, позивач має гарантоване Конституцією України право на землю, та може його реалізувати шляхом приватизації земельної ділянки, якою вона користується протягом 11 років як член Садового Товариства Райдуга 87 . Проте, як зазначалося вище, дане право Позивача було порушено шляхом видання Розпорядження голови Дніпропетровської райдержадміністрації про передачу земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_3 від 05 червня 2008 року № 2323-р.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд критично відноситься до наявних заперечень в матеріалах справи.

Таким чином, суд приходить до висновку про можливість задоволення уточнених позовних вимог у повному обсязі, оскільки позивачем доведено, а відповідачем не спростовано позовні вимоги.

Такий позов підлягає задоволенню і в тому разі, коли позивач доведе, що є реальна небезпека порушення його права власності зі сторони відповідача. При цьому суди повинні брати до уваги будь-які фактичні дані, на підставі яких за звичайних умов можна зробити висновок про наявність такої небезпеки.

Згідно ст. 141 ЦПК України судові витрати залишити за позивачем.

З врахуванням наведеного, керуючись ст.ст. 260, 265 ЦПК України, ст.ст. 3, 14, 19, 55, 118 Конституції України, ст.ст. 35,81, 116, 118, 152, 158 Земельного кодексу України, ст. 43 Закону України Про місцеві державні адміністрації , суд, -

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 районної державної адміністрації Дніпровського району Дніпропетровської області, ОСОБА_3 про скасування розпорядження голови райдержадміністрації та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Дніпропетровської райдержадміністрації про передачу земельної ділянки №23, яка знаходиться на території Садівниче товариство радуга 87 , код 24230615, зареєстрованого за адресою: 52005, Дніпропетровська область Дніпровський район смт. Слобожанське, у власність громадянину ОСОБА_3 від 05 червня 2008 року № 2323-р.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.О. Ребров