Рішення
від 20.09.2018 по справі 826/4705/18
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 вересня 2018 року № 826/4705/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом приватного підприємства Вікторія-Безпека

до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

про визнання протиправними та скасування рішення та податкових повідомлень-рішень,

За участю представників:

позивача - Оксененко К.П.,

відповідача - Сірик А.О., Ващенко О.О.

ВСТАНОВИВ:

Обставини справи .

Приватне підприємство Вікторія-Безпека звернулось з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19 вересня 2017 року № 00006461402, 00006471402, 00006481402, 00006491402 та від 19 вересня 2017 року № 1703140302;

Ухвалою суду від 30 березня 2018 року позовну заяву залишено без руху.

На виконання вимог зазначеної ухвали представником позивача надано оригінал платіжного доручення про сплату судового збору.

Ухвалою суду від 17 квітня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/4705/18 (далі - справа) , яку призначено до розгляду у судовому засіданні на 17 травня 2018 року та запропоновано відповідачу у визначений в ухвалі строк надати відзив на позову заяву з підтверджуючими документами.

На виконання вимог ухвали суду представником відповідача через канцелярію подано відзив, який долучено до матеріалів справи.

17 травня 2018 року розгляд справи відкладено на 07 червня 2018 року.

Ухвалою суду від 07 червня 2018 року закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті в судовому засіданні на 14 червня 2018 року.

14 червня 2018 року в судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити в повному обсязі обґрунтовуючи тим, що: висновки контролюючого органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства при справлянні податку на додану вартість та податку на прибуток по взаєморозрахунках з контрагентами позивача мають характер припущень та є необґрунтованими, а тому винесені на їх підставі спірні податкові повідомлення-рішення, а також рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску підлягають скасуванню та вказував, що відповідачем при призначенні та проведенні перевірки порушено строки давності.

Відповідач заперечував проти задоволення позову з підстав викладених у письмовому відзиві, який долучено до матеріалів справи, та з якого вбачається, що за результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки встановлено, що порушення вимог податкового законодавства зі сторони приватного підприємства Вікторія Безпека відбулось внаслідок взаємовідносин з ПП Альмапром , ПП Протекс Постач , ПП Ноупен , ТОВ Буміранг , ТОВ Аеропостач , ТОВ Дорнайз , ТОВ Технологія Бізнесу , ТОВ Сільвер Брук , ТОВ Топ Фіш , ПП Інформ Постач , ПП Гюрза 911 , ПП Ельфолс , ПП Алко Груп , ПП Сунсет , ПП Аструм-Безпека , ТОВ Дейлі-Сейлз , ТОВ Прімавера Груп , ПП Камея Груп , ПП Діксан-Плюс , ТОВ ТК Фіона , ТОВ Укр-Техно-Плаза , ПП Інтерсток , ТОВ Грід Форс , ПП Протекс Груп , ТОВ ТПК Вайпер , ПП Донстспрінт , ТОВ Прайм Індастрі , ТОВ Компанія Омега Люкс , ТОВ Стакатто-Плюс , ТОВ Родник-Стайл , ТОВ Боско Тренд , ТОВ Про сервіс , ТОВ Аланта-Пром , оскільки неможливо встановити реальність господарських операцій.

Контролюючий орган дійшов висновку, що приватним підприємством Вікторія-Безпека порушено вимоги, зокрема пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пунктів 138.1, 138.2, підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 1139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 492 753,00 гривень, завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 947 683,00 гривень, та пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 1 134 099,00 гривень, а також несвоєчасно сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до бюджету.

Встановлені перевіркою обставини стали підставою для винесення 19 вересня 2017 року податкових повідомлень-рішень № 00006461402, 00006471402, 00006481402, 00006491402 а також рішення № 1703140302.

У відповідному судовому засіданні протокольної ухвалою суд змінив порядок розгляду справи, ухваливши про перехід до подальшого завершення розгляду даної адміністративної справи в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) осіб.

Дослідивши матеріали справи, Окружний адміністративний суд міста Києва, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Обставини встановлені судом.

Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві на підставі направлень від 30 червня 2017 року № 1480/26-15-14-06-03, від 15 липня 2017 року № 987/26-15-14-02-02, від 28 липня 2017 року № 897/26-15-14-02-02, № 896/26-15-14-02-02, № 2722/26-15-14-03-03, від 31 липня 2017 року 4803/26-15-14-04-06, відповідно до статті 20, 77, 82 Податкового кодексу України, відповідно до плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 3 квартал 2017 року, на підставі наказу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 14 липня 2017 року № 6535, проведено документальну планову виїзну перевірку приватного підприємства Вікторія-Безпека з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року та валютного законодавства за період з 01 січня 2014 по 31 грудня 2016 року, з питань єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року та іншого законодавства за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року відповідно до затвердженого плану документальної перевірки, наведеного у додатку 1 до акту перевірки, який є його невід'ємною частиною.

Перевірка проводилась з 28 липня по 10 серпня 2017 року. Термін проведення перевірки продовжувався з 11 серпня по 17 серпня 2017 року на підставі наказу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 09 серпня 2017 року № 7591.

За результатами проведеної перевірки контролюючим органом складено Акт від 28 серпня 2017 року № 328//26-15-14-02-02/32978671.

З акту вбачається, що приватне підприємство Вікторія Безпека , основним видом діяльності якого є: Код КВЕД 80.10 Діяльність приватних охоронних служб, мало фінансово-господарські взаємовідносини з ПП Альмапром , ПП Протекс Постач , ПП Ноупен , ТОВ Буміранг , ТОВ Аеропостач , ТОВ Дорнайз , ТОВ Технологія Бізнесу , ТОВ Сільвер Брук , ТОВ Топ Фіш , ПП Інформ Постач , ПП Гюрза 911 , ПП Ельфолс , ПП Алко Груп , ПП Сунсет , ПП Аструм-Безпека ,ПП Камея Груп , ПП Діксан-Плюс , ТОВ ТК Фіона , ТОВ Укр-Техно-Плаза , ПП Інтерсток , ТОВ Грід Форс , ПП Протекс Груп , ТОВ ТПК Вайпер , ПП Донстспрінт , ТОВ Прайм Індастрі , ТОВ Компанія Омега Люкс , ТОВ Стакатто-Плюс , ТОВ Родник-Стайл , ТОВ Боско Тренд , ТОВ Про сервіс , ТОВ Аланта-Пром - однак до перевірки не надано деталізовані звіти (висновки, тощо) про фактично надані послуги по вказаному підприємству, яке здійснює контроль за несенням служби охорони співробітниками Замовника на об'єктах, що охороняються Замовником.

За результатами проведеного аналізу Єдиного реєстру податкових накладних щодо придбання товарів (робіт, послуг) іншими контрагентами-постачальниками зазначених підприємств і товариств перевіркою не встановлено придбання ними послуг по перевірці охоронників під час служби та охоронних послуг та рекламних акцій по ланцюгу постачання або взагалі відсутнє придбання будь-яких товарів (робіт, послуг).

Не маючи в наявності будь-яких основних фондів та виробничих потужностей, підприємства чи товариства виконували різноманітний комплекс робіт і послуг.

Що стосується фінансово-господарської діяльності з ПП Альмапром , ПП Протекс Постач , ПП Ноупен , ТОВ Буміранг ,ТОВ Аеропостач , ТОВ Дорнайз , ТОВ Топ Фіш , ПП Інформ Постач , ПП Гюрза 911 , ПП Ельфолс , ПП Алко Груп , ПП Сунсет , ПП Інтерсток , ТОВ Грід Форс , ПП Протекс Груп , ТОВ ТПК Вайпер , ПП Донстспрінт , то, окрім зазначеного, за даними Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається наявність ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 30 червня 2017 року у справі № 761/20455/17 в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29 лютого 2016 року за № 32016100100000027 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною п'ятою статті 191, частинами першою та другою статті 205, частини третьої статті 212 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що фактично зміст фінансово-господарських взаємовідносин між ТОВ Мілльвілль та ПП Альмапром не відповідає дійсності, а вчинені вони лише з метою завищення ТОВ Мілльвілль валових витрат та податкового кредиту, які враховуються при визначення об'єкта оподаткування.

Що стосується фінансово-господарської діяльності з ПП Альмапром , ТОВ Аеропостач , ТОВ Дорнайз , ПП Інформ Постач , то окрім зазначеного, суб'єкти господарювання, які входять до складу ТКГ, задіяні у схемах конвертації протягом 01 серпня 2015 року по 01 січня 2017 року, зокрема зазначені підприємства та товариства, а також інші фіктивні підприємства, та підприємства, що мають ознаки фіктивності, в тому числі новостворені.

В частині взаємовідносин з ПП Інформ Постач , ПП Гюрза 911 , зазначено, що досудовим розслідуванням встановлено групу осіб, які використовуючи підконтрольні їм СГД з ознаками фіктивності. Проводять безтоварні транзитно-конвертаційні операції з підприємствами реального сектору економіки, при чому отримуючи матеріальну вигоду, яка становить приблизно 12% від суми проконвертованих грошових коштів. Даний конвертаційний центр діє за наступною схемою: реально-діючі підприємства перераховують безготівкові грошові кошти на рахунки зареєстрованих/придбаних підконтрольних учасникам конвертаційного центру транзитних та/або фіктивних СГД за нібито придбані товарно-матеріальні цінності (роботи, послуги). Після цього грошові кошти знімаються учасниками центру готівкою каси банківських установ. Додатково, учасники конвертаційного центру здійснюють придбання не облікованої готівки та штучного податкового кредиту з ПДВ на тіньовому ринку у СГД реального сектору економіки (виробників, імпортерів, тощо).

Що стосується фінансово-господарської діяльності з ПП Протекс Постач , ПП Ноупен , ТОВ Буміранг ,ТОВ Топ Фіш , ПП Ельфолс , ПП Сунсет , ПП Інтерсток ,ТОВ Грід Форс , ПП Протекс Груп , ТОВ ТПК Вайпер , ПП Донтспрінт , то окрім зазначеного, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що група осіб, до якої входили ОСОБА_2,ОСОБА_3 та інші невстановлені слідством особи, протягом 2015-2017 років впровадили схему мінімізації податкових зобов'язань та ухвалення від сплати податків підприємствам реального сектору економіки, шляхом проведення безтоварних операцій та тривалий час надають послуги по конвертації грошових коштів з безготівкової форми в готівку використовуючи контрольні СГД, які зареєстровані на підставних осіб і мають ознаки фіктивності, а саме: ПП Протекс Постач , ПП Ноупен , ТОВ Буміранг , ТОВ Топ Фіш , ПП Ельфолс , ПП Сунсет , ПП Інтерсток ,ТОВ Грід Форс , ПП Протекс Груп , ТОВ ТПК Вайпер , ПП Донстспрінт .

Під час досудового розслідування та проведеними обшуками достовірно встановлено, що вказані вище дії здійснюються вищевказаними особами в порушення вимог діючого законодавства, з метою незаконного збагачення шляхом мінімізації сплати податків до бюджету.

Щодо взаємовідносин з ТОВ Сільвер Брук , то у акті перевірки зазначено, що за результатами аналізу наявної податкової інформації, встановлено, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України розслідується кримінальне провадження від 29 березня 2016 року № 42016000000000866 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 205, частиною третьою статті 212 КК України. З матеріалів кримінального провадження вбачається, що невстановленими особами придбано низку підконтрольних підприємств з ознаками фіктивності, а саме ТОВ Сільвер Брук та інші, що зареєстровані на номінальних керівників та засновників, які реального відношення до їх діяльності не мають.

У акті зазначається про те, що ПП Вікторія-Безпека мало фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ Дейлі-Сейлз на підставі актів виконаних робіт. За даними Єдиного реєстру судових рішень вбачається наявність ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 30 червня 2017 року у справі № 295/2286/17 в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015060000000009. В ході досудового розслідування кримінального провадження було отримано ухвалу суду на проведення обшуку за адресою: місто Київ, Харківське шосе, будинок 201/203, за якою знаходились офісні приміщення конвертаційного центру. В ході проведення обшуку було вилучено печатки, установчі документи, зокрема ТОВ Дейлі-Сейлз . Встановлено що група осіб, що надає реально діючим СГД послуги по ухиленню від сплати податків використовує реквізити значної кількості транзитних СГД з метою надання послуг по незаконному формуванні податкового кредиту для платників ПДВ реального сектору економіки. Таким чином, по вказаному ланцюгу фіктивних та транзитних підприємств проводиться лише документообіг та перерахування коштів по рахунках, відкритих в ПАТ ОСОБА_3 Дніпро , АТ ОСОБА_4 МКБ , ПАТ ПУМБ , ПАТ Марфінбанк , ПАТ Фінексбанк та інші.

ПП Вікторія-Безпека мало фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ Прімавера Груп на підставі актів виконаних робіт. В ході перевірки за результатами аналізу наявної податкової інформації встановлено, що згідно кримінального провадження від 23 березня 2017 року № 12017100090001958, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 364-1 КК України, допитано керівника та засновника Шолоха О.С., який дав покази про непричетність до створення та ведення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Щодо взаємовідносин з ПП Камея Груп (попередні назви ПП Кінос , ПП Орхідея-ТМ то у акті зазначається, що за даними Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається наявність ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 04 листопада 2015 року у справі № 755/29769/14-к в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 22 вересня 2014 року за № 32014100040000095, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 205 КК України, та під час якого встановлено, що невстановлені слідству особи, діючи умисно, протиправно, з метою прикриття незаконної діяльності, створили суб'єкти підприємницької діяльності без мети здійснення підприємницької діяльності. Згідно проведеного аналізу та поданих декларацій з ПДВ встановлено, що ПП Кінос та інші підприємства, входять до складу підприємств, які задіяні в схемі незаконного формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат для мінімізації об'єктів оподаткування СПД реального сектору економіки, для створення сприятливих умов з метою ухилення від сплати податків до Державного бюджету.

Щодо взаємовідносин з ПП Діксан-Плюс (попередня назва ТОВ Пром-Тех-Снаб ), то з Єдиного реєстру судових рішень вбачається наявність ухвали Печерського районного суду міста Києва від 28 грудня 2015 року у справі № 757/22923-14-к в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 322014101110000126 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 205 КК України. З матеріалів досудового розслідування вбачається, що у період з 2013-2014 років невстановлені особи, діючи умисно, з метою прикриття незаконної діяльності із мінімізації податкових зобов'язань, без мети фактичного здійснення фінансово-господарської діяльності, на ім'я підставних осіб з числа громадян України, зареєстрували та придбали низку суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) серед яких і зазначене підприємство.

Взаємовідносини з ТОВ Укр-Техно-Плаза (попередня назва ТОВ Ді-Некс мали місце на підставі актів виконаних робіт. В Єдиному реєстру судових рішень наявна ухвала суду по кримінальному провадженні № 42015060000000009, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30 січня 2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 212, частиною другою статті 364, частиною другою статті 366 КК України.

Взаємовідносини з ТОВ Прайм Індастрі , ТОВ Родник-Стайл мали місце на підставі актів виконаних робіт. В Єдиному реєстру судових рішень наявна ухвала Оболонського районного суду міста Києва від 21 лютого 2017 року у справі № 756/2600/17 в рамках кримінального провадження. Внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11 серпня 2016 року № 32016100050000073 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 205, частинами першою та третьою статті 212 КК України та відповідно до якого невстановленими досудовим розслідуванням особами створено злочинну схему для отримання неконтрольованого державою особистого доходу шляхом проведення безтоварних фінансового-господарських операцій з підконтрольними суб'єктами господарювання, які мають ознаки фіктивності та транзитності, зокрема і зазначене товариство та інші. З метою формування податкового кредиту з податку на додану вартість іншими суб'єктами господарювання, надання послуг з мінімізації податкових зобов'язань підприємствам реальному сектору економіки та ухилення від сплати податків. В особливо великих розмірах.

В Єдиному державному реєстрі судових рішень також міститься ухвала Подільського районного суду міста Києва від 28 вересня 2015 року у справі № 758/10724/15-к в рамках кримінального провадження від 03 квітня 2015 року № 32015100070000041 за ознаками частини першої статті 205, частини першої статті 212 КК України та яким встановлено, що службові особи ТОВ Спекл в період з 01 по 31 серпня 2014 року під час фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Компанія Омега Люкс ТОВ Стиль Медіа та інші підприємства ухилились від сплати податку на додану вартість в значних розмірах. В подальшому досудовому розслідуванні встановлено, що з метою прикриття незаконної реквізити та печатки яких використовуються в схемі мінімізації доходів та незаконному формуванні податкового кредиту підприємств реального сектору економіки.

З ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 04 квітня 2017 року у справі № 1-кс/759/928/17 в рамках кримінального провадження від 05 червня 2013 року № 320151100010000089 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого частиною п'ятою статті 27, частиною другою статті 28, частиною п'ятою статті 191, частиною 1 статті 205, частиною третьою статті 209, частиною першою статті 212 КК України вбачається, що СВ ФР ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у місті Києві здійснюється досудове розслідування за фактом створення невстановленими слідством особами суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) ТОВ ДженералТрейлінгКомпаніЛімітед (попередня назва ТОВ Боско Тренд та інші, які задіяні в злочинних схемах по конвертації грошових коштів та ухиленню від сплати податків, з метою прикриття незаконної діяльності вчиненими за попередньою змовою групою осіб, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого частиною другою статті 28, частиною першою статті 205 КК України.

З ухвали Солом'янського районного суду міста Києва від 18 жовтня 2016 року у справі № 760/3524/16 у рамках кримінального провадження від 24 вересня 2015 року № 32015100110000272 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого частиною третьою статті 212 КК України вбачається, що службові особи УДП Укрхімтрансаміак під час проведення фінансово-господарських операцій з ТОВ Семикс ТОВ Про Сервіс , ТОВ Гатіора у період з 01 грудня 2012 року по 31 грудня 2013 року ухилилось від сплати податків, шляхом заниження податку на додану вартість на суму 3 791 000,00 гривень, що підтверджується аналітичним дослідженням від 06 серпня 2015 року № 145/16-00/32957159, проведеним спеціалістами ГУ ДФС у місті Києві.

З ухвали Печерського районного суду міста Києва від 24 липня 2015 року у справі № 757/25170/15-к у рамках кримінального провадження від 29 лютого 2016 року за № 12015000000000236 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого частиною другою статті 205 КК України вбачається, що у 2015 році ОСОБА_3 діючи за попередньою змовою з службовими особами Одеської філії ДП АМПУ та службовими особами ДФС у Одеській області та керівниками підприємств-експедиторів: зокрема ТОВ Аланта-Пром та інших, які в порушення статей 81, 87, 89 УК України, статей 56, 57, 62, 79, 80, 89 ГПК України та статей 8, 24 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців , невстановленими особами, за попередньою змовою, створені з метою прикриття незаконної діяльності, яка була направлена на здійснення фінансово-господарських операцій по переводу безготівкових коштів в готівку, формування витрат та податкового кредиту для інших суб'єктів підприємницької діяльності без фактичного здійснення господарських операцій з продажу (придбання) товарів, виконання робіт. Надання послуг, документальне оформлення безтоварних операцій.

Відповідачем встановлено також недотримання позивачем вимог пункту 201.10 статті 201 ПК України, а саме: несвоєчасно зареєстровано податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних за жовтень 2015 року на загальну суму ПДВ 3 291,00 гривень, з порушенням терміну реєстрації до 15 календарних днів.

Окрім того, позивачем несвоєчасно сплачено єдиний внесок на за жовтень 2014 року на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до бюджету у сумі 629,80 гривень, строк сплати якого було визначено до 20 листопада 2014 року. Заборгованість погашено лише 05 грудня 2015 року.

Контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем:

1) Підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пунктів 138.1, 138.2, 138.8, підпунктів 138.10.1, 138.10.3 пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, пункту 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року за № 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за № 27/4248, в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року на загальну суму 492 753,00 гривень, в тому числі за 2014 рік на суму 492 753,00 гривень та завищено від'ємний фінансовий результат до оподаткування на загальну суму 947 683,00 гривень, в тому числі за 2016 рік;

2) Пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1. статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1 134 099,00 гривень в тому числі за серпень 2014 року у сумі 61 934,00 гривень, за вересень 2014 року у сумі 65 666,00 гривень, за жовтень 2014 року у сумі 31 883,00 гривень, за листопад 2014 року у сумі 30 217,00 гривень, за грудень 2014 року у сумі 30 000,00 гривень, за січень 2015 року у сумі 25 833,00 гривень, за листопад 2015 року у сумі 43 333,00 гривень, за грудень 2015 року у сумі 44 500,00 гривень, за січень 2016 року у сумі 530333,00 гривень, за лютий 2016 року у сумі 41 900,00 гривень, за березень 2016 року у сумі 50 000,00 гривень, за квітень 2016 року у сумі 51 333,00 гривень, за травень 2016 року у сумі 76 334,00 гривень, за червень 2016 року у сумі 61 999,00 гривень, за липень 2016 року у сумі 74 667,00 гривень, за серпень 2016 року у сумі 80 666,00 гривень, за вересень 2016 року у сумі 45 000,00 гривень, за жовтень 2016 року у сумі 88 000,00 гривень, за листопад 2016 року у сумі 86 667,00 гривень, за грудень 2016 року у сумі 90 834,00 гривень;

3) Пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України в результаті чого порушено терміни реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям-платникам податку на додану вартість, за жовтень 2015 року;

4) Частини восьмої статті 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині несвоєчасної сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

На підставі висновків, викладених у акті перевірки, 19 вересня 2017 року контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення:

№ 00006461402, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 1 417 624,00 гривень у тому числі за основним платежем на суму 1 134 099,00 гривень та за штрафними фінансовими санкціями на суму 283 525,00 гривень;

№ 00006471402, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 615 941,00 гривень, в тому числі за основним платежем на суму 492 753,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 123 188,00 гривень;

№ 00006481402, відповідно до якого за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних на 15 і менше календарних днів на суму ПДВ 3 291,66 гривень та застосовано штраф у розмірі 10% у сумі 329,16 гривень;

№ 00006491402, відповідно до якого зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 947 683,00 гривень.

№ 1703140302, відповідно до якого визначено сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 62,98 гривень.

Не погодившись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями позивачем використано право на адміністративне оскарження та подано скаргу до Державної фіскальної служби України.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 26 грудня 2017 року № 37476/6/99-99-11-01-01-25 податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у місті Києві від 19 вересня 2017 року № 00006461402, 00006471402, 00006481402, 00006491402 залишено без змін, а скаргу приватного підприємства Вікторія-Безпека залишено без задоволення.

Позивач не погоджується з висновками Акту перевірки, вважає їх необґрунтованими, а тому винесені на їх підставі податкові повідомлення-рішення а також рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску підлягають скасуванню

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України)(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Так, пунктом 6.1 статті 6 ПК України встановлено, що податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 1 ПК України фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.

Безповоротна фінансова допомога - це:

сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів;

сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості;

сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності;

основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних).

Поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення;

Згідно з положеннями пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пунктом 44.2 статті 44 ПК України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до пункту 75.1. статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.2. пункту 75.1 статті 75ПК Украйни визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Не може бути предметом планової документальної перевірки питання дотримання платником податків принципу "витягнутої руки", крім випадків перевірки дотримання платником податків вимог підпунктів 140.5.4, 140.5.6 пункту 140.5 статті 140 цього Кодексу.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Порядок проведення документальних планових перевірок визначено статтею 77 ПК України.

У пункті 83.1 статті 83 ПК України зазначено, що для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є документи. Визначені цим Кодексом, податкова інформації, експертні висновки, судові рішення, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Згідно з пунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, об'єктом оподаткування є. зокрема: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Пунктом 138.1. статті 138 ПК України передбачено витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. 138.2. Фінансовий результат до оподаткування зменшується:

на суму розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 цієї статті;

на суму залишкової вартості окремого об'єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної з урахуванням положень цієї статті Кодексу, у разі ліквідації або продажу такого об'єкта;

на суму дооцінки основних засобів або нематеріальних активів у межах попередньо віднесених до витрат уцінки відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму вигід від відновлення корисності основних засобів або нематеріальних активів у межах попередньо віднесених до витрат втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму первісної вартості придбання або виготовлення окремого об'єкта невиробничих основних засобів або невиробничих нематеріальних активів та витрат на їх ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення, у тому числі віднесених до витрат відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі продажу такого об'єкта невиробничих основних засобів або нематеріальних активів, але не більше суми доходу (виручки), отриманої від такого продажу.

Відповідно до пункту 138.2. статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до пункту 138.8 статті 138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

прямих матеріальних витрат;

прямих витрат на оплату праці;

амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну);

Підпунктом 138.10.2 пункту 138.10 статі 138 ПК України визначено, що до складу інших витрат включаються, зокрема:

адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством:

а) загальні корпоративні витрати, в тому числі організаційні витрати, витрати на проведення річних та інших зборів органів управління, представницькі витрати;

б) витрати на службові відрядження й утримання апарату управління підприємством (у тому числі витрати на оплату праці адміністративного апарату) та іншого загальногосподарського персоналу;

в) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона);

г) винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, що отримує платник податку для забезпечення господарської діяльності;

ґ) витрати на оплату послуг зв'язку (пошта, телеграф, телефон, телекс, телефакс, стільниковий зв'язок та інші подібні витрати);

д) амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання;

е) витрати на врегулювання спорів у судах;

є) плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків;

ж) інші витрати загальногосподарського призначення;

витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг:

а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції;

б) витрати на ремонт тари;

в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут;

г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів;

ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом;

д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона);

е) витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки;

є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування;

ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства;

з) інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України передбачено, що не включаються до складу витрат, зокрема:

витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до контролюючого органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення;

Згідно з пунктом 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Відповідно до пункту 198.1. статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 статті 198 ПК України).

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Відповідно до пункту 123.1 статті 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, -

тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування -тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджено наказом Міністерства доходів і зборів України від 14 січня 2014 року № 10.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна, відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:

10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;

20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;

30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів;

40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів;

50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.

У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу штрафні санкції, передбачені цим пунктом, не застосовуються на період зупинення такої реєстрації до прийняття рішення щодо відновлення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування згідно з підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 цього Кодексу.

У разі реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до податкової накладної до початку проведення перевірки, предметом якої є дотримання вимог цього Кодексу щодо своєчасності реєстрації таких документів в Єдиному реєстрі податкових накладних, штрафні санкції, передбачені пунктом 120-1.2 цієї статті, не застосовуються.

Відповідно до частини восьмої статті 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.

Згідно з пунктом 6 частини третьої розділу 4 наказу Міністерства доходів і зборів України від 19 вересня 2013 року № 445 Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування обчислення і строки сплати єдиного внеску платниками, зазначеними у підпунктах 1 та 2 (крім тих, які є страхувальниками для осіб, зазначених у абзацах третьому, п'ятому - сьомому підпункту 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції) пункту 1 розділу II цієї Інструкції, зокрема:

нараховані за відповідний календарний місяць суми єдиного внеску сплачуються платниками не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця незалежно від виплати заробітної плати та інших видів виплат, на суми яких нараховується єдиний внесок;

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Згідно з пунктом 102.2 статті 102 ПК України грошове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті, якщо:

102.2.1. податкову декларацію за період, протягом якого виникло податкове зобов'язання, не було подано;

102.2.2. посадову особу платника податків (фізичну особу - платника податків) засуджено за ухилення від сплати зазначеного грошового зобов'язання або у кримінальному провадженні винесено рішення про його закриття з нереабілітуючих підстав, яке набрало законної сили.

Аналіз положень податкового законодавства, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин, дозволяє дійти висновку, що право на формування витрат для цілей оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: 1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); 2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; 3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; 4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т. ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; 5) наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Крім того, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Отже, предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування суду належить з'ясовувати, зокрема, рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон).

Відповідно до статті 1 Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: відомості про господарську операцію і підтвердження її реального (фактичного) здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-XIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (стаття 2 Закону).

Згідно з пунктом 2 статті 3 Закону фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Таким чином, бухгалтерський облік є обов'язковими видом обліку, який ведеться підприємством.

Статтею 4 Закону передбачено, що бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах: превалювання сутності на формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з їх юридичної форми.

Відповідно до статті 8 Закону відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Таким чином, господарські операції мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначено також підпунктом 1.2 пункту 1 та підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (далі - Положення).

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксуються та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Згідно з пунктом 2.4 Положення первинні документи (на паперових і машинолічильних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи. Від імені яких складений документи, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

На підтвердження реальності господарських операцій ПП Вікторія-Безпека з його контрагентами надано договори про надання послуг та контролю за несенням служби охорони, договори з організації та проведення рекламних акцій, договори про надання поліграфічних послуг, акти здачі прийняття робіт (надання послуг), графіки перевірки, специфікації по договорах, алгоритми перевірок, накази контрагентів Про створення комісії (робочої групи інспекторів) для перевірки та контролю охоронників пі час служби на об'єктах позивача , плани перевірок та контролю охоронників під час служби на об'єктах позивача, результати моніторингу перевірки контролю охоронників під час служби на об'єктах позивача, податкові накладні, платіжні доручення та банківські виписки по рахунках, що свідчать про списання коштів з рахунків, оборотно-сальдові відомості по рахунках, договори з клієнтами позивача, де здійснювалась перевірка, акти наданих послуг, банківські виписки про оплату послуг, проекти інструкції щодо організації охорони об'єктів, які перевірялися, листи замовлення, графіки проведення рекламної акції, фотозвіти наданих до договорів послуг, заявки на поліграфічні послуги, акти прийому-передачі продукції, акти прийому-передачі зразків поліграфічної продукції, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Позивач стверджує, що фактичність здійснення господарських операцій між ним та його контрагентами підтверджується зазначеними первинними документами.

Відповідач, акцентуючи увагу в Акті перевірки на обмежену кількість трудових ресурсів у контрагентів позивача, не звернув увагу на те, що останні не є виробниками реалізованих товарів та надають лише послуги, які за своєю специфікою не вимагають ані значної кількості працівників, ані наявності вказаних Відповідачем основних засобів, транспорту для виконання взятих на себе зобов'язань.

Таким чином, суд вважає доводи позивача такими, що підтверджуються наявними матеріалами справи. Дійсність та товарність взаємовідносин з контрагентами позивачем підтверджено вищезазначеними документами, які, до того ж, надавались також і перевіряючим під час проведення перевірки, якими жодних зауважень щодо невідповідності форми первинних документів у акті зазначено не було.

Доводи Відповідача, суд вважає такими що не спростовують згадані висновки, оскільки питання кількості працюючих працівників контрагента прямо не може вказувати чи спростовувати дійсність операцій, а може бути лише врахована при наявності інших - прямих доказів неможливості їх здійснення.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку, що при виконанні договорів між позивачем та контрагентом було складено всі необхідні і передбачені статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинні бухгалтерські, які було надано для перевірки на підтвердження здійсненних господарських операцій. Таким чином, реальність здійснених господарських операцій підтверджується первинними документами.

Висновок контролюючого органу про безпідставність формування позивачем податку на прибуток та податку на додану вартість за рахунок фінансово-господарських операцій з його контрагентами ґрунтується на підставі оцінки фінансово-господарської діяльності контрагентів, про що йдеться у акті перевірки з посиланням також на проведення досудового розслідування та матеріали кримінального провадження.

Однак наявна у відповідача інформація щодо контрагентів позивача не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних правочинів та реальності господарських операцій за умови наявності первинних документів.

Законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма виконавцями, постачальниками по ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з виконавців, постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок, зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на декларування валових витрат та права на податковий кредит з податку на додану вартість, яке виникло в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг).

Чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

У пункті 71 рішення у справі Булвес АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року Європейським судом з прав людини зазначено: враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов'язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов'язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності .

Оформлення договірних відносин між суб'єктами господарювання регламентується Цивільним кодексом України від 16 січня 2003 року зі змінами та доповненнями (далі - ЦК).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (стаття 204 ЦК України).

Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним та правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

При цьому суд зауважує, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Тому, для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.

В даному випадку, відповідачем не надано суду жодних доказів, які підтверджували б те, що укладення договорів, на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та його контрагентами, не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків та не надано належних доказів, які свідчили б про невідповідність первинних документів.

При цьому, мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції статті 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Матеріали справи містять відомості лише про проведення досудових розслідувань.

Згідно зі статтею 17 Кримінального процесуального кодексу України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Матеріали справи не містять інформації про наявність вироків суду відносно позивача чи його контрагентів за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 205 КК України (фіктивне підприємництво), а договори, укладені позивачем недійсними в судовому порядку не визнавались.

Крім того, відповідачем не доведено того, що контрагенти позивача на момент укладення договору не були зареєстровані як платник ПДВ, не мали свідоцтва платника ПДВ.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, тобто з презумпції економічної виправданості дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер.

Також, якщо контрагенти по ланцюгу постачання товарів (послуг) не виконали свого зобов'язання по сплаті податку на додану вартість до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Окрім того, встановлення факту взаємовідносин контрагента позивача з фіктивним суб'єктом господарювання не є безумовним доказом ознак фіктивності у діяльності позивача, оскільки приписи чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства не ставили у залежність право формування позивачем податкового кредиту від добросовісності платника податку, з яким суб'єкт господарювання перебував у господарських правовідносинах.

Визначальним критерієм для підтвердження права платника податку на податковий кредит та/або віднесення відповідних сум до валових витрат є реальність вчинюваної господарської операції, тобто встановлення факту зміни руху активів чи зміни стану зобов'язань платника податку внаслідок придбання ним товарів (послуг), що використовуються таким платником у своїй господарській діяльності.

Підтвердження зазначеного підходу знайшло, зокрема, відображення в постанові Верховного суду України № 40/11 від 21 січня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СІБ до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Луганська про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Позивачем вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів. Доказів протилежного відповідачем суду надано не було.

Як звертає увагу Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 10 червня 2013 року в справі № К/9991/69832/12, відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України право платника податку на податковий кредит ставить в залежність від отримання податкової накладної, а не від проведення зустрічних звірок контрагентів платника податку (позивача) та знаходження їх посадових осіб за юридичними адресами.

Суд звертає увагу, що висновки акту перевірки, на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, ґрунтуються на аналізі господарської діяльності контрагентів, та не містять жодного доказу щодо встановлення наявності умислу посадових осіб позивача на ухилення від оподаткування.

Отже, доводи відповідача щодо відсутності факту реальності здійснення господарських операцій, сприймаються судом критично та до уваги не беруться.

За таких обставин, враховуючи наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до переконання, що операції позивача з контрагентами здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Викладені відповідачем доводи та аргументи для збільшення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток, позбавлення платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість та права на формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у випадку, коли він виконав передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має усі необхідні документальні підтвердження розміру податкового кредиту та витрат є безпідставними та відхиляються судом.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в даній частині та наявність підстав для скасування податкових повідомлень-рішень від 19 вересня 2017 року № 00006461402, 00006471402, 00006491402.

Відповідачем під час судового розгляду не було надано належних і допустимих доказів на підтвердження правомірності прийнятих ним рішень, що є підставою для задоволення позовних вимог у даній частині.

Разом з тим, суд не приймає до уваги доводи позивача щодо недотримання відповідачем вимог пункту 102.1 статті 102 ПК України, а саме недотримання терміну позовної давності, оскільки у акті перевірки зазначено про те, що у зв'язку зі сплином терміну позовної давності, 1095 днів, податкове зобов'язання на загальну суму 327 799,00 гривень, в тому числі за січень 2014 року у сумі 32 427,00 гривень, за лютий 2014 року у сумі 56 666,00 гривень, за березень 2014 року у сумі 56 666,00 гривень, за квітень 2014 року у сумі 61 991,00 гривень, за травень 2014 року у сумі 46 383,00 гривень, за червень 2014 року у сумі 44 050,00 гривень, за липень 2014 року у сумі 29 616,00 гривень, не нараховується відповідно до підпункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України, де зазначено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкове декларація була надана пізніше - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, (в тому числі від нарахування пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Окрім того, судом встановлено, що відповідачем у акті перевірки зазначено про те, що податкову накладну від 31 жовтня 2015 року № 23 позивачем зареєстровано 18 листопада 2015 року, тобто з порушенням терміну реєстрації на 3 дні. Податкові накладні від 21 жовтня 2017 року № 1, № 2 позивачем зареєстровано 21 жовтня 2015 року, тобто з порушенням терміну реєстрації на 1 день.

Обставини порушення позивачем вимог пункту 201.10 статті 201 ПК України в частині порушення терміну реєстрації податкових накладних, встановлені контролюючим органом та відображені у акті перевірки, стали підставою для винесення 19 вересня 2017 року відповідачем податкового повідомлення-рішення 00006481402 про застосування штрафу у розмірі 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, що становить 329,16 гривень.

Разом з тим, матеріали справи не містять жодних заперечень позивача чи доказів на спростування встановлених відповідачем обставин щодо несвоєчасності реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Позивачем також жодним чином не спростовано встановлені під час перевірки обставини щодо несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування відповідно до Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що стали підставою для винесення контролюючим органом 19 вересня 2017 року рішення № 1703140302.

З урахуванням наведеного, на думку суду, відповідачем доведено правомірність спірних податкового повідомлення рішення від 19 вересня 2017 року № 00006481402 та рішення № 1703140302 з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 КАС України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов в даній частині задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 КАС України).

Частинами першою та другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

До матеріалів справи долучено платіжне доручення від 20 березня 2018 року № 805, яким підтверджено сплату позивачем судового збору у розмірі 44 724,62 гривень

Так, за подання позову в частині скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 19 вересня 2017 року № 00006481402 позивач сплатив судовий збір у сумі 1762,00 грн.

З урахуванням викладеного, судовий збір у розмірі 42962,62 гривень, сплачений позивачем, підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись статтями 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

В И Р І Ш И В:

Задовольнити частково адміністративний позов приватного підприємства Вікторія-Безпека (02099, місто Київ, вулиця Ялтинська, 5Б, код ЄДРПОУ 32978671) до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, код ЄДРПОУ 39439980)про визнання протиправними та скасування рішення та податкових повідомлень-рішень.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 19 вересня 2017 року № 00006461402, 00006471402, 00006491402.

Присудити на користь приватного підприємства Вікторія-Безпека (02099, місто Київ, вулиця Ялтинська, 5Б, код ЄДРПОУ 32978671) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) сплачений позивачем судовий збір у розмірі 42962,62 гривень.

Відмовити в решті позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 293 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 255 КАС України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.І. Келеберда

СудОкружний адміністративний суд міста Києва
Дата ухвалення рішення20.09.2018
Оприлюднено21.09.2018
Номер документу76574718
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —826/4705/18

Ухвала від 16.09.2020

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Васильєва І.А.

Ухвала від 26.05.2020

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Гусак М.Б.

Ухвала від 11.06.2019

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Шипуліна Т.М.

Ухвала від 17.05.2019

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Шипуліна Т.М.

Постанова від 27.03.2019

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Вівдиченко Тетяна Романівна

Постанова від 27.03.2019

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Вівдиченко Тетяна Романівна

Ухвала від 15.02.2019

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Вівдиченко Тетяна Романівна

Ухвала від 15.02.2019

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Вівдиченко Тетяна Романівна

Ухвала від 22.12.2018

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Ключкович Василь Юрійович

Ухвала від 08.11.2018

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Ключкович Василь Юрійович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні