Постанова

від 18.09.2018 по справі 163/639/18

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2018 рокуЛьвів№ 876/5178/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Хобор Р.Б.,

суддів: Носа С.П., Попка Я.С.

з участю секретаря судового засідання Сідельник Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Волинської митниці Державної фіскальної служби на рішення Любомльського районного суду Волинської області від 12 червня 2018 року, ухвалене суддею Павлусь О.С. у м. Любомль о 11 год. 17 хв. у справі № 163/639/18 за позовом ОСОБА_2 до Волинської митниці Державної фіскальної служби, заступника начальника Волинської митниці Державної фіскальної служби Негріча Леоніда Миколайовича про визнання протиправною і скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з позовом до суду, у якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову в справі про порушення митних правил № 3540/20500/17 від 18.10.2017 року.

На підтвердження позовних вимог, позивач покликається на те, що підставою для складання протоколу про порушення митних правил та єдиним доказом для притягнення позивача до відповідальності за передбачене ст.485 МК України правопорушення були, одержані від Литовських митних органів рахунок-фактура та експортна декларація. Однак, як вважає позивач, сам по собі рахунок-фактура доводить лише факт реалізації транспортного засобу в Литовській Республіці. Він жодним чином не виключає можливості переходу прав на автомобіль після такого оформлення до інших осіб, в тому числі, до підприємства-продавця, зазначеного в поданих до митного оформлення документах. Крім того, позивач вважає, що митним органом пропущено встановлений Митним кодексом України шестимісячний строк притягнення до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення, який обчислюється з дня вчинення правопорушення, а не його виявлення.

Рішенням Любомльського районного суду Волинської області від 12 червня 2018 року адміністративний позов задоволено.

Скасовано постанову заступника начальника Волинської митниці ДФС Негріча Л.М. від 18.10.2017 року № 3540/20500/17 про визнання ОСОБА_2 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України.

Справу № 3540/20500/17 про порушення ОСОБА_2 митних правил передбачених ст. 485 МК України закрито.

Не погодившись із рішенням суду, його оскаржив відповідач, Волинська митниця Державної фіскальної служби, подавши апеляційну скаргу, в якій просить рішення Любомльського районного суду Волинської області від 12 червня 2018 року скасувати та прийняти постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт покликається на те, що позивача притягнуто до відповідальності за 485 МК України на основі наданих литовськими митними органами документів, за результатами аналізу яких, митним органом встановлено різницю в ціні транспортного засобу, відповідно перераховано митні платежі та прийнято постанову про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Апелянт також зазначає, що правопорушення передбачене статтю 485 МК України є триваючим, що прямо передбачено ч. 1 ст. 467 МК України.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено те, що 12.09.2014 року посадовою особою м/п Ковель Волинської митниці ДФС за митною декларацією типу ІМ40ДЕ № 205060000/2014/021191 від 12.09.2014 року проведено митне оформлення товару автомобіль вантажний, бувший у використанні, марка згідно з довідником - Opel, модель згідно з довідникомivaro, кузов НОМЕР_1, країна походження - DE , який відповідно до рахунку-фактури (invoice) від 08.09.2014 року № 1269F слідував з компанії Favor International, inc. , Calle 50, Torre Global Plaza, Piso No 7, Oficina No 7 E, Panama city, Republic of Panama в адресу товариства з обмеженою відповідальністю Роделла , Волинська область, м. Луцьк, вул. Індустріальна, 2, Україна (код ЄДРПОУ 36834154).

До митного оформлення зазначеного товару громадянином ОСОБА_2, який є керівником ТзОВ Роделла (код ЄДРПОУ 36834154) та декларантом, подано рахунок-фактуру (invoice) від 08.09.2014 рок № 1269F, де вартість товару вказано 600 євро.

Відповідно до службової записки управління адміністрування митних платежів від 07.09.2017 року № 924/03-70-19-03-25, за митною декларацією № 205060000/2014/021191 від 12.09.2014 року, рівень митної вартості товару заявлений декларантом за резервним методом, згідно ст. 64 Митного кодексу України становить 928 євро (15 569,47 грн.).

За митне оформлення даного транспортного засобу при його митній вартості у 15 569,47 грн. було сплачено митних платежів в загальній сумі 4 982,23 гривень.

Листом ДФС України від 23.05.2017 року № 13028/7/99-99-20-02-01-17 до Волинської митниці ДФС надійшло звернення митних органів Литовської Республіки щодо підтвердження факту ввезення на митну територію України та митного оформлення легкового автомобіля марки Opel Vivaro , кузов № НОМЕР_1, відповідно до рахунку-фактури від 08.09.2014 року серії ВАІ № 60 за експортною декларацією № 14LTLG3000EK0135A1 від 08.09.2015 року.

За результатами проведеного опрацювання зазначеного звернення, відповідачем було встановлено, що вантажний автомобіль марки Opel Vivaro , кузов № НОМЕР_1 відповідно до рахунку-фактури від 08.09.2014 року серії ВАІ № 60 за експортною декларацією № l4LTLG3000EK0135Al від 08.09.2015 року був проданий компанією UABSAVICKIO G 4 VILNIUS LT (Литва) громадянці ОСОБА_4, яка проживає за адресою: 45002, АДРЕСА_1, за ціною 4300,00 литовських літ, що за курсом Національного банку України станом на 12.09.2014 року, тобто на момент митного оформлення зазначеного транспортного засобу та подання до митного оформлення товаросупровідних документів склало суму 67 652,58 грн.

Тобто, різниця між сплаченими митними платежами та митними платежами, які необхідно сплатити за митною декларацією типу ІМ40ДЕ № 205060000/2014/021191від 12.09.2014 року становить 16 666,60 грн.

27 вересня 2017 року інспектором Волинської митниці ДФС за порушення ст. 485 МК України було складено щодо ОСОБА_2 протокол про порушення митних правил.

В протоколі зазначено, що ОСОБА_2, під час митного оформлення вищевказаного товару вантажний автомобіль марки Opel Vivaro , кузов № НОМЕР_1 вчинив дії, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати в повному обсязі митних платежів в сумі 16 666,60 грн., тобто заявив в митній декларації № 205060000/2014/021191від 12.09.2014 року неправдиві відомості щодо відправника та одержувача товару необхідні для визначення митної вартості товару.

18 жовтня 2017 року заступником начальника Волинської митниці ДФС Негріч Л.М. прийнято постанову про визнання гр. ОСОБА_2 винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що становить 49 999,80 грн.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції, виходив з того, що достатніх доказів вини в діях позивача не зібрано, а твердження позивача про пред'явлення до митного оформлення виключно тих документів, які були надані продавцем транспортного засобу, стороною відповідача не спростовано. Крім того, суд звернув увагу, що провадження у справі про порушеннях митних правил не могло бути розпочате через сплив шестимісячного строку притягнення до адміністративної відповідальності встановленого ч. 2 ст. 467 МК України

Апеляційний суд частково погоджується із вказаними висновками з огляду на наступні обставини.

У відповідності до ст. 251 КпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Частиною 1 ст. 458 МК України визначено, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Положеннями ст. 486 МК України визначено, що завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.

Згідно зі ст. 489 МК України, посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Диспозиція статті 485 МК України встановлює, що відповідальність настає, за зазначення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги.

За положеннями статті 10 КУпАП України суб'єктивна сторона даного правопорушення характеризується лише умисною формою вини, тобто особа, яка вчиняє такі дії, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Однак матеріали справи про порушення митних правил не містять доказів умислу позивача на вчинення дій передбачених диспозицією статті 485 МК України.

Матеріалами справи стверджується, що 02.09.2013 року між компанією Favor International, inc. , Calle 50, Torre Global Plaza, Piso No 7, Oficina No 7 E, Panama city, Republic of Panama та товариством з обмеженою відповідальністю Роделла укладено зовнішньоекономічний контракт № 01-09/01, на виконання якого й здійснювалась поставка транспортного засобу, на умовах DAF. Згідно Інкотермс DAF (англ. Delivered At Frontier) (… named place), або Постачання до кордону (… назва місця постачання) означає, що продавець виконав постачання, коли він надав не розвантажений товар, що пройшов митне очищення для експорту, але ще не для імпорту на прибулому транспортному засобі в розпорядження покупця в названому пункті чи місці на кордоні до надходження товару на митний кордон суміжної країни. Продавець несе всі витрати з оплати мита, податків, інших офіційних зборів, а також витрати з оформлення митних формальностей, пов'язаних з вивозом (експортом) товару. Згідно контракту, а також це підтверджується митною декларацією (пункт 20), умовою поставки товарів було DAF Ягодин, тому позивач не володів і не міг володіти інформацією про обставини (час, місце, ціну) придбання його контрагентом цього транспортного засобу.

В матеріалах справи наявні контракт, митна декларація, інвойс та технічний паспорт. Ці документи відповідають вимогам як національного, так і Європейського права і не свідчать про умисел на вчинення правопорушення митних правил, а вказують на те, що позивач діяв виключно в межах умов діючого контракту.

Разом з тим, відповідачем не надано жодного доказу, який би підтверджував недостовірність відомостей, заявлених позивачем в митній декларації.

Зокрема, відповідачем не лише не з'ясовано дійсної участі в досліджуваних подіях продавця транспортного засобу, а митним органом взагалі не направлялись запити ні до вказаної в наданих до митного оформлення документах фірми Favor International, inc. , ні до зазначеного в наданих литовськими митними органами документах суб'єкта господарської діяльності UAB BAIRUSSAVICKIO G 4 VILNIUS LT (Литва) .

Відтак, доводи митного органу про існування невідповідності між документами, поданими позивачем Волинській митниці ДФС та експортними митними деклараціями, наданими литовським митним органом є безпідставними, оскільки така невідповідність, без належних доказів умисного подання ОСОБА_2 недостовірних документів та відомостей не може бути підставою для прийняття рішення щодо визнання позивача винним у вчиненні порушення митних правил.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з позицією суду першої інстанції, що за відсутності обґрунтованих доказів, які свідчили б саме про умисел декларанта на заниження митних платежів, шляхом повідомлення недостовірної інформації для визначення митної вартості товару з метою зменшення розміру митних платежів та надання з цією метою органу доходів і зборів документів, не є достатньою підставою для кваліфікації дій позивача як порушення митних правил, відповідно до ст. 485 МК України.

В той же час апеляційний суд не вважає правильним висновок суду щодо пропущення відповідачем шестимісячного строку притягнення до адміністративної відповідальності встановленого ч. 2 ст. 467 МК України з огляду на те, що частиною 1 цієї статті визначено, що якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477-481, 485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.

Як слідує з постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 485 МК України, тобто за правопорушення яке є триваючим.

Оскільки вказане правопорушення виявлене 28 квітня 2017 року, тобто в момент надходження до ДФС України звернення митних органів Литовської республіки, а позивача притягнено до адміністративної відповідальності за порушення митних правил 18 жовтня 2017 року, то шестимісячний строк з дня виявлення цього правопорушення ще не сплив.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що висновок суду першої інстанції про пропущення відповідачем шестимісячного строку накладення адміністративного стягнення в цілому не вплинув на висновок суду першої інстанції про необхідність задоволення позову, суд апеляційної приходить до переконання в тому, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

Судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Волинської митниці Державної фіскальної служби залишити без задоволення, а рішення Любомльського районного суду Волинської області від 12 червня 2018 року справі № 163/639/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя Р.Б. Хобор

Судді С.П. Нос

Я.С. Попко

Повний текст виготовлено 19.09.2018 року