Постанова

від 19.09.2018 по справі 660/646/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №660/646/17 Головуючий в І інстанції Гончаренко О.В.

Провадження №22ц/791/1264/18 Доповідач: Радченко С.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2018 року Апеляційний суд Херсонської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючогоРадченка С.В. суддівБездрабко В.О. Приходько Л.А. секретарКутузова А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні цивільну справу за позовом ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання майна спільною сумісною власністю, права власності на частку в спільній сумісній власності та виключення частки майна із складу спадкового майна, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 31 травня 2018 року, ухваленого під головуванням судді Гончаренка О.В.,

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2017 року представник позивача звернулася до суду із вказаним позовом, в якому зазначила, що ОСОБА_6 разом із ОСОБА_8 (батьком відповідачки) впродовж 17 років з березня 2000 року проживали однією сім'єю як чоловік і жінка, мали спільний побут, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, разом святкували сімейні свята та урочисті дати, мали взаємні права і обов'язки. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 помер, після його смерті відкрилася спадщина до складу якої, серед іншого, увійшов житловий будинок з господарським будівлями та спорудами, розташований за адресою АДРЕСА_1. Оскільки, на думку позивачки, цей будинок був придбаний у 2004 році за спільні сумісні кошти, зареєстрований формально у 2015 році, а відповідачка претендує на все спадкове майно, просила встановити факт проживання однією сім'єю із ОСОБА_8 з березня 2000 року, визнати зазначений житловий будинок спільною сумісною власністю подружжя, визнати право власності на 1/2 частку в спільній сумісній власності та виключити частки майна із складу спадкового майна

Рішенням Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 31 травня 2018 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_6подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги той факт, що свої позовні вимоги вона обґрунтовувала ч.4 ст.368 ЦК України, тоді як суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог посилаючись на ст.74 СК України.

В письмовому відзиві, який надійшов на адресу суду, ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_7, просив апеляційну скаргу відхилити, рішення суду, як законне та обґрунтоване, залишити без змін.

Відповідно до ч.1 ст.351 ЦПК України судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Згідно із пунктом 8 Перехідних положень ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Враховуючи, що наразі апеляційні суди в апеляційних округах не утворені, справа підлягає перегляду в апеляційному порядку Апеляційним судом Херсонської області, у межах територіальної юрисдикції якого перебуває Нововоронцовський районний суд Херсонської області, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Відмовляючи у задоволені позову, суд виходив із недоведеності факту перебування сторін у фактичних шлюбних відносинах та придбання спірного майна за спільні кошти.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_8. На час смерті за ним був зареєстрований житловий будинок з господарським будівлями та спорудами, розташований за адресою АДРЕСА_1.

Відповідно до довідки Нововоронцовської державної нотаріальної контори від 06.06.2017 року за заявою ОСОБА_7 заведена спадкова справа № 77/2017 на майно після смерті ОСОБА_8

Згідно довідки Нововоскресенської сільської ради Нововоронцовського району Херсонської області від 22 червня 2017 року ОСОБА_8, був зареєстрований і постійно проживав до дня смерті у вищезазначеному будинку.

Відповідно до копії заповіту від ІНФОРМАЦІЯ_1, посвідченого секретарем Миролюбівської сільської ради Нововоронцовського району Херсонської області, ОСОБА_8 заповідав все своє майно ОСОБА_6 Рішенням Нововоронцовського районного суду Херсонської області встановлено нікчемність зазначеного заповіту з тих підстав, що заповіт посвідчений не уповноваженою особою.

З довідки Нововоскресенської сільської ради Нововоронцовського району Херсонської області від 13 квітня 2017 року вбачається, що позивачка здійснювала поховання ОСОБА_8.

З довідки Нововоскресенської сільської ради від 13 липня 2017 року вбачається, що позивачка разом дітьми і внуками зареєстрована і проживає за адресою АДРЕСА_1.

Згідно довідки Нововоскресенської сільської ради Нововоронцовського району Херсонської області від 24 липня 2017 року ОСОБА_8 є власником будинку за вищезазначеною адресою, з 10 квітня 2004 року.

Відповідно до ст.3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Так, відповідно до положень ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Згідно з ст.74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

На майно що є об'єктом спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюється положення глави 8 цього Кодексу.

В порядку ст. ст. 60, 70, 74 СК України, ділиться те майно, набуте у шлюбі та/або під час спільного проживання без реєстрації шлюбу, яке є наявним у натурі та перебуває у власності чоловіка та жінки.

Для встановлення таких обставин з'ясовується час набуття та джерело отримання коштів на придбання майна, що є об'єктом поділу.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11, при застосуванні ст. 74 СК, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

З інформації Нововоронцовського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану від 14.09.2017 року відповідно даних Державного реєстру актів цивільного стану громадян виявлено актовий запис про шлюб № 2 від 24 січня 1981 року складений виконавчим комітетом Садівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області між ОСОБА_6 та ОСОБА_10, який є дійсним та не розірваний.

Встановивши, що позивачка ОСОБА_6 з 24.01.1981 року по день розгляду справи перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_10, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових вимог для задоволення позову про встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання майна спільною сумісною власністю, а також щодо похідних позовних вимог.

Щодо доводів апеляційної скарги про помилкове застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин статті 74 СК України, на яку позивач не посилався у позовній заяві колегія суддів вважає наступне.

Згідно із частиною четвертою статті 368 ЦК України, (на яку посилається позивач, як на підставу для задоволення позовних вимог), майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Отже, особам, які проживають однією сім'єю без реєстрації шлюбу, на праві спільної сумісної власності належить майно, набуте ними за час спільного проживання або набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти.

Вирішуючи питання щодо правового режиму такого майна, суди зазвичай встановлюють факти створення (придбання) сторонами майна внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов'язків, з'ясовують час придбання, джерело набуття (кошти, за які таке майно було набуте), а також мету придбання майна, що дозволяє надати йому правовий статус спільної сумісної власності.

Судом першої інстанції встановлено, що до спірного домоволодіння ОСОБА_8 поселився в квітні 2004 року на правах домогосподаря, право власності набув в 2015 році, про що свідчить свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 23.09.2015 року, видане на підставі рішення про реєстрацію прав та їх обтяжень від 23.09.2015 року. Позивачка ОСОБА_6 зареєструвалася у спірному будинку в 2007 році. Сторонами не оспорюється факт проживання однією сім'єю та ведення спільного господарства у період придбання нерухомого майна. Разом з тим, сторонами не надано будь-яких належних та допустимих доказів стосовно того за рахунок яких коштів було придбане майно. З показань свідків вбачається, що кошти для придбання будинку позичалися у матері ОСОБА_8, та віддавалися спільними зусиллями позивачки та померлого ОСОБА_8 За таких обставин цілком логічно допустити, що набуте сторонами майно має ознаки спільного майна подружжя, а правовідносини щодо такого майна, регулюються не тільки статтею 368 ЦК України, але й статтею 74 Сімейного Кодексу України, які в даному випадку нерозривно пов'язані, оскільки стосуються майна, набутого в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї - подружжя. Таким чином посилання суду першої інстанції при вирішенні даного спору на ст.74 СК України не можна вважати помилкою.

Інші докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду попередньої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми процесуального права.

За таких обставин суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, в результаті чого дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6залишити без задоволення.

Рішення Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 31 травня 2018 рокузалишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 20 вересня 2018 року.

Головуючий С.В. Радченко

Судді: В.О. Бездрабко

Л.А. Приходько