Рішення

від 15.08.2016 по справі 176/3281/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/3654/16 Справа № 176/3281/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Пономарь З.М.

Категорія 55

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2016 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Пономарь З.М., суддів Григорченка Е.І., Черненкової Л.А., за участю секретаря Черкас Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпропетровськ цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_2 Плюс на рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 16 жовтня 2015 року за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_2 Плюс про стягнення заборгованості по заробітній платі, вихідної допомоги, середньої заробітної плати за затримку розрахунку,-

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2013 року ОСОБА_3 звернулась до ТОВ ОСОБА_2 Плюс з позовом про стягнення заборгованості по заробітній платі, вихідної допомоги, середньої заробітної плати за затримку розрахунку. В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що з 03.08.2012р. працювала на посаді агента з постачання товариства у м.Жовті Води за договором про надання послуг, а з 01.10.2012р. - за трудовим договором. 09.10.2013р. вона звернулась з заявою про звільнення на підставі ст.38 КЗпП України за власним бажанням. Просила стягнути 13614грн.84коп. заборгованості по заробітній платі, 3019грн.40коп. заробітної плати за роботу у вихідні, 1556грн.27коп. вихідної допомоги за невикористану відпустку та 872грн.64коп. за затримку розрахунку при звільненні. Пізніше уточнила свої вимоги в частині розміру суми середньої заробітної плати до 10 820грн.

Рішенням Жовтоводського міського суду від 16.10.2015р. позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково, на її користь з ТОВ ОСОБА_2 Плюс стягнуто 4805грн.54коп. заборгованості по заробітній платі, 159грн.98коп. компенсації за невикористану відпустку та 5639грн.22коп. середньої заробітної плати за затримку розрахунку при звільненні. В апеляційній скарзі ТОВ ОСОБА_2 Плюс просило скасувати рішення суду першої інстанції в частині присудження до стягнення з нього грошових сум, посилаючись на необгрунтованість рішення суду у цій частині.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в оскарженій частині, колегія суддів вважає, що воно підлягає скасуванню в частині стягнення заробітної плати, зміні в частині розміру присудженої до стягнення компенсації за невикористану відпустку та розміру середньої заробітної плати за затримку розрахунку.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи наступне.

06.08.2012р. між ТОВ ОСОБА_2 Плюс та ОСОБА_3 укладено договір про надання послуг, за умовами якого остання як виконавець за замовленням товариства у строк по 06.10.2012р. взяла на себе зобов'язання виконати роботи з розширення ринку збуту у м.Жовті Води, а товариство зобов'язалось виплатити винагороду у сумі 1500грн. (а.с.5 т.1). 03.09.2012р. між ТОВ ОСОБА_2 Плюс та ОСОБА_3 укладено договір про надання послуг, за умовами якого остання як виконавець за замовленням товариства у строк по 30.09.2012р. взяла на себе зобов'язання виконати роботи з розширення ринку збуту у м.Жовті Води, а товариство зобов'язалось виплатити винагороду у сумі 1500грн. (а.с.6 т.1). Актами від у серпні та вересні 2012р. засвідчено факти приймання-передачі виконаних робіт на підставі договорів (а.с.37,75 т.1). Згідно довідки та бухгалтерських відомостей ТОВ ОСОБА_2 Плюс на виплату грошових сум у серпні та вересні 2012 року ОСОБА_3 отримано по 1236грн. відповідно 05.09.2012р. та 05.10.2012р. з зазначенням відповідних грошових сум утримань з нарахованих їй за кожний місяць сум у розмірах 1500грн. (а.с.38-41,97 т.1).

За відомостями трудової книжки 01.10.2012р. ОСОБА_3 прийнята на роботу у ТОВ ОСОБА_2 Плюс на посаду агента з постачання (відділ збуту по м.Жовті Води), а 12.11.2013р. - звільнена з роботи (а.с.7,99,100 т.1). Наказом в.о. директора ТОВ ОСОБА_2 Плюс №222-к ОСОБА_3 звільнена з роботи з 12.11.2013р. за ст.38 КЗпП України за власним бажанням по догляду за дитиною до досягнення нею 14 віку (а.с.76.104 т.1).

Враховуючи встановлені обставини про наявність заборгованості по заробітній платі та непроведення розрахунку зі звільненою, суд першої інстанції відповідно до вимог ст.ст.116,117 КЗпП України ухвалив рішення про стягнення з ТОВ ОСОБА_2 Плюс на користь ОСОБА_3 4805грн.54коп. заборгованості по заробітній платі, 159грн.98коп. компенсації за невикористану відпустку та 5639грн.22коп. середньої заробітної плати за затримку розрахунку при звільненні.

Однак при ухваленні рішення про стягнення заборгованості по заробітній платі суд першої інстанції не звернув уваги на наступні письмові докази.

Так, у довідці ТОВ ОСОБА_2 Плюс від 06.02.2014р. наведені грошові суми, які нараховані, утримані та фактично виплачені за період роботи ОСОБА_3 на посаді агента з постачання за період з 01.10.2012р. по 12.11.2013р. Зокрема, у жовтні 2012р. нараховано 1200грн., з яких після утримання податку та обов'язкових платежів виплачено 550грн.74коп. та 513грн.01коп., у листопаді 2012р. нараховано 1200грн., з яких після утримання виплачено 572грн.11коп. та 479грн.64коп., у грудні 2012р. нараховано 1200грн., з яких після утримання податку та обов'язкових платежів виплачено 545грн.76коп. та 505грн.99коп., у січні 2013р. нараховано 1200грн., з яких після утримання податку та обов'язкових платежів виплачено 565грн.69коп. та 490грн.64коп., у лютому 2013р. нараховано 1200грн., з яких після утримання податку та обов'язкових платежів виплачено 437грн.08коп. та 619грн.25коп., у березні 2013р. нараховано 1200грн., з яких після утримання податку та обов'язкових платежів виплачено 567грн.64коп. та 488грн.69коп., у квітні 2013р. нараховано 1200грн., з яких після утримання податку та обов'язкових платежів виплачено 482грн.85коп. та 574грн.45коп., у травні 2013р. нараховано 1200грн., з яких після утримання податку та обов'язкових платежів виплачено 416грн.98коп. та 640грн.32коп., у червні 2013р. нараховано 1200грн., з яких після утримання податку та обов'язкових платежів виплачено 629грн.40коп. та 427грн.90коп., у липні 2013р. нараховано 1200грн., з яких після утримання податку та обов'язкових платежів виплачено та 547грн.51коп. , у серпні 2013р. нараховано 810 грн.84коп., з яких після утримання податку та обов'язкових платежів виплачено 496грн.22коп. та 246грн.10коп., у вересні 2013р. нараховано 614грн.50коп., з яких після утримання податку та обов'язкових платежів виплачено 279грн.16коп. та 304грн.24коп., у жовтні 2013р. нараховано 213грн.74коп., здійснено утримання, виплачено 280грн.37коп., у листопаді 2013р. нараховано 1451грн.32коп., здійснено утримання та виплачено 850грн.41коп. та 297грн. (а.с.98 т.1).

Згідно бухгалтерських відомостей ТОВ ОСОБА_2 Плюс на виплату грошових сум ОСОБА_3 отримано заробітну плату за: жовтень 2012р. - 550грн.74коп. та 513грн.01коп., за листопад 2012р. - 572грн.11коп. та 479грн.64коп., за грудень 2012р. - 545грн.76коп., за січень 2013р. - 565грн.69коп. та 490грн.64коп., за лютий 2013р. -437грн.08коп. та619грн.25коп., за березень 2013р. -567грн.64коп., за квітень 2013р. - 482грн.85коп. та 574грн.45коп., за травень 2013р. -416грн.98коп. та 640грн.32коп., за червень 2013р. -629грн.40коп. та 427грн.90коп. (а.с.42 - 73 т.1). З наданої ПАТ КБ ПРИВАТБАНК виписки з особового рахунку ОСОБА_3 вбачається, що на її картку зараховано у якості заробітної плати 547грн.51коп. - 19.07.2013р., 509грн.79коп. - 05.08.2013р., 496грн.22коп. - 26.09.2013р.. 246грн.10коп. - 05.09.2013р.. 279грн.16коп. - 20.09.2013р., 304грн.24коп. - 04.10.2013р. (а.с.9,10 т.1). Довідкою ТОВ ОСОБА_2 Плюс від 16.07.2014р. повідомлено, що невиплаченими ОСОБА_3 є 213грн.74коп. - заробітної плати за 5 днів жовтня 2013р., 234грн.10коп. - заробітної плати за 7 днів листопада 2013р., 911грн.04коп. компенсації за невикористану відпустку, 297грн. лікарняних перераховано 12.12.2013р. (а.с.131 т.1). Згідно банківської виписки ОСОБА_3 перераховано ТОВ ОСОБА_2 Плюс 12.12.2013р. 297грн. (а.с.132,233,234 т.1). За квитанції 23.07.2013р. ТОВ ОСОБА_2 Плюс перераховано на рахунок ОСОБА_3 1136грн.50коп. (а.с.241 т.1).

Тобто, наведені письмові докази свідчать, що станом на 23.07.2013р. ОСОБА_3 фактично була виплачена заборгованість по заробітній платі та компенсація за невикористану відпустку, а висновок суду першої інстанції про наявність цієї заборгованості по заробітній платі та присудження її до стягнення у сумі 4805грн.54коп. не відповідає вказаним доказам.

Також не відповідає дійсним обставинам справи і висновок суду першої інстанції в частині визначення розміру компенсації за невикористану відпустку у сумі 159грн.98коп. Вказану суму суд першої інстанції визначив як залишок сум (1296.48 - 1136.50 = 159.98), виходячи з того, що із загальної суми 1296грн.48коп., яку складала компенсація за основну та додаткову відпустки, ОСОБА_3 23.07.2013р. виплачено 1136грн.50коп. Однак згідно наданих ТОВ ОСОБА_2 Плюс доказів сплачена 23.07.2013р. грошова сума 1136грн.50коп. включала лише 911грн.04коп. компенсації за невикористану відпустку, а решту суми складала заборгованість по заробітній платі. У зв'язку з цим розмір присудженої до стягнення компенсації за 11 днів невикористаної додаткової відпустки згідно розрахунку суду першої інстанції мав складати суму 385грн.44коп., яку фактично і визнано товариством в апеляційній скарзі.

При визначенні розміру суми середньої заробітної плати за затримку розрахунку у розмірі 5639грн.22коп. суд першої інстанції правильно посилався на вимоги п.2,5,8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, однак, застосувавши при розрахунку робочі дні залишив поза увагою фактичні обставини справи. Згідно заяви ОСОБА_3 від 12.08.2013р. у зв'язку з сімейними обставинами ТОВ ОСОБА_2 Плюс їй встановлено неповний робочий день (4 години) (а.с.103 т.1). З табелів обліку робочого часу з 12.08.2013. по день звільнення ОСОБА_3 працювала лише 4 години в день. (а.с.89-92 т.1). А тому у розрахунковому періоді часу ОСОБА_3 фактично відпрацювала у вересні 2013р. 84 години, а у жовтні 2013р. - 20 годин (а.с.90,91 т.1). Враховуючи нараховану їй у вказані місяці заробітну плату, середньогодинна заробітна плата складає 7грн.96коп. (614.50 + 213.74=828.24 : 104 (84+20) = 7.96), а сума середньої заробітної плати за 712 робочих днів при п'ятиденному робочому тижні у періоді часу з 13.11.2013р. по 31.07.2014р. - 5667грн.52коп. (712 х 7.96=5667.52).

Оскільки висновки суду першої інстанції в оскарженій частині - в частині стягнення заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, середньої заробітної плати за затримку розрахунку не відповідають вимогам закону та обставинам справи, його рішення на підставі п.3,4 ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з відмовою у позові в частині стягнення заробітної плати та зміні в частині розміру присудженої до стягнення компенсації за невикористану відпустку та розміру середньої заробітної плати за затримку розрахунку з частковим задоволенням апеляційної скарги ТОВ ОСОБА_2 Плюс .

Доводи ТОВ ОСОБА_2 Плюс в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_3 не заявляла про виплату їй компенсації додаткової відпустки та не надала доказів на підтвердження такого права не можуть бути прийняті до уваги. Згідно копій свідоцтв про народження ОСОБА_3 є матір'ю ОСОБА_4, 03.09.2002р.н. та ОСОБА_4 Єви-Марії, 18.11.2009р.н. Відповідно до вимог ст.116 КЗпП України обов'язок виплатити працівнику при звільненні усі належні йому суми, у тому числі, і компенсацію за невикористану відпустку покладено законодавцем саме на роботодавця. Право ОСОБА_3 на додаткову відпустку передбачено спеціальним законом, а згідно наявної у ТОВ ОСОБА_2 Плюс заяви ОСОБА_3 ще при прийомі на роботу 01.10.2012р. вона надала товариству усі повні відомості про себе, у тому числі, про своїх дітей (а.с.101 т.1). Більш того, навіть у наказі в.о. директора товариства зазначено, що ОСОБА_3 звільнена з роботи за власним бажанням по догляду за дитиною до досягнення нею 14 віку. Доводи ТОВ ОСОБА_2 Плюс в апеляційній скарзі на те, що фактичний розрахунок зі звільненою ОСОБА_3 здійснено ним 22.07.2014р. не можуть бути прийняті до уваги, оскільки згідно наданих доказів та встановлених обставин вбачається, що 23.07.2014р. товариство здійснило розрахунок лише частково, не сплативши при цьому компенсацію за невикористану додаткову відпустку. Твердження ТОВ ОСОБА_2 Плюс в апеляційній скарзі про відсутність його вини у затримці розрахунку суперечать вимогам трудового законодавства та дійсним обставинам справи. Згідно ч.1 ст.116 КЗпП України виплата всіх сум, що належать при звільненні працівнику від підприємства, установи, організації, провадиться у день його звільнення. За відомостями наданого товариством табеля робочого часу за листопад 2013 року ОСОБА_3 у день звільнення 12.11.2013р. фактично працювала (а.с.92 т.1), а тому розрахунок з нею мав бути здійснений у день звільнення. Посилання ТОВ ОСОБА_2 Плюс в апеляційній скарзі на не врахування судом наявності кримінального провадження по факту привласнення ОСОБА_3 належних товариству грошових коштів безпідставні. Дійсно, у матеріалах справи є відомості про звернення 21.10.2013р. директора ТОВ ОСОБА_2 Плюс до органів слідства з заявою про привласнення ОСОБА_3 грошових коштів товариства, які знаходились у її віданні (а.с.93 т.1). Однак для вирішення по суті трудового спору, що виник з приводу заборгованості роботодавця перед працівником, вказані відомості правового значення не мають.

Керуючись ст.ст.303,307,309,316 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_2 Плюс задовольнити частково.

Рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 16 жовтня 2015 року скасувати в частині стягнення заробітної плати, змінити в частині розміру присудженої до стягнення компенсації за невикористану відпустку та розміру середньої заробітної плати за затримку розрахунку.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_2 Плюс на користь ОСОБА_3 385грн.44коп. компенсації за невикористану відпустку та 5 667грн.52коп. середньої заробітної плати за затримку розрахунку.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_2 Плюс про стягнення заробітної плати відмовити.

В іншій оскарженій частині рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Судді : Пономарь З.М.

ОСОБА_5

ОСОБА_6