Постанова

від 20.09.2018 по справі 2-н-303/11

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 2-н-303/11 Номер провадження 22-ц/775/1302/2018

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 вересня 2018 року м. Бахмут

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Космачевської Т.В.,

суддів: Соломахи Л.І., Будулуци М.С.,

розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні Апеляційного суду Донецької області в місті Бахмуті Донецької області апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 5 липня 2018 року про повернення заяви про скасування судового наказу, постановлену судом у складі головуючого судді Левченка А.М. у місті Добропіллі Донецької області, в справі номер 2-н-303/11 за заявою ОСОБА_1 про скасування судового наказу Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 11 квітня 2011 року за заявою Публічного акціонерного товариства ДТЕК Донецькобленерго про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за споживчу електричну енергію,

В С Т А Н О В И В:

До Добропільського міськрайонного суду Донецької області із заявою про скасування судового наказу звернулась ОСОБА_1, обґрунтовуючи свою заяву тим, що 11 квітня 2011 року Добропільським міськрайонним судом Донецької області видано судовий наказ №2-н-303/11 про стягнення з неї на користь Відкритого акціонерного товариства Донецькобленерго в особі Добропільського РЕМ суми заборгованості за спожиту електричну енергію в розмірі 4884,69 грн., яка утворилась станом на 25.01.2011 року, а також судових витрат по оплаті судового збору та витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в розмірі 40,50 грн.

Вважає вимоги стягувача необґрунтованими, оскільки вона не була споживачем електричної енергії за адресою: АДРЕСА_1, тому що в період з 16.05.2000 року по 09.07.2003 року була зареєстрована та мешкала за іншою адресою та не була власником квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 на час утворення заборгованості.

Просила суд першої інстанції скасувати судовий наказ Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 11 квітня 2011 року в справі №2-н-303/11.

Ухвалою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 5 липня 2018 року клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку для подання заяви про скасування судового наказу залишено без задоволення та повернуто заяву про скасування судового наказу номер 2-н-303/11 від 11 квітня 2011 року за заявою Публічного акціонерного товариства ДТЕК Донецькобленерго про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за споживчу електричну енергію.

Із вказаною ухвалою не погодилась ОСОБА_1, подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 5 липня 2018 року та справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Доводами апеляційної скарги наведено, що судовий наказ номер 2-н-303/11 від 11 квітня 2011 року за заявою Публічного акціонерного товариства ДТЕК Донецькобленерго про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за споживчу електричну енергію ОСОБА_1 отримала 08.06.2018 року.

26.06.2018 року після відмови Пенсійного фонду в наданні довідки про суму відрахувань з пенсії вона звернулась із заявою про скасування судового наказу, про що свідчить фіскальний чек від 26.06.2018 року, а не 03.07.2018 року, як зазначив суд в оскаржуваній ухвалі. Строк на подання заяви про скасування судового наказу закінчився 23.06.2018 року.

Не погоджується з доводами суду щодо недолучення до заяви про скасування судового наказу доказів на підтвердження факту відсутності права власності на квартиру, оскільки ст. 170 ЦПК України не містить таких вимог.

23.08.2018 року згідно поштового повідомлення про вручення поштового відправлення ОСОБА_1 отримала копію ухвали про відкриття апеляційного провадження (а.с. 32).

23.08.2018 року відповідно до поштового повідомлення про вручення поштового відправлення ПАТ ДТЕК Донецькобленерго отримав копію ухвали про відкриття апеляційного провадження та копію апеляційної скарги з додатком (а.с. 33).

Відзив в письмовій формі на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надійшов.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частини 13 ст. 7 ЦПК України, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено і це вбачається з матеріалів цивільної справи, що судовий наказ №2-н-303/11 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Добропільського РЕМ Відкритого акціонерного товариства Донецькобленерго суми заборгованості за спожиту енергію, яка утворилась станом на 25.01.2011 року в розмірі 4884,69 грн. ухвалено 11 квітня 2011 року, видано цей наказ ОСОБА_1 08.06.2018 року (а.с. 4 звор. стор.).

26.06.2018 року ОСОБА_1 направлена до суду заява про скасування судового наказу до Добропільського міськрайонного суду Донецької області, яка була одержана та зареєстрована судом 03.07.2018 року (а.с. 1, 7).

Повертаючи ОСОБА_1 заяву про скасування судового наказу, суд першої інстанції посилався на закінчення строку для подання такої заяви до суду, встановленого ч. 1 ст. 170 ЦПК України, та неповажності причин для його поновлення.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції погодитись неможливо з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.

Статтею 170 ЦПК України передбачено форму і зміст заяви про скасування судового наказу та строки її подання.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 ЦПК України боржник має право протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана

органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 171 ЦПК України заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 170 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви.

При цьому, поважними причинами пропуску строку є обставини, що позбавили особу можливості подати заяву у визначений законом строк, вони об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення заявника і пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або суттєво ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Ці обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.

З матеріалів справи вбачається, що 29.05.2018 року Добропільським міськрайонним судом Донецької області виготовлено копію судового наказу №2-н-303/11 від 11 квітня 2011 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Добропільського РЕМ Відкритого акціонерного товариства Донецькобленерго суми заборгованості за спожиту енергію, яка утворилась станом на 25.01.2011 року в розмірі 4884,69 грн. ОСОБА_1 вручено зазначену копію судового наказу 8 червня 2018 року, і цього вона не заперечує в апеляційній скарзі (а.с. 4 звор. стор.).

26.06.2018 року боржником до суду направлена заява про скасування судового наказу. До вказаної заяви боржник надав клопотання про поновлення строку для подачі заяви, у зв'язку із зверненням до Добропільського об'єднаного управління ПФУ Донецької області про надання відомостей про відрахування. Таку обставину пропуску строку на подання заяви суд першої інстанції визнав неповажною.

Апеляційний суд зазначає, що, вирішуючи питання поважності причин пропуску процесуального строку для подання заяви про скасування судового наказу, суд у кожному конкретному випадку оцінює сукупність обставин на свій розсуд.

Судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, які беруть участь у справі.

У пунктах 46, 47 рішення Європейського суду з прав людини від 29 жовтня 2015 року у справі Устименко проти України (заява №32053/13) зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення у справі Ryabykh v. Russia , заява № 52854/99, § 51 і 52, ECHR 2003-Х). Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 №475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади

про прийняті рішення у їхній справі (справа Трух проти України від 14 жовтня 2003 року).

У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи виправдовують втручання у

принцип res judicata (принцип юридичної визначеності) підстави для поновлення строків для оскарження, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (справа Пономарьов проти України від 3 квітня 2008 року).

Відповідно до статті 104 ЦПК України (в редакції, чинній на момент видачі судового наказу) після видачі судового наказу суд не пізніше наступного дня надсилає його копію боржникові рекомендованим листом із повідомленням. Одночасно з копією судового наказу боржникові надсилається копія заяви стягувача з копіями доданих до неї документів. Копія судового наказу разом з додатками надсилаються фізичній особі - боржнику на адресу, зазначену в документах, передбачених частиною 6 статті 100 цього Кодексу.

Днем отримання боржником копії судового наказу є дата, зазначена у поштовому повідомленні про вручення. У разі якщо боржник відмовляється від отримання копії судового наказу або відсутній за вказаною адресою, днем отримання боржником копії судового наказу є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову боржника отримати копію судового наказу чи відмітки про відсутність боржника за вказаною адресою.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять відомостей про належне виконання судом першої інстанції вимог ст. 104 ЦПК України, які діяли на час видачі судового наказу, нема також відомостей, що ОСОБА_1 відмовилась від отримання копії судового наказу. ОСОБА_1 після її звернення до суду отримано копію судового наказу лише 8 червня 2018 року.

Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 170 ЦПК України, заява про скасування судового наказу мала бути подана нею в строк до 23.06.2018 року.

З заяви про скасування судового наказу вбачається, що ОСОБА_1 направлено до суду заяву 26 червня 2018 року. В клопотанні вона зазначила, що докладала зусиль для отримання додаткових доказів на підтвердження заяви про скасування судового наказу і після відмови у наданні таких доказів звернулася до суду з вказаною заявою (а.с. 6).

Розглядаючи клопотання боржника про поновлення строку для подання заяви про скасування судового наказу, суд першої інстанції на ці обставини уваги не звернув, не навів належних підстав щодо обґрунтування невизнання поважними причин пропуску строку на звернення до суду з відповідною заявою та помилково повернув заяву про скасування судового наказу ОСОБА_1

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку щодо повернення заявнику заяви про скасування судового наказу.

Відповідно до ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 379, 381, 382 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 5 липня 2018 року про повернення заяви про скасування судового наказу - скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді:

Повне судове рішення складено 20 вересня 2018 року.

Суддя: