Ухвала

від 17.09.2018 по справі 904/8764/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

17.09.2018м. ДніпроСправа № 904/8764/14 Розглянувши заяву Приватного підприємства "Явір-2000" про про поновлення строку для пред'явлення наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2015 у справі:

за позовом Приватного підприємства "Явір-2000", м. Полтава

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронна спілка "Гарант", м. Дніпропетровськ

про стягнення 190 376,00 грн.

Суддя Первушин Ю.Ю.

секретар судового засідання Казарова А.Г.

Представники:

від стягувача (заявика) не з'явився

від відповідача (боржника) не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Явір-2000" (далі-позивач) звернулось до господарського суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронна спілка "Гарант" (далі-відповідач) про стягнення 150 256,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором про надання послуг з фізичної охорони № 2-СП від 09.04.12р. та договором про надання послуг з фізичної охорони № 7-СП від 20.05.14р., в частині повного та своєчасного розрахунку за надані послуги охорони.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.01.2015 позов задоволено у повному обсязі, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронна спілка "Гарант" на користь Приватного підприємства "Явір-2000" 190 376 грн. 00 коп. основного боргу, 3 807 грн. 52 коп. витрат по сплаті судового збору.

На примусове виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.01.2015, господарським судом 26.01.2015 видано відповідний наказ.

05.09.2018 від Приватного підприємства "Явір-2000" надійшла заява про поновлення строку для пред'явлення наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2015 по справі №904/8764/14.

У зв'язку з відставкою судді Дубініна І.Ю., на підставі пункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду розпорядженням керівника апарату №648 від 05.09.2018 призначено повторний автоматизований розподіл заяви по справі №904/8764/14.

Відповідно до протоколу автоматизованого перерозподілу судової справи між суддями від 05.09.2018 вказану заяву передано на розгляд судді Первушину Ю.Ю.

Ухвалю господарського суду від 06.09.2018р. заяву Приватного підприємства "Явір-2000" прийнято до розгляду, призначено судове засідання на 17.09.2018р.

У судове засідання 17.07.2018р. представники стягувача та боржника не з'явились.

Відповідно до статті 329 Господарського процесуального кодексу України у разі пропуску строку для пред'явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути відновлено розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їхня неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк.

Розглянувши заяву Приватного підприємства "ЯВІР-2000" про поновлення строку для пред'явлення наказу господарського суду від 26.01.2015 року, дослідивши наявні у справі матеріали, суд дійшов висновку про її задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 329 ГПК України у разі пропуску строку для пред'явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, і розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їхня неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк.

Пунктом 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України закріплено, що однією із основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду, а відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Положення ст.ст. 124 та 129 Конституції України були розглянуті Конституційним Судом України, який у своєму рішенні № 18-рп/2012 від 13.12.2012 вказав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Розглядаючи справу № 5-рп/2013, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.06.2013 зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Отже, у вирішенні питання про відновлення строку для пред'явлення наказу до виконання суди повинні враховувати правові принципи, визначені Конвенцією, які знаходять своє розширене тлумачення в рішеннях Європейського суду.

Так, у рішенні Європейського суду в справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" (заява № 48553/99) від 25.07.2002 зазначено, що відповідно до його прецедентної практики право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 § 1, повинне тлумачитися в світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права, як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлене під сумнів ("Брумареску проти Румунії").

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до рішення Європейського суду у справі "Агрокомплекс проти України" (заява № 23465/03) від 06.10.2011 існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов'язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для "законного сподівання" на виплату такої заборгованості і становить "майно" цієї особи у значенні статті 1 Першого протоколу (серед інших рішень, рішення у справі "Бурдов проти Росії", заява № 59498/00, та інші справи, зазначені в ній).

Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу (справа "ОСОБА_1 проти України", заява № 40450/04, рішення від 15.10.2009).

Виконання рішення, ухваленого тим чи іншим судом, треба розглядати як невід'ємну складову судового розгляду, як цього вимагає положення статті 6 Конвенції, у якому йдеться про необхідність забезпечення справедливого судового процесу ("Бурдов проти Росії", комюніке Секретаря Суду 07.05.2002; рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997).

У п. 43 рішення Європейського суду від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) суд наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

Також у рішенні Європейського суду від 18.05.2004 у справі "Продан проти Молдови" суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов'язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній зі сторін.

Враховуючи вищевикладене вбачається, що судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судового рішення не призводить до відновлення порушеного права. Відсутність у сторони можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, є втручанням у право сторони на мирне володіння майном, що є порушенням першого пункту статті 1 Першого протоколу Конвенції.

В даному випадку матеріали справи №904/8764/14 не містять доказів виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.01.2015року на виконання якого Господарським судом Дніпропетровської області було видано наказ від 26.01.2015 року.

З огляду на вищенаведене, заява Приватного підприємства "ЯВІР-2000" про поновлення строку для пред'явлення наказу господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2015року до виконання підлягає задоволенню.

При цьому, суд звертає увагу заявника на те, що у відповідності до п. 5 Розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, що набрала чинності з 05.10.2016) виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом, а тому згідно приписів частини 1, 2 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" строк пред'явлення до виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2015 у справі №904/8764/14 становить три роки з моменту його поновлення.

Керуючись ст.ст. 232-235, 329 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Задовольнити заяву Приватного підприємства "ЯВІР-2000", м. Полтава про поновлення строку для пред'явлення до виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2015р. по справі № 904/8764/14.

2. Поновити пропущений строк для пред`явлення до виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2015р. у справі № 904/8764/14 у справі за позовом Приватного підприємства "ЯВІР-2000" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронна спілка "Гарант".

Ухвала суду може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 255, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя ОСОБА_2