Рішення

від 10.09.2018 по справі 908/876/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 24/38/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.09.2018 Справа № 908/876/18

Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Т.А., при секретарі Вака В.С.

За участю представників:

від позивача: не прибув

від відповідача: не прибув

Розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 908/876/18

за позовом Концерну «Міські теплові мережі» (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, код ЄДРПОУ 32121458)

до відповідача ОСОБА_1 фонд правопорядку «Щит» (69063, м. Запоріжжя, вул. Покровська, буд.10)

про стягнення суми

СУТЬ СПОРУ:

10.05.2018 Концерн «Міські теплові мережі» звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою від 28.03.2018 № 98/юр до ОСОБА_1 фонду правопорядку «Щит» про стягнення основного боргу в сумі 6 164,82 грн., пені в сумі 552,93 грн., трьох процентів річних в сумі 68,02 грн., інфляційних витрат в сумі 179,84 грн., за договором про постачання теплової енергії в гарячій воді № 662 від 01.08.2002.

Ухвалою суду від 14.05.2018 позовну заяву Концерну «Міські теплові мережі» залишено без руху в порядку п. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою суду від 31.05.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/876/18 за правилами спрощеного позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 24/38/18. Судове засідання призначено на 09.07.2018.

Ухвалою від 09.07.2018 вирішено справу № 908/876/18 розглядати за правилами загального позовного провадження. Відкрито підготовче провадження, судове засідання призначено на 08.08.2018.

Ухвалою від 08.08.2018 закрито підготовче провадження. Призначити початок розгляду справи по суті на 10.09.2018.

У зв'язку з відсутністю представників сторін, враховуючи положення п. 3 ст. 222 ГПК України, розгляд справи здійснювався без допомоги звукозаписувального технічного засобу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір № 662 про постачання теплової енергії в гарячій воді, укладений між сторонами 01.08.2002, на виконання умов якого позивач відпустив теплову енергію відповідачу в період з березня 2016 року по грудень 2016 року на суму 6 805,22 грн. Свої зобов'язання щодо оплати послуг відповідач виконав частково у розмірі 640,40 грн. Отже сума основного боргу становить 6 164,82 грн. За несвоєчасне виконання грошового зобов'язання відповідачу нараховано пеня у розмірі 552,93 грн., 68,02 грн. 3% річних та 179,84 грн. інфляції. Просить суд, на підставі ст. ст. 11, 15, 16, 509, 526, 530, 625, 629 ЦК України, ст. ст. 1, 2, 193, 232, 276 ГК України, Закону України «Про теплопостачання» від 02.06.2005 № 2633-ІV, «Правила користування тепловою енергією» , які затверджені постановою КМУ № 1198 від 03.10.2007, позов задовольнити.

Відповідач в жодне судове засідання не прибув, про визнання позову не заявив, відзив на позовну заяву суду не надав, про поважність причин неявки уповноваженого представника або ненадання витребуваних документів суд не попереджав. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В судовому засіданні 10.09.2018 суд визнав наявні документи достатніми для об'єктивного та всебічного розгляду спору, внаслідок чого, в порядку ст. ст. 185, 240 ГПК України, прийнято рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

01.08.2002 Концерн «Міські теплові мережі» в особі комунального підприємства «Теплові мережі Жовтневого району» (Енергопостачальна організація) та ОСОБА_1 фонд правопорядку «Щит» (Споживач) уклали договір № 662 про постачання теплової енергії в гарячій воді, згідно п. 1.1. якого при виконанні цього договору сторони керуються «Правилами користування тепловою енергією» , «Правилами обліку, відпускання і споживання теплової енергії» , «Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в України» і діючим законодавством України.

Відповідно до п. 1.2. договору, Енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати Споживачеві теплову енергію в потрібних йому обсягах, згідно п. 1.3., а Споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію разом з втратами теплової енергії на теплотрасі, що перебуває на балансі споживача за встановленими тарифами цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Енергопостачальна організація постачає споживачу теплову енергію в гарячій воді в межах 10,97 Гкал з максимальним тепловим навантаження 0,005682 Гкал/год (п. 1.3. договору).

Пунктом 6.2. договору сторони узгодили, що розрахунковим періодом є календарний місяць.

Приписами п. 6.3. договору в редакції додаткової угоди № 3/06 від 01.01.2006 до договору, Споживач з 7 числа місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від Енергопостачальної організації документи за розрахунковий період: рахунок, акт приймання-передачі теплової енергії, акт звірення розрахунків (за вимогою Споживача).

Отриманий акт приймання-передачі теплової енергії Споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу Енергопостачальної організації на протязі п'яти днів з дати отримання.

У разі неотримання Енергопостачальною організацією підписаного акту приймання-передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у встановлений договором термін, акт підписується Енергопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому термін.

Пунктом 6.5 договору встановлено, що Споживач зобов'язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим перерахувати на розрахунковий рахунок теплопостачальної організації суму заборгованості за фактично спожиту теплову енергію.

Згідно п. 10.1 Договору, цей договір набуває чинності після підписання його обома сторонами та діє з 01.08.2002 по 31.07 2017. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, окрім досягнення взаємної згоди сторін про його розірвання.

Станом на момент прийняття рішення у цій справі по суті спору зазначений вище Договір є чинним. Доказів протилежного матеріали справи не містять та учасниками судового процесу до суду не надано.

Як вбачається з матеріалів справи, договором від 01.08.2002 № 662 визначено, що його укладено для об'єкту - нежитлове приміщення першого поверху, трьохповерхового будинку, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Покровська, буд. 10, загальною площею 198,55 кв. м., опалювальна площа 91,5кв.м.

Відповідно до додаткової угоди до договору, укладеної 14.07.2016, акту комісійного обстеження від 12.07.2016, розрахунку теплового навантаження по фактично встановленим опалювальним приладам, опалювальна площа складає 110,4 кв.м.

Теплове навантаження на вказане приміщення в період з 01.04.2003 по 31.03.2008, відповідно до п. 1.3.Додаткової угоди до Договору № 662 про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.08.2003, складається з приєднаного теплового навантаження 0,01084275 Гкал/год.

Об'єкт теплопостачання - офісне приміщення № III першого поверху, літ. А-3, що знаходиться за адресою:м. Запоріжжя, вул. Покровська, буд. 10 належить на праві власності благодійному фонду Щит на підставі Договору оренди № 278/2 від 29.07.1999, Додаткової угоди від 01.09.2011 до договору оренди № 278/2 від 29.07.1999.

На об'єкті теплопостачання встановлено такі обігріваючі прилади: у приміщенні №15 чавунні радіатори у кількості 28 секцій, підводка -2 піт, 2 стояки; у приміщенні № 14 чавунні радіатори у кількості 7 секцій, стояки - 3 шт., підводки - 2 піт.; у приміщенні № 15: чавунні радіатори у кількості 7 секцій, підводки -2 шт., стояк -1 піт.; у приміщенні № 13: чавунні радіатори - 29 секцій, стояки - 6 шт., підводка - 4 шт.

Рішення Виконавчого комітету Запорізької міської Ради №361/1 від 29.07.1999 Про передачу в оренду нежитлового приміщення, розташованого в будинку № 10 по вул. Покровська благодійному фонду Щит , про постачання теплової енергії гарячій воді, посвідчений ОСОБА_2 - приватним нотаріусом м . Запоріжжя Запорізького міського округу 2509.2001 № 3171, технічного паспорту, виданого Запорізьким міжміським бюро технічної інвентаризації від 17 вересня 2001 року.

На виконання умов Договором № 662 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.08.2002, Теплопостачальна організація відпустила теплову енергію в період з березня 2016 року по грудень 2016 року на адресу: м. Запоріжжя, офісне приміщення № III першого поверху, літ. А-3, що знаходиться за адресою :м. Запоріжжя, вул. Покровська, буд. 10, складає 6805,22 грн.

Система опалення приміщення є однотрубною із верхньою розводкою, складається із стояків і підводок, зашитих гіпсокартоном, приладів опалення, алюмінієвими радіаторами у кількості 4 шт., що підтверджується розрахунком теплового навантаження на опалення по фактичному теплоспоживанню, актом обстеження системи теплоспоживання об'єкта від 02.06.2009, актом обстеження системи теплоспоживання об'єкта від 12.12.2010, актом обстеження системи теплоспоживання об'єкта від 04.04.2011.

Споживач заперечень щодо нарахувань, зазначених у рахунках та актах приймання - передачі теплової енергії на адресу Теплопостачальної організації не надав, належним чином оформлені акти приймання - передачі теплової енергії за спірний період не повернув. Тобто, фактично погодився з кількістю спожитої теплової енергії та з сумами нарахованими Заявником до оплати за відповідні періоди. Отже, оформлені таким чином акти вважаються погодженими та є підставою для проведення остаточних розрахунків.

Відповідач оплату наданих послуг в установлені договором строки в повному обсязі не здійснив, сплатив лише 640,40 грн., чим порушив умови договору. З урахуванням чого, сума боргу склала 6 164,82 грн.

У зв'язку з неналежним виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати наданих йому послуг з теплопостачання на його адресу були надіслані претензії, які залишені відповідачем без реагування, сума заборгованості погашена не була.

Позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 фонду правопорядку Щит 6 164,82 грн. основного боргу, 552,93 грн. пені, 68,02 грн. 3% річних та 179,84 грн. інфляції є предметом судового розгляду у даній справі.

За приписами ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (далі ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Виходячи із змісту ч. 2 ст. 509 та ч. 2 ст. 11 ЦК України, зобов'язання виникають, зокрема, з договорів.

Таким чином, укладений між сторонами договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.01.2002 № 662, є підставою для виникнення у його сторін майново-господарських зобов'язань.

Статтею 526 ЦК України закріплено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Акти приймання-передачі теплової енергії за період з березня 2016 року по грудень 2016 року, відповідно до умов Договору та в силу положень ст. 629 ЦК України (договір є обов'язковим для виконання сторонами) є погодженими. А отже, зазначені вище акти є підставою для проведення остаточних розрахунків між сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як свідчать матеріали справи, відповідач у строк передбачений Договором взятих на себе зобов'язань належним чином не виконав, оплату за спожиту теплову енергію за спірний період у повному обсязі не здійснив, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість в сумі 6 164,82 грн.

Факт наявності заборгованості у розмірі 6 164,82 грн. підтверджується матеріалами справи та не спростований відповідачем в порядку визначеному чинним ГПК України.

Враховуючи те, що станом на час розгляду спору в суді зобов'язання відповідача оплатити спожиту в період з березня 2016 року по грудень 2016 року теплову енергію за договором від 01.08.2002 № 662 не припинено, відповідач оплату спожитої теплової енергії у повному обсязі суду не довів, будь-яких претензій щодо виконання позивачем договору та щодо виставлених позивачем актів приймання-передачі і рахунків за спірний період не пред'явив, суд вважає позовну вимогу про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 6 164,82 грн. обґрунтованою, заснованою на законі та договорі та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки

Згідно із ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» (далі - Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін. При цьому, статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Вимога щодо стягнення пені заявлена позивачем на підставі п. 7.2.3. Договору, яким сторони обумовили, що за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію Споживачу нараховується пеня у розмірі 1,0 % від належної до сплати суми за кожен день прострочення, але не більше 100% загальної суми боргу.

Оскільки відповідачем не виконувались своєчасно та належним чином зобов'язання щодо оплати вартості отриманих за Договором послуг, позивачем нараховано відповідачу пеню в розмірі 552,93 грн. за загальний період з 20.04.2016 по 23.01.2017.

Враховуючи наведені норми права та встановлений факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань суд констатує обґрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 552,93 грн. Суд виходив з дати початку порушення грошового зобов'язання та суми боргу, що існувала у спірний період.

Перевіривши розрахунок пені суд вважає, що вимоги про їх стягнення підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.

Зокрема, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов'язання.

Судом перевірено розрахунки позивача 3% річних в сумі 68,02 грн. за загальний період з 20.04.2016 по 23.01.2017 та втрат від інфляції в сумі 179,84 грн. за період березень 2016 року - грудень 2017 року з урахуванням приписів законодавства. Вимоги в цій частині визнано обґрунтованими та задовольняються у повному обсязі.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. (ч. 1 ст. 74 ГПК України).

Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

В даному випадку відповідач не надав суду доказів, які могли б свідчити про належне виконання ним своїх договірних зобов'язань.

Отже, позов задовольняється у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 762,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 фонду правопорядку Щит (69063, м. Запоріжжя, вул. Покровська, буд.10, код ЄРДПОУ 20528068) на користь Концерну Міські теплові мережі (69091, м. Запоріжжя, бульвар Гвардійський, 137, на п/р зі спеціальним режимом використання № 26039302042813 у Філії - Запорізьке обласне управління ПАТ Державний ощадний банк України , МФО 313957, код ЄДРПОУ 32121458) - 6 164 (шість тисяч сто шістдесят чотири) грн. 82 коп. основного боргу.

Видати наказ.

Стягнути з ОСОБА_1 фонду правопорядку Щит (69063, м. Запоріжжя, вул. Покровська, буд.10, код ЄРДПОУ 20528068) на користь Концерну Міські теплові мережі (69091, м. Запоріжжя, бульвар Гвардійський, 137, на п/р №26007301001951 у Філії - Запорізьке обласне управління ПАТ Державний ощадний банк України , МФО 313957, ЄДРПОУ 32121458) - пеню в сумі 552 (п'ятсот п'ятдесят дві) грн. 93 коп., 3% річних в сумі 68 (шістдесят вісім) грн. 02 коп., інфляційні втрати в сумі 179 (сто сімдесят дев'ять) грн. 06 коп. та 1 762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 20.09.2018.

Суддя Т.А. Азізбекян