Рішення

від 18.09.2018 по справі 908/1395/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 33/61/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.09.2018 Справа № 908/1395/18

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Запорізької філії ПАТ «Укртелеком» (69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, б. 133)

до відповідача: Управління соціального захисту населення Приморської районної державної адміністрації Запорізької області (72102, Запорізька обл., м. Приморськ, вул. Центральна, б. 26)

про стягнення суми,

Суддя Мірошниченко М.В.

Секретар судового засідання Хилько Ю.І.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність № 2666 від 12.12.2017 р.;

від відповідача : ОСОБА_2 - довіреність № 3027 від 23.08.2018 р.;

ВСТАНОВИВ:

В господарський суд Запорізької області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Запорізької філії ПАТ «Укртелеком» до Управління соціального захисту населення Приморської районної державної адміністрації Запорізької області про стягнення заборгованості за надані споживачам на пільгових умовах телекомунікаційні послуги в розмірі 95029,10 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що всупереч приписам нормативно-правових актів України відповідачем не здійснено оплату вартості телекомунікаційних послуг наданих споживачам на пільгових умовах оплати за послуги зв'язку за період з січня 2017 р. по травень 2018 р. в розмірі 95029,10 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.07.2018 р., справу № 908/1395/18 передано на розгляд судді Мірошниченку М.В.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 18.07.2018 р. відкрито провадження у справі № 908/1395/18 за правилами загального позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 33/61/18. Підготовче судове засідання призначено на 23.08.2018 р.

14.08.2018 р. в господарський суд Запорізької області надійшла письмова заява позивача про збільшення розміру позовних вимог до суми 102037,84 грн. основного боргу (за період з січня 2017 р. по червень 2018 р.).

Ухвалою від 23.08.2018 р. судом прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог до суми 102037,84 грн. основного боргу (за період з січня 2017 р. по червень 2018 р.). Також, вказаною ухвалою суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 18.09.2018 р.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві. В обґрунтування заперечень посилається, зокрема на те, що з січня 2018 року фінансування пільг не проводилося так як на сьогоднішній день договір про надання послуг зв'язку громадянам пільгових категорій не укладений. Управлінням соціального захисту населення надавався для підписання Договір на суму, яку було виділено з районного бюджету у розмірі 45 тис. грн., так як Управління має право підписати договір на надання пільг з послуг зв'язку лише у межах бюджетних призначень. З січня 2018 року по липень 2018 року заборгованість за надані пільги мешканців ОТГ становить 27393,06грн., мешканців району 15621,11 грн. Загальна заборгованість з початку 2018 року складає 43014,17 грн.

З метою вирішення питання, щодо фінансування пільг з послуг зв'язку Управління неодноразово зверталося до Приморської ОТГ з листами щодо відшкодування пільг з послуг зв'язку окремим категоріям громадян, які зареєстровані та мешкають на території Приморської ОТГ, але на сьогоднішній день кошти з місцевого бюджету не виділені.

При обговорені питання щодо виділення коштів, головою ОТГ особисто було повідомлено, що кошти з місцевого бюджету на фінансування даного виду пільг виділятися не будуть.

На теперішній час між позивачем та відповідачем не укладено жодного

договору щодо відшкодування витрат, понесених внаслідок надання

комунікаційних послуг на пільгових умовах, яким би було визначено

механізм господарсько-договірних зобов'язань.

Відповідно до своїх повноважень, управління соціального захисту населення Приморської районної адміністрації Запорізької області, як орган виконавчої влади нижчого рівня, здійснює тільки виплати коштів передбачених у Державному бюджеті. Для цього збирає списки пільговиків; формує виплатні відомості, відповідно до цих списків; відправляє їх до поштових відділень зв'язку або банківських установ; відкриває казначейські рахунки для отримання виділених Міністерством фінансів і Державним казначейством коштів на виплату допомоги для подальшого перерахунку їх одержувачам та виконує інші повноваження виконавця. Також, управління, як юридична особа, особисто не брало на себе зобов'язань перед позивачем відшкодувати із власного майна та коштів суми заборгованості, які виникли у позивача перед споживачами його послуг. Посилаючись на вищевикладене, відповідач просить у задоволенні позову відмовити.

У відповіді на відзив, позивач, зокрема, зазначив, що відсутність в Законі України Про Державний бюджет України на 2017 рік положень про субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту, зокрема, відшкодування витрат за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян, не відмінює пільги встановлені законодавчими актами.

Чинне законодавство України не передбачає обов'язковості договірних відносин сторін на відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян, оскільки зобов'язання сторін у даній справі виникають безпосередньо із Законів України і не залежать від їх бажання. Договірні зобов'язання сторін не є єдиною підставою для пред'явлення позовних вимог позивачем, оскільки порядок надання та відшкодування пільг передбачено спеціальними законами та нормативно-правовими актами, посиланням на які позивач обґрунтував свої позовні вимоги.

Об'єднані територіальні громади входять до складу Приморського району, а отже відповідач має відшкодовувати та сплачувати вартість послуг зв'язку, наданих пільговим категоріям громадян, що проживають у Приморському районі та м. Приморськ, постачальнику, в тому числі, стосовно мешканців-пільговиків на території об'єднаних територіальних громад, створених на території і Приморського району.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України під час судового розгляду справи здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку, передбаченому Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.

Запис розгляду судової справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Оберіг» .

В судовому засіданні 18.09.2018 р. представники позивача та відповідача підтримали свої доводи.

У судовому засіданні 18.09.2018 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» є оператором телекомунікацій і включений до реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації. Позивач надає телекомунікаційні послуги фізичним особам, в тому числі і тим, що мають визначені законодавством пільги з їх оплати.

Згідно статті 63 Закону України «Про телекомунікації» телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Пунктом 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою КМУ № 295 від 11.04.2012 р., визначено, що установлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» , Закону України «Про жертви нацистських переслідувань» , Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» , Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку» , Закону України «Про соціальний захист дітей війни» , Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» , Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» , Закону України «Про охорону дитинства» , Закону України «Про прокуратуру» , Закону України «Про Національну поліцію» , Закону України «Про Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації в Україні» , Кодексу Цивільного захисту України, Закону України «Про Службу безпеки України» , Закону України «Про освіту» , Закону України «Про позашкільну освіту» , Закону України «Про бібліотеки і бібліотечну справу» , Закону України «Про культуру» , Закону України «Про музеї і музейну справу» , Закону України «Про захист рослин» та Порядку надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім'ї, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 р. № 389 для певних категорій споживачів встановлені пільги з оплати за послуги зв'язку.

Відповідно до вищенаведених законодавчих актів України надання телекомунікаційних послуг пільговій категорії громадян є обов'язком позивача. Надання пільг ґрунтується на принципі відшкодування витрат підприємствам, які надають послуги пільговим категоріям громадян. Чинне законодавство передбачає відшкодування витрат за надані послуги пільговим категоріям громадян за рахунок бюджетних коштів. При цьому, зобов'язання сторін виникають безпосередньо із Законів України і не залежать від їх бажання.

Таким чином, чинне законодавство України не передбачає обов'язковості договірних відносин сторін на відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян, оскільки зобов'язання сторін виникають безпосередньо із законів України.

Згідно з ч. 1 ст. 102 Бюджетного кодексу України видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті "б" пункту 4 частини першої статті 89 цього Кодексу, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Верховною Радою України 20.12.2016 р. прийнято Закон України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України» , згідно якого ч. 1 ст. 91 Бюджетного кодексу України доповнено п.п. 20-4, яким визначено, що до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на пільги з послуг зв'язку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 р. № 256 затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення на рахунок субвенцій з державного бюджету, якими встановлено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету. Зокрема, п. 2 Постанови № 256 визначено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Відповідно до п. 3 Порядку № 256 головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення - є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

З огляду на викладене вище до компетенції відповідача належить забезпечення реалізації на території м. Приморськ та Приморського району Запорізької області державної політики у сфері соціального захисту населення, і саме відповідач, як головний розпорядник коштів на фінансування державних соціальних програм, зобов'язаний здійснювати розрахунки з організаціями, що надають послуги особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги.

Відповідно до ч. 1 п. 8 Порядку № 256 отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державного казначейства, для здійснення відповідних видатків. При цьому головні розпорядники коштів у п'ятиденний термін здійснюють розрахунки з постачальниками відповідних послуг (ч. 2 п. 8 Порядку № 256).

Як свідчать матеріали справи, в період з січня 2017 року по червень 2018 року позивачем надавалися телекомунікаційні послуги споживачам телекомунікаційних послуг, що проживають у м. Приморськ та Приморському районі Запорізької області, які мають право на відповідні пільги, передбачені чинним законодавством.

Переліки споживачів-пільговиків за видами пільг складено за формою № 2-пільга, затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 04.10.2007р. № 535 «Про затвердження форми для розрахунку видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг « 2-пільга» , та «Інструкції про порядок її заповнення» , зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.10.2007р. № 1172/14439, та в паперовому та електронному вигляді направлялись щомісячно Управлінню соціального захисту населення Приморської районної державної адміністрації Запорізької області для відшкодування позивачу пільг, наданих споживачам телекомунікаційних послуг (наявні в матеріалах справи).

Позивачем понесені витрати на надання послуг зв'язку означеним категоріям пільговиків на загальну суму 130910,55 грн., в підтвердження чого позивачем надано розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг за відповідні періоди (форми № 2-пільга).

Витрати, понесені позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг, відповідачем були відшкодовані лише частково в сумі 28872,71 грн. Решта боргу в сумі 102037,84 грн. залишилась несплаченою

Присутній у судовому засіданні 18.09.2018 р. представник відповідача вказав, що 17.09.2018 р., ним було ще частково сплачено суму заборгованості. Проте, будь-яких доказів на підтвердження своїх доводів (платіжні доручення, виписка банку), відповідачем суду надано не було.

Присутній у судовому засіданні 18.09.2018 р. представник позивача, зазначив про відсутність у нього таких відомостей.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 73 ГПК України).

Згідно із ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на вищевикладене та ненадання відповідачем належних та допустимих доказів здійсненої 17.09.2018р. часткової оплати боргу, твердження відповідача судом до уваги не приймаються.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, п. 5 Порядку № 256 передбачено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського, Автономної Республіки Крим і обласного значення) до 22 числа місяця, що настає за звітним, в тому числі пільг з послуг зв'язку.

У відповідності до п. 11 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 117 від 29.01.2003р., структурний підрозділ з соціального захисту щомісяця звіряє інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги (з актами форми « 2-пільга» ), і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не проводить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжності, до уточнення цієї інформації, та складає акти звіряння розрахунків за надані пільговиками послуги згідно з формою « 3-пільга» . ОСОБА_3 звіряння складаються за формою «№ 3-пільга» , встановленою наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 28.03.2003р. № 83 «Про затвердження форми № 3-пільга» .

Зауважень та розбіжностей, коригувань до актів форми « 2-пільга» за період з січня 2017 року по червень 2018 року позивачу відповідачем не надано, акти звіряння розрахунків за формою « 3-пільга» протягом цього періоду відповідачем не складалися, на підпис позивачу не надсилалися.

Відповідачем не було дотримано процедуру доведення до розпорядників коштів вищого рівня обсягів фактично понесених постачальником послуг витрат та не вирішувалось питання отримання фінансування протягом 2017 - червня 2018 років.

Матеріали справи містять докази, що позивачем ОСОБА_3 форми « 2-пільга» за період надання послуг січень 2017 - червень 2018 направлялись відповідачу рекомендованою кореспонденцією з супроводжувальними листами (належним чином засвідчені копії долучені до матеріалів справи, том 2 арк. 49-96, 138-142). В супроводжувальних листах позивач звертався до відповідача з питань необхідності відшкодування пільг з оплати послуг зв'язку, прийняття на облік актів форми « 2-пільга» та у разі виявлення розбіжностей складення та направлення Позивачу ОСОБА_3 звіряння за формою № 3-пільга. Листи позивача з питанням відшкодування пільг залишені відповідачем без реагування.

Право позивача на отримання компенсації вартості телекомунікаційних послуг, наданих ним своїм абонентам - пільговим категоріям споживачів, підлягає реалізації і захисту, незважаючи на те, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» видатків на ці потреби не було передбачено, оскільки фінансові зобов'язання держави виникли не з наведеного Закону, а з законодавства, яким унормовано надання соціальних пільг визначеним в цьому законодавстві особам, а також з нормативно-правових актів, якими встановлено порядок здійснення розрахунків з постачальниками, зокрема, телекомунікаційних послуг таким категоріям споживачів.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною другою статті 218 ГК України та статтею 617 ЦК України не передбачено такої підстави для звільнення від відповідальності, як відсутність у боржника необхідних коштів.

Конституційним Судом України висловлено правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету. Зокрема, у рішенні від 09.07.2007р. №6-рп/2007 вказано на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2).

Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.

Частиною 4 ст. 11 ГПК України внормовано, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, а саме, у справі «Кечко проти України» (заява № 63134/00), Європейський Суд зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення Суду). У пункті 26 вказаного рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

В рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005 та у справі «Бакалов проти України» від 30.11.2004р. зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (пункти 48 та 40 рішень відповідно).

Відповідно до правової позиції, сформованої Європейським судом з прав людини в рішенні по справі «Рисовський проти України» від 20.11.2011р. щодо принципу «належного урядування» , державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків.

Таким чином, зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку, компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від виділених на цю мету бюджетних призначень.

Законодавством не передбачена залежність розміру відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов'язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах.

Відсутність у Законах України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» та «Про Державний бюджет України на 2018 рік» положень про субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту, зокрема, відшкодування витрат за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян, не відмінює пільги встановлені законодавчими актами.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 17.04.2018р. у справі № 906/621/17, від 23.05.2018р. у справі № 927/465/17.

За таких обставин, Управління соціального захисту населення Приморської районної державної адміністрації Запорізької області відповідає за своїми зобов'язаннями, які виникли безпосередньо із закону і це не може ставитись в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Таким чином, зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку, компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Посилання відповідача на відсутність укладання відповідних договорів про надання послуг електрозв'язку, суд визнав безпідставним, оскільки надання пільговим споживачам телекомунікаційних послуг передбачена вимогами чинного законодавства України, а відсутність договору про надання послуг електрозв'язку громадянам пільгових категорій в 2017 році та протягом січня - червня 2018 року, а також актів звіряння розрахунків за формою « 3-пільга» свідчить про неналежне виконання відповідачем вимог чинного законодавства України.

Посилання відповідача про створення на території Приморського району об'єднаних територіальних громад та направлення ним листів до Приморської ОТГ про виділення коштів на відшкодування телекомунікаційних послуг громадянам окремих пільгових категорій, що свідчить про здійснення відповідачем всіх можливих дій зі свого боку та, відповідно, відсутність вини, суд також визнав безпідставними.

Відповідно до пп. 5 п. 4 Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 № 423 Мінсоцполітики відповідно до покладених на нього завдань здійснює в межах повноважень, передбачених законом, координацію діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо застосування державних соціальних стандартів і нормативів та нормативів фінансового забезпечення надання державних соціальних гарантій.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» виконавчу владу в районах та місцях реалізують місцеві державні адміністрації, які є місцевими органами виконавчої влади.

Згідно з статтею 2 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» місцеві державні адміністрації в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці забезпечують: 1) виконання Конституції, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади вищого рівня; 2) законність і правопорядок, додержання прав і свобод громадян; 6) взаємодію з органами місцевого самоврядування; 7) реалізацію інших наданих державою, а також делегованих відповідними радами повноважень.

Пунктом п. 10 ст. 13 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» передбачено, що до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань соціального захисту населення.

Відповідно до Положення про управління соціального захисту населення Приморської районної державної адміністрації Запорізької області Управління соціального захисту населення Приморської районної державної адміністрації Запорізької області утворюється головою районної державної адміністрації, входить до її складу і в межах Приморського району забезпечує виконання покладених на управління завдань. Вказаним Положенням також визначено, що основним завданням управління є забезпечення реалізації державної соціальної політики на території Приморського району. Також, згідно з цим Положенням Управління відповідно до визначених повноважень виконує такі функції, як подання пропозицій районній державній адміністрації та органу місцевого самоврядування під час формування проекту відповідного місцевого бюджету щодо передбачення коштів у складі видатків на фінансування місцевих програм соціального захисту та соціального забезпечення на компенсацію фізичним особам, які надають соціальні послуги. Управління відповідно до визначених повноважень виконує такі функції, як внесення пропозицій щодо проекту відповідного місцевого бюджету.

Крім того, пп. 32 п. 5 Положення передбачено, що Управління забезпечує ведення єдиної інформаційно-аналітичної системи соціального захисту населення (ІАССЗН), Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги (ЄДАРП); централізованого банку даних з проблем інвалідності (ЦБІ), інших інформаційних систем і реєстрів, визначених Мінсоцполітики, підтримує єдине інформаційне і телекомунікаційне середовище у складі інформаційної інфраструктури Мінсоцполітики та власний сегмент локальної мережі.

Об'єднані територіальні громади входять до складу Приморського району, тому саме відповідачем, в силу покладених на нього діючим законодавством України обов'язків, має відшкодовувати та сплачувати вартість послуг зв'язку, наданих пільговим категоріям громадян, що проживають у Приморському районі та м. Приморськ, постачальнику цих послуг, в тому числі, стосовно мешканців-пільговиків на території об'єднаних територіальних громад, створених на території Приморського району.

Відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

В даному випадку позивачем доведено, а відповідачем не спростовано обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Враховуючи викладене, суд констатує наявність підстав для задоволення позовних вимог, які є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 1762,00 грн. покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 46, 74, 76-80, 129, 233, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Управління соціального захисту населення Приморської районної державної адміністрації Запорізької області (72102, Запорізька обл., м. Приморськ, вул. Центральна, б. 26, код ЄДРПОУ 03193235) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Запорізької філії ПАТ «Укртелеком» (69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 133, код ЄДРПОУ 21560766, на рахунок № НОМЕР_1 в ПАТ «ПУМБ» м. Київ, МФО 334851) суму 102 037 (сто дві тисячі тридцять сім) грн. 84 коп. заборгованості та суму 1762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ.

Відповідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 , пп. 17.5 п. 17 розділу XI Перехідних положень ГПК України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано - 21 вересня 2018 р.

Суддя М.В. Мірошниченко