Рішення

від 19.09.2018 по справі 910/9227/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19.09.2018Справа №  910/9227/18   Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження господарську справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “Інженерно-Технічний центр “ІВІК” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Алькор-Д” про стягнення  163 030, 39 грн. без  повідомлення учасників справи ВСТАНОВИВ: До господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю “Інженерно-Технічний центр “ІВІК” (далі - ТОВ “ІТЦ “ІВІК”) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Алькор-Д” (далі - ТОВ “Алькор-Д”) про стягнення заборгованості в сумі 163 030, 39 грн. Позов мотивовано тим, що відповідач порушив умови договору підряду № Д4006 від 08.08.2017 р. в частині оплати вартості виконаних робіт з монтажу системи охолодження технологічного обладнання (реконструкція) на об'єкті замовника за адресою: м. Київ, вул. Сім'ї Сосніних, буд. 11, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість. У позові ТОВ “ІТЦ “ІВІК” просить суд стягнути з відповідача вартість виконаних позивачем робіт у сумі 139 534,40 грн., пеню у сумі 18 038,28 грн., інфляційні втрати у сумі 3 810,10 грн., 3 % річних у сумі 1 647,61 грн., а всього - 163 030, 39 грн. Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.07.2018 р., розгляд справи в суді вирішено здійснювати у спрощеному позовному провадженні без виклику (повідомлення) сторін відповідно до правил, визначених ст.ст. 12, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Цією ж ухвалою сторонам надано строк, передбачений законом, для реалізації ними своїх процесуальних прав та обов'язків. Відповідач, належним чином повідомлений, у строк, визначений законом, надав суду відзив, у якому позов визнав частково на суму 70 400,24 грн., вартості робіт, що оформлені актом за листопад 2017 р., щодо робіт, оформлених актом та довідкою за формою КБ-3 за березень 2018 р., то відповідач зазначив, що роботи за цим актом сторони не погодили, а тому оплаті вони не підлягають. У відповіді на відзив позивач доводи відповідача, заперечив, оскільки у встановлений  договором строк будь-яких зауважень щодо обсягу робіт у акті за березень 2018 р., ТОВ “Алькор-Д” не надало, отже ці роботи прийняті останнім у повному обсязі, а тому підлягають оплаті. Суд, розглянувши заяви сторін по суті спору, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що 08.08.2017 р. між ТОВ “ІТЦ “ІВІК” (підрядник) та ТОВ “Алькор-Д” (замовник) був укладений договір № Д4006 (далі – договір). Відповідно до цього договору замовник доручає та оплачує, а підрядник зобов'язується виконати власними силами, засобами та матеріалами роботи з монтажу системи охолодження технологічного обладнання (реконструкції) на об'єкті замовника, за адресою: м. Київ, вул. Сім'ї Сосніних, буд. 11, відповідно до вимог технічного завдання або проектної документації наданої замовником (п.п. 1.1, 1.2). Ціна робіт за договором визначається в кошторисі (додаток № 1), який є невід'ємною частиною договору та становить 498 434,40 грн. Розрахунки за договором проводяться шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника відповідно до вимог чинного законодавства. Замовник у якості передплати (авансу) перераховує підряднику грошові кошти у розмірі 70 % загальної вартості монтажних матеріалів згідно з кошторисом, у сумі 348 900,00 грн. Наступні (поточні) розрахунки за монтажні роботи та матеріали здійснюються замовником відповідно до наданих підрядником актів приймання виконаних робіт, протягом 5 банківських днів з дати підписання сторонами зазначених актів (п.п. 2.1, 3.1, 3.2 договору). Строк виконання робіт – 70 робочих днів з моменту сплати замовником авансу згідно з п. 3.2.1 договору та забезпечення доступу замовником до об'єкту по відповідному акту (п. 4.1 договору). Замовник зобов'язаний проводити оплату виконаних робіт у повному обсязі і в порядку згідно з договором (п. 5.3.9 договору). Відповідно до п. 7.1 договору приймання виконаних робіт здійснюється сторонами шляхом підписання актів приймання виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт за формою КБ-3 протягом 5 днів з моменту повідомлення замовника про готовність робіт до приймання. Договір набирає чинності після його підписання сторонами і скріплення печатками та діє до повного виконання усіх своїх зобов'язань, що випливають з договору (п. 11.2). Кошторисом до договору сторони погодили вартість обладнання та робіт на суму 498 434,40 грн. Судом встановлено, що на виконання умов договору 22.08.2018 р. відповідач перерахував позивачу авансовий платіж у сумі 348 900,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 178 від 22.08.2018 р., наявним в матеріалах справи. У свою чергу, позивач виконав роботи на загальну суму 488 434,40 грн., про що свідчать акти виконаних робіт за вересень 2017 р., листопад 2017 р., березень 2018 р., довідки про вартість виконаних будівельних робіт за формою КБ-3 за вересень 2017 р., листопад 2017 р., березень 2018 р. При цьому акти виконаних робіт та довідки форми КБ-3 за вересень та листопад 2017 року були підписані з боку обох сторін без зауважень. Щодо акту виконаних робіт та довідки КБ-3 за березень 2018 р., то вони були направлені ТОВ “Алькор-Д” поштовим відправленням 13.03.2018 р. для їх погодження та підписання останнім, однак, направлені документи відповідач не підписав, водночас, жодних заперечень щодо обсягів та вартості виконаних робіт за актом та довідкою (за березень 2018) також не надав. Як вбачається з матеріалів справи, за рахунок сплаченого ТОВ “Алькор-Д” авансу були оплачені наступні роботи, виконані ТОВ “ІТЦ “ІВІК”, а саме – за вересень 2017 р. на суму 42 623,18 грн. та за листопад 2017 р. на суму 306 276,82 грн. Таким чином, неоплаченими залишились роботи за листопад 2017 р. у сумі 70 400,24 грн. та за березень у сумі 69 134,16 грн., а всього – у сумі 139 534,40 грн. Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Відповідно до ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Згідно з ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Відповідно до ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.                                             Як встановлено судом, у договорі сторони погодили (п. 7.2 договору), що замовник протягом 3 робочих днів з дня отримання акта приймання виконаних робіт передає підряднику підписаний акт або в цей же строк надає аргументовану письмову відмову. Якщо замовник в установлений п. 7.2 договору строк не підписує отриманий від підрядника акт приймання виконаних робіт і не надає підряднику аргументовану письмову відмову, роботи вважаються прийнятими та підлягають оплаті на підставі односторонього акту підрядника, який повинен бути направлений на адресу замовника поштою з повідомленням про вручення. Матеріали справи свідчать, що акт приймання-передачі виконаних робіт за листопад 2017 р. на суму 376 677,06 грн. був підписаний відповідачем без зауважень, а тому роботи за цим актом були прийняті замовником у повному обсязі та вони підлягають оплаті, чого не заперечував відповідач. Також, звертаючись до суду, позивач зазначає, що відповідач не сплатив вартість виконаних робіт за березень 2018 р., внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість у сумі 69 134,16 грн. Проте, відповідач вважає, що роботи, вказані позивачем у акті за березень 2018 року, а саме - пусконалагоджувальні роботи, договором не передбачались, а тому підстав для їх оплати немає. Розглянувши доводи сторін в цій частині, суд встановив, що обсяг робіт, зазначених підрядником у акті виконаних робіт за березень 2018 р., були погоджені сторонами у січні 2018 р., про що робочею комісією зі сторони ТОВ “ІТЦ “ІВІК” та ТОВ “Алькор-Д” складені акт про закінчення робіт з монтажу та пусконалагодження автоматизації по об'єкту від 10.01.2018 р., акт передачі звітньо-технічної документації з обладнання системи холодопостачання, змонтованої  ТОВ “ІТЦ “ІВІК” на об'єкті від 10.01.2018 р., акт про прийняття систем після комплексного випробування в експлуатацію по об'єкту від 10.01.2018 р., акт індивідуального випробування обладнання виконаного на об'єкті від 10.01.2018 р. Як вже вказувалось, 13.03.2018 р. позивач поштовим відправленням направив ТОВ “Алькор-Д” для погодження та підписання акт виконаних робіт та довідку КБ-3 за березень 2018 р. і вони були отримані відповідачем 16.03.2018 р. Однак, ні відповіді, ні будь-яких заперечень до акту виконаних робіт у березні 2018 р., ТОВ “Алькор-Д” у строк, передбачений п. 7.2 договору (протягом 3 робочих днів з дня отримання акта), не надало. Отже, суд вважає, що роботи за вказаним актом були прийняті замовником у повному обсязі та їх фактичне виконання він визнав. Крім того, у подальшому, позивач, користуючись правом, наданим п. 7.4 договору, 17.04.2018 р. направив відповідачу односторонній акт виконання робіт та довідку про вартість виконаних робіт за формою КБ-3 від 12.03.2018 р. на суму 69 134,16 грн., які ТОВ “Алькор-Д” отримав 23.04.2018 р., проте, до 02.05.2018 р. (протягом 5 банківських днів (п. 3.2.2 договору) – не оплатив. Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Договір є обов'язковим для виконання сторонами згідно ст. 629 ЦК України. Відповідно до ст. ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. З урахуванням викладеного суд прийшов до висновку, що у відповідача виник обов'язок по сплаті вартості виконаних робіт за листопад 2017 р. у сумі 70 400,24 грн. та за березень 2018 р. у сумі 69 134,16 грн., а всього - у загальній сумі 139 534,40 грн. Частиною 1 ст. 202 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. Оскільки відповідач не надав доказів належного виконання зобов'язання з оплати вартості виконаних робіт у листопаді 2017 р. та березні 2018 р., а його доводи не спростовують обов'язку виконати таке зобов'язання, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 139 534,40 грн. боргу за договором підряду № Д4006 від 08.08.2017 р. підлягають задоволенню. Також позивач нарахував відповідачу пеню у сумі 18 038,28 грн, яку просив стягнути у судовому порядку. Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України). У силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Частиною 1 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Відповідно до ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Так, пунктом 8.3 договору сторонами було погоджено, що при порушенні замовником строків та/або порядку розрахунків за договором, він сплачує підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення. Сторони відповідно до ст. 259 ЦК України погоджують, що до вимог про стягнення пені, встановлюється позовна давність тривалістю у три роки. Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. При цьому, передбачений приписом ч. 6 ст. 232 ГК України 6-місячний період нарахування пені починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін (п. 2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань"). Водночас, даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором) (п. 4.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" № 10 від 29.05.2013 р.). Провівши власний розрахунок штрафних санкцій відповідно до подвійної облікової ставки Національного банку України та вимог ст. 232 ГК України, суд прийшов до висновку, що з відповідача підлягає стягненню пеня у сумі 15 874,15 грн., тобто у меншому розмірі, ніж заявлено позивачем, оскільки ним не враховано обмеження 6-ти місячним строком нарахування пені, на суму вартості робіт, визначених актом за листопад 2017 р. у розмірі 70 400,24 грн. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача інфляційну складову боргу у сумі 3 810,10 грн. та 3 % річних у сумі 1 647,61 грн. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Зважаючи на встановлене судом прострочення виконання відповідачем його грошового зобов'язання, вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційної складової боргу є такими, що заявлені правомірно. Здійснивши власний перерахунок сум матеріальних втрат, суд вважає, що з відповідача підлягають стягненню інфляційна складова боргу у сумі 3 810,10 грн. та 3 % річних у сумі 1 647,61 грн., тобто у сумах, заявлених позивачем. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що даний позов підлягає частковому задоволенню. Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Керуючись ст.ст. 73-79, 129, 236-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд ВИРІШИВ: Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Інженерно-Технічний центр “ІВІК” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Алькор-Д” про стягнення заборгованості в сумі 163 030, 39 грн. задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Алькор-Д” (03134, м. Київ, вул. Сім'ї Сосніних, буд. 11; ідентифікаційний код 39398033) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Інженерно-Технічний центр “ІВІК” (03151, м. Київ, вул. Крамського/Котельникова, буд. 14/34; ідентифікаційний код 39507458) основний борг у сумі 139 534 (сто тридцять дев'ять тисяч п'ятсот тридцять чотири) грн. 40 коп., пеню у сумі 15 874 (п'ятнадцять тисяч вісімсот сімдесят чотири) грн. 15 коп., інфляційні втрати у сумі 3 810 (три тисячі вісімсот десять) грн. 10 коп., 3 % річних у сумі 1 647 (одна тисяча шістсот сорок сім) грн. 61 коп., судовий збір у сумі 2 413 (дві тисячі чотириста тринадцять) грн. 00 коп. У решті позовних вимог – відмовити. Повне судове рішення складено 19 вересня 2018 року. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.        Суддя                                                                                                           Головіна К.І.