Постанова

від 22.12.2018 по справі 910/9227/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" грудня 2018 р. Справа№ 910/9227/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Скрипки І.М.

Разіної Т.І.

розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Алькор-Д

на рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2018 (повний текст складено 19.09.2018)

у справі №910/9227/18 (суддя Головіна К.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Інженерно-Технічний центр ІВІК

до Товариства з обмеженою відповідальністю Алькор-Д

про стягнення заборгованості в сумі 163 030, 39 грн.

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Інженерно-Технічний центр ІВІК (далі, позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Алькор-Д (далі, відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 163 030, 39 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено умови укладеного із позивачем Договору підряду №Д4006 від 08.08.2017 у частині здійснення повної та своєчасної оплати за виконані роботи.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.09.2018 у справі №910/9227/18 позов задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Алькор-Д на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Інженерно-Технічний центр ІВІК основний борг у сумі 139 534 (сто тридцять дев'ять тисяч п'ятсот тридцять чотири) грн. 40 коп., пеню у сумі 15 874 (п'ятнадцять тисяч вісімсот сімдесят чотири) грн. 15 коп., інфляційні втрати у сумі 3 810 (три тисячі вісімсот десять) грн. 10 коп., З % річних у сумі 1 647 (одна тисяча шістсот сорок сім) грн. 61 коп., судовий збір у сумі 2 413 (дві тисячі чотириста тринадцять) грн. 00 коп.

У решті позовних вимог - відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідачем неналежним чином виконані зобов'язання з оплати вартості виконаних робіт у листопаді 2017 року та березні 2018 року, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача 139 534,40 грн. боргу за Договором підряду №Д4006 від 08.08.2017 є обґрунтованими. Крім того, судом визнані обґрунтованими позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційної складової боргу в сумі 3 810,10 грн. та 3% річних у сумі 1 647,61 грн.

Водночас суд, провівши власний розрахунок штрафних санкцій відповідно до подвійної облікової ставки Національного банку України та вимог статті 232 Господарського кодексу України, прийшов до висновку, що з відповідача підлягає стягненню пеня у сумі 15 874,15 грн., тобто у меншому розмірі, ніж заявлено позивачем, оскільки ним не враховано обмеження 6-ти місячним строком нарахування пені на суму вартості робіт, визначених актом за листопад 2017 року у розмірі 70 400,24 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю Алькор-Д звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2018 у справі №910/9227/18 про часткове задоволення позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до наступного:

- судом першої інстанції були порушені процесуальні права ТОВ Алькор-Д стосовно отримання відповіді на відзив №20/08 від 20.08.2018, надання заперечень на відповідь на відзив №20/08 від 20.08.2018, що позбавило відповідача права на захист його законних прав та інтересів;

- Договором підряду №Д4006 від 08.08.2017 не передбачено такого виду робіт, як Пусконалагоджувальні роботи , водночас, між позивачем та відповідачем додаткові угоди до вказаного договору відносно зміни ціни робіт, внесення змін до кошторису, зміни обсягу і складу робіт не укладались;

- позивач вимагає оплату за Пусконалагоджувальні роботи , але в жодному документі немає вартості робіт з пусконалагодження , а тому числі і в Актах, на які посилається позивач, вартість пусконалагодження не погоджена сторонами договору;

- надані позивачем на підтвердження погодження відповідачем виконаного обсягу робіт акт про закінчення робіт з монтажу та пусконалагодження автоматизації по об'єкту від 10.01.2018, акт передачі звітньо-технічної документації з обладнання системи холодопостачання, змонтованої ТОВ ІТЦ ІВІК на об'єкті від 10.01.2018, акт про прийняття систем після комплексного випробування в експлуатацію по об'єкту від 10.01.2018, акт індивідуального випробування обладнання, виконаного на об'єкті від 10.01.2018 підписані неуповноваженою особою, оскільки ТОВ Алькор-Д не видавало доручення Лисаковському В.В. на їх підписання, на зазначених актах відсутня печатка відповідача; зазначені акти взагалі не стосуються ТОВ Алькор-Д , оскільки в них зазначено посилання на об'єкт - 1-е технологічне укриття в існуючій будівлі заводу ТОВ Ізумруд по вул. Сім'ї Сосніних, 11, в місті Києві .

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.10.2018 апеляційну скаргу справу Товариства з обмеженою відповідальністю Алькор-Д у справі №910/9227/18 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Михальської Ю.Б., суддів: Скрипки І.М., Разіної Т.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.11.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Алькор-Д на рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2018 у справі №910/9227/18; розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання), оскільки справа є малозначною у розумінні чинного Господарського процесуального кодексу України; встановлено сторонам строк для надання можливості скористатися наданими статтями 166, 167, 263, 267 Господарського процесуального кодексу України правами.

19.11.2018 позивач подав через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просив суд у її задоволенні відмовити, оскаржене рішення суду залишити без змін.

26.11.2018 відповідач подав через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду відповідь на відзив на апеляційну скаргу, у якій заперечив повністю проти доводів позивача, наведених у поданому відзиві на апеляційну скаргу.

Враховуючи наявність у матеріалах справи відзиву на апеляційну скаргу та відповіді на відзив на апеляційну скаргу, а також з огляду на закінчення встановленого ухвалою суду від 01.11.2018 строку для подачі сторонами документів, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті.

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї та відповіді на відзив на апеляційну скаргу, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як підтверджується матеріалами справи, 08.08.2017 між ТОВ ІТЦ ІВІК (підрядник) та ТОВ Алькор-Д (замовник) був укладений договір №Д4006 (далі, Договір). Відповідно до умов цього договору замовник доручає та оплачує, а підрядник зобов'язується виконати власними силами, засобами та матеріалами роботи з монтажу системи охолодження технологічного обладнання (реконструкції) на об'єкті замовника, за адресою: м. Київ, вул. Сім'ї Сосніних, буд. 11, відповідно до вимог технічного завдання або проектної документації, наданої замовником (пункти 1.1., 1.2.).

Згідно пункту 2.1. Договору ціна робіт за договором визначається в кошторисі (додаток №1), який є невід'ємною частиною договору та становить 498 434,40 грн.

За змістом пункту 3.1. Договору розрахунки за договором проводяться шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника відповідно до вимог чинного законодавства України.

Замовник у якості передплати (авансу) перераховує підряднику грошові кошти у розмірі 70% загальної вартості монтажних матеріалів згідно з кошторисом, у сумі 348 900,00 грн. Наступні (поточні) розрахунки за монтажні роботи та матеріали здійснюються замовником відповідно до наданих підрядником актів приймання виконаних робіт, протягом 5 банківських днів з дати підписання сторонами зазначених актів (пункт 3.2. Договору).

Строк виконання робіт - 70 робочих днів з моменту сплати замовником авансу згідно з п. 3.2.1 договору та забезпечення доступу замовником до об'єкту по відповідному акту (пункт 4.1. Договору).

Замовник зобов'язаний проводити оплату виконаних робіт у повному обсязі і в порядку згідно з договором (пункт 5.3.9. Договору).

Відповідно до пункту 7.1. Договору приймання виконаних робіт здійснюється сторонами шляхом підписання актів приймання виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт за формою КБ-3 протягом 5 днів з моменту повідомлення замовника про готовність робіт до приймання.

Договір набирає чинності після його підписання сторонами і скріплення печатками та діє до повного виконання усіх своїх зобов'язань, що випливають з договору (пункт 11.2. Договору).

Кошторисом до Договору сторони погодили вартість обладнання та робіт на суму 498 434,40 грн.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором підряду.

Відповідно до частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до статті 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Згідно з частиною 1 статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань, які згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору 22.08.2018 відповідач перерахував позивачу авансовий платіж у сумі 348 900,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №178 від 22.08.2018, наявним в матеріалах справи.

Позивач стверджує, що виконав роботи на загальну суму 488 434,40 грн., про що свідчать акти виконаних робіт за вересень 2017 року, листопад 2017 року, березень 2018 року, довідки про вартість виконаних будівельних робіт за формою КБ-3 за вересень 2017 року, листопад 2017 року, березень 2018 року. При цьому акти виконаних робіт та довідки форми КБ-3 за вересень та листопад 2017 року були підписані обома сторонами без зауважень. Щодо акту виконаних робіт та довідки КБ-3 за березень 2018 року, то вони були направлені ТОВ Алькор-Д поштовим відправленням 13.03.2018 для їх погодження та підписання останнім. Однак, направлені документи відповідач не підписав, водночас, жодних заперечень щодо обсягів та вартості виконаних робіт за актом та довідкою (за березень 2018 року) також не надав.

Позивач наголошує, що за рахунок сплаченого ТОВ Алькор-Д авансу були оплачені наступні роботи, виконані ТОВ ІТЦ ІВІК , а саме - за вересень 2017 року на суму 42 623,18 грн. та за листопад 2017 року на суму 306 276,82 грн. Таким чином, неоплаченими залишились роботи за листопад 2017 року в сумі 70 400,24 грн. та за березень 2018 року в сумі 69 134,16 грн., а всього - у сумі 139 534,40 грн.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача 139 534,40 грн. основного боргу за Договором, а доводи скаржника у цій частині не приймає до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до частини 4 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

У пункті 7.2. Договору сторони погодили, що замовник протягом 3 робочих днів з дня отримання акта приймання виконаних робіт передає підряднику підписаний акт або в цей же строк надає аргументовану письмову відмову. Якщо замовник в установлений пунктом 7.2. Договору строк не підписує отриманий від підрядника акт приймання виконаних робіт і не надає підряднику аргументовану письмову відмову, роботи вважаються прийнятими та підлягають оплаті на підставі одностороннього акту підрядника, який повинен бути направлений на адресу замовника поштою з повідомленням про вручення.

Матеріали справи свідчать, що акт приймання-передачі виконаних робіт за листопад 2017 року на суму 376 677,06 грн. був підписаний відповідачем без зауважень, а тому роботи за цим актом були прийняті замовником у повному обсязі та вони підлягають оплаті, чого не заперечував відповідач.

За рахунок сплаченого ТОВ Алькор-Д авансу виконані ТОВ ІТЦ ІВІК роботи за листопад 2017 року були оплачені на суму 306 276,82 грн. Таким чином, неоплаченими, зокрема, залишились роботи за листопад 2017 року в сумі 70 400,24 грн.

Також, звертаючись до суду, позивач зазначає, що відповідач не сплатив вартість виконаних робіт за березень 2018 року, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість у сумі 69 134,16 грн.

Проте, відповідач вважає, що роботи, вказані позивачем у акті за березень 2018 року, а саме - пусконалагоджувальні роботи, договором не передбачались, додаткові угоди до вказаного договору відносно зміни ціни робіт, внесення змін до кошторису, зміни обсягу і складу робіт не укладались, а сама вартість пусконалагодження не погоджена сторонами договору, а тому підстав для їх оплати немає.

Зазначені доводи відповідача не приймаються судом до уваги, оскільки обсяг робіт, зазначених підрядником у акті виконаних робіт за березень 2018 року, був погоджений сторонами у січні 2018 року, про що робочою комісією зі сторони ТОВ ІТЦ ІВІК та ТОВ Алькор-Д складені акт про закінчення робіт з монтажу та пусконалагодження автоматизації по об'єкту від 10.01.2018, акт передачі звітньо-технічної документації з обладнання системи холодопостачання, змонтованої ТОВ ІТЦ ІВІК на об'єкті від 10.01.2018, акт про прийняття систем після комплексного випробування в експлуатацію по об'єкту від 10.01.2018, акт індивідуального випробування обладнання виконаного на об'єкті від 10.01.2018.

Заперечення відповідача з приводу того, що вищевказані акти підписані зі сторони відповідача неуповноваженою особою, оскільки ТОВ Алькор-Д не видавало доручення Лисаковському В.В. на їх підписання є безпідставними, оскільки сторони самі у пункті 5.3.12. Договору погодили, що відповідальною особою замовника, яка уповноважена замовником на підпис первинних бухгалтерських документів, на здійснення технічного нагляду, погодження всієї технічної/підрядної/виконавчої документації тощо є, зокрема, Лисаковський В.В.

Колегія суддів зазначає, що на кожній сторінці Договору є оригінал підпису директора відповідача (на той час Плашкіна М.А.) та мокрої печатки ТОВ Алькор-Д . Вказаний пункт Договору є формою доручення на здійснення певних дій представником юридичної особи, що надає йому право приймати підрядні роботи та підписувати в т.ч. проміжні Акти про прийняття пусконалагоджувальних робіт, та повністю відповідає вимогам чинного законодавства України.

Відповідач не направляв та не повідомляв позивача про зміну відповідальних осіб з його боку, як це встановлено пунктом 5.3.13. Договору.

Відтак, всі документи з боку відповідача вважаються підписаними/погодженими належними та уповноваженими на те особами.

Стосовно інших доводів відповідача, що ним наведені в апеляційній скарзі, зокрема, щодо відсутності мокрої печатки відповідача на Актах про прийняття пусконалагоджувальних робіт, колегія суддів зазначає, що по-перше законодавство не вимагає обов'язкової наявності печатки у юридичної особи, по-друге не вимагає скріплення підпису представника юридичної особи мокрою печаткою у випадку наявності достатнього доручення від Товариства на виконання певних дій. З огляду на вказане, доводи відповідача в цій частині також не можуть прийматися до уваги судом апеляційної інстанції.

Стосовно посилань відповідача на відсутність відношення Актів комісії до ТОВ Алькор-Д , у зв'язку із зазначенням в них об'єкту для виконання робіт: існуюча будівля заводу ТОВ Ізумруд , колегія суддів зазначає наступне.

Згідно умов Договору підряду позивач повинен був виконати підрядні роботи на об'єкті замовника за адресою: м. Київ, вул. Сім'ї Сосніних, буд. 11, до якого замовник надає доступ. При цьому, Договором підряду не деталізовано, кому належить об'єкт та/чи як він називається.

Як вбачається із матеріалів справи, з моменту підписання Договору підряду відповідач фактично надавав позивачу доступ до вказаного об'єкту, що підтверджується Актами виконаних підрядних робіт та Довідками за формою КБ-3, які були підписані відповідачем без зауважень. При цьому, починаючи з вересня 2017 року відповідач не мав заперечень щодо виконання позивачем робіт на замовленому об'єкті заводу Ізумруд .

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як уже вказувалось, 13.03.2018 позивач поштовим відправленням направив ТОВ Алькор-Д для погодження та підписання акт виконаних робіт та довідку КБ-3 за березень 2018 року і вони були отримані відповідачем 16.03.2018. Однак, ні відповіді, ні будь-яких заперечень до акту виконаних робіт у березні 2018 року ТОВ Алькор-Д у строк, передбачений пунктом 7.2. Договору (протягом 3 робочих днів з дня отримання акта), не надало. Отже, суд вважає, що роботи за вказаним актом були прийняті замовником у повному обсязі та їх фактичне виконання він визнав.

Крім того, у подальшому позивач, користуючись правом, наданим пунктом 7.4. Договору, 17.04.2018 направив відповідачу односторонній акт виконання робіт та довідку про вартість виконаних робіт за формою КБ-3 від 12.03.2018 на суму 69 134,16 грн., які ТОВ Алькор-Д отримав 23.04.2018, проте, до 02.05.2018 (протягом 5 банківських днів (пункт 3.2.2. договору) - не оплатив.

Із урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що у відповідача виник обов'язок по сплаті вартості виконаних робіт за листопад 2017 року у сумі 70 400,24 грн. та за березень 2018 року у сумі 69 134,16 грн., а всього - у загальній сумі 139 534,40 грн.

Частиною 1 статті 202 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки відповідач не надав доказів належного виконання зобов'язання з оплати вартості виконаних робіт у листопаді 2017 року та березні 2018 року, а його доводи не спростовують обов'язку виконати таке зобов'язання, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 139 534,40 грн. боргу за договором підряду № Д4006 від 08.08.2017 підлягають задоволенню.

Сплату вказаної суми заборгованості відповідачем не здійснено, доказів перерахування коштів на користь позивача, як і документів, які б підтверджували безпідставність нарахування заборгованості, суду також не надано.

Стосовно заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача пені у сумі 18 038,28 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

За змістом статті 611 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до статті 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Так, пунктом 8.3. Договору сторонами було погоджено, що при порушенні замовником строків та/або порядку розрахунків за договором, він сплачує підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення. Сторони відповідно до статті 259 Цивільного кодексу України погоджують, що до вимог про стягнення пені, встановлюється позовна давність тривалістю у три роки.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. При цьому, передбачений приписом частини 6 статті 232 Господарського кодексу України 6-місячний період нарахування пені починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Водночас, даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).

Колегія суддів погоджується зі здійсненим судом першої інстанції перерахунком заявленої до стягнення пені відповідно до подвійної облікової ставки Національного банку України та вимог статті 232 Господарського кодексу України, та зазначає, що з відповідача підлягає стягненню пеня у сумі 15 874,15 грн., тобто у меншому розмірі, ніж заявлено позивачем, оскільки останнім не було враховано обмеження 6-ти місячним строком нарахування пені, на суму вартості робіт, визначених актом за листопад 2017 року у розмірі 70 400,24 грн.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача інфляційну складову боргу у сумі 3 810,10 грн. та 3 % річних у сумі 1 647,61 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на встановлене судом прострочення виконання відповідачем його грошового зобов'язання, вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційної складової боргу є такими, що заявлені правомірно. Розрахунок заявлених до стягнення сум інфляційних втрат у розмірі 3 810,10 грн. та 3% річних у сумі 1 647,61 грн. є арифметично вірним та обґрунтованим.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача у даній справі.

Із приводу посилань відповідача на порушення судом першої інстанції норм процесуального права у зв'язку із ненаданням ТОВ Алькор-Д можливості надати заперечення на відповідь позивача на відзив №20/08 від 20.08.2018, колегія суддів зазначає наступне.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.07.2018 було прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Інженерно-Технічний центр ІВІК до розгляду та відкрито провадження у справі. Пунктом 4 резолютивної частини ухвали позивачу встановлено строк у 5 днів з дня отримання відзиву відповідача для надання відповіді на нього, а пунктом 3 ухвали відповідачу надано 5 днів для подання заперечень на відповідь позивача (з дня отримання такої відповіді).

Як вбачається із матеріалів справи, 20.08.2018 позивач через канцелярію суду першої інстанції надав свою відповідь на відзив відповідача від 10.08.2018 №175/08/18.

Одночасно, 20.08.2018 позивач цінним поштовим листом (№0103044468879) направив копію відповіді на відзив відповідачу (скаржнику) ТОВ Алькор-Д на його офіційну юридичну адресу згідно ЄДРПОУ: 03134, м. Київ, вул. Сім'ї Сосніних, буд. 11, чим виконав свій обов'язок щодо належного повідомлення відповідача про свою правову позицію.

Згідно відомостей із сайту Укрпошта щодо відстеження пересилання поштового відправлення та копій конверту із повідомленням про вручення, які додані позивачем до відзиву на апеляційну скаргу, цінний лист за №0103044468879 не був вручений відповідачу під час доставки та повернутий відправнику (позивачу у справі) із відміткою за закінченням встановленого строку зберігання .

Тобто, фактично відповідач проігнорував повідомлення пошти про необхідність отримання цінного листа із відповіддю позивача на відзив, після чого 21.09.2018, згідно правил поштових відправлень, останнє було повернуто на адресу відправника. Водночас, у період з 22.08.2018 - по 19.09.2018 (майже протягом місяця з моменту закінчення строку для надання позивачем відповіді на відзив) відповідач міг з'явитися в суд для ознайомлення із матеріалами справи, однак цього не зробив.

У свою чергу, рішення у даній справі було прийняте судом першої інстанції у останній день строку, встановленого статтею 248 Господарського процесуального кодексу України для розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження.

Отже, суд першої інстанції не позбавляв відповідача його права на захист та не порушував норм процесуального права, надавши кожній стороні процесу достатньо часу для ознайомлення з документальними доказами у справі та подання суду своєї позиції з викладеного питання. Доводи відповідача з цього приводу спростовуються матеріалами справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги відповідача, оскільки останні не спростовують висновків суду першої інстанції. Скаржником не надано суду доказів, які б свідчили про необґрунтованість позовних вимог у розмірі, встановленому судом першої інстанції, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення місцевого господарського суду.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Алькор-Д є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено.

Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Алькор-Д на рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2018 у справі №910/9227/18 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2018 у справі №910/9227/18 залишити без змін.

Матеріали справи №910/9227/18 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених статтею 286 Господарського процесуального кодексу України та у строки, встановлені статтею 288 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Ю.Б.Михальська

Судді І.М. Скрипка

Т.І. Разіна