Рішення

від 20.09.2018 по справі 912/1206/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В'ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 22-09-70/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2018 рокуСправа № 912/1206/18 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кабакової В.Г. за участю секретаря судового засідання Лупенко А.І. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/1206/18

за позовом: фізичної особи-підприємця Баранова Олександра Олексійовича, 03148, АДРЕСА_1

до відповідача: Приватного сільськогосподарського підприємства "Агропроменерго", 27400, Кіровоградська область, м. Знам'янка, вул. 8 робітнича, буд. 3

про стягнення 540 628,21 грн

Представники сторін:

від позивача - Солоп Н.П., довіреність № 2188 від 12.07.2018;

від відповідача - Глазков А.С., довіреність № б/н від 16.04.2018 (при проголошенні вступної та резолютивної частини рішення не присітній).

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява фізичної особи - підприємця Баранова Олександра Олексійовича (далі - ФОП Баранов О.О., позивач) до Приватного сільськогосподарського підприємства "Агропроменерго" (далі - ПСП "Агропроменерго", відповідач) про стягнення 462660,00 грн заборгованості внаслідок невиконання грошового зобов'язання за проданий товар на підставі Договору купівлі-продажу №14/12/17 від 14.12.2017, 56799,44 грн штрафних санкцій в розмірі подвійної ставки НБУ, 21168,77 грн інфляційних збитків, понесених ФОП Баранов О.О. через неналежне виконання ПСП "Агропроменерго" фінансових зобов'язань, всього 540628,21 грн, з покладанням на відповідача судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем зобов'язань по договору купівлі-продажу від 14.12.2017 №14/12/17 в частині оплати товару.

Ухвалою від 21.05.2018 господарський суд залишив позовну заяву фізичної особи - підприємця Баранова Олександра Олексійовича без руху в порядку статті 174 Господарського процесуального кодексу України та установив десятиденний строк для усунення недоліків, вказаних в ухвалі суду.

01.06.2018 від фізичної особи-підприємця Баранова Олександра Олексійовича до Господарського суду Кіровоградської області надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, з додатками.

Ухвалою від 01.06.2018 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №912/1206/18 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 27.06.2018, встановив позивачу та відповідачу строк для подання відповідних заяв.

Враховуючи те, що суддя Поліщук Г.Б., в провадженні якої перебувала справа № 912/1206/18, з 19.06.2018 знаходиться у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами, з метою розгляду судової справи у строки, встановлені Господарським процесуальним кодексом України, розпорядженням керівника апарату господарського суду № 158 від 20.06.18 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 912/1206/18, за результатами якого справу призначено судді Кабаковій В.Г.

Ухвалою від 20.06.2018 господарський суд прийняв справу до свого провадження та призначив підготовче засідання на 12.07.2018.

27.06.2018 відповідач подав суду відзив на позовну заяву від 27.06.2018 з доказами його направлення позивачу 27.06.2018, у якому заперечує позовні вимоги та зазначає, що у разі несплати відповідачем отриманого товару, такий товар, на підставі п.5.1. Договору, залишається на збереженні у останнього та не переходить до нього у власність, тому такі правовідносини регулюються положеннями ст. 938 Цивільного кодексу України щодо зберігання товару.

Крім того, відповідач зазначає, що позивачем не доведено виконання ним умов договору та не надано сертифікат (посвідчення) якості на партію товару, виписану (зареєстровану) у відповідності до діючого законодавства податкову накладну, а також рахунок - фактуру з доказами його виставлення відповідачу.

Ухвалою від 12.07.2018 господарський суд задовольнив клопотання відповідача про поновлення процесуального строку для надання відзиву на позов, задовольнив усне клопотання позивача щодо продовження процесуальних строків надання відповіді на відзив, поновив пропущений процесуальний строк встановлений ухвалою суду від 01.06.2018, прийняв відзив на позовну заяву від 27.06.2018 до розгляду, продовжив процесуальний строк встановлений ухвалою від 01.06.2018 щодо надання відповіді на відзив, відклав підготовче засідання на 12:00 год. 15.08.2018.

20.07.2018 від позивача надійшла до суду відповідь на відзив, разом з доказами направлення на адресу відповідача, у якій останній зазначає, що твердження, викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву, вважає безпідставними.

20.07.2018 позивач подав суду заперечення (відзив) на відзив, з доказами їх направлення стороні, у яких зазначає, що відповідач своїми твердженнями уникаючи сплати за поставлений товар, вирішив змінити предмет договору в односторонньому порядку, що заборонено законодавством та умовами договору.

Окрім того, позивач зазначає, що ним подано незаперечні докази продажу товару, які відповідач не ставить під сумнів. Надати сертифікат якості та податкову накладну позивач не має можливості і не вбачає підстав.

15.08.2018 представник відповідача подав суду клопотання про продовження строку підготовчого провадження та строку для подання заперечення на відповідь на відзив.

В підготовчому засіданні 15.08.2018 оголошено перерву до 14:00 год. 27.08.2018.

Ухвалою від 15.08.2018 господарський суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів.

В підготовчому засіданні 27.08.2018 оголошено перерву до 17:00 год. 27.08.2018.

Ухвалою від 27.08.2018 господарський суд відмовив в задоволенні клопотання відповідача від 15.08.2018 про продовження процесуального строку. Закрив підготовче провадження та призначив справу № 912/1206/18 до судового розгляду по суті на 12:00 год. 20.09.2018.

20.09.2018 позивач подав клопотання про залучення доказів, а саме витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 19.09.2018.

Представник відповідача не заперечив проти долучення вказаного доказу до матеріалів справи.

В судовому засіданні 20.09.2018 представник позивача підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві від 10.05.2018, а саме про стягнення з відповідача 462660,00 грн заборгованості внаслідок невиконання грошового зобов'язання за проданий товар на підставі Договору купівлі-продажу №14/12/17 від 14.12.2017, 56799,44 грн штрафних санкцій в розмірі подвійної ставки НБУ, 21168,77 грн інфляційних збитків, понесених ФОП Баранов О.О. через неналежне виконання ПСП "Агропроменерго" фінансових зобов'язань, всього 540628,21 грн, з покладанням на відповідача судових витрат. Представник відповідача позов заперечив.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

14.12.2017 між фізичною особою - підприємцем Барановим Олександром Олексійовичем (Постачальник) та приватним сільськогосподарським підприємством "Агропроменерго" (Покупець) укладено договір купівлі - продажу № 14/12/17 від 14.12.2017 (далі - Договір, а.с. 12-13), відповідно до якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця сою (товар), а Покупець зобов'язується оплатити та прийняти товар відповідно до умов даного Контракту.

Відповідно до пунктів 3.1 - 3.4 Договору найменування товару - згідно накладних (специфікацій, рахунків). Кількість товару - згідно накладних (специфікацій, рахунків). Ціна товару - згідно накладних (специфікацій, рахунків). Загальна вартість даного Контракту становить суму загальної вартості специфікацій, підписаними Сторонами.

Згідно пункту 4.1 Договору постачальник поставляє товар на умовах СПТ "Інкотермс-2010" до складу Покупця (адреса вказується у ТТН) автомобільним транспортом за винятком застережень прямо передбачених даним Контрактом.

Термін поставки товару - згідно видаткових накладних. Товар за даним Контрактом поставляється узгодженими Сторонами партіями, протягом періоду передбаченого п. 4.2 Контракту (пункти 4.2, 4.2.1 Договору).

Пунктом 4.5 Договору сторони передбачили, що право власності на окрему партію Товару виникає у Покупця з дати повної оплати товару.

Згідно пункту 4.8 Договору у випадку не сплати товару, згідно пункту 5.1 даного Контракту, товар залишається на збереженні у складі Покупця до повного розрахунку.

Розділом 5 сторони визначити порядок розрахунків між сторонами. Так, пунктом 5.1 Договору передбачено, що оплату за товар, який поставляється за даним Контрактом Покупець проводить в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника згідно видаткових накладних і рахунків на оплату підписаних Сторонами на загальну вартість кожної окремої партії товару, протягом п'яти банківських днів з дати поставки Товару згідно видаткових накладних. Кожна наступна партія Товару, поставляється після її повної оплати. Датою оплати вартості Товару вважається дата фактичного зарахування грошових коштів в повному обсязі загальної вартості Товару на відповідний поточний рахунок Постачальника (пункт 5.2 Договору).

Пунктом 10.1 Договору сторони визначили, що даний Контракт набирає чинності з моменту підписання його Сторонами і діє до 31.12.2018, але в будь-якому випадку до моменту повного виконання Сторонами їх обов'язків.

Договір підписано сторонами та скріплено печатками.

На виконання умов Договору ФОП Баранов О.О. поставлено ПСП "Агропроменерго" товар на загальну суму 462 660,00 грн згідно видаткової накладної № 1 від 16.12.2018 та товарно - транспортної накладної № 16/12 від 16.12.2017 (а.с. 14-15). Вказані видаткова та товарно-транспортна накладні підписані обома сторонами та скріплені печатками сторін.

Відповідач, в порушення умов Договору, не оплатив позивачу товар, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір купівлі - продажу № 14/12/17 від 14.12.2017 є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним та за своїм змістом та правовою природою є договором купівлі - продажу. Отже відносини за Договором регулюються нормами статті 655 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Факт отримання відповідачем товару за видатковою накладною № 1 від 16.12.2018 підтверджується підписом уповноваженої відповідачем особи на отримання матеріальних цінностей в графі "Отримав" та поясненнями представника в судовому засіданні.

Господарський суд приймає до уваги, що Покупцем при отриманні товару не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за договором зобов'язань з поставки товару, отже суд дійшов висновку, що свої зобов'язання позивач виконав відповідно до умов договору № 14/12/17 від 14.12.2017.

Як встановлено ч.ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Пунктом 5.1 Договору сторони дійшли згоди, що розрахунки за товар здійснюються покупцем протягом п'яти банківських днів з дати поставки товару згідно видаткових накладних, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.

Відповідно до пункту 10.2 Договору будь-які доповнення та зміни до даного Контракту повинні бути оформлені письмово та завірені уповноваженими представниками сторін в кожному окремому випадку зміни (доповнення).

З метою досудового врегулювання спору, 14.03.2018 позивач направив на адресу відповідача вимогу за вих. № 4 щодо повернення боргу у розмірі 462 660,00 грн та сплати штрафних санкцій в сумі 3 604 387,00 грн (а.с. 29). Відповідач залишив вказану претензію без відповіді та задоволення.

В матеріалах справи відсутні докази наявності між сторонами будь-яких інших домовленостей щодо строків оплати, оформлені у спосіб, передбачений пунктом 10.2 Договору.

Таким чином за відповідачем наявна заборгованість за Договором в сумі 462 660,00 грн.

Враховуючи, те що за накладною № 1 від 16.12.2017 товар був поставлений та відповідно отриманий відповідачем 16.12.2017, з урахуванням умов пункту 5.1 договору, строк оплати вартості поставленого товару в сумі 462 660,00 грн для відповідача настав 22.12.2017, а вже з 23.12.2017 почалося прострочення виконання відповідачем свого грошового зобов'язання щодо повного розрахунку за отриманий товар.

Відповідачем докази погашення заборгованості за отриманий товар господарському суду не надані.

Заперечення відповідача, що у разі несплати відповідачем отриманого товару, такий товар, на підставі п.5.1. Договору, залишається на збереженні у останнього та не переходить до нього у власність, тому такі правовідносини регулюються положеннями ст. 938 Цивільного кодексу України щодо зберігання товару, спростовуються наступним.

Сторонами в судовому засіданні 20.09.2018 повідомлено, що метою укладеного Договору було для позивача - його продаж, а для відповідача - купівля для подальшої переробки.

Крім того, сторонами у Договорі погоджено, що у випадку несплати товару, згідно п. 5.1. контракту, товар залишається у складі покупця до повного розрахунку, а не укладення нового договору на зберігання товару.

Частиною 2 ст. 697 ЦК України передбачено право продавця вимагати від покупця повернення товару в разі прострочення оплати, а не обов'язок продавця направити претензію з вимогою про повернення товару.

Заперечення відповідача щодо не доведення позивачем виконання ним умов договору та не надання сертифікату (посвідчення) якості на партію товару, виписаної (зареєстровану) у відповідності до діючого законодавства податкової накладної, а також рахунку - фактури з доказами його виставлення відповідачу, спростовуються слідуючим.

Сертифікат якості, це документ, який підтверджує якість товару, видається в одному екземплярі виробнику товару, та передається разом з товаром, при перевезенні, зберіганні, реалізації товару. Позивачем до позову додана товарно - транспортна накладна, в якій чітко зазначено, що товар відповідає правилам перевезення відповідних вантажів. Тобто, товар передається зі всіма необхідними для перевезення документами, в тому числі і сертифікатом.

Податкова накладна, це документ який існує виключно в електронній формі, реєструється у порядку, визначеному законодавством, з електронним підписом в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений Податковим Кодексом термін (ст. 201 ПКУ).

Отже, враховуючи надання позивачем до позову відповідних доказів на підтвердження належної поставки товару, суд не вбачає необхідності подання вказаних документів.

Як в укладеному між сторонами Договорі, так і в актах цивільного законодавства відсутнє визначення та вимоги до форми рахунку. Водночас, у таких правовідносинах усталеною є практика, що рахунок є комерційним документом, в якому зазначено платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти, та суму належного за товар (послуги, роботи тощо) платежу. Отже, виставлення такого рахунку є обов'язковим, якщо платнику невідомі ні платіжні реквізити, ні сума платежу.

Таким чином, приймаючи до уваги, що в договорі сторони зазначили такі реквізити, в договорі узгоджена сума платежу та порядок сплати, суд вважає, що відповідачу були відомі всі необхідні відомості для належного виконання зобов'язання зі свого боку в частині здійснення оплати товару.

Згідно статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 462 660,00 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Посилаючись на несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивач просить суд також стягнути з відповідача 56 799,44 грн штрафних санкцій в розмірі подвійної ставки НБУ, 21 168,77 грн. інфляційних збитків, понесених ФОП Баранов О.О. через неналежне виконання ПСП "Агропроменерго" фінансових зобов'язань.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з положень частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.1997 № 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що він розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з урахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з урахуванням цього місяця.

Як зазначено в пункті 1.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Перевіривши розрахунок позивача щодо стягнення інфляційних втрат за період з 22.12.2017 по 10.05.2018, суд дійшов висновку, що його розмір є арифметично невірним через допущення помилки, а саме не вірно визначено початок періоду нарахування з 22.12.2017 по 10.05.2018, тоді як вірним періодом нарахування інфляційних втрат вважається період з 01.01.2018 по 10.05.2018 з огляду на що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково в сумі 20 210,70 грн.

Позивач також просить стягнути з відповідача 58954,29 грн штрафних санкцій в розмірі подвійної ставки НБУ, посилаючись при цьому на ч. 6 ст. 231 ГК України, відповідно до якої штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Однак, відповідно до п. 8.2 договору, у випадку несвоєчасної оплати товару згідно умов даного контракту покупець сплачує постачальнику штрафні санкції у розмірі 10% від загальної вартості неоплаченої партії товару за кожен день прострочення з дати поставки товару згідно видаткової накладної

Штрафні санкції нараховуються з дати поставки товару згідно видаткової накладної до дати відправки листа-вимоги про несвоєчасно оплачений товар. Підтвердженням дати відправки листа-вимоги є чек та відмітка Укрпошти про відправку.

Тобто розмір договірної штрафної санкції обраховано у відсотковому розмірі за кожну добу прострочення, що за визначенням статті 549 ЦК відповідає поняттю "пеня".

Між тим для договірної практики та практики правозастосування сама лише назва тієї чи іншої санкції, вжита в тексті договору, практичного значення не має. У такому випадку слід виходити з мети встановлення у законі відповідальності за порушення зобов'язання у вигляді штрафної санкції - забезпечення належного виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до вимог ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 2.5. постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 № 14, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Відтак, сторони у пункті 8.2 договору визначили період, за який вона нараховується.

Однак, враховуючи, те що за накладною № 1 від 16.12.2017 товар був поставлений та відповідно отриманий відповідачем 16.12.2017, з урахуванням умов пункту 5.1 договору, строк оплати вартості поставленого товару в сумі 462 660,00 грн для відповідача настав 22.12.2017, а вже з 23.12.2017 почалося прострочення виконання відповідачем свого грошового зобов'язання щодо повного розрахунку за отриманий товар.

Згідно чеку та опису поштового відправлення вимога щодо повернення боргу направлена відповідачу 14.03.2018.

Враховуючи зазначене, пеня повинна нараховуватися за період з 23.12.2017 по 14.03.2018 та складає 32297,47 грн.

Відтак позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 129 ГПК Украни, судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Агропроменерго" (27400, Кіровоградська область, м. Знам'янка, вул. 8 робітнича, буд. 3, ідентифікаційний код 05526574) на користь фізичної особи-підприємця Баранова Олександра Олексійовича (03148, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1) 462 660,00 грн боргу, 20 210,70 грн інфляційних втрат, 32297,47 грн пені, а також 7727,52 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 21.09.2018.

Суддя В.Г. Кабакова

Повідомити учасників справи про відсутність у суду технічної можливості надавати інформацію про веб-адресу судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, одночасно з врученням (надсиланням/видачі) копії повного або скороченого такого рішення до затвердження Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua