Рішення

від 19.09.2018 по справі 914/1251/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.09.2018 Справа №914/1251/18

місто Львів

За позовом: релігійної громади Української Греко-Католицької церкви парафії Преображення Господнього у м. Стебнику м. Дрогобича Львівської області, до відповідача:Стебницької міської ради Львівської області, третя особа 1:Самбірсько-Дрогобицька Єпархія Української Греко-Католицької церкви, третя особа 2:Державна архітектурно-будівельна інспекція України в особі ОСОБА_1 Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області, предмет позову: про визнання права власності на нежитлову будівлю за адресою: вулиця П. Сагайдачного, місто Стебник, Львівська область.

Суддя ОСОБА_2 Секретар судового засідання ОСОБА_3 Представники сторін:

позивача:ОСОБА_4 - декрет №6/550ДП від 13.11.1997, ОСОБА_5 - ордер №041069 від 01.08.2018, відповідача:не з'явився, третьої особи 1:не з'явився, третьої особи 2:не з'явився. Судові процедури.

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов релігійної громади Української Греко-Католицької церкви парафії Преображення Господнього у м. Стебнику м. Дрогобича Львівської області до Стебницької міської ради Львівської області про визнання права власності на нежитлову будівлю за адресою: вулиця П. Сагайдачного, місто Стебник, Львівська область. Ухвалою суду від 13.07.2018 провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 15.08.2018. Рух справи відображено в ухвалах суду.

Судом виконано завдання підготовчого провадження, у зв'язку з чим справу призначено до розгляду по суті.

Аргументи сторін.

Правова позиція позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним. Рішенням Стебницької міської ради Львівської області ухвалено затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вулиці Сагайдачного для будівництва храму, дзвіниці з господарськими приміщеннями, парафіяльного центру і плебанії та про надання Самбірсько-Дрогобицькій Єпархії Української Греко-Католицької церкви цієї земельної ділянки у постійне користування. Між позивачем та Самбірсько-Дрогобицькою Єпархією Української Греко-Католицької церкви укладено договір про співробітництво, відповідно до умов якого позивач добровільно вкладає інвестиції у будівництво храму на вищезазначеній земельній ділянці, а згодом - після побудови та прийняття в експлуатацію храму, у позивача виникне та буде оформлене право власності на відповідний храм. Станом на час подання позову, будівництво храму завершилось, ані Стебницька міська рада Львівської області, ані Самбірсько-Дрогобицька Єпархія Української Греко-Католицької церкви не заперечують проти набуття позивачем права власності на такий храм. Зважаючи на зазначене, позивач просить суд визнати його право власності на збудований храм.

Правова позиція відповідача.

Відповідач подав до суду відзив, у якому зазначив, що він не заперечує проти позовних вимог.

Правова позиція третіх осіб.

Треті особи проти позову не заперечили.

Обставини справи.

Рішенням Стебницької міської ради (відповідач у справі) від 19.02.2016 №63 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її в постійне користування" (а.с. 28) затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Самбірсько-Дрогобицької Єпархії Української Греко-Католицької церкви (третя особа у справі) на вулиці Сагайдачного площею 0,4315 га (кадастровий номер 4610670500:01:038:0025) для будівництва храму, дзвіниці з господарськими приміщеннями, парафіяльного центру і плебанії (категорія земель - землі житлової та громадської забудови). Надано право постійного користування земельною ділянкою Самбірсько-Дрогобицькій Єпархії Української Греко-Католицької церкви на вулиці Сагайдачного площею 0,4315 га (кадастровий номер 4610670500:01:038:0025) для будівництва храму, дзвіниці з господарськими приміщеннями, парафіяльного центру і плебанії.

Третьою особою 1 проведено державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою, що підтверджується наявною у матеріалах справи інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 44-45).

Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6 01.02.2018 виготовлено технічний паспорт нежитлової будівлі (церкви) по вулиці Сагайдачного у місті Стебник (а.с. 51-53).

Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_7 здійснено технічне обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж нежитлової будівлі (церкви) по вулиці Сагайдачного у місті Стебник, про що складено звіт від 05.02.2018 (а.с. 54-56).

Відповідач надіслав позивачеві лист від 23.02.2018 №228 (а.с. 58), у якому зазначив, що новозбудована церква знаходиться в кварталі житлової багатоповерхової та громадської забудови. Будівля розташована на земельній ділянці, яка передана в постійне користування, цільове призначення якої - для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій площею 0,4315 га, кадастровий номер 4610670500:01:038:0025. Земельна ділянка знаходиться за межами гірничого відводу та поза зоною впливу від гірничих робіт ПАТ Стебницького гірничо-хімічного підприємства "Полімінерал". Інженерних комунікацій загального користування на цій земельній ділянці немає. Межі червоних ліній забудови не порушено.

Третя особа 1 та позивач 27.02.2018 уклали договір №1 про співробітництво (а.с. 49-50). Відповідно до пунктів 2.1-2.3 цього договору сторонами за цим договором з метою задоволення релігійних потреб громадян, сприяння духовному і національному відродженню, благодійної діяльності та милосердя, зобов'язуються сприяти створенню та будівництву храму (церкви) за адресою: Львівська область, місто Стебник, вулиця Сагайдачного. За цим договором сторона 1 (третя особа 1 у справі) визначає об'єкт для проведення будівельних робіт - храм (церкву) на земельній ділянці за адресою: Львівська область, місто Стебник, вулиця Сагайдачного, а сторона 2 (позивач у справі) добровільно вкладає інвестиції у вищезгаданий об'єкт. Сторони визначили, що результатом спільної діяльності за цим договором буде побудовано та прийнято в експлуатацію храм (церкву) з виникненням та подальшим оформленням 100% права власності на створений об'єкт - храм (церкву) стороною 2.

Позивач 27.02.2018 звернувся до ОСОБА_1 державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області з проханням прийняти в експлуатацію закінчений будівництвом об'єкт - нежитлову будівлю (церкву) за адресою: Львівська область, місто Стебник, вулиця Сагайдачного (а.с. 46-47). У відповідь на зазначену заяву позивача ОСОБА_1 державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області надіслав позивачу лист від 28.02.2018 №1013-6/864-18 (а.с. 48), у якому надав інформацію про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів.

Оцінка суду.

Відповідно до частини 1 статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Згідно з частиною 1 статті 331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Так, положеннями статті 375 Цивільного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно.

Водночас, відповідно до частини 1 статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Частиною 4 статті 376 Цивільного кодексу України визначено, що якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. Таким чином, окрім передбачених частиною 1 статті 376 умов для визнання будівництва самочинним, Цивільний кодекс України під самочинним будівництвом розуміє також здійснення будівництва на земельній ділянці, що не належить особі, яка здійснила таке будівництво.

Відповідно до частини 2 статті 376 Цивільного кодексу України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Зазначене положення є загальним правилом, з якого, однак, існують винятки. Зокрема, частиною 3 статті 376 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Верховний Суд у постанові від 25.07.2018 у справі 520/17517/14-ц дійшов висновку, що аналіз норм права, викладених у частинах 1, 3, 4 статті 376 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку про те, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки забудовнику власником під уже збудоване нерухоме майно. При цьому необхідно ураховувати положення частини 1 статті 376 Цивільного кодексу України, а саме: наявність в особи, яка здійснила будівництво, належного дозволу та належно затвердженого проекту, а також відсутність істотних порушень будівельних норм і правил під час будівництва об'єкта. Зазначений правовий висновок викладений також у постанові Верховного Суду України від 02.12.2015 у справі №6-1328цс15.

Відповідно до пункту 14 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ. №6 від 30.03.2012 "Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)" на підставі частини 3 статті 376 Цивільного кодексу України суд може задовольнити позов про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно на земельній ділянці, що не надавалася у власність чи користування особі, яка збудувала його, якщо їй у встановленому законом порядку було передано земельну ділянку у власність або надано у користування під уже збудоване нерухоме майно відповідно до її цільового призначення, та за умови, що будівництво велося з додержанням архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил згідно із законодавством, містобудівною та проектною документацією, а також у разі, якщо ці обставини були предметом розгляду компетентного державного органу (частина 3 статті 375 Цивільного кодексу України).

При цьому суд має враховувати, що відсутність заперечень власника проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила самочинне будівництво, чи визнання такого позову має бути обґрунтовано відповідними доказами, що підтверджують право на вчинення таких процесуальних дій, зокрема, договорами купівлі продажу земельної ділянки, оренди, міни.

Як убачається з матеріалів справи, власником земельної ділянки, на якій позивач здійснив будівництво нежитлової будівлі (церкви) є відповідач. Відповідач передав таку земельну ділянку в постійне користування третій особі 1. Таким чином, позивач здійснив самочинне будівництво нежитлової будівлі (церкви) на земельній ділянці, що не належала йому ні на праві власності, ні на праві користування.

Водночас, відповідач та третя особа 1 не заперечували проти здійснення позивачем такого будівництва та не заперечують проти набуття позивачем права власності на самочинне будівництво. Суду не було представлено доказів наявності істотних порушень будівельних норм і правил під час будівництва оспорюваного об'єкта нерухомості.

Відповідно до пункту 16 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ. №6 від 30.03.2012 "Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)" позов особи, яка самочинно збудувала нерухоме майно на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, про визнання права власності на цю нерухомість може бути задоволено судом на підставі частини 3 статті 376 Цивільного кодексу України, якщо буде встановлено, що власник або користувач земельної ділянки не заперечує проти цього, будівництво не порушує права інших осіб і відповідає будівельним, архітектурним, санітарним, екологічним та іншим нормам і правилам, державним стандартам.

Зважаючи на зазначене, оскільки відповідач як власник і третя особа 1 як користувач, не заперечують проти набуття позивачем права власності на нежитлову будівлю (церкву), судом не встановлено порушення позивачем прав інших осіб, встановлено відповідність самочинного будівництва будівельним, архітектурним, санітарним, екологічним та іншим нормам і правилам, державним стандартам, укладення між позивачем та третьою особою 1 договору про співробітництво, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до статей 73, 74, 81 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 13, 73, 74, 81, 238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати за релігійною громадою Української Греко-Католицької церкви парафії Преображення Господнього у м. Стебнику м. Дрогобича Львівської області (адреса: 82172, Львівська область, місто Дрогобич, місто Стебник, вулиця Січових Стрільців, будинок 5, квартира 42; ідентифікаційний код 41904013 ) право власності на нежитлову будівлю (церкву) літ. А, що складається з наступних приміщень: 1 поверх - нежитлове приміщення - 1, площею 13,3 м 2 , нежитлове приміщення - 2, площею 104,9 м 2 , нежитлове приміщення - 3, площею 3,7 м 2 , нежитлове приміщення - 4, площею 3,7 м 2 ; загальна площа приміщень на першому поверсі становить 125,6 м 2 ; 2 поверх - нежитлове приміщення - 5, площею 27,6 м 2 , загальна площа приміщень на другому поверсі становить 27,6м 2 . Всього - 153,2 м 2 , яка розташована на земельній ділянці площею 0,4315 га, кадастровий номер 4610670500:01:038:0025, цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій, що знаходиться за адресою: вулиця П. Сагайдачного, місто Стебник, Львівська область.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 21.09.2018.

Суддя Рим Т.Я.