Рішення

від 17.09.2018 по справі 914/1416/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.2018 Справа №914/1416/18

За позовом: Військової частини 1471, с. Савинці, Рокитнянський район, Київська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергопромхолдинг”, м. Червоноград, Львівська область

про стягнення 2 467, 50 грн

Суддя Манюк П.Т.

За участю секретаря Чорної І.Б.

Представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

Розглядається справа за позовом Військової частини 1471 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергопромхолдинг” про стягнення 2 467, 50 грн.

Ухвалою від 03.08.2018 було відкрито провадження у справі № 914/1416/18 за правилами спрощеного позовного провадження та розгляд справи призначено на 27.08.2018.

Представник позивача у судове засідання 27.08.2018 з'явився. Представник відповідача 27.08.2018 не з'явився, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Ухвалою суду від 27.08.2018 відкладено розгляд справи на 17.09.2018.

Представник позивача у судове засідання 17.09.2018 не з'явився.

Представник відповідача у судове засідання 17.09.2018 не з'явився, відзиву на позов не подав.

Відповідно до ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Позиція позивача.

Військова частина 1471 звернулася до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергопромхолдинг” про стягнення 2 467, 50 грн пені.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 04.05.2017 між сторонами у справі було укладено договір № 144-17 (надалі-договір), згідно з яким постачальник (відповідач) зобов'язався поставити замовнику (позивачу) у власність вугілля кам'яне ГКОМ 13-100 (код 09110000-3) далі – по тексту товар, якість, кількість, асортимент, ціна і місце поставки якого зазначені у специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору (додаток 1), а замовник зобов'язується прийняти цей товар та оплатити на умовах цього договору.

Згідно п. 5.2. договору, строк поставки товару за цим договором визначається згідно графіку, який є невід'ємною частиною договору (додаток 2). Так, згідно вказаного графіку постачання визначено строк поставки товару - вугілля кам'яне ГКОМ 13-100 в кількості 210 тонн до 01.08.2017.

Як зазначає позивач, фактична поставка товару в кількості 210 тонн на суму 493 500, 00 грн за видатковою накладною від 04.08.2017 № 308 відбулася 07.08.2017, що підтверджується штемпелем Держказначейства про взяття на облік кредиторської заборгованості, проставленим на зазначеній видатковій накладній, який датовано 07.08.2017.

Відповідно до умов п. 7.3. договору, за порушення строку поставки товару зазначеного у пункті 5.2. цього договору, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0, 1 % вартості недопоставленого товару за кожен день прострочення поставки.

На підставі наведеного, внаслідок прострочення відповідачем поставки товару на 5 днів, позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 2 467, 50 грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивач звертався до відповідача листом від 01.06.2018 № 721-642 з вимогою про оплату пені в розмірі 2 467, 50 грн, нарахованої позивачем на підставі договору від 04.05.2017 № 144-17, за порушення відповідачем строку поставки товару. Відповідач відповіді на лист не надав та коштів не перерахував, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Позиція відповідача.

Відповідач відзиву чи заперечень на позов до суду не подав, доказів сплати нарахованої позивачем суми пені не представив.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити повністю виходячи із таких мотивів.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України). Згідно ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Частинами першою та другою статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Згідно положень статті 663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Як встановлено судом, 04.05.2017 між сторонами у справі було укладено договір № 144-17, згідно з яким постачальник зобов'язався поставити замовнику у власність вугілля кам'яне ГКОМ 13-100 (код 09110000-3) далі – по тексту товар, якість, кількість, асортимент, ціна і місце поставки якого зазначені у специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору (додаток 1), а замовник зобов'язується прийняти цей товар та оплатити на умовах цього договору.

Пунктом 3.1. договору визначено, що загальна сума договору складає: 493 500, 00 грн без ПДВ.

У специфікації, яка є додатком 1 до договору, сторони погодили поставку товару - вугілля кам'яне марки ГКОМ (13-100) в кількості 210 тонн на суму 493 500, 00 грн.

Згідно п. 6.3. договору, постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим договором.

Відповідно до п. 5.2. договору, строк поставки товару за цим договором визначається згідно графіку, який є невід'ємною частиною договору (додаток 2). Так, у графіку постачання сторони погодили строк поставки товару - вугілля кам'яне ГКОМ 13-100 в кількості 210 тонн до 01.08.2017.

Як вбачається з видаткової накладної від 04.08.2017 № 308 (яка міститься в матеріалах справи), відповідач здійснив поставку товару - вугілля кам'яне ГКОМ (13-100) в кількості 210 тонн на суму 493 500, 00 грн - 07.08.2017, про що свідчить штемпель Держказначейства про взяття на облік кредиторської заборгованості, проставлений на зазначеній видатковій накладній, який датовано 07.08.2017. Таким чином, відповідач здійснив поставку товару на 5 днів пізніше строку встановленого договором.

Згідно із п. 7.3. договору, за порушення строку поставки товару зазначеного у пункті 5.2. цього договору, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0, 1 % вартості недопоставленого товару за кожен день прострочення поставки.

Позивач, на підставі п. 7.3. договору, за порушення відповідачем строку поставки товару, здійснив нарахування пені за кожен день прострочення поставки на суму 2 467, 50 грн та направив відповідачу листа від 01.06.2018 № 721-642 з вимогою про її оплату. Відповідач на вказаний лист жодним чином не відреагував та заборгованості з пені не сплатив.

У відповідності із ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно, відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, правовими наслідками порушення зобов'язання є зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, суд вважає, що вказане нарахування проведено вірно, у відповідності до чинного законодавства та умов договору, а нарахована сума пені в розмірі 2 467, 50 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Пунктами 1, 3 частини 1 статті 129 Конституції України одними з основних засад судочинства визначені рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно із ст. 2 ГПК України, принципами господарського судочинства, є зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, розумність строків розгляду справи. За умовами ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених законом.

З огляду на вищевикладене, господарським судом були створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції, однак представник відповідача в судові засідання не з'явився, відзиву на позов не подав, позовні вимоги не заперечив, доказів сплати пені не представив.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що права позивача були порушені внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором щодо поставки товару, тому позовні є вимоги обґрунтованими та такими що підлягають до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПУ України, відшкодування витрат позивача на оплату судового збору покладається на відповідача повністю.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергопромхолдинг” (80100, Львівська область, м. Червоноград, вул. Львівська, 46, код ЄДРПОУ 39799212) на користь Військової частини 1471 (09610, Київська область, Рокитнянський район, с. Савинці, код ЄДРПОУ 23311530) суму в розмірі 4 229, 50 грн, з яких:

-           2 467, 50 грн пені;

-           1 762, 00 грн судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя Манюк П.Т.