Постанова

від 30.08.2018 по справі 910/147/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" серпня 2018 р. Справа№ 910/147/18

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Зеленіна В.О.

Зубець Л.П.

За участю секретаря судового засідання Москаленко Г.С.

представники сторін:

від позивача - Луньо Б.М. - дов. № 12/10/17-01 від 20.10.2017,

від відповідача-1 - не прибули,

від відповідача-2 - не прибули,

розглянувши матеріали

апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Д-МІКС

на рішення Господарського суду міста Києва

від 22.03.2018

у справі № 910/147/18 (суддя Удалова О.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Д-МІКС

до 1. Державної казначейської служби України

2. Личаківського відділу державної виконавчої служби міста

Львів Головного територіального управління юстиції у

Львівській області

про стягнення 39 040,50 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Д-МІКС (далі - позивач, ТОВ Д-МІКС ) звернулося з позовом до Державної казначейської служби України (далі - відповідач-1) та Личаківського відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області (далі - відпвдач-2, ДВС) про стягнення 39 040,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок неправомірної бездіяльності Личаківського відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області у ВП № 51082816 позивачу були завдані матеріальні збитки в розмірі 29 040,50 грн., а також моральна шкода в розмірі 10 000,00 грн., які позивач просить стягнути в порядку безспірного списання з відповідача-1, як розпорядника бюджетних коштів.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.03.2018 у справі № 910/147/18 відмовлено повністю у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Д-МІКС до Державної казначейської служби України та Личаківського відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області про стягнення матеріальної та моральної шкоди у розмірі 39 040,50 грн.

Обґрунтування рішення суду зводиться до того, що позивач належними та допустимими доказами не довів обставин, з настанням яких закон пов'язує можливість здійснити відшкодування матеріальної та моральної шкоди, а тому позов не підлягає задоволенню.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю Д-МІКС звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 22.03.2018 у справі № 910/147/18 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Обґрунтування апеляційної скарги зводяться до того, що державний виконавець не здійснив звернення стягнення на заставлене майно за заявою позивача. Пізніше Товариством з обмеженою відповідальністю Д-МІКС було встановлено відсутність заставного майна. За доводами апелянта наведені обставини щодо бездіяльності державного виконавця свідчать про завдання шкоди позивачеві.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.05.2018, для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Д-МІКС сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Зубець Л.П., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Д-МІКС у складі колегії суддів: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Зубець Л.П., Пономаренко Є.Ю. та призначено до розгляду в судовому засіданні на 06.06.2018.

29.05.2018 через Відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Д-МІКС надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.06.2018 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Д-МІКС про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено, призначено до розгляду у судовому засіданні в режимі відеоконференції на 04.07.2018.

Враховуючи перебування головуючого судді Ткаченка Б.О. з 02.07.2018 на лікарняному, розгляд справи 04.07.2018 не відбувся.

Після виходу головуючого судді Ткаченка Б.О. з лікарняного, з метою призначення справи до розгляду, Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 17.07.2018, у зв'язку з перебуванням судді Зубець Л.П. у відпустці, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 910/147/18 колегію суддів у складі головуючого судді: Ткаченка Б.О., суддів: Зеленіна В.О., Пономаренка Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.07.2018 справу № 910/147/18 прийнято до провадження у зазначеному складі колегії суддів та призначено до розгляду в режимі відеоконференції на 30.08.2018.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 30.08.2018, у зв'язку з перебуванням судді Пономаренка Є.Ю. у відпустці, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 910/147/18 колегію суддів у складі головуючого судді: Ткаченка Б.О., суддів: Зеленіна В.О., Зубець Л.П.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.08.2018 справу № 910/147/18 прийнято до провадження у зазначеному складі колегії суддів.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для повного, всебічного та правильного вирішення справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення по суті спору.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю Д-МІКС у поясненнях, наданих у судовому засіданні, підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд рішення Господарського суду міста Києва від 22.03.2018 у справі № 910/147/18 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представники інших сторін у судове засідання не прибули, про дату та час розгляду справи повідомлені належним чином.

Колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку оскаржуваного рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі відсутніх представників сторін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

З матеріалів справи встановлено, що рішенням Господарського суду Львівської області від 15.08.2013 у справі № 914/2511/13 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Контекст на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Д-МІКС заборгованість у розмірі 27 320,00 грн. основного боргу та 1 720,50 грн. судового збору.

28.08.2013 на виконання рішення Господарського суду Львівської області від 15.08.2013 у справі № 914/2511/13 видано наказ.

27.06.2014 ДВС винесено постанову ВП № 42565907 про повернення виконавчого документа стягувачеві, з огляду на відсутність у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення.

01.08.2014 ДВС було відкрито виконавче провадження ВП № 44203781 за наказом Господарського суду Львівської області від 28.08.2013 у справі № 914/2511/13.

19.12.2014 ДВС винесено постанову ВП № 44203781 про повернення виконавчого документа стягувачеві, з огляду на відсутність у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення.

У зв'язку з втратою наказу від 28.08.2013 у справі № 914/2511/13 ДВС та позивач неодноразово звертались до Господарського суду Львівської області з заявами про видачу дублікату наказу.

16.02.2016 ухвалою Господарського суду Львівської області задоволено заяву ТОВ Д-МІКС , поновлено строк для пред'явлення наказу та видано дублікат наказу від 28.08.2013 у справі № 914/2511/13.

16.05.2016 ДВС було відкрито виконавче провадження ВП № 51082816 за наказом Господарського суду Львівської області від 28.08.2013 у справі № 914/2511/13.

16.05.2016 державним виконавцем ДВС Тандиряком О.О. винесено постанову про арешт майна боржника в межах суми боргу та оголошення заборони його відчуження ВП № 51082816.

28.12.2016 ДВС винесено постанову ВП № 51082816 про повернення виконавчого документа стягувачеві, з огляду на відсутність у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення. Постанова обґрунтована тим, що згідно з Державним реєстром речових прав на нерухоме майно за боржником не зареєстровано нерухомого майна. У боржника є відкриті рахунки у банківських установах, однак залишок коштів відсутній. При примусовому виконанні рішення виконавцем вживались заходи щодо розшуку майна боржника, на яке б можна було б звернути стягнення на користь погашення заборгованості, однак такі пошуки виявились безрезультатними.

ТОВ Д-МІКС , не погоджуючись з постановою ДВС від 28.12.2016 ВП № 51082816 оскаржило її до суду.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 07.11.2017 у справі № 914/2511/13 дії ДВС щодо винесення 28.12.2016 постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 51082816 з примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області від 28.08.2013 у справі № 914/2511/13 визнано незаконними, а постанову ВДВС від 28.12.2016 недійсною.

Ухвала обґрунтована тим, що державний виконавець не використав усіх, передбачених Законом України Про виконавче провадження (у редакції чинній на момент відкриття виконавчого провадження), повноважень щодо виконання судового рішення, зокрема, у період з 16.05.2016 по 18.08.2016 державний виконавець мав можливість звернути стягнення на заставне майно боржника, однак, ним таких дій вчинено не було, заходи по виявленню місцезнаходження цього майна не проводились.

У відповідності до положень ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

29.01.2018 старшим державним виконавцем ДВС Максимів О.І. винесено постанову про скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 28.12.2016 при примусовому виконанні наказу № 914/2511/13 від 28.08.2013.

Також, 29.01.2018 старшим державним виконавцем ДВС Максимів О.І. винесено постанову про відновлення виконавчого провадження ВП № 51082816.

Наведені обставини також підтверджуються даними з реєстру Автоматизованої системи виконавчого провадження https://asvpweb.minjust.gov.ua .

Крім того, ухвалою Господарського суду Львівської області від 13.02.2018 задоволено заяву ДВС від 02.02.2018 та повторно видано дублікат наказу Господарського суду Львівської області № 914/2511/13 від 28.08.2013.

Враховуючи наведені обставини, позивач стверджує, що тривале невиконання судового рішення та бездіяльність державних виконавців ДВС призвело до відчуження майна боржника, за рахунок якого він міг задовольнити свої вимоги, що завдало матеріальної шкоди позивачу в розмірі суми, яка підлягала стягненню за рішенням Господарського суду Львівської області від 15.08.2013 у справі № 914/2511/13 - 29 040,50 грн. (27 320,00 грн. сума основного боргу та 1 720,00 грн. витрат зі сплати судового збору).

З огляду на зазначене, ТОВ Д-МІКС звернулося з даним позовом та просить суд стягнути з відповідачів 29 040,50 грн. матеріальної шкоди, завданої під час здійснення виконавчого провадження та 10 000,00 грн. моральної шкоди.

Стаття 11 Цивільного кодексу України встановлює, що підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно з приписами ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків ті інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч. 2 ст. 87 Закону України Про виконавче провадження збитки, завдані державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час проведення виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, встановленому законом.

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди передбачені у ст. 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідності до ст. ст. 1173, 1174 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів та осіб.

Таким чином, на відміну від загальної норми ст. 1166 Цивільного кодексу України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправної поведінки, наявності шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вини заподіювача шкоди), спеціальні норми ст. ст. 1173, 1174 Цивільного кодексу України, на підставі якої заявлені позовні вимоги у цій справі, передбачають відшкодування шкоди незалежно від вини державного органу та його посадової або службової особи.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох елементів цивільного правопорушення: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих елементів має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі ст. ст. 1173, 1174 Цивільного кодексу України. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої особи. Слід довести, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки.

Колегія суддів звертає увагу, що бездіяльність державного виконавця у виконавчому провадженні № 51082816, на момент розгляду господарським судом спору про відшкодування шкоди, встановлена в ухвалі Господарського суду Львівської області від 07.11.2017 у справі № 914/2511/13.

При цьому, державним виконавцем ДВС Тандиряком О.О. у виконавчому провадженні № 51082816 було накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження.

У постанові ДВС від 28.12.2016 ВП № 51082816, якою повернуто виконавчий документ стягувачеві, зазначено, що згідно з Державним реєстром речових прав на нерухоме майно за боржником не зареєстровано нерухомого майна. У боржника є відкриті рахунки у банківських установах, однак залишок коштів відсутній. При примусовому виконанні рішення виконавцем вживались заходи щодо розшуку майна боржника, на яке б можна було б звернути стягнення на користь погашення заборгованості, однак такі пошуки виявились безрезультатними.

З огляду на вказане, суд першої інстанції дійшов висновку, що, за таких обставин, державний виконавець об'єктивно не міг виконати рішення суду у встановлений строк.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції в повному обсязі, оскільки в ухвалі Господарського суду Львівської області від 07.11.2017 у справі № 914/2511/13 зазначено, що державний виконавець не використав усіх, передбачених Законом України Про виконавче провадження (у редакції чинній на момент відкриття виконавчого провадження), повноважень щодо виконання судового рішення, зокрема, у період з 16.05.2016 по 18.08.2016 державний виконавець мав можливість звернути стягнення на заставне майно боржника, однак, ним таких дій вчинено не було, заходи по виявленню місцезнаходження цього майна не проводились.

Попри це, судова колегія звертає увагу, що станом на час розгляду справи судом першої та апеляційної інстанції у даній справі рішення Господарського суду Львівської області від 15.08.2013 у справі № 914/2511/13 перебуває на виконанні, ВП № 51082816 не завершене. На майно та рахунки боржника в межах виконавчого провадження накладено арешти.

Таким чином, посилання позивача на наявність у нього збитків, у зв'язку з не вчиненням ДВС відповідних та своєчасних дій, до моменту закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документу стягувану, зокрема, через відсутність у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення, є передчасним.

Отже, у даному випадку, можливість звернення з даним позовом про відшкодування збитків може виникнути за умови встановлення факту реальної наявності майна у боржника на яке можна було звернути стягнення, невчення державним виконавцем відповідних дій, а також неможливість після цього виконати рішення за рахунок будь-якого іншого майна або коштів боржника.

Тобто, може вникнути ситуація, яка призведе до стягнення шкоди з ДВС за невиконання рішення суду та стягнення коштів за рішенням у виконавчому провадженні.

З огляду на вказане, позивачем не доведено наявності шкоди та причинного зв'язку між неправомірними діями і заподіяною шкодою, а дані позовні вимоги, за вказаних обставин, є передчасними.

Крім того, посилання позивача на неодноразову втрату ДВС виконавчого документу, можливість звернути стягнення на заставне рухоме майно (товари в обороті - птиця бройлера в кількості 9 000 голів, загальною вартістю 235 000,00 грн.) - відхиляються, оскільки незавершене ВП № 51082816 свідчить про відсутність факту наявності збитків позивача.

Слід також зазначити, що позивачем не доведено, що наказ міг бути фактично виконаний в момент пред'явлення його до виконання чи протягом перебігу виконавчого провадження. Докази наявності грошових коштів, необхідних для сплати суми заборгованості чи іншого майна, зокрема заставного, достатнього для виконання судового рішення в порядку та у спосіб, зазначений в ньому, матеріали справи не містять.

Також слід відзначити, що відповідальність за реалізацію боржником заставного майна, без згоди заставодержателя, до відкриття виконавчого провадження, слід покладати на боржника та його посадових осіб, а не державного виконавця ДВС.

Враховуючи наведені обставини, позовні вимоги про стягнення матеріальної шкоди задоволенню не підлягають.

Стосовно вимог про стягнення моральної шкоди у розмірі 10 000,00 грн., колегія суддів відмічає наступне.

Моральна шкода, за доводами позивача, полягає у тому, що ТОВ Д-МІКС відчуло абсолютну безпомічність перед посадовими особами органу державної влади, що підірвало довіру у можливість взагалі в подальшому захистити своє право власності законними методами, значний час посадові особи позивача витрачали на збирання доказів, складання документів, вели численні листування з органами державної влади, неодноразово зверталися до суду, брали участь у судових засіданнях.

Положеннями ч. 1, п. 4 ч. 2, ст. 23 Цивільного кодексу України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Пунктом 3 постанови пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди зазначено, що під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Положеннями п. 5 постанови пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди передбачено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Як зазначалося вище, спеціальними нормами ст. ст. 1173, 1174 Цивільного кодексу України передбачено, що відшкодування шкоди відбувається незалежно від вини державного органу та його посадової або службової особи.

Тобто, позивач має довести наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої особи. Слід довести, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки.

Проте, позивачем не доведено наявності усіх необхідних елементів складу цивільного правопорушення у діях відповідача-1, які відповідно могли б бути підставою для покладення на останнього відповідальності у вигляді відшкодування немайнової шкоди, зокрема не доведено причинного зв'язку між діями відповідача-1 та розміром заявленої позивачем моральної шкоди.

Більш того, на переконання суду посилання на безпомічність перед посадовими особами державного органу а також витрачання часу посадовими особами позивача не є підставою для стягнення моральної шкоди. Тоді як доказів втрат немайнового характеру, зокрема, приниження ділової репутації та підриву довіри до діяльності позивача - суду не надано.

Враховуючи наведені обставини, позовні вимоги про стягнення моральної шкоди не доведені належним чином.

З огляду на це, судова колегія погоджується з остаточним висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

Інших доводів та доказів, які б слугували підставою для скасування судового рішення по даній справі апелянтом не наведено.

Практикою Європейського суду з прав людини передбачено, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Обставини, викладені Товариством з обмеженою відповідальністю Д-МІКС в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 22.03.2018 у справі № 910/147/18 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Д-МІКС задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю Д-МІКС (апелянта).

Керуючись ст.ст. 76-79, 86, 129, 269-270, 275-276, 282, 284 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Д-МІКС залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 22.03.2018 у справі № 910/147/18 залишити без змін.

2. Матеріали справи № 910/147/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 288, 289 ГПК України.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді В.О. Зеленін

Л.П. Зубець

Повний текст рішення складено 04.09.2018