Постанова

від 20.09.2018 по справі 916/1530/15-г

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2018 року м. ОдесаСправа № 916/1530/15-г Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Разюк Г.П.,

суддів: Колоколова С.І., Принцевської Н.М.

при секретарі судового засідання Полінецькій В.С.

за участю представника від скаржника - Соботника Р.В. за довіреністю №230318/3, дата видачі : 23.03.18;

/відповідач за юридичною адресою не перебуває, поштову кореспонденцію не отримує (див. - витяг з ЄДР та довідку про причини повернення поштового відправлення від 21.08.2018 ), тому відповідно до ч.7 ст.120 ГПК України ухвали суду вважаються врученими, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає/

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "ІМЕКСБАНК" Матвієнко Андрія Анатолійовича

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 27.07.2018р.

про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, прийняту суддею Д`яченко Т.Г. о 10:45 у м. Одеса, повний текст якої складено 30.07.2018р.,

у справі № 916/1530/15-г

за позовом Публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдоптімум"

про стягнення 3209933,14 доларів США та 2424649,56 грн.,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Трейдоптімум" звернулось до Господарського суду Одеської області із заявою про визнання наказу цього суду від 23.06.2015 про стягнення з Товариства на користь Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) "Імексбанк" заборгованості по кредиту в сумі 3 209 933,14 дол. США та 2 424 649,56грн. з яких: заборгованість за кредитом 3 002 628 дол. США, заборгованість по відсотках 207 305,14 дол. США, пеня за прострочення платежів по кредитному договору 2 424 649,56грн., таким, що не підлягає виконанню.

Заява обґрунтована тим, що 25.12.2014 між ПАТ "Імексбанк" (Іпотекодержатель) та майновим поручителем Приватним акціонерним товариством (далі-ПрАТ) "Футбольний клуб "Чорноморець" (Іпотекодавець) було укладено іпотечний договір, за умовами якого Іпотекодавець з метою забезпечення виконання зобов'язань 41 юридичною особою-боржниками за 41 кредитним договором, у тому числі і зобов'язань ТОВ "Трейдоптімум" за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 53/12 від 26.06.2012 та додатковими угодами до нього, передав в іпотеку Іпотекодержателю нерухоме майно: нежитлові будівлі центрального стадіону "Чорноморець", які складаються з будівель, загальною площею 80 289 кв.м., основною площею 67 037,5 кв.м., розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська (вул. Енгельса), будинок 1/20 (предмет іпотеки). Оціночна та заставна вартість предмету іпотеки становить 7 800 000 000,00 грн.

16.05.2017 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис про державну реєстрацію за ПАТ "Імексбанк" права власності на нежитлові будівлі центрального стадіону "Чорноморець", загальною площею 80289,00 кв.м., підставою виникнення якого відповідно до інформаційної довідки №100287849 від 13.10.2017 є іпотечний договір від 25.12.2014.

Заявник посилаючись на ч.ч. 1, 4 ст. 36 ЗУ "Про іпотеку" зазначає, що всі основні зобов'язання, які були забезпечені іпотекою належного ПрАТ "Футбольний клуб "Чорноморець" майна, відповідно до положень договору іпотеки від 25.12.2014, у тому числі і зобов'язання ТОВ "Трейдоптімум" за вищевказаним кредитним договором, є такими, що не підлягають виконанню в результаті вжиття ПАТ "Імексбанк" заходів щодо позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки.

Заявник вважає, що зобов'язання товариства є таким, що не підлягаює виконанню, що свідчить про відсутність у боржника - ТОВ "Трейдоптімум" будь-яких обов'язків перед стягувачем - ПАТ "Імексбанк" щодо виконання наказу Господарського суду Одеської області у даній справі.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.07.2018 вказану заяву ТОВ "Трейдоптімум" задоволено.

Ухвала суду місцевого суду мотивована тим, що зобов'язання ТОВ "Трейдоптімум", що виникли з кредитного договору про відкриття кредитної лінії №53/12 від 26.06.2012 (із урахуванням додаткових угод) та підтверджені рішенням Господарського суду Одеської області від 08.06.2015 у даній справі, на теперішній час є такими, що не підлягають виконанню ч. 4 ст. 36 ЗУ "Про іпотеку", оскільки 16.05.2017 ПАТ "Імексбанк" здійснило позасудове задоволення своїх вимог шляхом реєстрації за собою права власності на нежитлові будівлі центрального стадіону "Чорноморець", загальною площею 80289,00 кв.м., що розташовані за вищезгаданою адресою.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Імексбанк" звернулась з апеляційною скаргою до Одеського апеляційного господарського суду, в якій просить дану ухвалу скасувати, ухвалити нову постанову, якою у задоволенні заяви ТОВ "Трейдоптімум" про визнання наказу Господарського суду Одеської області від 23.06.2015р. у справі №916/1530/15-г таким, що не підлягає виконанню відмовити.

На думку скаржника зазначена ухвала місцевого суду від 27.07.2018 постановлена з неправильним застосуванням норм матеріального права та грубим порушенням норм процесуального права, є незаконною і необґрунтованою, а відтак підлягає скасуванню з постановленням нового судового рішення про відмову в задоволенні заяви ТОВ "Трейдоптімум".

Скаржник зазначає, що задовольняючи заяву боржника, суд фактично вдався до повторного розгляду справи по суті, чим порушив принцип правової визначеності та фактично переглянув судове рішення по суті, чим порушив принцип правової визначеності.

Скаржник посилається на постанову Рівненського апеляційного господарського суду у справі №918/539/17 від 16.01.2018, якою встановлено факт погашення заборгованості лише позичальників ТОВ "ТБА "Промбуд", ТОВ "Круїз Делюкс", ТОВ "Компанія по торгівлі" та ТОВ "Мережа готелів Чорне море" за договором іпотеки 25.12.2014 і тому стверджує, що АТ "Імексбанк" було звільнено від доказування тієї обставини, що стягнення на предмет іпотеки звернуто в рахунок погашення заборгованості за іншими кредитними договорами, відмінними від тих, що є предметом розгляду даної справи, а отже зобов'язання ТОВ "Трейдоптімум" перед кредитором за кредитним договором не є погашеними, є дійсними та обов'язковими до виконання.

Скаржник наполягає на тому, що зобов'язання сторін за кредитним договором не припинились, оскільки на момент розгляду справи повне погашення вимог кредитора за рахунок продажу предмета іпотеки не відбулося. У випадку нестачі вартості предмета іпотеки для задоволення всіх вимог іпотекодержателя після позасудового врегулювання, кредитор має право отримати суму, якої не вистачає з іншого майна боржника.

Він також вважає, що посилання ТОВ "Трейдоптімум" та місцевого суду на ч. 4 ст. 36 ЗУ "Про іпотеку" є хибними, оскільки звернення стягнення відбулося в рахунок погашення заборгованості зобов'язань за кредитними договорами інших боржників, відмінних від ТОВ "Трейдоптімум", а тому положення даної статті не можна застосовувати в даному випадку. Через відсутність підстав вважати зобов'язання за кредитним договором такими, що припинилися, відповідно відсутні і підстави для визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню.

10.09.2018 на адресу Одеського апеляційного господарського суду надійшло клопотання від представника АТ "Імексбанк" про проведення судового засідання в режимі відеоконференції з Апеляційним судом міста Києва, яке задоволено ухвалою суду апеляційної інстанції від 11.09.2018.

Дослідивши матеріали оскарження, заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваної ухвали, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів оскарження, рішенням Господарського суду Одеської області від 08.06.2015 позов ПАТ "Імексбанк" до ТОВ "Трейдоптімум" задоволено у повному обсязі, стягнуто з останнього на користь Банку заборгованості по кредиту в сумі 3 209 933,14 дол. США та 2 424 649,56грн. з яких: заборгованість за кредитом 3 002 628 дол. США, заборгованість по відсотках 207 305,14 дол. США, пеня за прострочення платежів по кредитному договору 2 424 649,56коп., а також 73 080,00 грн. судового збору.

На виконання зазначеного рішення, яке набрало законної сили, 23.06.2015 судом було видано відповідні накази.

25.12.2014 між ПАТ "Імексбанк" (Іпотекодержатель) та майновим поручителем ПрАТ "Футбольний клуб "Чорноморець" (Іпотекодавець) було укладено іпотечний Договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю., зареєстрований в реєстрі за № 6134, за умовами якого Іпотекодавець з метою забезпечення виконання зобов'язань 41 юридичною особою-боржником за 41 кредитним договором (зокрема, зобов'язань ТОВ "Трейдоптімум" за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №53/12 від 26.06.2012 (із урахуванням додаткових угод), за яким позивачу- Іпотекодержателю передано в іпотеку нерухоме майно: нежитлові будівлі центрального стадіону "Чорноморець", загальною площею 80289,00 кв.м., основною площею 67037,5 кв.м., що знаходяться на земельній ділянці площею 62403 кв.м., яка знаходиться в оренді АТ "ФК "Чорноморець", розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська (вул. Енгельса), будинок 1/20 (предмет іпотеки).

П.п. 1.1 вказаного іпотечного договору передбачено, що договір іпотеки забезпечує, зокрема, вимоги Іпотекодержателя за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 53/12 від 26.06.2012 (із урахуванням додаткових угод), який укладено між Іпотекодержателем та ТОВ "Трейдоптімум" стосовно повернення отриманої суми кредиту, несплачених відсотків, комісій, неустойок і штрафів у повному обсязі тощо.

П.п. 3.1.7 іпотечного договору передбачено, що іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадках, передбачених п. 3.1.6 цього договору, реалізувавши його відповідно до розділу 5 цього договору та/або договору про задоволення вимог Іпотекодержателя і за рахунок вирученої від реалізації предмета іпотеки суми переважно перед іншими кредиторами задовольнити у повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи суму кредиту, сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, пов'язаних із реалізацією предмета іпотеки.

У відповідності із п.п. 3.1.8 іпотечного договору у випадках, якщо суми від продажу предмета іпотеки та суми від реалізації іншого майна, яке буде заставленим в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором (під яким по тексту договору розуміється 41 кредитний договір), недостатньо для повного задоволення вимог Іпотекодержателя, він має право вимагати отримання суми, якої не вистачає для повного задоволення вимоги, з іншого майна Боржника (під яким по тексту договору розуміється 41 юридична особа-боржник).

Вимогами п.п. 6.1 іпотечного договору визначено, що даний пункт цього договору є застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя, яке надає право Іпотекодержателю звернути стягнення на предмет іпотеки на підставі цього договору шляхом: продажу від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст. 38 Закону України „Про іпотеку"; прийняття предмета іпотеки у власність в порядку, визначеному ст. 37 Закону України „Про іпотеку". При цьому, це застереження визначається сторонами як договір про задоволення вимог Іпотекодержателя.

Листом №828 від 05.04.2017 ПАТ "ІМЕКСБАНК" звернулось до ПрАТ "Футбольний клуб "Чорноморець" та ТОВ "Трейдоптімум" із вимогою про усунення порушень (у порядку ст. 35 Закону України „Про іпотеку"), відповідно до якого вимагало у тридцяти денний строк виконати порушене зобов'язання за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №56/12 від 26.06.2012 та сплатити заборгованість. При цьому, ПАТ "ІМЕКСБАНК" було попереджено Іпотекодавця та ТОВ "Трейдоптімум", що у разі невиконання у тридцяти денний строк зобов'язань за кредитним договором Банком буде звернуто стягнення на предмет іпотеки: нежитлові будівлі центрального стадіону "Чорноморець", загальною площею 80289,00 кв.м. шляхом набуття права власності на предмет іпотеки (в порядку ст. 37 Закону України „Про іпотеку").

16.05.2017 реалізовано зазначене застереження та до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис про державну реєстрацію за ПАТ "Імексбанк" права власності на нежитлові будівлі центрального стадіону "Чорноморець", загальною площею 80289,00 кв.м., підставою виникнення якого відповідно до інформаційної довідки №100287849 від 13.10.2017 є іпотечний договір від 25.12.2014 та, зокрема, вимога про усунення порушень №861 від 05.04.2016, вимога про усунення порушень №7515 від 29.12.2016, вимога про усунення порушень №7553 від 29.12.2016, вимога про усунення порушень №7552 від 28.12.2016.

Посилаючись на норми чинного законодавства, ТОВ "Трейдоптімум" звернулось до Господарського суду Одеської області із заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, та зауважило, що в результаті позасудового задоволення ПАТ "Імексбанк" своїх вимог шляхом визнання права власності на іпотечне майно всі основні зобов'язання, які були забезпечені іпотекою, є припиненими, а отже, вимоги Банку, які виникли на підставі рішення суду у даній справі, на примусове виконання якого судом 23.06.2015 було видано відповідний наказ, є недійсними.

У відповідності до ст. 328 ГПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Рішення суду про стягнення заборгованості за договором є актом, який підтверджує наявність зобов'язання боржника перед кредитором із метою його офіційного визнання та подальшого примусового виконання. Підтвердженням можливості примусового виконання судового рішення, а, отже, і існуючого обов'язку боржника, є відповідний виконавчий документ. У свою чергу, у випадку якщо такий обов'язок припиняється із передбачених законом підстав для припинення зобов'язань, відповідний виконавчий документ підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню, оскільки припинення зобов'язання означає як припинення обов'язків боржника, так і припинення прав кредитора.

Ст. 509 ЦК України визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У статті 526 ЦК України передбачено загальні умови виконання зобов'язання, а саме: зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ч. 1 ст. 598 ЦК Кодексу регламентує, що зобов'язання може бути припинено з підстав, визначених договором або законом, відтак, наведений у Кодексі перелік не є вичерпним і відсилає у вирішенні цього питання і до інших, окрім Цивільного кодексу України, законів у галузі цивільного права.

Ст. 1 ЗУ "Про іпотеку" зазначає, що іпотекою є вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

У відповідності до ст. 2 ЗУ "Про іпотеку" законодавство України про іпотеку базується на Конституції України і складається з Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Земельного кодексу України, цього Закону та інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України.

У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (ст. 33 названого Закону).

Ч.ч. 1, ч. 4 ст. 36 ЗУ "Про іпотеку" передбачено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.

ЗУ "Про іпотеку", як акт цивільного законодавства визначає правові підстави для припинення зобов'язання, і таке визначення в ньому підстав припинення зобов'язання не суперечить нормам Глави 50 ЦК України. А отже, можна стверджувати про відсутність будь-яких колізій в цьому питанні між частиною 4 ст. 36 ЗУ "Про іпотеку" та відповідними нормами Глави 50 ЦК України.

В свою чергу вказана норма даного закону не містить буквальної вказівки на припинення основного зобов'язання боржника, проте встановлює недійсність будь-яких наступних вимог іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання.

Згідно з положеннями ч.ч. 1, 3 ст. 37 ЗУ "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

В силу ч. 4 ст. 591 ЦК України, якщо сума, одержана від реалізації предмета застави, не покриває вимоги заставодержателя, він має право отримати суму, якої не вистачає, з іншого майна боржника в порядку черговості відповідно до статті 112 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором або законом. Умовами іпотечного договору від 25.12.2014 визначено право Іпотекодержателя вимагати від боржника виконання основного зобов'язання у повному обсязі у випадку, якщо суми коштів від продажу предмета іпотеки є недостатньою для задоволення вимог Іпотекодержателя.

У випадку позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом оформлення права власності іпотекодержателю не надано права вимагати у боржника виконання основного зобов'язання, якщо вартість предмета іпотеки на дату набуття права власності не задовольнила у повному обсязі вимоги кредитора до боржника.

На думку апеляційного суду спосіб позасудового врегулювання, визначений в ст. 36 ЗУ "Про іпотеку", вважається завершеним після проведення реєстрації права власності як юридичного факту. Закон України "Про іпотеку" не пов'язує завершеність позасудового врегулювання з фактом оскарження його в судовому порядку. Названим Законом чітко визначаються тільки умови проведення позасудового врегулювання і його наслідки, а саме: визначення такого способу в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя; наявність заборгованості боржника, яка зумовлює відповідне право на застосування такого способу і наслідок його завершення - недійсність інших вимог до боржника.

Також судова колегія зауважує, що умовами іпотечного договору від 25.12.2014 передбачено право іпотекодержателя вимагати від боржника виконання основного зобов'язання у повному обсязі у випадку, якщо сума коштів від продажу предмета іпотеки є недостатньою для задоволення вимог іпотекодержателя, проте останнім було застосовано позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом оформлення права власності. На думку апеляційного суду ані положеннями чинного законодавства, ані умовами іпотечного договору іпотекодержателю не надано права вимагати у боржника виконати основне зобов'язання у повному обсязі у випадку набуття права власності за вартістю меншою, ніж необхідно для повного задоволення вимог кредитора, що, у свою чергу, і відображено у ч. 4 ст.36 ЗУ "Про іпотеку".

Підсумовуючи зазначене кредитор у випадку набуття права власності на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя несе ризики, які пов'язані із недійсністю подальших вимог до боржника, оскільки сама процедура набуття права власності на іпотечне майно у порівнянні з іншими способами задоволення вимог іпотекодержателя відбувається без участі боржника, що, в тому числі, має наслідком неможливість останнього брати участь у процедурі визначення вартості майна.

А тому при застосуванні ч. 4 ст. 36 ЗУ "Про іпотеку" питання вартості предмета іпотеки, за якою кредитором було набуто право власності на нього, взагалі не має значення з огляду на недійсність наступних вимог.

В свою чергу факт набуття АТ "Імексбанк" в позасудовому порядку права власності на предмет іпотеки - будівлі та споруди стадіону "Чорноморець" відповідно до умов договору іпотеки від 25.12.2014, враховуючи, що вказаним іпотечним договором було передбачено забезпечення низки зобов'язань, у тому числі і зобов'язань ТОВ "Трейдоптімум" за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №53/12 від 26.06.2012 (із урахуванням додаткових угод) щодо сплати кредиту, відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій, відповідно до ч. 4 ст. 36 ЗУ "Про іпотеку" свідчить про те, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що зобов'язання відповідача за вказаним кредитним договором на теперішній час є припиненими.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи скаржника про те, що в результаті позасудового набуття ПАТ "Імексбанк" права власності на предмет іпотеки були погашені виключно зобов'язання ТОВ "ТБА "Промбуд", ТОВ "Круїз Делюкс", ТОВ "Компанія по торгівлі" та ТОВ "Мережа готелів Чорне море", оскільки в результаті оформлення права власності на іпотечне майно за іпотекодержателем, навіть у випадку не покриття предметом іпотеки всієї суми заборгованості, останній позбавляється права вимагати задоволення своїх вимог в силу приписів ч.4 ст.36 ЗУ „Про іпотеку" від всіх боржників, зобов'язання яких були забезпечені даною іпотекою.

У випадку наявності у іпотекодержателя наміру здійснити погашення лише частини зобов'язань, забезпечених іпотекою, він має право звернутися до суду з метою звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до положень ст. 39 Закону України "Про іпотеку", і саме в такому випадку рішенням суду мають в обов'язковому порядку бути встановлені як розмір зобов'язання, яке підлягає задоволенню за рахунок предмету іпотеки, так і його (предмету іпотеки) початкова вартість.

Тому, зобов'язання ТОВ "Трейдоптімум", що виникли за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 53/12 від 26.06.2012 (із урахуванням додаткових угод) та підтверджені рішенням Господарського суду Одеської області від 08.06.2015 у даній справі на теперішній час є припиненими в порядку ч. 4 ст. 36 ЗУ "Про іпотеку". Дані обставини в повній мірі свідчать про відсутність будь-яких обов'язків ТОВ "Трейдоптімум" перед ПАТ "ІМЕКСБАНК" з приводу виконання вимог наказу Господарського суду Одеської області від 23.06.2015 у даній справі.

Посилання скаржника на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.01.2018 у справі №918/539/17 та на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.01.2018 у справі №907/600/17, якими, за його твердженням, було встановлено факт погашення заборгованості за кредитними договорами лише ТОВ „ТБА „Промбуд", ТОВ „Круїз Делюкс", ТОВ „Компанія по торгівлі", ТОВ „Мережа готелів Чорне море" не заслуговують на увагу, оскільки у силу приписів ч. 7 ст. 75 ГПК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для господарського суду. Судова колегія Одеського апеляційного господарського суду вважає, що в зазначених справах мало місце дослідження наявних доказів та їх оцінка, а не встановлення факту, який би був преюдиціальним по всім аналогічним спорам.

Також апеляційний суд не приймає до уваги посилання скаржника на постанову Вищого господарського суду України від 05.10.2015 у справі №903/313/15, оскільки обставини у цій справі є відмінними від обставин даної справи, позаяк позасудова реалізація предмета іпотеки відбулась між учасниками тієї справи шляхом укладення договору купівлі-продажу предмета іпотеки іпотекодержателем, у той час як у даній справі - шляхом визнання права власності на предмет іпотеки.

Посилання скаржника на висновки, викладені у постановах Верховного Суду, про які Банк зазначає в апеляційній скарзі, не містять висновків щодо застосування ст.36 ЗУ „Про іпотеку".

Стосовно тверджень скаржника про те, що суд першої інстанції фактично вдався до повторного розгляду справи по суті, чим порушив принцип правової визначеності та фактично переглянув судове рішення по суті, судова колегія зазначає наступне.

Розгляд будь-яких скарг або заяв у справі є невід'ємною складовою частиною судочинства, при вирішенні яких суд не обмежений лише приписами процесуального закону, а повинен керуватися нормами чинного законодавства України, які підлягають застосуванню. Також колегія суддів вказує, що без встановлення наявності або відсутності факту припинення зобов'язання боржника, незважаючи на причини його виникнення, суд позбавлений можливості вирішити по суті заяву про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню. Розгляд даного питання у межах вирішення вказаної заяви навпаки відповідає завданням господарського судочинства та принципу верховенства права.

Також судова колегія вважає за необхідне зазначити, що враховуючи відсутність будь-яких обов'язків боржника ТОВ "Трейдоптімум" перед стягувачем (позивачем), що виникли із кредитного договору про відкриття кредитної лінії №53/12 від 26.06.2012 (із урахуванням додаткових угод), із метою примусового виконання яких господарським судом був виданий наказ від 23.06.2015 у даній справі, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення заяви товариства.

Отже, приймаючи до уваги вищевикладені висновки, колегія суддів вважає, що ухвалу суду першої інстанції було постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір, сплачений при подачі апеляційної скарги, не відшкодовується.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 271, 275, 276 ГПК України,

колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 27.07.2018 залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "ІМЕКСБАНК" Матвієнко Андрія Анатолійовича - без задоволення.

Відповідно до ст. 284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 21.09.2018 о 12.10.

Головуючий суддя Разюк Г.П.

Суддя Колоколов С.І.

Суддя Принцевська Н.М.