Ухвала

від 21.09.2018 по справі 824/910/18-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відкриття спрощеного позовного провадження в адміністративній справі

21 вересня 2018 р. м. Чернівці Справа № 824/910/18-а

Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Боднарюк О.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 (с.Топорівці, Новоселицький район, Чернівецька область, 60311) до Управління Укртрансбезпеки у Чернівецькій області (вул. Руська, 248 "У", м.Чернівці, 58023), про скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач), звернувся в суд з адміністративним позовом до Управління Укртрансбезпеки у Чернівецькій області (далі-відповідач), в якому просив:

- визнати протиправною та скасувати постанову начальника управління Укртрансбезпеки у Чернівецькій області ОСОБА_2 № 045225 СЕ від 19.07.2018 року про стягнення адміністративного - господарського штрафу у розмірі 1700, 00 грн.

- стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір.

Перевіривши позовну заяву на предмет дотримання вимог встановлених ст. 160, 161, 172 КАС України, суд зазначає наступне.

Статтею 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси і просити про їх захист. Позов пред'являється шляхом подання позовної заяви в суд першої інстанції, який має відповідати вимогам встановленим ст. 160, 161 КАС України.

Відповідно до частини 3 статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно із частиною 1 статті 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір, зокрема, справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпунктом 3 пункту 1 частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою - підприємцем 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В позовній заяві позивачем заявлено одну вимогу майнового характеру.

З огляду на розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01 січня 2018 року - 1762,00 грн., встановлений статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік, та враховуючи заявлену немайнову вимогу, позивач за подання даної позовної заяви повинен був сплатити судовий збір у сумі 704,80 грн.

Документом про сплату судового збору є оригінал квитанції установи банку або відділення зв'язку, які прийняли платіж або платіжне доручення, підписане уповноваженою посадовою особою банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення.

Однак, позивачем не надано суду належного доказу про сплату судового збору, зокрема, оригіналу квитанції установи банку або відділення зв'язку, про сплату судового збору. В обґрунтування відсутності квитанції позивач зазначив, що документ який підтверджує сплату судового збору знаходиться в матеріалах справи 824/775/18-а.

10.09.2018 року ухвалою ОСОБА_3 окружного адміністративного суду позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Укртрансбезпеки у Чернівецькій області, про скасування постанови повернуто позивачу.

З огляду на викладене суд вважає за необхідне зазначити те, що вказана копія платіжного доручення є підтвердженням сплати судового збору за подання вищевказаної позовної заяви, яка повернута позивачу на підставі ухвали суду від 10.09.2018 року, а тому не може бути доказом сплати судового збору при поданні даного адміністративного позову.

Пунктом 2 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: повернення заяви або скарги.

Відповідно до відомостей АС діловодство спеціалізованого суду, позивач на час звернення з вказаним позовом не подав до суду клопотання про повернення судового збору.

Згідно з положеннями статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Нормами статті 133 КАС України передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Згідно з частиною 1 статті 8 Закону № 3674-VI враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов.

Аналізуючи наведене вище суд вважає, що з метою забезпечення доступу позивача до правосуддя, слід відстрочити сплату судового збору до ухвалення рішення в даній адміністративній справі, з тих мотивів, що позивачем сплачувався судовий збір при зверненні з позовною заявою, яка в подальшому повернута йому. Однак, позивач не подавав клопотання про повернення судового збору, і звертаючись вдруге до суду з вказаним позовом помилково вважав, що судовий збір сплачувати не потрібно.

Окрім вказаного вище, звертаючись до суду, позивач просив поновити строк на звернення до суду. В обґрунтування зазначив, що вважає причину пропуску звернення до суду поважною, у зв'язку з відсутністю його за місцем проживання, оскільки постійної роботи за місцем проживання він немає, та змушений працювати сезонно в інших містах.

Частина 1 статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

За змістом цієї норми процесуальним строком є також строк звернення до суду, який відповідно до частини 2 ст.122 КАС України становить шість місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Суд, за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк (частини 1, 4 статті 121 КАС України).

Оцінюючи обставини, що перешкоджали реалізації процесуального права на звернення до суду, на які позивач посилається як на поважні, суд виходить з оцінки та аналізу всіх наведених у заяві доводів і з того, чи мав позивач за таких обставин можливість своєчасно реалізувати право на звернення до суду (чи відсутні були вагомі перешкоди, труднощі для реалізації цього права).

Рішенням Європейського Суду з прав людини по справі "Іліан проти Туреччини" встановлено, що правило встановлення обмежень до суду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду, повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.

Виходячи із викладеного вище, суд на час відкриття провадження у справі приходить до висновку, що доводи позивача про поважність причин пропуску звернення до адміністративного суду є обґрунтованими, а тому строк звернення до суду слід поновити.

Розглянувши позовну заяву, суд приходить до висновку, що вона подана особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; відповідає вимогам, встановленим статтями 160, 161,171 Кодексу адміністративного судочинства України; даний спір виник із публічно-правових відносин; спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства; справа підсудна ОСОБА_3 окружному адміністративному суду.

Підстави залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі відсутні.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для відкриття провадження у даній справі.

Беручи до уваги склад учасників справи, характер спірних правовідносин, а також враховуючи інші критерії, визначені частиною третьою статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути вказану справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Керуючись статтями 171, 241, 243, 248, 257, 260 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -

УХВАЛИВ:

1. Відстрочити позивачу сплату судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок до ухвалення судового рішення у справі.

2.Клопотання позивача задовольнити. Визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновити цей строк.

3.Відкрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Укртрансбезпеки у Чернівецькій області про скасування постанови.

4. Справа буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

5. Роз'яснити, що клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.

6. У разі заперечення проти позову запропонувати відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали подати відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам, встановленим частиною другою та частиною четвертою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України. Копія відзиву та доданих до нього документів повинні бути надіслані (надані) іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

7. У разі подання відповідачем відзиву на позовну заяву, запропонувати позивачу у дводенний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву подати відповідь на відзив, яка повинна відповідати вимогам, встановленим частиною другою-четвертою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України.

8. У разі подання позивачем відповіді на відзив, запропонувати відповідачу у дводенний строк з дня отримання відповіді на відзив подати заперечення, які повинні відповідати вимогам, встановленим частиною другою-четвертою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України.

9. Повідомити учасникам справи про можливість отримати інформацію по справі на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: adm.cv.court.gov.ua/sud2470/.

Згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

У відповідності до статті 294 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала про відкриття провадження у справі може бути оскаржена в апеляційному порядку у випадку порушенням правил підсудності.

Суддя Боднарюк О.В.