Рішення

від 18.09.2018 по справі 826/8845/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 вересня 2018 року № 826/8845/17

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ЕФОН ФІНАНС до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва, Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю ЕФОН ФІНАНС до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва, Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва, в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просить суд:

- cкасувати рішення ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю Ефон Фінанс (код ЄДРПОУ 40261099) від 31.03.2017 р. №105/26- 15-12-01-21;

- визнати протиправним та скасувати рішення ДПІ Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві від 26.12.2016 року №16597/10/26-54-08-04-20 про невизнання податковою звітністю податкову декларацію з ПДВ за листопад 2016 року Товариства з обмеженою відповідальністю Ефон Фінанс (код ЄДРПОУ 40261099);

- зобов'язати ДПІ Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві визнати поданою Товариством з обмеженою відповідальністю Ефон Фінанс (код ЄДРПОУ 40261099) податкову декларацію з ПДВ за листопад 2016 року;

- визнати протиправною інформацію, зазначену в листі від 15.03.2017 року №56п/10/26-50-08-04-10 ДГІІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо подання звітності за ПДВ за січень 2017 року Товариства з обмеженою відповідальністю Ефон Фінанс (код ЄДРПОУ 40261099)

- зобов'язати ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві прийняти та зареєструвати звітну податкову декларацію з ПДВ за січень 2017 року Товариства з обмеженою відповідальністю Ефон Фінанс (код ЄДРПОУ 40261099);

- зобов'язати ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві прийняти та зареєструвати звітну податкову декларацію з ПДВ за лютий 2017 року Товариства з обмеженою відповідальністю Ефон Фінанс (код ЄДРПОУ 40261099);

- зобов'язати ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві подати органу Державного казначейства України висновок (подання) про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю Ефон Фінанс (код ЄДРПОУ 40261099) з Державного бюджету України коштів у розмірі 3 073 236,00 грн., що знаходились в системі електронного адміністрування ПДВ, на розрахунковий рахунок у банку;

- зобов'язати ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві направити Товариству з обмеженою відповідальністю Ефон Фінанс (код ЄДРПОУ 40261099) висновок (подання) про повернення з Державного бюджету України коштів у розмірі 3 073 236,00 грн, що знаходились в системі електронного адміністрування ПДВ, на розрахунковий рахунок в банку.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві протиправно було анульовано свідоцтво позивача про реєстрацію платника податку на додану вартість. Як зазначив позивач, підставою для анулювання реєстрації платника ПДВ, стало посилання контролюючого органу про відсутність поставок/придбання товарів позивачем, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту. При цьому, позивач стверджує, що ним здійснювалась господарська діяльність та реєстрація податкових накладних, однак у зв'язку з неприйняттям податкових декларацій, відповідачем було зроблено хибний висновок про відсутність таких операцій. Просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач-1 подав у судовому засіданні відзив на позовну заяву з пропущенням встановлено судом строку, який був не прийнятий судом у відповідності до ст. 175 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідач-2 у встановлений судом строк надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що ДПІ Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві правомірно не прийнято декларацію з ПДВ за листопад 2016 року Товариства з обмеженою відповідальністю Ефон Фінанс , з підстав визначених чинним законодавством. Просив відмовити у задоволені позовних вимог.

Відповідно до частини восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Справа розглядалась у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження згідно приписів статей 12, 257, 262 КАС України та враховуючи характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників, а також інші обставини, які мають значення для вирішення даної справи без проведення судового засідання та виклику учасників справи.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Фактичні обставини справи свідчать, що 01.03.2016 року ТОВ ЕФОН ФІНАНС зареєстровано платником податку на додану вартість та присвоєно індивідуальний податковий номер 402610926547.

З інформації, розміщеної на офіційному веб-сайті Державної фіскальної служби України ТОВ ЕФОН ФІНАНС дізналося про анулювання його реєстрації, як платника податку на додану вартість з 31.03.2017 року. Як зазначив позивач, оскаржуване рішення позивач не отримував.

Адвокатським запитом на підставі договору про надання правової допомоги позивач звернувся до ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо направлення копії рішення від 15.03.2017 року.

Вподальшому, позивачем оскаржено в адміністративному порядку вищезазначене рішення шляхом подання скарги на рішення ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві про анулювання реєстрації платника ПДВ.

Рішенням ДФС України від 15.05.2017 року №10200/6/99-99/12-03-01-15 продовжено строк розгляду скарги ТОВ ЕФОН ФІНАНС до 15.06.2017 (включно)

За результатами розгляду скарги ДФС України прийнято рішення від 15.06.2017 року №12925/6/99-99-12-03-01-15, яким скаргу ТОВ ЕФОН ФІНАНС залишено без задоволення а рішення ДПІ у Голосіївському р-ні ГУ ДФС у м. Києві від 31.03.2017 року №105/25-15-12-01-21 без змін.

Вважаючи протиправними рішення відповідача-1 від 31.03.2017 року №105/25-15-12-01-21, позивач звернувся до суду за захистом своїх законних прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд застосовує наступні норми права.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

У відповідності до підпункту 19-1.1.2 пункту 19-1 статті 19 Податкового кодексу України контролюючі органи виконують функції щодо контролю за своєчасністю подання платниками податків передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків, зборів, платежів.

Відповідно до пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України з метою виконання своїх функцій контролюючі органі мають право отримувати від платників інформацію щодо здійснення господарської діяльності, одержувати від суб'єктів господарювання і державних органів та установ первинні документи, користуватися інформаційними базами даних, запитувати та вивчати відомості, статистичну та іншу звітність, проводити аналіз управління ризиками тощо.

Згідно до підпункту г пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України анулювання реєстрації платника податку на додану вартість відбувається у разі, якщо особа зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає органу державної податкової служби декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.

Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1130 від 14.11.2014 року (далі - Положення №1130), яке розроблене відповідно до розділів I, II, V, XIV, XVIII Податкового кодексу України та інших нормативно-правових актів, визначається порядок: реєстрації платників податку на додану вартість; анулювання реєстрації платників податку на додану вартість; ведення реєстру платників податку на додану вартість (далі - Реєстр); присвоєння індивідуального податкового номера платника податку на додану вартість; оприлюднення даних з Реєстру; перереєстрації платників податку на додану вартість; ведення документації при реєстрації/анулюванні реєстрації платників податку на додану вартість; формування і надання витягів та довідок з Реєстру.

Відповідно до п.5.1 Положення №1130 реєстрація діє до дати анулювання, яке відбувається у випадках, визначених пунктом 184.1 статті 184 розділу V Кодексу, якщо, зокрема, особа, зареєстрована як платник ПДВ, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає до контролюючого органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.

Пунктом 5.2 Положення №1130 передбачено, що при розгляді питання анулювання реєстрації згідно з підпунктом "г" пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу (підпункт "г" пункту 5.1 цього розділу) 12 місяців визначаються із урахуванням того, що: не враховується місяць, в якому проведено реєстрацію особи платником ПДВ, якщо особа зареєстрована платником ПДВ з дня іншого ніж перший день календарного місяця; включаються останні 12 послідовних податкових місяців, за які подані податкові декларації (у разі подання декларацій) або сплив строк подання податкових декларацій (у разі неподання декларацій) до отримання чи складання контролюючим органом документа, який є підставою для анулювання реєстрації.

Анулювання реєстрації здійснюється шляхом виключення платника ПДВ з Реєстру.

Відповідно до п. 5.5 Положення №1130 анулювання реєстрації за самостійним рішенням контролюючого органу може бути здійснене на підставах, визначених у підпунктах "б" - "з" пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу (підпункти "б" - "з" пункту 5.1 цього розділу).

Контролюючі органи здійснюють постійний моніторинг платників ПДВ, включених до Реєстру, та приймають рішення про анулювання реєстрації платників ПДВ у разі існування відповідних підстав. Рішення про анулювання реєстрації за самостійним рішенням контролюючого органу приймаються за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей). Такими документами є, зокрема, довідка про подання/неподання платником ПДВ контролюючому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або реєстр (перелік) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту у таких деклараціях (податкових розрахунках) протягом 12 послідовних податкових місяців (підстава - підпункт "г" пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу). У реєстрі (переліку) зазначаються дані про реєстрацію особи платником ПДВ та по кожній декларації (податковому розрахунку) - податковий період, дата надходження декларації (податкового розрахунку) до контролюючого органу, загальні обсяги постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту звітного періоду, вказані у відповідних рядках та колонках податкової декларації (податкового розрахунку).

За наявності зазначених підтвердних документів (відомостей) контролюючий орган за місцем перебування на обліку платника податків приймає рішення про анулювання реєстрації особи - платника ПДВ незалежно від здійснення контролюючим органом документальних та камеральних перевірок такої особи і їх результатів, а також обов'язку такої особи бути зареєстрованою та/або нараховувати чи сплачувати податок на додану вартість відповідно до законодавства (п. 5.6 Положення №1130).

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване рішення №105/26-15-12-01-21 від 31.03.2017 р. прийняте з підстав того, що платник подає/не подає податкові декларації з податку на додану вартість протягом періоду з травня 2016 року по лютий 2017 року з показниками, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту та має за останні 12 календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій 00 гривень.

Водночас, аналіз норм чинного законодавства свідчить про те, що рішення податкового органу про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість на підставі підпункту г пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України має прийматися за наявності відповідних підтверджуючих документів та з врахуванням аналізу податкових декларацій платника податку.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі ВАС України № К/800/19768/14 від 11.05.2016 року.

Відповідачем не надано до суду, зокрема, довідки про подання/неподання платником ПДВ контролюючому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або реєстр (перелік) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту у таких деклараціях (податкових розрахунках) протягом 12 послідовних податкових місяців (підстава - підпункт "г" пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу).

Також, представником податкового органу не підтверджено результатами перевірки висновки про те, що відображені позивачем в податкових деклараціях обсяги оподатковуваних господарських операцій складають 0,00 грн. Крім того, контролюючим органом не здійснено аналізу податкової звітності та первинних документів.

При цьому, неприйняття податковим органом податкової звітності за жовтень-листопад 2016 року не може бути підставою для прийняття рішення про анулювання реєстрації платника податків на додану вартість на підставі пункту г п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до п. 5 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Оскільки відповідачем не надано до суду жодних доказів на підтвердження правомірності прийняття оскаржуваного рішення №105/26-15-12-01-21 від 31.03.2017 р., суд приходить до висновку про необхідність його скасування як протиправного.

В частині позовних вимог щодо скасування рішення №16597/10/26-54-08-04-20 від 26.12.2016 року про відмову у прийнятті податкової декларації та вимог щодо прийняття податкових декларації за листопад 2016 року, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 49.8 ст. 49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу.

Імперативний характер наведеної норми означає, що контролюючий орган не має права не прийняти фактично отриману податкову декларацію, подану платником податків в один із способів, передбачених п.49.3 ст. 49 Податкового кодексу України (особисто або через представника, поштою чи засобами електронного зв'язку).

Практична реалізація процедури прийняття податкової декларації визначається п.п.49.8 та 49.9 ст. 49 Податкового кодексу України.

Як передбачено нормою абзацу 1 п. 49.9 ст. 49 Податкового кодексу України, за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

Згідно з п. 49.8 ст. 49 Податкового кодексу України, під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених п.п. 48.3 та 48.4 ст. 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Податковим кодексом України передбачені спеціальні наслідки подання платником податків податкової декларації, заповненої з порушенням вимог п.п. 48.3 та 48.4 ст. 48 Податкового кодексу України. У такому разі, на підставі п. 49.11 ст. 49 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Відповідно до п. 48.3 ст. 48 Податкового кодексу України, податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Згідно з п. 48.4 ст. 48 Податкового кодексу України у окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період; дата та номер рішення про включення неприбуткової організації до Реєстру неприбуткових установ та організацій; ознака неприбутковості організації; повне найменування нерезидента; місцезнаходження нерезидента; назва та код держави резиденції нерезидента.

Обґрунтовуючи відмову у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2016 року, відповідач зазначив, що податкова декларація заповнена не у відповідності до вимог п. 48.3 ст. 48 ПКУ, а саме: в декларації керівником і бухгалтером (в одній особі) виступає ОСОБА_1, а згідно реєстраційних даних посада головний бухгалтер -відсутня.

Водночас, чинним законодавством передбачено, що податкова декларація повинна бути підписана керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до контролюючого органу. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником.

Достатнім підтвердженням справжності документа податкової звітності є наявність оригіналу підпису уповноваженої особи на документі у паперовій формі або наявність в електронному документі електронного цифрового підпису платника податку.

Як вбачається зі змісту наявної у матеріалах справи копії податкової декларації ТОВ Ефон Фінанс з податку на додану вартість за листопад 2016 року, остання підписана керівником товариства - ОСОБА_1, - якого одночасно вказано в якості головного бухгалтера вказаного товариства (особою, відповідальною за ведення бухгалтерського обліку). При цьому, факт відсутності у ТОВ Ефон Фінанс окремої посади головного бухгалтера також підтверджено наказом №3/1-шт від 04.07.2016 про затвердження штатного розпису ТОВ Ефон Фінанс та наказом №1 Про облікову політику на 2016 рік , наданої представником позивача.

Таким чином, одночасне зазначення у податковій декларації ОСОБА_1 в якості керівника та головного бухгалтера цілком відповідає наведеним положенням податкового законодавства в частині формування податкової звітності.

Відтак, позиція відповідача про невідповідність поданої позивачем декларації з ПДВ за листопада 2016 року вимогам Податкового кодексу України є необґрунтованою і суперечить наданим позивачем доказам.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку про правильність оформлення позивачем податкової декларації з ПДВ за листопад 2016 року і відсутність підстав для їх неприйняття, що свідчить про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення №16597/10/26-54-08-04-20 від 26.12.2016 року.

Згідно з п. 49.13 ст. 49 Податкового кодексу України, у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом.

Задоволення судом позовних вимог щодо визнання протиправною відмови прийняти податкову декларацію за листопад 2016 року означає, що відповідні рішення не створили жодних правових наслідків, а тому зазначені податкові декларації та додатки до них вважаються поданими датою фактичного їх отримання відповідачем. Отже, обов'язок платника податків щодо своєчасного подання податкової звітності є виконаним належним чином, а його порушені права цілком відновленими.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 15 червня 2012 року №1503/12/13-12, резолютивна частина постанови адміністративного суду про задоволення позовних вимог у справі, предметом оскарження в якій є протиправність відмови податкового органу у прийнятті податкової декларації має містити висновок про визнання протиправною відмову податкового органу прийняти податкову декларацію, а податкової декларації такою, що подана платником податків у день її фактичного отримання органом державної податкової служби (із зазначенням дати).

Враховуючи вищевикладене, податкові декларації з ПДВ за листопад 2016 року та додатки до них вважаються прийнятими та зареєстрованими датою подачі відповідно, що свідчить про наявність підстав для задоволення позовних вимог у вказаній частині.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, податкові декларації за січень-лютий 2017 року подавались позивачем у паперовому вигляді до ДПІ у Голосіївському районі ДФС у м. Києві у зв'язку з неможливістю подання податкової звітності у електронному варіанті, при цьому листом від 15.03.2017 року № 56п/10/26-50-08-04-10 ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві повідомив позивача, що податкова звітність має подаватись до контролюючого органу у спосіб та у термі визначений законодавством, та/або оформлені належним чином.

Судом встановлено, що у позивача виникли зміни податкових даних, а саме зміна адреси, відтак позивач мав отримати нові посилені сертифікати відкритих ключів та 17.01.2017 року позивач відправив до ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві договір про визнання електронних документів з реєстраційним номером документа НОМЕР_1, про що свідчить квитанція №1.

26.01.2017 року надійшла квитанція №2 відповідно до якої Договір про визнання електронних документів було відхилено, із зазначенням причини для відмови: Для укладення Договору про визнання електронних документів необхідно виконати вимоги Розділу 3 Інструкції з підготовки та подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом ДПА України від Розділ III Інструкції з підготовки та подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом ДПА України від 10.04.2008 № 233, зареєстрованим в Мін'юсті України 16.04.2008 № 320/15011 Розділ III інструкції з підготовки та подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом ДПА України від 10.04.2008 № 233, зареєстрованим в Мін'юсті України 16.04.2008 № 320/15011 (Код: 1) .

Крім того, на електронну адресу Товариства надійшло Повідомлення про необхідність укладення додаткової угоди до Договору про визнання електронних документів. Вказане повідомлення було без дати та без підпису посадової особи контролюючого органу.

Відповідно до абз. З п. 49.4. ст. 49 ПК України (у редакції діючій на момент подання декларацій з ПДВ за період з січня по березень 2017 р.), у разі припинення договору про визнання електронних документів з підстав, визначених законом, платник податків має право до складення нового договору подавати податкову звітність у спосіб, визначений підпунктами а і б пункту 49.3 цієї статті.

Відповідно до а і б пункту 49.3 ст. 49 ПК України, податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів:

а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;

б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення.

Враховуючи, що контролюючий орган розірвав укладений договір про визнання електронних документів (30.09.2106 р.) позивачем здійснювалась подача податкових декларацій з ПДВ у дозволений податковим кодексом спосіб, а саме, декларації подавались у паперовому вигляді безпосередньо контролюючому органу, а тому в діях позивача відсутні порушення, та що свідчить про протиправність дій ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо не прийняття та не реєстрацію податкових декларацій ТОВ Ефон Фінанс за січень-лютий 2017 року, та враховуючи вище викладені обставини, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в частині зобов'язання ДПІ у Голосіївському ГУ ДФС у м. Києві прийняти та зареєструвати звітну податкову декларацію з ПДВ за січень-лютий 2017 року Товариства з обмеженою відповідальністю Ефон Фінанс (код ЄДРПОУ 40261099).

Стосовно позовної вимоги про визнання протиправною інформації, зазначену в листі від 15.03.2017 року №56п/10/26-50-08-04-10 ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо подання звітності за ПДВ за січень 2017 року Товариства з обмеженою відповідальністю Ефон Фінанс (код ЄДРПОУ 40261099), то слід зазначити, позовні вимоги у вказаній частині не підлягають задоволенню, оскільки суд не наділений повноваженнями щодо визнання листа таким, що містить протиправну інформацію.

Крім того, зазначений лист носить лише інформативний характер та не тягне за собою негативних наслідків для позивача.

В частині позовних вимог щодо подання відповідачем органу державного казначейства висновку (подання) про повернення ТОВ Ефон Фінанс грошових коштів у розмірі 3 073 236,00 грн., що знаходилися в системі електронного адміністрування ПДВ, суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог п.43.1. ст. 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Згідно з п. 43.3 ст. 43 Податкового кодексу України платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку.

Пунктом 43.4 1 ст. 43 Податкового кодексу України визначено, що у разі повернення надміру сплачених податкових зобов'язань з податку на додану вартість, зарахованих до бюджету з рахунка платника податку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість у порядку, визначеному пунктом 200 1 .5 статті 200 1 цього Кодексу, такі кошти підлягають поверненню виключно на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, а у разі його відсутності на момент звернення платника податків із заявою на повернення надміру сплачених податкових зобов'язань з податку на додану вартість чи на момент фактичного повернення коштів - шляхом перерахування на поточний рахунок платника податків в установі банку.

Аналіз наведених норм свідчить, що підставою для повернення надміру сплачених податкових зобов'язань з податку на додану вартість, зарахованих до бюджету з рахунка платника податку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість є заява платника податку про таке повернення.

Так, контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету(п.43.5 ст.43 Податкового кодексу України).

Повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані.

В матеріалах адміністративної справи наявна копія заяви позивача від 26.06.2017 року про звернення позивача до податкового органу щодо повернення надміру сплачених податкових зобов'язань з податку на додану вартість, зарахованих до бюджету з рахунка платника податку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Відтак, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог і у вказаній частині.

При цьому, у задоволенні позовної вимоги щодо зобов'язання ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві направити Товариству з обмеженою відповідальністю Ефон Фінанс (код ЄДРПОУ 40261099) висновок (подання) про повернення з Державного бюджету України коштів у розмірі 3 073 236,00 грн, що знаходились в системі електронного адміністрування ПДВ, на розрахунковий рахунок в банку, слід відмовити, оскільки обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

При цьому, суд звертає увагу, що права позивача в частині направлення позивачу висновку про повернення коштів з Державного бюджету, на час розгляду даної справи не порушені, оскільки даний висновок відповідачем наразі не сформовано, а тому суд не може під час прийняття рішення вирішувати питання щодо правовідносин, які можливо будуть мати місце в майбутньому.

Щодо вимоги про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання відповідача подати у встановлений судом термін, з моменту набрання рішенням законної сили, звіту про виконання рішення суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Таким чином, встановлення судового контролю за виконанням рішення суду є правом суду, а не обов'язком. В даному випадку суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю, а тому відмовляє в цій частині позовних вимог.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 ст. 73 КАС України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами ст. 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представника позивача стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Частиною 3 ст. 139 КАС України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись ст.ст. 72-73, 76-77,139, 143, 243-246, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю Ефон Фінанс (03040, м. Київ, проспект Голосіївський, буд. 86, офіс 25, код ЄДРПОУ 40261099) задовольнити частково.

2. Скасувати рішення ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю Ефон Фінанс (код ЄДРПОУ 40261099) від 31.03.2017 р. №105/26- 15-12-01-21.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення ДПІ Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві від 26.12.2016 року №16597/10/26-54-08-04-20 про невизнання податковою звітністю податкову декларацію з ПДВ за листопад 2016 року Товариства з обмеженою відповідальністю Ефон Фінанс (код ЄДРПОУ 40261099).

4. Зобов'язати ДПІ Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві визнати поданою Товариством з обмеженою відповідальністю Ефон Фінанс (код ЄДРПОУ 40261099) податкову декларацію з ПДВ за листопад 2016 року.

5. Зобов'язати ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві прийняти та зареєструвати звітну податкову декларацію з ПДВ за січень 2017 року Товариства з обмеженою відповідальністю Ефон Фінанс (код ЄДРПОУ 40261099).

6. Зобов'язати ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві прийняти та зареєструвати звітну податкову декларацію з ПДВ за лютий 2017 року Товариства з обмеженою відповідальністю Ефон Фінанс (код ЄДРПОУ 40261099).

7. Зобов'язати ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві подати органу Державного казначейства України висновок (подання) про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю Ефон Фінанс (код ЄДРПОУ 40261099) з Державного бюджету України коштів у розмірі 3 073 236,00 грн., що знаходились в системі електронного адміністрування ПДВ, на розрахунковий рахунок у банку.

8. В іншій частині - відмовити.

9. Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю Ефон Фінанс (03040, м. Київ, проспект Голосіївський, буд. 86, офіс 25, код ЄДРПОУ 40261099) сплачений ним судовий збір у розмірі 8000,00 грн (вісім тисяч гривень 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 23 код ЄДРПОУ 39468461 ).

10. Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю Ефон Фінанс (03040, м.Київ, проспект Голосіївський, буд. 86, офіс 25, код ЄДРПОУ 40261099) сплачений ним судовий збір у розмірі 1600,00 грн. (одна тисяча шістсот гривень 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві (04213, м. Київ, просп. Героїв Сталінграду, 58 код ЄДРПОУ 39468697).

Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.А. Качур