Рішення

від 20.09.2018 по справі 826/14154/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 вересня 2018 року № 826/14154/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю ГЕФЕСТ ІНВЕСТ доГоловного управління Державної фіскальної служби у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.08.2017,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю ГЕФЕСТ ІНВЕСТ (далі - ТОВ ГЕФЕСТ ІНВЕСТ , позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.08.2017 № 2072615147, № 2082615147, № 1440140303 в частині суми штрафу у розмірі 6458,09 грн., № 1441140303 в частині суми штрафу у розмірі 598,69 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.11.2017 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено дану справу до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень від 10.08.2017 № 2072615147, № 2082615147 слугував висновок відповідача щодо порушення ТОВ ГЕФЕСТ ІНВЕСТ пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України внаслідок здійснення з ТОВ Інфоліхт , ТОВ Плутон Капітал , ТОВ Медітріан ЛТД , ТОВ Агро Спектр , ТОВ Діомед Трейд , ТОВ Істерн Буд Груп фінансово-господарських операцій, які, на думку податкового органу мають нереальний характер.

Вказаний висновок про заниження позивачем податку на прибуток та податку на додану вартість ґрунтується на існуванні незавершених кримінальних проваджень за статтею 212 Кримінального кодексу України щодо керівництва підприємств-контрагентів позивача.

У той же час, у відповідності до статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Також, на думку позивача, податкові повідомлення - рішення від 10.08.2017 № 2072615147, № 208261514 могли бути ухвалені лише після отримання відповідачем вироку у кримінальному провадженні, в рамках якого була призначена перевірка відповідно до пункту 36 підрозділу 10 Перехідних положень Податкового кодексу України.

Крім того, господарські операції по взаємовідносинах з переліченими в акті перевірки контрагентами спрямовані на отримання позивачем нормальної економічної вигоди у вигляді фінансового прибутку від господарської діяльності, а факт надання контрагентами послуг підтверджується документами бухгалтерського і податкового обліку.

В обґрунтування протиправності податкових повідомлень-рішень від 10 серпня 2017 № 1440140303 та № 1441140303 в частині сум підвищених штрафів позивач зазначив, що підвищені суми штрафів (зокрема 50%, 75%) застосовуються лише у випадках, якщо за аналогічні правопорушення органом ДФС вже було застосовано штрафні санкції шляхом складання податкового повідомлення-рішення.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував, обґрунтовуючи тим, що податкові повідомлення-рішення, прийняті за результатами перевірки, в повній мірі відображають факт порушення позивачем норм податкового законодавства.

У судовому засіданні просив у задоволені позову відмовити повністю.

14.12.2017 року на підставі ч. 4 ст. 122 КАС України ухвалено про продовження розгляду справи у порядку письмового провадження.

Враховуючи те, що 15.12.2017 року набрала чинності нова редакція КАС України, слід зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України (в редакції з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Таким чином, справа розглядається з урахуванням положень пункту 10 ч. 1 ст. 4, ч. 5 ст. 250 КАС України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

В С Т А Н О В И В:

На підставі наказу від 24.03.2017 № 2265 та направлень від 29.03.2017 № 334/26-15-14-07-02, № 1118/26-15-14-03-03, № 2927/26-15-14-04-06, № 706/26-15-14-06-03, № 1584/26-15-14-06-06, виданих ГУ ДФС у м. Києві, та згідно підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, на виконання ухвали від 02.03.2017 слідчого судді Печерського районного суду м. Києва Матійчука Г.О., за клопотанням прокурора Київської місцевої прокуратури № 6 м. Києва Безкоровайного Б.В. в межах матеріалів кримінального провадження від 04.07.2016 № 32016100060000091, за ознаками злочину, передбаченого частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України, ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ ГЕФЕСТ ІНВЕСТ (код за ЄДРПОУ 38292107) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період діяльності з 01.01.2015 по 02.03.2017, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.01.2015 по 02.03.2017.

Висновками вказаного акту перевірки встановлено порушення позивачем:

- підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 250 106, 00 грн., в тому числі за 2015;

- пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), а саме: заниження податку на додану вартість на суму 277 895, 00 грн., в тому числі за січень 2015 року на суму 26 000, 00 грн, за лютий 2015 року на суму 92 560, 00 грн., за березень 2015 року на суму 93 002, 00 грн., за квітень 2015 року на суму 26 000, 00 грн., за травень 2015 року на суму 20 167, 00 грн., за червень 2015 року на суму 20 166, 00 грн.;

- підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167, підпункту а пункту 171.2 статті 171 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), що призвело до заниження зобов'язань по податку на доходи фізичних осіб у сумі 13 647, 77 грн.;

- підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 з урахуванням підпункту 1.1 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), внаслідок чого занижено військовий збір у сумі 1 270, 54 грн.

10.08.2017 ГУ ДФС у м. Києві на підставі акту перевірки від 28.07.2017 № 116/26-15-14-07-02-10/38292107 прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 2072615147, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 глави 4 розділу ІІ, пункту 123.1 статті 123 розділу ІІ Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) за порушення пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), ТОВ ГЕФЕСТ ІНВЕСТ визначено суму грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість у розмірі 347 369, 00 грн., в тому числі: за основним платежем - в розмірі 277 895, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 69 474, 00 грн.;

- № 2082615147, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 глави 4 розділу ІІ, пункту 31 підрозділу 10 розділу ХХ, пункту 123.1 статті 123 розділу ІІ Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) за порушення підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), ТОВ ГЕФЕСТ ІНВЕСТ визначено суму грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій з податку на прибуток підприємства у розмірі 250 106, 00 грн., в тому числі: за основним платежем - в розмірі 250 106, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 0,00 грн.;

- № 1440140303, яким згідно з підпунктом 54.3.5 пункту 54.3 статті 54, пункту 127.1 статті 123 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) за порушення підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167, підпункту а пункту 171.2 статті 171 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), ТОВ ГЕФЕСТ ІНВЕСТ визначено суму грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 23517,81 грн., в тому числі: за податковим зобов'язанням - в розмірі 13 647, 77 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 9 870, 04 грн., сума пені - 0,00 грн.;

- № 1441140303, яким згідно з підпунктом 54.3.5 пункту 54.3 статті 54, пункту 127.1 статті 123 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) за порушення підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 з урахуванням підпункту 1.1 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), ТОВ ГЕФЕСТ ІНВЕСТ визначено суму грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій з військового збору у розмірі 2 186, 87 грн., в тому числі: за податковим зобов'язанням - в розмірі 1 270, 54 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 916, 33 грн., сума пені - 0,00 грн.

За результатами оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень в адміністративному порядку, рішенням Державної фіскальної служби України від 20.10.2017 № 23750/6/99-99-11-01-02-35 податкові повідомлення-рішення від 10.08.2017 № 2072615147, № 2082615147, № 1440140303, № 1441140303 залишено без змін, скаргу - без задоволення.

Незгода з вказаним податковими повідомленнями-рішеннями суб'єкта владних повноважень обумовила звернення позивача до суду з адміністративним позовом.

Згідно зі статтею 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України визначено, що вказаний Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 365 календарних днів з дати складення податкової накладної; для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку; для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно.

Приписами пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Покупцю товарів/послуг податкова накладна/розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законодавства щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

З метою отримання продавцем зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування, що підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних покупцем, такий продавець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та розрахунок коригування в електронному вигляді. Такий розрахунок коригування вважається зареєстрованим в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими продавцем.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Платник податку має право зареєструвати податкову накладну та/або розрахунок коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, в якій загальна сума податку не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 цього Кодексу.

Якщо сума, визначена відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 цього Кодексу, є меншою, ніж сума податку в податковій накладній та/або розрахунок коригування, які платник повинен зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, то платник зобов'язаний перерахувати потрібну суму коштів із свого поточного рахунку на свій рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі порушення продавцем/покупцем товарів/послуг порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, податкові повідомлення-рішення від 10.08.2017 № 2072615147, № 2082615147 були винесені податковим органом внаслідок взаємовідносин позивача з ТОВ Інфоліхт , ТОВ Плутон Капітал , ТОВ Медітріан ЛТД , ТОВ Агро Спектр , ТОВ Діомед Трейд , ТОВ Істерн Буд Груп в періоді, що перевірявся.

В підтвердження права на формування податкового кредиту та права на формування валових витрат позивачем надано суду:

І. Договір від 01.12.2014 № 01-12/14-5, укладений між ТОВ ГЕФЕСТ ІНВЕСТ (замовник) та ТОВ Інфоліхт (виконавець), за умовами якого в порядку і на умовах, визначених цим Договором, виконавець зобов'язується надати замовнику наступні послуги: білінгове супроводження локальної мережі, технічне обслуговування локальної мережі, обробка даних білінгової системи, необхідні для забезпечення обміну даними між пристроями технологічних систем керування метрополітеном, розташованими на станціях метрополітену та центральними постами управління, а замовник зобов'язується прийняти та сплатити їх. На виконання вказаного договору позивачем надано: акт надання послуг від 30.01.2015 № 9, податкову накладну від 12.01.2015 № 9 з квитанцією № 1 та платіжне доручення від 12.01.2015 № 2.

ІІ. Договір від 10.02.2015 № 10-02/15, укладений між ТОВ ГЕФЕСТ ІНВЕСТ (замовник) та ТОВ Плутон Капітал (підрядник), за умовами якого підрядник зобов'язується виконати роботи з монтажу випромінюючого кабелю в тонелях метрополітену КП Харківський метрополітен , в обумовлені Договором строки. Замовник зобов'язується провести оплату виконаних робіт на умовах цього Договору. На виконання вказаного договору позивачем надано: акт виконаних робіт від 31.03.2015 № 246, податкові накладні від 23.03.2015 № 37, від 24.03.2015 № 50 з квитанціями № 1 та платіжні доручення від 23.03.2015 № 41, від 26.03.2015 № 42.

ІІІ. Договір від 02.02.2015 № 02-02/15, укладений між ТОВ ГЕФЕСТ ІНВЕСТ (замовник) та ТОВ Медітріан ЛТД (виконавець), за умовами якого в порядку і на умовах, визначених цим Договором, виконавець зобов'язується надати замовнику наступні послуги: білінгове супроводження локальної мережі, технічне обслуговування локальної мережі, обробка даних білінгової системи, необхідні для забезпечення обміну даними між пристроями технологічних систем керування метрополітеном, розташованими на станціях метрополітену та центральними постами управління, а замовник зобов'язується прийняти та сплатити їх. На виконання вказаного договору позивачем надано: акти надання послуг від 27.02.2015 № 4, від 31.03.2015, податкові накладні від 03.02.2015 № 4, від 04.03.2015 № 6 з квитанціями № 1 та платіжні доручення від 02.02.2015 № 15, від 02.03.2015 № 29.

ІV. Договір від 12.01.2015 № 12-01/15, укладений між ТОВ ГЕФЕСТ ІНВЕСТ (замовник) та ТОВ Медітріан ЛТД (підрядник), за умовами якого підрядник зобов'язується виконати роботи з монтажу випромінюючого кабелю в тонелях метрополітену КП Харківський метрополітен , в обумовлені Договором строки. Замовник зобов'язується провести оплату виконаних робіт на умовах цього Договору. На виконання вказаного договору позивачем надано: акт виконаних робіт від 27.02.2015 № 138, податкову накладну від 18.02.2015 № 41 з квитанцією № 1 та платіжне доручення від 17.02.2015 № 22.

V. Договір від 01.04.2015 № 01-04/15, укладений між ТОВ ГЕФЕСТ ІНВЕСТ (замовник) та ТОВ Агро Спектр (виконавець), за умовами якого в порядку і на умовах, визначених цим Договором, виконавець зобов'язується надати замовнику наступні послуги: білінгове супроводження локальної мережі, технічне обслуговування локальної мережі, обробка даних білінгової системи, необхідні для забезпечення обміну даними між пристроями технологічних систем керування метрополітеном, розташованими на станціях метрополітену та центральними постами управління, а замовник зобов'язується прийняти та сплатити їх. На виконання вказаного договору позивачем надано: акт надання послуг від 30.04.2015 № 85, податкову накладну від 01.04.2015 № 1 з квитанцією № 1 та платіжне доручення від 01.04.2015 № 46.

VІ. Договір від 05.05.2015 № 05-05/15, укладений між ТОВ ГЕФЕСТ ІНВЕСТ (замовник) та ТОВ Діомед Трейд (виконавець), за умовами якого в порядку і на умовах, визначених цим Договором, виконавець зобов'язується надати замовнику наступні послуги: білінгове супроводження локальної мережі, технічне обслуговування локальної мережі, обробка даних білінгової системи, необхідні для забезпечення обміну даними між пристроями технологічних систем керування метрополітеном, розташованими на станціях метрополітену та центральними постами управління, а замовник зобов'язується прийняти та сплатити їх. На виконання вказаного договору позивачем надано: акт надання послуг від 29.05.2015 № 26, податкову накладну від 12.05.2015 № 1 з квитанцією № 1 та платіжні доручення від 12.05.2015 № 65, від 03.06.2015 № 75.

VІІ. Договір від 02.06.2015 № 02-06/15, укладений між ТОВ ГЕФЕСТ ІНВЕСТ (замовник) та ТОВ Істерн Буд Груп (виконавець), за умовами якого в порядку і на умовах, визначених цим Договором, виконавець зобов'язується надати замовнику наступні послуги: білінгове супроводження локальної мережі, технічне обслуговування локальної мережі, обробка даних білінгової системи, необхідні для забезпечення обміну даними між пристроями технологічних систем керування метрополітеном, розташованими на станціях метрополітену та центральними постами управління, а замовник зобов'язується прийняти та сплатити їх. На виконання вказаного договору позивачем надано: акт надання послуг від 30.06.2015 № 384, податкову накладну від 30.06.2015 № 384 з квитанцією № 1 та угоду від 30.06.2015 № 30/06 про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Однак, вказані документи, судом не приймаються, як належні докази реальності здійснення господарських операцій, з огляду на наступне.

У силу вимог частин першої та другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 2.4 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05. 1995 № 88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа ( форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Зі змісту зазначених приписів чинного законодавства вбачається, що для підтвердження правомірності включення витрат на виконання робіт до складу валових витрат та податкового кредиту підприємством має бути складено первинний бухгалтерський документ, який повинен містити необхідні відомості, у тому числі про зміст господарської операції та її обсяги. У випадку виконання надання послуг у первинному документі має бути конкретизовано, які саме послуги були надані (зміст та обсяг господарської операції) із зазначенням їх вартості (вартісний вираз), годин надання послуг (одиниця виміру господарської операції).

Разом з тим, у наданих позивачем актах виконаних робіт та надання послуг за договорами від 01.12.2014 № 01-12/14-5, від 10.02.2015 № 10-02/15, від 02.02.2015 № 02-02/15, від 12.01.2015 № 12-01/15, від 01.04.2015 № 01-04/15, від 05.05.2015 № 05-05/15, від 02.06.2015 № 02-06/15 вказано лише загальне найменування робіт та послуг технічне обслуговування локальної мережі , білінгове супроводження локальної мережі , обробка даних білінгової системи , монтаж випромінюючого кабелю та їх вартість і не визначено конкретного переліку робіт та послуг, які були надані/виконані, їх обсягу, місця виконання, що робить неможливим встановлення змісту господарської операції та факту використання її результатів позивачем.

Слід також зазначити, що специфіка надання послуг щодо технічного обслуговування, обробки даних, супроводження мережі, а також робіт з монтажу обумовлена необхідністю використання при їх виконанні відповідного обладнання, інструментів, витратних матеріалів.

Пунктом 3.2 розділу 3 договорів від 01.12.2014 № 01-12/14-5, від 02.02.2015 № 02-02/15, від 01.04.2015 № 01-04/15, від 05.05.2015 № 05-05/15, від 02.06.2015 № 02-06/15 встановлено, що послуги за даними Договорами надаються з використанням устаткування і технічних засобів замовника (позивача).

Документів щодо транспортування та зберігання устаткування і технічних засобів, використання яких контрагентами у спірних господарських операціях передбачено умовами зазначених договорів, позивачем не надано.

Відсутні також відомості про вартісні, якісні та кількісні характеристики матеріалів, що використані при виконанні робіт з монтажу, а також інформація про складову витрат на придбання матеріалів у вартості виконаних робіт.

Таким чином, з урахуванням матеріалів справи, факт виконання робіт та надання послуг за договорами від 01.12.2014 № 01-12/14-5, від 10.02.2015 № 10-02/15, від 02.02.2015 № 02-02/15, від 12.01.2015 № 12-01/15, від 01.04.2015 № 01-04/15, від 05.05.2015 № 05-05/15, від 02.06.2015 № 02-06/15 не підтверджується.

Крім того, з досліджених судом договорів від 02.02.2015 № 02-02/15, від 12.01.2015 № 12-01/15 та доданих до них документів вбачається, що вони від імені ТОВ Медітріан ЛТД підписані ОСОБА_4.

Відповідачем в підтвердження безтоварності укладених позивачем з ТОВ Медітріан ЛТД правочинів надано письмовий доказ, а саме: ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 28.12.2016 у справі № 757/61243/16-к.

Як вбачається зі змісту зазначеного судового рішення, яке набрало законної сили, вказана особа (ОСОБА_4), усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, запропонованих йому невстановленою слідством особою, як майбутнього директора ТОВ Медітріан ЛТД , не маючи мети здійснювати фінансово-господарську діяльність ТОВ Медітріан ЛТД , пов'язану із наданням різноманітних послуг та торгівлею товарами фізичним та юридичним особами, визначену в статуті підприємства та мети досягнення економічних та соціальних результатів та одержання прибутку від такої діяльності надав свої документи для перереєстрації товариства.

Таким чином, підозрюваний по справі сприяв у створенні ТОВ Медітріан ЛТД не з метою здійснення господарської діяльності, а з метою прикриття незаконної діяльності інших осіб, а саме з метою сприяння суб'єктам господарювання реального сектору економіки, в тому числі ТОВ ГЕФЕСТ ІНВЕСТ у мінімізації податкових зобов'язань, шляхом формування незаконного податкового кредиту, внаслідок відображення фіктивних фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Медітріан ЛТД . Дії підозрюваного кваліфіковано за частиною п'ятою статті 27, частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України.

У зв'язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності, провадження у справі закрито.

Також відповідачем надано протокол допиту свідка ОСОБА_5 (директора ТОВ Інфоліхт ), відповідно до якого останній пояснив, що до реєстрації та здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства відношення не має. Підприємство не реєстрував, обов'язків директора та засновника не виконував.

Також, з матеріалів справи вбачається, що в провадженні СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32016100010000065 від 06.06.2016 (ТОВ Агро Спектр ) за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною п'ятою статті 27, частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України та за № 32015100030000044 від 26.06.2015 (ТОВ Промоушн-Трейдінг , на час виникнення спірних операцій - ТОВ Істерн Буд Груп ) за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України.

Суд зазначає, що наявність у позивача документів, які відповідно до Податкового кодексу України є необхідними для формування податкового кредиту з податку на додану вартість (податкові накладні) та формування валових витрат (акти надання послуг), виданих вказаними вище контрагентами позивача не є безумовною підставою для віднесення їх сум до валових витрат, оскільки відомості, зазначені в них, не підтверджені як під час перевірки податковим органом, так і під час розгляду даної адміністративної справи та є такими, що не можливо ідентифікувати для використання в межах господарської діяльності позивача.

Також, з урахуванням наданих відповідачем доказів та встановлених фактів, суд вважає, що підписані невідомими особами документи не можуть бути підставою для декларування податкового кредиту при наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність надання послуг.

Окрім цього, за відсутності інших достатніх та належних доказів, які б підтверджували реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких задекларовано податковий кредит за спірними господарськими операціями, самі по собі податкові накладні не підтверджують право позивача на його формування.

Аналогічна позиція також була викладена в постановах Верховного суду від 11 квітня 2018 року по справі №810/48/13-а (адміністративне провадження №К/9901/624/18), постанові від 12 червня 2018 року по справі №802/4132/15-а (адміністративне провадження №К/9901/18760/18), постанові від 06 червня 2018 року по справі №2а/0370/1936/12 (адміністративне провадження №К/9901/8493/18).

Крім того, у постанові Верховного Суду України від 05.03.2012 (справа № 21-421а11) викладена правова позиція (що неодноразово була продубльована судом в постановах від 01.12.2015 у справі № 21-1661а15, від 02.12.2015 у справі № 21- 3849а15), відповідно до якої податкові накладні, що стали підставою для формування податкового кредиту, у випадку їх заповнення неуповноваженими особами, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Зважаючи на викладене вище, суд приходить висновку, що податкові повідомлення-рішення від 10.08.2017 № 2072615147, № 2082615147 ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а тому, скасуванню не підлягають.

Щодо штрафних санкцій, визначених позивачу згідно із податковими повідомленнями-рішеннями від 10.08.2017 № 1440140303 та № 1441140303 судом встановлено наступне.

Відповідно до п.п.14.1.180 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 168.1.1. п. 168.1 ст.168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до абз. е п.п. 164.2.17. п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених у підпункті 165.1.53 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Якщо додаткові блага надаються у негрошовій формі, сума податку об'єкта оподаткування обчислюється за правилами, визначеними пунктом 164.5 цієї статті.

Згідно з п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Як встановлено з матеріалів справи, податковим органом при перевірці первинних документів позивача, а саме банківських платіжних доручень, рахунків-фактур, встановлено неутримання податку на доходи фізичних осіб із сум доходу в загальному розмірі 84 702, 99 грн. перерахованих з розрахункового рахунку ТОВ ГЕФЕСТ ІНВЕСТ на рахунок ПрАТ МТС Україна за послуги іноземного оператора стільникового зв'язку (роумінгу), надані в мережі іноземних роумінг-партнерів працівнику ОСОБА_6 за період з січня 2015 року по лютий 2017 року.

При цьому, документи про відрядження працівників за кордон, пов'язані із господарською діяльність підприємства, а саме запрошення сторони, яка приймає і діяльність якої збігається з діяльністю підприємства, що направляє у відрядження: наказів керівника підприємства про відрядження працівників за кордон для вирішення виробничих питань; первинних документів про перебування працівників у відрядженні за кордоном (оплата проїзду, проживання, добових витрат та ін.), звітів працівників про відрядження з наданням укладених договорів (контрактів) та інших документів, що засвідчують участь в переговорах, до перевірки по надано. На підставі наданих до перевірки документів, відряджень працівників ТОВ ГЕФЕСТ ІНВЕСТ за кордон у перевіреному періоді не було.

Вказаний факт не було спростовано і представником позивача під час розгляду вказаної справи.

Таким чином, податковий орган прийшов до висновку про невиконання ТОВ ГЕФЕСТ ІНВЕСТ вимог підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167, підпункту а пункту 171.2 статті 171 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), що призвело до заниження зобов'язань по податку на доходи фізичних осіб у сумі 13 647, 77 грн.

У той же час, як зазначалось вище, відповідне нарахування штрафних санкцій було здійснено відповідачем відповідно до пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України, яким встановлено, що ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок вчинення таких дій, та обов'язок щодо погашення такого податкового боргу покладається на особу, визначену цим Кодексом, у тому числі на податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу, крім випадків, встановлених розділом IV цього Кодексу.

Таким чином, у разі виявлення під час однієї перевірки податкового агента декількох випадків ненарахування (неутримання, несплати) сум податку під час виплати доходу на користь громадян, застосуванню підлягають збільшені розміри штрафних санкцій, передбачені статтею 127 Кодексу, відповідно до кількості вчинених податкових правопорушень.

При цьому, зміст пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України не пов'язує повторність зі здійсненням протягом останніх 1095 днів контролюючим органом дій з визначення податкового зобов'язання стосовно одного і того самого платника податків.

Повторність у пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України пов'язується лише з вчиненням таких самих дій протягом 1095 днів вдруге, втретє та більше.

У той же час, суд зазначає, що в постанові від 22 травня 2018 року у справі №820/6437/16 (К/9901/31032/18) Верховний Суд виклав правову позицію щодо застосування приписів статті 127 Податкового Кодексу України у подібних відносинах, зазначивши, що положеннями статті 127 Податкового кодексу України встановлюється як міра відповідальності, яка покладається на платника податків, в тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при чому відповідність розміру штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не з часу затримки такої несплати, як передбачено статтею 126 Податкового кодексу України, а з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу. Тобто склад порушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу. Відтак, застосування штрафу в розмірі 50 та 75 відсотків суми податку на підставі п.127.1 статті 127 Податкового Кодексу України можливо внаслідок неодноразового порушення, пов'язаного з ненарахування, неутримання та/або несплатою (неперерахуванням) податків платником податків незалежно від того, чи було виявлено ці порушення під час однієї перевірки контролюючого органу.

В той же час, викладене у листі ДФС України від 19.11.2015 за № 11059/С/99-99-10-03-02-14 не є нормами права, у зв'язку із чим посилання позивача на вказаний лист в обґрунтування власної правової позиції є безпідставним.

Таким чином, суд не приймає до уваги твердження позивача, що підвищені розміри штрафів (50%, 75%) застосовуються лише у випадках якщо за аналогічні правопорушення вже було контролюючим органом застосовано штрафні санкції шляхом складання податкового повідомлення-рішення.

Також, суд зазначає, що згідно з п. 16 -1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Кодексу, Тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.

Платники збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Наведеним підтверджується правомірність визначення позивачу збільшених штрафних санкцій за порушення, допущені вдруге (лютий 2015 року) та втретє (березень 2015 року-лютий 2017 року), а відтак відсутні підстави для скасування податкових повідомлень-рішень від 10.08.2017 № 1440140303 та № 1441140303 в частині застосування таких санкцій.

Відповідно до положень чч. 1 та 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частинами 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 5 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. В даному випадку позивач в силу норм Закону України Про судовий збір від сплати судового збору не звільнений та відомості щодо понесених відповідачем судових витрат відсутні, а тому судові витрати за рахунок позивача на користь відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю ГЕФЕСТ ІНВЕСТ (код ЄДРПОУ 38292107, 01042, м. Київ, вул. Чигоріна, 19, оф. 322) відмовити повністю.

Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Амельохін