Постанова

від 17.01.2019 по справі 826/14154/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/14154/17 Головуючий у І інстанції - Амельохін В.В.

Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 січня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Ісаєнко Ю.А., Лічевецького І.О.,

при секретарі: Андрієнко Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Гефест Інвест на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 вересня 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Гефест Інвест до Головного управління ДФС у м. Києві визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю Гефест Інвест звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просив: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10 серпня 2017 року № 2072615147 у повному обсязі, № 2082615147 у повному обсязі, № 1440140303 в частині суми штрафу у розмірі 6458 грн 09 коп., № 1441140303 в частині суми штрафу у розмірі 598 грн 69 коп.

На обґрунтування своїх вимог Позивач зазначив, що підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень від 10.08.2017 № 2072615147, № 2082615147 став висновок відповідача щодо порушення ТОВ Гефест Інвест пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України внаслідок здійснення з ТОВ Інфоліхт , ТОВ Плутон Капітал , ТОВ Медітріан ЛТД , ТОВ Агро Спектр , ТОВ Діомед Трейд , ТОВ Істерн Буд Груп фінансово-господарських операцій, які на думку податкового органу мають нереальний характер.

Вказаний висновок про заниження Позивачем податку на прибуток та податку на додану вартість ґрунтується на існуванні незавершених кримінальних проваджень за статтею 212 Кримінального кодексу України щодо керівництва підприємств-контрагентів позивача.

Також, на думку Позивача, податкові повідомлення-рішення від 10 серпня 2017 року № 2072615147, № 208261514 могли бути ухвалені лише після отримання відповідачем вироку у кримінальному провадженні, в рамках якого була призначена перевірка відповідно до пункту 36 підрозділу 10 Перехідних положень Податкового кодексу України.

Крім того, господарські операції по взаємовідносинах з переліченими в акті перевірки контрагентами спрямовані на отримання позивачем економічної вигоди у вигляді фінансового прибутку від господарської діяльності, а факт надання контрагентами послуг підтверджується документами бухгалтерського і податкового обліку.

В обґрунтування протиправності податкових повідомлень-рішень від 10 серпня 2017 року № 1440140303 та № 1441140303 в частині сум підвищених штрафів позивач зазначив, що підвищені суми штрафів (зокрема 50%, 75%) застосовуються лише у випадках, якщо за аналогічні правопорушення органом ДФС вже було застосовано штрафні санкції шляхом складання податкового повідомлення-рішення.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 вересня 2018 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

В апеляційній скарзі, Позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд скасувати рішення та прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити.

Зокрема, Позивач зазначає, що за результатами перевірки Відповідачем не доведено жодного порушення позивачем положень податкового законодавства, про які зазначено в акті перевірки.

Так, у 2015 році Позивач мав господарські відносини з ТОВ Інфоліхт , ТОВ Плутон Капітал , ТОВ Медітріан ЛТД , ТОВ Агро Спектр , ТОВ Діомед Трейд , ТОВ Істерн Буд Груп .

На підставі відповідних договорів з вказаними контрагентами позивач сплатив за вищевказані послуги, що підтверджується виписками з банківського рахунку.

Так, Товариство з обмеженою відповідальністю Гефест Інвест вказує, що надані послуги мають реальний характер і ним вірно відобразив їх у своєму обліку та звітності і не занижував фінансовий результат до оподаткування, а також правомірно сформував податковий кредит з ПДВ.

Крім того, Позивач вказує, що саме по собі існування незавершених кримінальних проваджень не може бути доказом фіктивності господарської діяльності позивача чи ухилення керівництва від сплати податків, оскільки обставини, встановлені у кримінальному провадженні можуть бути лише доведені за наявності вироку суду, ухваленого в рамках цього кримінального провадження.

Щодо штрафів за зниження податку на доходи фізичних осіб та військового збору, то Товариство з обмеженою відповідальністю Гефест Інвест зазначає, що податковий орган протиправно застосував за перше і повторне порушення підвищені розміри штрафів.

Головним управлінням ДФС у м. Києві подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, на підставі наказу від 24.03.2017 № 2265 та направлень від 29.03.2017 № 334/26-15-14-07-02, № 1118/26-15-14-03-03, № 2927/26-15-14-04-06, № 706/26-15-14-06-03, № 1584/26-15-14-06-06, виданих ГУ ДФС у м. Києві, та згідно підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, на виконання ухвали від 02.03.2017 слідчого судді Печерського районного суду м. Києва Матійчука Г.О., за клопотанням прокурора Київської місцевої прокуратури № 6 м. Києва Безкоровайного Б.В. в межах матеріалів кримінального провадження від 04.07.2016 № 32016100060000091, за ознаками злочину, передбаченого частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України, ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Гефест Інвест (код за ЄДРПОУ 38292107) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період діяльності з 01.01.2015 по 02.03.2017, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.01.2015 по 02.03.2017, за результатами якої складено Акт перевірки від 28.07.2017 № 116/26-15-14-07-02-10/38292107 (а.с. 24-65 Том I).

Висновками вказаного Акту перевірки встановлено порушення позивачем:

1) підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 250 106 грн, в тому числі за 2015 рік;

2) пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), а саме: заниження податку на додану вартість на суму 277 895 грн, в тому числі за січень 2015 року на суму 26 000 грн, за лютий 2015 року на суму 92 560 грн, за березень 2015 року на суму 93 002 грн, за квітень 2015 року на суму 26 000 грн, за травень 2015 року на суму 20 167 грн, за червень 2015 року на суму 20 166 грн;

3) підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167, підпункту а пункту 171.2 статті 171 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), що призвело до заниження зобов'язань по податку на доходи фізичних осіб у сумі 13 647 грн 77 коп.;

4) підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 з урахуванням підпункту 1.1 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), внаслідок чого занижено військовий збір у сумі 1 270 грн 54 коп.

10 серпня 2018 року ГУ ДФС у м. Києві на підставі Акту перевірки від 28.07.2017 № 116/26-15-14-07-02-10/38292107 прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 2072615147, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 глави 4 розділу ІІ, пункту 123.1 статті 123 розділу ІІ Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) за порушення пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), ТОВ Гефест Інвест визначено суму грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість у розмірі 347 369 грн., в тому числі: за основним платежем - в розмірі 277 895 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 69 474 грн. (а.с. 76 Том I);

- № 2082615147, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 глави 4 розділу ІІ, пункту 31 підрозділу 10 розділу ХХ, пункту 123.1 статті 123 розділу ІІ Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) за порушення підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), ТОВ Гефест Інвест визначено суму грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій з податку на прибуток підприємства у розмірі 250 106 грн, в тому числі: за основним платежем - в розмірі 250 106 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 0 грн (а.с. 78 Том I);

- № 1440140303, яким згідно з підпунктом 54.3.5 пункту 54.3 статті 54, пункту 127.1 статті 123 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) за порушення підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167, підпункту а пункту 171.2 статті 171 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), ТОВ Гефест Інвест визначено суму грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 23517 грн 81 коп., в тому числі: за податковим зобов'язанням - в розмірі 13 647 грн 77 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 9 870 грн 04 коп., сума пені - 0 грн (а.с. 80 Том I);

- № 1441140303, яким згідно з підпунктом 54.3.5 пункту 54.3 статті 54, пункту 127.1 статті 123 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) за порушення підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 з урахуванням підпункту 1.1 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), ТОВ Гефест Інвест визначено суму грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій з військового збору у розмірі 2 186 грн 87 коп., в тому числі: за податковим зобов'язанням - в розмірі 1 270 грн 54 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 916 грн 33 коп., сума пені - 0 грн (а.с. 82 Том I).

За результатами оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень в адміністративному порядку, рішенням Державної фіскальної служби України від 20.10.2017 № 23750/6/99-99-11-01-02-35 податкові повідомлення-рішення від 10.08.2017 № 2072615147, № 2082615147, № 1440140303, № 1441140303 залишено без змін, скаргу - без задоволення (а.с. 14-21 Том I).

Вважаючи порушенням своїх прав з боку податкового органу та з метою їх відновлення суб'єкт господарювання звернувся за захистом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що підписані невідомими особами документи не можуть бути підставою для декларування податкового кредиту при наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність надання послуг, та за відсутності інших достатніх та належних доказів, які б підтверджували реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких задекларовано податковий кредит за спірними господарськими операціями, самі по собі податкові накладні не підтверджують право позивача на його формування, тому податкові повідомлення-рішення від 10.08.2017 № 2072615147, № 2082615147 ґрунтуються на нормах чинного законодавства і скасуванню не підлягають.

Крім того, матеріалами справи підтверджується правомірність визначення позивачу збільшених штрафних санкцій за порушення, допущені вдруге (лютий 2015 року) та втретє (березень 2015 року-лютий 2017 року), а відтак підстави для скасування податкових повідомлень-рішень від 10.08.2017 № 1440140303 та № 1441140303 в частині застосування таких санкцій відсутні.

Колегія суддів не може погодитись в повній мірі з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступні обставини.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовано Податковим кодексом україни.

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

У відповідності до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з ст. 180 ПК України платником податку є: 1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; 2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку; 3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України.

Статтею 185 ПК України закріплено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 201.4 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

За змістом пункту 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02 червня 2011 року зазначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Водночас, згідно до частини першої ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (Закон №996-XIV), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (Положення № 88), первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому, зазначені обставини повинні підтверджуватися первинною документацією, складеною з дотриманням вимог Закону № 996-XIV та Положення № 88.

У результаті дослідження матеріалів справи та наданих позивачем доказів, колегія суддів вважає за необхідне вказати на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (замовник) та наступними контрагентами укладено наступні договори:

1) договір від 01.12.2014 № 01-12/14-5 з ТОВ Інфоліхт (виконавець), за умовами якого в порядку і на умовах, визначених цим Договором, виконавець зобов'язується надати замовнику наступні послуги: білінгове супроводження локальної мережі, технічне обслуговування локальної мережі, обробка даних білінгової системи, необхідні для забезпечення обміну даними між пристроями технологічних систем керування метрополітеном, розташованими на станціях метрополітену та центральними постами управління, а замовник зобов'язується прийняти та сплатити їх.

На виконання вказаного договору позивачем надано: акт надання послуг від 30.01.2015 № 9, податкову накладну від 12.01.2015 № 9 з квитанцією № 1 та платіжне доручення від 12.01.2015 № 2 (а.с. 43-50 Том II).

2) договір від 10.02.2015 № 10-02/15 з ТОВ Плутон Капітал (підрядник), за умовами якого підрядник зобов'язується виконати роботи з монтажу випромінюючого кабелю в тонелях метрополітену КП Харківський метрополітен , в обумовлені Договором строки. Замовник зобов'язується провести оплату виконаних робіт на умовах цього Договору.

На виконання вказаного договору позивачем надано: акт виконаних робіт від 31.03.2015 № 246, податкові накладні від 23.03.2015 № 37, від 24.03.2015 № 50 з квитанціями № 1 та платіжні доручення від 23.03.2015 № 41, від 26.03.2015 № 42 (а.с. 51-57 Том II).

3) договір від 02.02.2015 № 02-02/15 з ТОВ Медітріан ЛТД (виконавець), за умовами якого в порядку і на умовах, визначених цим Договором, виконавець зобов'язується надати замовнику наступні послуги: білінгове супроводження локальної мережі, технічне обслуговування локальної мережі, обробка даних білінгової системи, необхідні для забезпечення обміну даними між пристроями технологічних систем керування метрополітеном, розташованими на станціях метрополітену та центральними постами управління, а замовник зобов'язується прийняти та сплатити їх.

На виконання вказаного договору позивачем надано: акти надання послуг від 27.02.2015 № 4, від 31.03.2015, податкові накладні від 03.02.2015 № 4, від 04.03.2015 № 6 з квитанціями № 1 та платіжні доручення від 02.02.2015 № 15, від 02.03.2015 № 29 (а.с. 58-67 Том II).

4) договір від 12.01.2015 № 12-01/15 з ТОВ Медітріан ЛТД (підрядник), за умовами якого підрядник зобов'язується виконати роботи з монтажу випромінюючого кабелю в тонелях метрополітену КП Харківський метрополітен , в обумовлені Договором строки. Замовник зобов'язується провести оплату виконаних робіт на умовах цього Договору.

На виконання вказаного договору позивачем надано: акт виконаних робіт від 27.02.2015 № 138, податкову накладну від 18.02.2015 № 41 з квитанцією № 1 та платіжне доручення від 17.02.2015 № 22 (а.с. 68-73 Том II).

5) договір від 01.04.2015 № 01-04/15 з ТОВ Агро Спектр (виконавець), за умовами якого в порядку і на умовах, визначених цим Договором, виконавець зобов'язується надати замовнику наступні послуги: білінгове супроводження локальної мережі, технічне обслуговування локальної мережі, обробка даних білінгової системи, необхідні для забезпечення обміну даними між пристроями технологічних систем керування метрополітеном, розташованими на станціях метрополітену та центральними постами управління, а замовник зобов'язується прийняти та сплатити їх.

На виконання вказаного договору позивачем надано: акт надання послуг від 30.04.2015 № 85, податкову накладну від 01.04.2015 № 1 з квитанцією № 1 та платіжне доручення від 01.04.2015 № 46 (а.с. 74-81 Том II).

6) договір від 05.05.2015 № 05-05/15 з ТОВ Діомед Трейд (виконавець), за умовами якого в порядку і на умовах, визначених цим Договором, виконавець зобов'язується надати замовнику наступні послуги: білінгове супроводження локальної мережі, технічне обслуговування локальної мережі, обробка даних білінгової системи, необхідні для забезпечення обміну даними між пристроями технологічних систем керування метрополітеном, розташованими на станціях метрополітену та центральними постами управління, а замовник зобов'язується прийняти та сплатити їх.

На виконання вказаного договору позивачем надано: акт надання послуг від 29.05.2015 № 26, податкову накладну від 12.05.2015 № 1 з квитанцією № 1 та платіжні доручення від 12.05.2015 № 65, від 03.06.2015 № 75 (а.с. 82-89 Том II).

7) договір від 02.06.2015 № 02-06/15, з ТОВ Істерн Буд Груп (виконавець), за умовами якого в порядку і на умовах, визначених цим Договором, виконавець зобов'язується надати замовнику наступні послуги: білінгове супроводження локальної мережі, технічне обслуговування локальної мережі, обробка даних білінгової системи, необхідні для забезпечення обміну даними між пристроями технологічних систем керування метрополітеном, розташованими на станціях метрополітену та центральними постами управління, а замовник зобов'язується прийняти та сплатити їх.

На виконання вказаного договору позивачем надано: акт надання послуг від 30.06.2015 № 384, податкову накладну від 30.06.2015 № 384 з квитанцією № 1 та угоду від 30.06.2015 № 30/06 про зарахування зустрічних однорідних вимог (а.с. 90-99 Том II).

З Акту перевірки та матеріалів справи вбачається, що позивач сплатив за вказані вище послуги, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями (а.с. 88-95 Том I).

Посилання відповідача на документальне оформлення транзитних операцій з метою ухилення контрагентів позивача від оподаткування, та відповідно не можливість віднесення вищевказаних операцій до складу податкового кредиту, колегія суддів не приймає до уваги з огляду на таке.

Як свідчать матеріали справи, результати робіт, виконані контрагентами використано позивачем в межах господарської діяльності та передано на користь Комунального підприємства Харківський метрополітен за договором №616-09-АТЗ від 06.09.2012 (а.с. 125-135 Том I) та на користь ТОВ Квант за договорами №4-14-08 від 08.12.2014 та №4-15-01 від 12.01.2015 (а.с. 142- 145, 147-150 Том I).

При цьому, основною діяльністю позивача є технічне обслуговування електронного та оптичного устаткування, діяльність у сфері інформаційних технологій і комп'ютерних систем, діяльність у сфері електрозв'язку.

У період, що перевірявся контролюючим органом, у штаті позивача працювало 6 працівників, однак серед вказаних осіб не вистачало фахівців тієї кваліфікації, яка була необхідна для надання послуг, замовлених Комунальним підприємством Харківський метрополітен та ТОВ Квант , що і зумовило необхідність укладання відповідних договорів з ТОВ Інфоліхт , ТОВ Плутон Капітал , ТОВ Медітріан ЛТД , ТОВ Агро Спектр , ТОВ Діомед Трейд , ТОВ Істерн Буд Груп .

Твердження контролюючого органу щодо нереальності характеру господарських операцій позивача з вказаними контрагентами, зважаючи на те, що з електронних інформаційних систем ДФС вбачається факт несвоєчасної подачі контрагентами фінансової звітності та самостійне встановлення інспекторами ГУ ДФС у м. Києві призначення платежам, здійсненим позивачем на користь контрагентів статусу безповоротної фінансової допомоги , колегія суддів вважає помилковими, оскільки інформація, наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним та допустимим доказом в розумінні статтей 73 та 74 КАС України.

Первинні документи, надані позивачем, оформлені у відповідності до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та у відповідності до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, є достатніми, належними та допустимими доказами на підтвердження реальності вчинення господарських операцій, та платник податку не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентами, при цьому оплата згідно договорами має статус попередньої та лише самі платники податків мають право змінювати призначення платежів.

Доводи контролюючого органу про неможливість встановити яким чином контрагентами позивача поставляли товарно-матеріальні цінності позивачу та яким чином надавались послуги, колегія суддів відхиляє, оскільки наявність транспортних документів на перевезення товарно-матеріальних цінностей, використаних в результаті надання послуг позивачу, за наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість не є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами надання послуг, укладеними між позивачем та його контрагентами, а є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення.

Відтак, оскільки відповідачем не надано доказів того, що позивач та ТОВ Інфоліхт , ТОВ Плутон Капітал , ТОВ Медітріан ЛТД , ТОВ Агро Спектр , ТОВ Діомед Трейд , ТОВ Істерн Буд Груп не мали відповідних матеріальних ресурсів, кваліфікований персонал у достатній кількості для виконання послуг відповідно до вищевказаних договорів, тому аналізуючи надані позивачем докази на підтвердження реальності вищевказаних господарських операцій колегія суддів вважає підтвердженим факт виконання робіт та надання послуг за договорами від 01.12.2014 № 01-12/14-5, від 10.02.2015 № 10-02/15, від 02.02.2015 № 02-02/15, від 12.01.2015 № 12-01/15, від 01.04.2015 № 01-04/15, від 05.05.2015 № 05-05/15, від 02.06.2015 № 02-06/15.

Посилання суду першої інстанції про нереальність господарських операцій, зважаючи на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 28.12.2016 у справі № 757/61243/16-к, протокол допиту свідка ОСОБА_4 (директора ТОВ Інфоліхт ) та наявність у провадженні СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві матеріалів досудового розслідування, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32016100010000065 від 06.06.2016 (ТОВ Агро Спектр ) за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною п'ятою статті 27, частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України та за № 32015100030000044 від 26.06.2015 (ТОВ Промоушн-Трейдінг , на час виникнення спірних операцій - ТОВ Істерн Буд Груп ) за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України, колегія суддів оцінює критично, враховуючи наступні обставини справи.

Як свідчать матеріали справи, у відповідності до ухвали Печерського районного суду міста Києва від 28.12.2016 у справі № 757/61243/16-к ОСОБА_5, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, запропонованих йому невстановленою слідством особою, як майбутнього директора ТОВ Медітріан ЛТД , не маючи мети здійснювати фінансово-господарську діяльність ТОВ Медітріан ЛТД , пов'язану із наданням різноманітних послуг та торгівлею товарами фізичним та юридичним особами, визначену в статуті підприємства та мети досягнення економічних та соціальних результатів та одержання прибутку від такої діяльності надав свої документи для перереєстрації товариства.

Вказані дії підозрюваного кваліфіковано за частиною п'ятою статті 27, частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України, однак у зв'язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності, провадження у справі закрито (а.с. 9-12 Том II).

Однак, сам факт наявності такої ухвали, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.02.2018 року (справа № 813/1766/17), яка у силу вимог частини п'ятої ст. 242 КАС України має бути врахована судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Крім того, у матеріалах справи наявний протокол допиту свідка ОСОБА_4 (директора ТОВ Інфоліхт ), відповідно до якого останній пояснив, що до реєстрації та здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства відношення не має, підприємство не реєстрував, обов'язків директора та засновника не виконував (а.с. 18-22 Том II).

Також податковий орган посилається на те, що у провадженні СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32016100010000065 від 06.06.2016 (ТОВ Агро Спектр ) за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною п'ятою статті 27, частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України, стосовно взаємовідносин з ТОВ Інфоліхт та за № 32015100030000044 від 26.06.2015 (ТОВ Промоушн-Трейдінг , на час виникнення спірних операцій - ТОВ Істерн Буд Груп ) за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України.

Разом з тим, частиною першою статті 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини першої статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Так, законом, який визначає порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок їх фіксації у протоколі допиту є Кримінальний процесуальний кодекс України (далі КПК України).

У частині першій статті 23 КПК України закріплено, що суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Частина друга цієї ж статті визначає, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною четвертою статті 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Таким чином, протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.

Відповідно до частини шостої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.

Вказане узгоджується з позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 06.11.2018 (справа №822/551/18).

Крім того, з вказаних кримінальних проваджень також не вбачається наявності вироку суду відносно ТОВ Інфоліхт та ТОВ Істерн Буд Груп за фіктивне підприємництво, а господарські договори укладені з такими контрагентами позивача на час розгляду справи не визнані в установленому порядку недійсними.

Відповідно до частин першої та другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Рішеннями Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до частини першоїст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права, визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Окрім того, слід зазначити, що поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у суб'єкта господарювання додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його контрагентами правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань (аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.09.2012 року у справі № К/9991/5398/12).

З урахуванням дослідження первинних документів, колегія суддів приходить до висновку, що господарські операції між позивачем та ТОВ Інфоліхт , ТОВ Плутон Капітал , ТОВ Медітріан ЛТД , ТОВ Агро Спектр , ТОВ Діомед Трейд , ТОВ Істерн Буд Груп фактично мали реальний характер, замовлення та надання послуг оформлені не лише документально, а й спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами позивачем з такими контрагентами, у зв'язку з чим висновки викладені відповідачем в Акті перевірки є необґрунтованими.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що податкові повідомлення-рішення від 10 серпня 2017 року № 2072615147, № 2082615147 є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо штрафних санкцій, визначених ТОВ Гефест Інвест згідно із податковими повідомленнями-рішеннями від 10 серпня 2017 року № 1440140303 та № 1441140303 колегією суддів встановлено наступне.

Так, відповідно до п.п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

За приписами п.п. 168.1.1. п. 168.1 ст.168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Згідно з абз. е п.п. 164.2.17. п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених у підпункті 165.1.53 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Якщо додаткові блага надаються у негрошовій формі, сума податку об'єкта оподаткування обчислюється за правилами, визначеними пунктом 164.5 цієї статті.

Відповідно до п. 127.1 ст. 127 ПК України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, контролюючим органом при перевірці первинних документів ТОВ Гефест Інвест , а саме банківських платіжних доручень, рахунків-фактур, встановлено неутримання податку на доходи фізичних осіб із сум доходу в загальному розмірі 84 702, 99 грн. перерахованих з розрахункового рахунку ТОВ ГЕФЕСТ ІНВЕСТ на рахунок ПрАТ МТС Україна за послуги іноземного оператора стільникового зв'язку (роумінгу), надані в мережі іноземних роумінг-партнерів працівнику ОСОБА_6 за період з січня 2015 року по лютий 2017 року.

При цьому, документи про відрядження працівників за кордон, пов'язані із господарською діяльність підприємства, а саме запрошення сторони, яка приймає і діяльність якої збігається з діяльністю підприємства, що направляє у відрядження: наказів керівника підприємства про відрядження працівників за кордон для вирішення виробничих питань; первинних документів про перебування працівників у відрядженні за кордоном (оплата проїзду, проживання, добових витрат та ін.), звітів працівників про відрядження з наданням укладених договорів (контрактів) та інших документів, що засвідчують участь в переговорах, до перевірки по надано. На підставі наданих до перевірки документів, відряджень працівників ТОВ ГЕФЕСТ ІНВЕСТ за кордон у перевіреному періоді не було.

Вказаний факт не було спростовано і Позивачем ні під час розгляду даної справи судом першої інстанції, ні судом апеляційної інстанції.

За таких обставин, контролюючий орган дійшов висновку про невиконання ТОВ ГЕФЕСТ ІНВЕСТ вимог підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167, підпункту а пункту 171.2 статті 171 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), що призвело до заниження зобов'язань по податку на доходи фізичних осіб у сумі 13 647, 77 грн.

При цьому, відповідне нарахування штрафних санкцій було здійснено податковим органом відповідно до пункту 127.1 статті 127 ПК України, яким встановлено, що ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок вчинення таких дій, та обов'язок щодо погашення такого податкового боргу покладається на особу, визначену цим Кодексом, у тому числі на податкового агента.

При цьому, платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу, крім випадків, встановлених розділом IV цього Кодексу.

Тобто, у разі виявлення під час однієї перевірки податкового агента декількох випадків ненарахування (неутримання, несплати) сум податку під час виплати доходу на користь громадян, застосуванню підлягають збільшені розміри штрафних санкцій, передбачені статтею 127 Кодексу, відповідно до кількості вчинених податкових правопорушень.

Положеннями пункту 127.1 статті 127 ПК України встановлено, що не пов'язує повторність зі здійсненням протягом останніх 1095 днів контролюючим органом дій з визначення податкового зобов'язання стосовно одного і того самого платника податків.

Повторність у пункту 127.1 статті 127 ПК України пов'язується лише з вчиненням таких самих дій протягом 1095 днів вдруге, втретє та більше.

Верховний Суд у постанові від 22 травня 2018 року у справі № 820/6437/16 (№ К/9901/31032/18) виклав правову позицію щодо застосування приписів статті 127 Податкового Кодексу України у подібних відносинах, зазначивши, що положеннями статті 127 Податкового кодексу України встановлюється як міра відповідальності, яка покладається на платника податків, в тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при чому відповідність розміру штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не з часу затримки такої несплати, як передбачено статтею 126 Податкового кодексу України, а з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу. Тобто склад порушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу. Відтак, застосування штрафу в розмірі 50 та 75 відсотків суми податку на підставі п.127.1 статті 127 Податкового Кодексу України можливо внаслідок неодноразового порушення, пов'язаного з ненарахування, неутримання та/або несплатою (неперерахуванням) податків платником податків незалежно від того, чи було виявлено ці порушення під час однієї перевірки контролюючого органу.

Крім того, колегія суддів вважає необґрунтованими посилання Позивача на лист ДФС України від 19 листопада 2015 року за № 11059/С/99-99-10-03-02-14, оскільки він не є нормативно правовим актом.

Разом з цим, колегія суддів не приймає до уваги твердження Позивача, що підвищені розміри штрафів (50%, 75%) застосовуються лише у випадках якщо за аналогічні правопорушення вже було контролюючим органом застосовано штрафні санкції шляхом складання податкового повідомлення-рішення.

Згідно з пунктом 16 -1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Кодексу, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.

Платники збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Отже, колегія суддів погоджується в цій частині з висновком суду першої інстанції про те, що контролюючим органом правомірно визначено Позивачу штрафні санкції за порушення, допущені вдруге (лютий 2015 року) та втретє (березень 2015 року-лютий 2017 року), а відтак відсутні підстави для скасування податкових повідомлень-рішень від 10 серпня 2017 року № 1440140303 та № 1441140303 в частині застосування таких санкцій.

Згідно з частинами першою-третьою ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Розглянувши доводи Товариства з обмеженою відповідальністю Гефест Інвест викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено при неповному з'ясуванні обставин справи та з помилковим застосуванням норм матеріального права, а тому апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Гефест Інвест підлягає задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції в частині відмови про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10 серпня 2017 року № 2072615147, № 2082615147 скасуванню, з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог, а в решті рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гефест Інвест" - задовольнити частково .

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 вересня 2018 року -в частині відмови про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10 серпня 2017 року № 2072615147, № 2082615147 - скасувати та ухвалити в цій частині нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Гефест Інвест" до Головного управління ДФС у м. Києві визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково .

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10 серпня 2017 року № 2072615147, № 2082615147 Головного управління ДФС у м. Києві.

В решті рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 вересня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Ю.А. Ісаєнко

І.О. Лічевецький

Повний текст складено 21.01.2019 року