Постанова

від 19.09.2018 по справі 813/1593/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2018 рокуЛьвів№ 876/6122/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Улицького В.З. та Гулида Р.М.,

з участю секретаря судового засідання - Мельничук Б.Б.,

а також сторін (їх представників):

від позивача - ОСОБА_1;

від відповідача - ОСОБА_2;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській обл. на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26.06.2018р. в адміністративній справі за позовом Головного управління ДФС у Львівській обл. до Товариства з обмеженою відповідальністю Енергія-Новий Розділ про застосування адміністративного арешту у вигляді арешту коштів на банківських рахунках платника податків (суддя суду І інстанції: ОСОБА_3, час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 12 год. 29 хв. 26.06.2018р., м.Львів; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: 02.07.2018р.),-

В С Т А Н О В И В:

25.04.2018р. Головне управління ДФС у Львівській обл. /надалі - ГУ ДФС у Львівській обл., позивач, податковий орган/ звернувся до суду із позовною заявою, в якій просив застосувати адміністративний арешт коштів, які перебувають на банківських рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю Енергія-Новий Розділ /надалі - ОСОБА_4 Енергія-Новий Розділ , відповідач/; судові витрати по справі покласти на відповідача (а.с.3-5).

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26.06.2018р. у задоволенні заявленого позову відмовлено (а.с.57-59).

Вказане рішення суду в апеляційному порядку оскаржив позивач ГУ ДФС у Львівській обл., який покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що призвело до невірного вирішення спору, просить оскаржуване рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою заявлений позов задовольнити (а.с.64-66).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що 20.04.2018р. ревізором-інспектором позивача з метою проведення позапланової документальної виїзної перевірки відповідача здійснено вихід на податкову (фактичну) адресу платника податків, однак останнім відмовлено у допуску до проведення перевірки. При цьому, посадовими особами податкового органу виконані всі вимоги закону для проведення перевірки, зокрема, пред'явлені направлення та копія наказу на проведення перевірки.

Оскільки мав місце факт недопуску до проведення документальної перевірки позивач звернувся до суду із розглядуваним позовом.

Окрім цього, в апеляційній скарзі апелянт цитує норми матеріального права, інших обґрунтувань ніж ті, які були наведені податковим органом у позовній заяві, подана скарга не містить; також останнім не розкрито, в чому саме полягає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідачем ОСОБА_4 Енергія-Новий Розділ скеровано до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає її необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права, ухвалив законне і справедливе судове рішення. Також на момент апеляційного розгляду справи позивачем проведено на підставі наказів № 3981 від 27.06.2018р. та № 4020 від 04.07.2018р. документальну позапланову невиїзну перевірку відповідача з питань формування даних податкових зобов'язань та даних податкового кредиту по взаємовідносинах із ОСОБА_4 Корпорація КРТ за період червень 2015 року - грудень 2017 року, за результатами якої складено Акт перевірки № 1712/13-01-16-01/33525073 (а.с.74-75).

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача на підтримання поданої скарги, заперечення представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга задоволенню не підлягає з наступних мотивів.

Як з'ясовано судом першої інстанції, 20.04.2017р. позивачем на підставі пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу /ПК/ України прийнято наказ № 1404 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ОСОБА_4 Енергія-Новий Розділ з питань проведення взаємовідносин із ОСОБА_4 КРТ за періоди липень-грудень 2014 року, січень-травень 2015 року (а.с.10).

На виконання вказаного наказу ГУ ДФС у Львівській обл. видано направлення на проведення такої перевірки № 2419 від 20.04.2017р. тривалістю 10 робочих днів, починаючи з 20.04.2017р. (а.с.11).

З метою проведення перевірки головним державним ревізором-інспектором ГУ ДФС у Львівській обл. здійснено 20.04.2017р. вихід на податкову (фактичну) адресу ОСОБА_4 Енергія-Новий Розділ .

Разом з тим, посадовою особою ОСОБА_4 Енергія-Новий Розділ головним бухгалтером ОСОБА_5 відмовлено у допуску посадових осіб ГУ ДФС у Львівській обл. до проведення документальної позапланової виїзної перевірки, що засвідчується відповідним Актом недопуску № 100/13-01-14-02 від 20.04.2017р. (а.с.12).

Згідно письмових пояснень представника платника податків, які викладені на звороті направлення на перевірку, підстави для проведення перевірки є відсутніми, а тому в допуску до проведення такої і наданні документів відмовлено (зворот а.с.11).

25.04.2017р. начальником ГУ ДФС у Львівській обл. прийнято рішення № 4305/10/13-01-14-02-15 про застосування адміністративного арешту майна платника податків ОСОБА_4 Енергія-Новий Розділ на підставі пп.94.2.3 п.94.2 ст.94 ПК України, у зв'язку із відмовою відповідача від допуску посадових осіб позивача до проведення перевірки за наявності законних підстав для її проведення (а.с.13).

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12.07.2017р., залишено без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2017р., задоволено позов ОСОБА_4 Енергія-Новий Розділ , визнано протиправним та скасовано наказ ГУ ДФС у Львівській обл. № 1404 від 20.04.2017р. Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ОСОБА_4 Енергія-Новий Розділ (а.с.40-43).

Згідно пояснень представника апелянта, наданих в судовому засіданні, вказані судові рішення скасовані судом касаційної інстанції.

Приймаючи рішення по справі та відмовляючи у задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем під час судового розгляду не надано доказів на підтвердження обґрунтованості арешту майна платників податків, а саме судового рішення. Також останнім не представлено суду доказів наявності у ОСОБА_4 Енергія-Новий Розділ податкового боргу та відсутності майна для погашення такого боргу, через що правові підстави для застосування арешту коштів на банківських рахунках відповідача є відсутніми.

Окрім цього, наказ ГУ ДФС у Львівській обл. № 1404 від 20.04.2017р. Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ОСОБА_4 Енергія-Новий Розділ скасований в судовому порядку, через що відпали підстави для проведення перевірки, а відтак - й для допуску посадових осіб позивача до проведення такої.

Наведені висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає такими, що відповідають нормам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, з наступних причин.

Відповідно до п.94.1 ст.94 ПК України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом. Згідно з п. 94.5 ст. 94 ПК України арешт майна може бути повним або умовним.

Повним арештом майна визнається заборона платнику податків на реалізацію прав розпорядження або користування його майном. У такому випадку ризик, пов'язаний із втратою функціональних чи споживчих якостей такого майна, покладається на орган, який прийняв рішення про таку заборону.

Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов'язковому попередньому отриманні дозволу керівника відповідного контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником контролюючого органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.

Відповідно до п.94.6 ст.94 ПК України керівник контролюючого органу (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається: платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна; іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.

Під час судового розгляду з'ясовано, що зверненню податкового органу до суду з позовом про застосування адміністративного арешту коштів на рахунках ОСОБА_4 Енергія-Новий Розділ передувало прийняття рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків, як того вимагає п.94.2 ст.94 ПК України (а.с.13).

Процедура адміністративного арешту майна регулюється Порядком застосування адміністративного арешту майна платника податків, затв. наказом Міністерства фінансів України № 632 від 14.07.2017р.

Відповідно до п.п.7.1-7.3 розділу VII вказаного Порядку арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу доходів і зборів до суду.

Для застосування арешту коштів на рахунку платника податків орган доходів і зборів подає до суду позовну заяву в порядку, передбаченому КАС України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Однак, арешт коштів на рахунках платника податків є спеціальною складовою загального арешту майна, який відрізняється виключною процедурою його застосування, та є можливим лише у разі існування арешту майна, застосованого відповідно до положень п.п.94.2, 94.5 ст.94 ПК України.

При цьому, непідтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків в судовому порядку унеможливлює право податкового органу на звернення до суду з позовом про застосування арешту коштів на рахунках відповідача.

Положення пп.94.6.2 п.94.6 ст.94 ПК України застосовуються виключно у сукупності з нормами цієї статті.

Доказів звернення до суду із позовом про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків позивачем під час судового розгляду не представлено.

Підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків є універсальними та визначені ст.94 ПК України. Відповідно до п.94.4 цієї статті арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Відповідно до пп.94.2.3 п.94.2 ст.94 ПК України арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Положеннями пп.94.6.2 п.94.6 ст.94 ПК України передбачено, що арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Отже, законодавець передбачив два види арешту майна залежно від підстав та порядку його застосування:

арешт на кошти та інші цінності платника податків, що перебувають у банку, який застосовується за рішенням суду як спосіб забезпечення погашення податкового боргу, підставою для застосування якого є відсутність або недостатність у платника податків майна для погашення податкового боргу;

адміністративний арешт майна, в тому числі коштів на банківському рахунку, як спосіб забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом (не виключно обов'язку сплатити податкове зобов'язання), який застосовується за адміністративним або судовим рішенням (залежно від виду майна).

При цьому, право у контролюючого органу для звернення до суду з вимогою про застосування арешту коштів на рахунку платника податків виникає, якщо: 1) у платника податків наявний податковий борг; 2) у платника податків відсутнє майно для погашення цього податкового боргу та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/ або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

При чому, не зважаючи на те, що кошти є також складовою майна платника податків, що складає загальний об'єкт, в той же час має свої особливості та різницю виникнення підстав для вчинення відповідних дій пов'язаних із встановленням певного виду обмеження щодо такого майна (коштів), у вигляді арешту, а також можливим порядком його застосування. Обидва види арешту, розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів). В зв'язку з чим, має місце різна правова природа виникнення та регулювання цих предметів, які не можна вважати тотожними в межах спірних правовідносинах.

Крім того, ч.4 ст.5 КАС України встановлено, що суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Відповідно до пп.20.1.33 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Таким чином, з огляду на правовий зміст та аналіз наведених норм матеріального права у їх взаємному зв'язку колегія суддів приходить до висновку, що законодавством чітко встановлена не тільки процесуальна можливість на звернення до суду з законодавчо визначеним предметом позову, що складає суть вимог, але ж і за наявністю підстав (умов), за яких існує правова можливість для задоволення таких вимог.

В даному випадку такими правовими підставами (умовами) є саме, або наявність податкового боргу, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

В той же час, для звернення з позовними вимогами щодо накладення арешту на кошти платника податків, що знаходяться в банку, з підстав не допуску перевіряючих до перевірки, не є передбаченою правовою підставою визначених положеннями податкового законодавства для накладання арешту на кошти, які перебувають на рахунках відповідача, відкритих в банківських установах.

Як вірно встановив суд першої інстанції, доказів наявності у відповідача податкового боргу та відсутності майна для погашення цього податкового боргу податковим органом до суду не надано, у зв'язку з чим відсутні підстави для застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків.

При цьому, судом першої інстанції правильно враховані приписи пп.20.1.33 п.20.1 ст.20 ПК України, які є спеціальними по відношенню до норм п.94.2 ст.94 ПК України, та якими встановлено окремі підстави застосування арешту коштів на рахунку платника податків.

Із врахуванням викладеного, підстави для застосування адміністративного арешту коштів на рахунках відповідача є відсутніми, оскільки позивачем не представлено доказів наявності у ОСОБА_4 Енергія-Новий Розділ податкового боргу та відсутності майна для погашення цього податкового боргу, а також не надано доказів підтвердження судом обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені Верховним Судом по аналогічній категорії справ, зокрема, в постановах Касаційного адміністративного суду від 06.02.2018р. у справі № 813/4401/16, від 27.03.2018р. у справі № 813/2316/17, від 07.08.2018р. у справі № 803/976/17, які в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України та ч.6 ст.13 Закону України Про судоустрій і статус суддів підлягають обов'язковому врахуванню апеляційним судом під час вирішення наведеного спору.

Наведені обставини є визначальними при вирішенні наведеного спору, через що решта доводів сторін не носить принципового характеру.

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятого рішення не впливають та висновків суду не спростовують.

Таким чином, судом першої інстанції зроблено правильний висновок про безпідставність і необґрунтованість заявленого позову, через що заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта ГУ ДФС у Львівській обл.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків судового рішення, а тому підстав для скасування рішення суду колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.310, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській обл. на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26.06.2018р. в адміністративній справі № 813/1593/17 залишити без задоволення, а вказане рішення суду - без змін.

Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Головне управління ДФС у Львівській обл.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_6 судді ОСОБА_7 ОСОБА_8 Дата складення повного судового рішення: 20.09.2018р.