Постанова

від 19.09.2018 по справі 802/1365/18-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/1365/18-а

Головуючий у 1-й інстанції: Дончик В.В.

Суддя-доповідач: Драчук Т. О.

19 вересня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Драчук Т. О.

суддів: Загороднюка А.Г. Полотнянка Ю.П. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Охримчук М.Б.,

представника позивача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11 липня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до управління праці та соціального захисту Погребищенської районної державної адміністрації Вінницької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

в травні 2015 року позивачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулись до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до управління праці та соціального захисту Погребищенської районної державної адміністрації Вінницької області про визнання протиправним відмови управління праці та соціального захисту Погребищенської районної державної адміністрації Вінницької області в призначенні житлових субсидій позивачам та соціальної допомоги ОСОБА_3 Також, позивачі просили зобов'язати управління праці та соціального захисту Погребищенської районної державної адміністрації Вінницької області призначити житлову субсидію та соціальну допомогу відповідно до ЗУ "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям".

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 11.07.2018 в задоволенні адміністративного позову відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції позивач ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні підтвердив доводи, викладені в апеляційній скарзі, зазначивши що рішення суду першої інстанції необхідно скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Разом з тим, в своїй апеляційній скарзі, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та не дослідженням доказів та обставин по справі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Однак, 10.09.2018 до суду надійшов відзив, в якому відповідач зазначає, що рішення суду першої інстанції прийняте з дотриманням всіх норм законодавства та є достатньо обґрунтованим, в свою чергу позивач не підтвердив (в тому числі на пропозицію суду першої інстанції) ті обставини на які були зроблені посилання. Враховуючи зазначене відповідач вважає, що рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 29.01.2018 до Управління праці та соціального захисту населення Погребищенської райдержадміністрації Вінницької області звернулись ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3 із заявою, у якій вказувалось, що заявниками подавався пакет необхідних документів для призначення житлової субсидії, однак з невідомих причин, відповідачем цього не зроблено, чим порушено конституційне право заявників на соціальний захист. Просили у найкоротший проміжок часу повідомити про результати розгляду їх звернення.

Заява ОСОБА_3 від 29.01.2018 розглянута відповідачем, та надана відповідь листом від 31.01.2018 №103, згідно якого позивачку повідомлено, що вона перебувала на обліку, як одержувач субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг з 2015 року.

Відповідно до п.13 Положення про порядок надання населенню субсидій для відшкодування витрат на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.1995 № 848, для призначення на запит Управління праці та соціального захисту населення, подаються відомості про доходи осіб з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків - Державною фіскальною службою у порядку, встановленому Мінсоцполітики та Мінфіном.

За результатами верифікації, здійсненої Міністерством фінансів України, ОСОБА_3 зазначена в числі осіб, рекомендованих для додаткової перевірки інформації, на підставі якої призначено житлову субсидію, як особа, по якій за даними компетентних органів виявлена невідповідність персональних даних.

При перевірці інформації, на підставі якої призначено житлову субсидію, було виявлено, невідповідність інформації, зазначеної в заяві про призначення житлової субсидії, про відсутність реєстраційного номера облікової картки платника податків та вказано серію та номер паспорта, а в паспорті відсутня відмітка про право здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта, наявна відмітка про право здійснювати платежі без ідентифікаційного номера.

Зазначено, що починаючи з 01.01.2011 облік фізичних осіб, які через свої релігійні переконання, відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та подали до контролюючого органу Повідомлення, ведеться в окремому реєстрі Державного реєстру за прізвищем, ім'ям, по батькові та серією і номером паспорта без використання реєстраційного номера облікової картки платника податків відповідно п. 2 розділу VIII Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 29.09.2017 № 822.

Після отримання підтвердження щодо можливості внесення відмітки за зверненням фізичної особи, яка подала Повідомлення, контролюючий орган вносить до паспорта громадянина України відмітку про наявність права здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта, форму якої наведено у додатку 9 до Положення. Отже, фізична особа, яка через свої релігійні та інші переконання відмовилася від прийняття ідентифікаційного номеру та у паспорті громадянина України має відмітку про право здійснювати платежі без ідентифікаційного номера, внесену до 01.01.2011, втрачає таке право.

Так, відмітка про право здійснювати платежі без ідентифікаційного номера, що наявна у паспорті ОСОБА_3 недійсна.

Враховуючи зазначене, для призначення житлової субсидії на наступний період, рекомендували ОСОБА_3 звернутися до Калинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області для вирішення питання внесення до паспорта відмітки про право здійснювати платежі за серією і номером паспорта.

Також, зазначили, що при оформленні субсидії необхідно пред'явити документи, що посвідчують особу всіх осіб, зареєстрованих в домогосподарстві.

Оскільки, у домогосподарстві ОСОБА_3 зареєстровані діти, які досягли чотирнадцятирічного віку, додатково повідомлено, що відповідно до частини другої статті 21 Закону України Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов'язаний отримати паспорт громадянина України.

Заява ОСОБА_4 від 29.01.2018 розглянута відповідачем, та надана відповідь листом від 31.01.2018 №102, згідно якого позивачку повідомлено, що за адресою, зазначеною нею в заяві, на обліку як одержувач субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг перебував з 2016 року ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1

Відповідно до п.13 Положення про порядок надання населенню субсидій для відшкодування витрат на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.1995 № 848, для призначення субсидії на запит Управління праці та соціального захисту населення подаються відомості про доходи осіб з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків - Державною Фіскальною Службою у порядку, встановленому Мінсоцполітики та Мінфіном, доходи з Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування - Пенсійним фондом України у порядку, встановленому Пенсійним фондом України та Мінсоцполітики.

За результатами верифікації, здійсненої Міністерством фінансів України, ОСОБА_4 зазначена в числі осіб, рекомендованих для додаткової перевірки інформації, на підставі якої призначено житлову субсидію, як особа, по якій за даними компетентних органів виявлена невідповідність персональних даних.

Починаючи з 01.01.2011 (з дня набрання чинності Податкового кодексу України) облік фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та подали до контролюючого органу Повідомлення, ведеться в окремому реєстрі Державного реєстру за прізвищем, ім'ям, по батькові та серією і номером податків, відповідно п. 2 розділу VIII Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.12.2013 № 779.

Після отримання підтвердження щодо можливості внесення відмітки зверненням фізичної особи, яка подала Повідомлення, контролюючий орган вносить до паспорта громадянина України відмітку про наявність права здійснювати, будь-які платежі за серією та номером паспорта, форму якої наведено у додатку 9 Положення. Датою взяття на облік в окремому реєстрі Державного реєстру вважається дата внесення відмітки до паспорта (п.8 розділ VIII Положення).

Отже, фізична особа, яка через свої релігійні та інші переконає відмовлялася від прийняття ідентифікаційного номеру та у паспорті громадянина України має відмітку про право здійснювати платежі без ідентифікаційного номера, внесену до 01.01.2011, втрачає таке право.

Так, відмітка про право здійснювати платежі без ідентифікаційного номер що наявна у паспорті ОСОБА_4 недійсна.

Оскільки, відсутність необхідних даних унеможливлює отримання інформації, про доходи від ДФС, і як наслідок, проведення розрахунку субсидії, субсидію на наступний період не призначено.

Враховуючи зазначене, для призначення житлової субсидії рекомендували ОСОБА_4 звернутися до Калинівської об'єднаної державні податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області для вирішення питання внесення до паспорта відмітки про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта. В цій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується.

Судом першої інстанції також встановлено, що 10.08.2017 відповідачем прийнято Рішення про призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім'ї ОСОБА_3 Допомогу призначено за результатами розгляду поданих нею заяви та декларації про доходи від 21.07.2017, зареєстрованої за №1696 з 01.07.2017 по 31.12.2017.

29.01.2018 ОСОБА_3 звернулась до відповідача з заявою про нарахування соціальної допомоги на дітей, як малозабезпеченій сім'ї.

Заява ОСОБА_3 від 29.01.2018 розглянута відповідачем, та надана відповідь листом від 05.02.2018 №128, згідно якого позивачку повідомлено, що вона перебувала на обліку, як одержувач соціальної допомоги відповідно до Закону України Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям , яку було призначено та виплачено на такі періоди в слідуючих розмірах:

- з 01.07.2017 по 30.11.2017 в розмірі 2381 грн. 29 коп.;

- з 01.12.2017 по 31.12.2017 в розмірі 2606 грн. 51 коп.

Станом на 05.02.2018 за переоформленням соціальної допомоги на наступний період ОСОБА_3 не зверталась.

Для визначення права на призначення соціальної допомоги ОСОБА_3 необхідно надати до управління праці та соціального захисту населення такі документи:

- заяву, за формою, затвердженою Мінсоцполітики, із зазначення реєстраційного номера облікової картки платника податків або, у разі відмови від прийняття такого номера, серії та номера паспорта при умові, що у паспорті громадянина України внесено відмітку про наявність права здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта;

- документ, що посвідчує особу;

- декларацію про доходи та майно;

- 4 довідки про доходи кожного члена сім'ї за шість місяців, що передують місяцю звернення;

- довідку про наявність та розмір земельної частки (паю);

- довідку про склад сім'ї.

При оформленні соціальної допомоги необхідно пред'явити документи, що посвідчують особу всіх осіб, які входять до складу сім'ї.

Оскільки до складу сім'ї ОСОБА_3 входять діти, які досягай чотирнадцятирічного віку, додатково повідомили, що відповідно до частини другої статті 21 Закону України Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус , кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов'язаний отримати паспорт громадянина України.

Також, відповідач зазначив, що відповідь на порушене у заяві питання, ним уже надавалась ОСОБА_3 у листі від 31.01.2018, за результатами, розгляду її звернення від 24.01.2018.

Враховуючи зазначене, а саме відмови у призначені житлової субсидії та соціальної допомоги, позивачі звернулись до суду.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивачами заяви подані не за встановленою формою заяви на призначення житлової субсидії, а саме позивачі звернулись до відповідача за призначенням житлової субсидії не у спосіб визначений законодавством, тому підстави вважати, що листи відповідача від 31.01.2018 № 103 та №102, а також лист від 05.02.2018 № 128 є відмовами в призначенні їм житлової субсидії відсутні. Щодо інших позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що помилкове є твердження позивача про протиправність відмови у призначенні їй вказаної соціальної допомоги, за відсутності самого звернення за її призначенням.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з вимогами ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Як передбачено ст.9 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на свободу думки, совісті та релігії; це право включає свободу змінювати свою релігію або переконання, а також свободу сповідувати свою релігію або переконання під час богослужіння, навчання, виконання та дотримання релігійної практики і ритуальних обрядів як одноособово, так і спільно з іншими, як прилюдно, так і приватно.

Свобода сповідувати свою релігію або переконання підлягає лише таким обмеженням, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах громадської безпеки, для охорони публічного порядку, здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Згідно з пп.1 п.2 розділу XIX Податкового кодексу України визнано такими, що втратили чинність з 1 січня 2011 року Закон України Про Державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів .

Відповідно до п.63.1 ст.63 ПК України облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Як зазначено в п.63.2 ст.63 ПК України взяттю на облік або реєстрації у контролюючих органах підлягають всі платники податків.

Відповідно до п.63.6 ст.63 ПК України облік платників податків у контролюючих органах ведеться за податковими номерами.

Порядок визначення податкового номера встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Облік осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган, ведеться за прізвищем, ім'ям, по батькові і серією та номером діючого паспорта. У паспортах зазначених осіб контролюючими органами робиться відмітка про наявність у них права здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта. Порядок внесення відмітки визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно з абз.6 п.70.1 ст.70 ПК України облік фізичних осіб - платників податків, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган, ведеться в окремому реєстрі Державного реєстру за прізвищем, ім'ям, по батькові та серією і номером паспорта без використання реєстраційного номера облікової картки.

Відповідно до абз.2 п.70.5 ст.70 ПК України фізична особа - платник податків, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, зобов'язана особисто подати відповідному контролюючому органу повідомлення та документи для забезпечення її обліку за прізвищем, ім'ям, по батькові і серією та номером паспорта, а також пред'явити паспорт.

У Прикінцевих, перехідних положеннях відсутні зауваження про те, що дія окремих положень цих нормативно - правових актів після втрати ними чинності продовжується щодо певних осіб, в т. ч. осіб, які раніше, за своїми релігійними переконаннями відмовилися від реєстраційного номеру облікової картки платника податків.

Мається на увазі те, що після набрання чинності ПК України, на виконання вимог п.63.6 ст.63, ст.70 особи, які не бажають бути внесеними до Державного реєстру фізичних осіб, можуть бути внесені до окремого реєстру, без присвоєння РНОКПП.

Користуючись цим правом, в індивідуальному порядку, громадянин має право звернутись до органу ДФС за місцем обліку з відповідною заявою.

Дана позиція узгоджується з листом ДПА України від 29.07.2011 № 20587/7/29-3017, доведеним Державним податковим адміністраціям в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі (додається).

Згідно з п.1 розділу VIІI Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків: фізична особа, яка раніше не подавала Облікової картки і відомості про яку не включено до Державного реєстру та яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, зобов'язана особисто подати відповідному контролюючому органу Повідомлення за формою № 1П (додаток 8), яке є водночас заявою для обліку в окремому реєстрі Державного реєстру, та пред'явити паспорт громадянина України.

У разі необхідності особа, крім паспорта громадянина України, пред'являє свідоцтво про народження та, якщо змінювалося прізвище, ім'я чи по батькові, свідоцтво про шлюб (за наявності), свідоцтво про розірвання шлюбу (за наявності), свідоцтво про зміну імені (за наявності).

Відповідно до п.2 розділу VIІI Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків: облік фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та подали до контролюючого органу Повідомлення, ведеться в окремому реєстрі Державного реєстру за прізвищем, ім'ям, по батькові та серією і номером паспорта без використання реєстраційного номера облікової картки платника податків.

У пункті 4 рішення від 05.04.2001 3-рп/2001 У справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (справа про податки) Конституційний Суд України зазначив, що спір щодо конституційності статті 2 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону Конституційний Суд України вирішує таким чином. Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом. Закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави. Винятки з цього конституційного принципу, тобто надання закону або іншому нормативно-правовому акту зворотної сили, передбачено частиною першою статті 58 Конституції України, а саме: коли закони або інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

В пункті 2 рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 1-рп/99 У справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Враховуючи відсутність у Податковому кодексі України приписів щодо збереження порядку обліку платників податків за іменем, прізвищем, іменем по батькові, місцем проживання, суд вважає, що з 01 січня 2011 року податковий облік позивача має здійснюватися за правилами Податкового кодексу України.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в своїй постанові від 20.06.2018 справа №803/1203/17, зазначивши, що для осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків передбачено їх облік в окремому реєстрі Державного реєстру за прізвищем, ім'ям, по батькові та серією і номером паспорта без використання реєстраційного номера облікової картки. Вказане право може бути реалізоване шляхом подання відповідному органу державної податкової служби повідомлення за формою №1П. Облік платників податків за податковими номерами або за прізвищем, ім'ям, по батькові і серією та номером діючого паспорта (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) здійснюється згідно із законом (Податковий кодекс України та Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків), переслідує легітимну мету - проведення податкового контролю та є пропорційним заходом для досягнення цієї мети.

Крім того, ухвала щодо прийнятності Європейського суду з прав людини від 03.12.2009 у справі Skugar та інші проти Росії (Заява № 40010/04) передбачає, що спосіб організації державної податкової бази даних з використанням індивідуальних номерів платників податків не є втручанням держави в здійснення права заявниць на свободу релігії, що гарантується статтею 9 Конвенцією.

Пункт 22 рішення Європейської комісії з прав людини від 12.01.2012 Фельдман проти України (№ 2) (Заява № 42921/09) передбачає, що "аби не суперечити статті 8 Конвенції, втручання повинно здійснюватися згідно із законом , переслідувати легітимну мету та бути необхідним у демократичному суспільстві для досягнення цієї мети."

Також, як вірно зазначив суд першої інстанції форма за якою необхідно подавати заяви про призначення житлової субсидії затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2015 № 106. Подана заява від 29.01.2018 до відповідача не містить усіх необхідних реквізитів, що передбаченні встановленою формою заяви.

Стосовно призначення державної соціальної допомоги, суд зазначає, що згідно з ст.4 Закону України Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям передбачає, що заява про надання державної соціальної допомоги подається уповноваженим представником сім'ї до місцевої державної адміністрації або до виконавчого комітету сільської, селищної ради. Виконавчий комітет сільської, селищної ради передає заяву про надання державної соціальної допомоги до місцевої державної адміністрації.

У заяві дається згода сім'ї на збір інформації про неї, про її власність, доходи та майно, що необхідна для мети цього Закону.

До заяви про надання державної соціальної допомоги додаються: документ, що посвідчує особу; довідка про склад сім'ї. До складу сім'ї включаються чоловік, дружина; рідні, усиновлені діти цих осіб віком до вісімнадцяти років, а також діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних, вищих навчальних закладах I - IV рівнів акредитації до досягнення двадцяти трьох років і які не мають власних сімей; неодружені повнолітні діти, які визнані особами з інвалідністю з дитинства I та II груп або особами з інвалідністю I групи і проживають разом з батьками; непрацездатні батьки чоловіка та дружини, які проживають разом з ними і перебувають на їх утриманні у зв'язку з відсутністю власних доходів; особа, яка проживає разом з одинокою особою з інвалідністю I групи і здійснює догляд за нею; жінка та чоловік, які проживають однією сім'єю, не перебувають у шлюбі, але мають спільних дітей. При цьому до складу сім'ї включаються незалежно від місця проживання (перебування) або реєстрації діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних, вищих навчальних закладах I - IV рівнів акредитації до досягнення двадцяти трьох років і не мають власних сімей. До складу сім'ї не включаються особи, які перебувають на повному державному утриманні; декларація про доходи та майно осіб, які входять до складу сім'ї (в декларацію не включаються державна соціальна допомога, призначена відповідно до цього Закону; нарахована субсидія за спожиті житлово-комунальні послуги; сплачені членами сім'ї аліменти, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції, на час її проведення); довідка про наявність та розмір земельної частки (паю); довідка встановленої форми про безпосередню участь особи в антитерористичній операції.

Форми заяви, довідки про склад сім'ї, декларації про доходи та майно встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення.

Місцеві державні адміністрації для мети цього Закону мають право користуватися всіма офіційними джерелами інформації, в тому числі й інформацією органів доходів і зборів.

Наказом Міністерства соціальної політики України № 441 від 21.04.2015 затверджено форми Заяви про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій та пільг.

Також, суд першої інстанції з яким погоджується суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що під час розгляду справи в суді, судом не встановлено факту звернення позивача до відповідача із заявою, в порядку та за формою визначеними Законом України Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям та Порядком призначення та виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям.

Відповідно до ст.7 ЗУ "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям" Державна соціальна допомога не призначається у випадках, коли:

працездатні члени малозабезпеченої сім'ї не працюють, не служать, не вчаться за денною формою навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних, вищих навчальних закладах I-IV рівнів акредитації протягом трьох місяців, що передують місяцю звернення за призначенням державної соціальної допомоги (крім осіб, які в установленому порядку визнані безробітними та за інформацією центрів зайнятості не порушують законодавство про зайнятість щодо сприяння своєму працевлаштуванню; осіб, які доглядають за дітьми до досягнення ними трирічного віку або за дітьми, які потребують догляду протягом часу, визначеного у медичному висновку лікарсько-консультативної комісії, але не більше ніж до досягнення ними шестирічного віку; осіб, які доглядають за особами з інвалідністю I групи або дітьми з інвалідністю віком до 18 років, за особами з інвалідністю II групи внаслідок психічного розладу, а також за особами, які досягли 80-річного віку; фізичних осіб, які надають соціальні послуги);

з'ясовано, що малозабезпечена сім'я має додаткові джерела для існування, а також хто-небудь із її складу протягом 12 місяців перед зверненням за наданням державної соціальної допомоги здійснив покупку або оплатив послуги на суму, яка на час звернення перевищує 10-кратну величину прожиткового мінімуму для сім'ї;

у власності чи володінні малозабезпеченої сім'ї є друга квартира (будинок) за умови, що загальна площа житла перевищує 21 квадратний метр на одного члена сім'ї та додатково 10,5 квадратного метра на сім'ю, чи більше одного автомобіля, транспортного засобу (механізму).

Згідно з п.9 порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям №250 рішення про призначення соціальної допомоги або про відмову в її наданні приймається органом соціального захисту населення протягом десяти календарних днів. У разі прийняття рішення про відмову в наданні соціальної допомоги орган соціального захисту населення письмово повідомляє про це уповноваженого представника сім'ї із зазначенням підстав відмови та порядку оскарження рішення.

Враховуючи матеріали справи, а також зазначене вище, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що питання про надання чи не надання соціальної допомоги позивачці відповідачем взагалі не вирішувалось і рішення про відмову у її видачі не приймалось.

З огляду на те, що рішення про надання позивачці соціальної допомоги відповідно до ЗУ "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям" не приймалось взагалі, то відсутні і підстави для визнання протиправною такої відмови.

Отже, в цій частині суд першої інстанції також дійшов мотивованого висновку, що помилковим є твердження позивача про протиправність відмови у призначенні їй вказаної допомоги, за відсутності самого звернення за її призначенням.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що в своїй апеляційній скарзі позивач ніяк не спростовує ті доводи, які зазначались в рішенні суду першої інстанції, а також були наведені відповідачем.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо задоволення позову у повному обсязі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11 липня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених ст.328 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 21 вересня 2018 року.

Головуючий Драчук Т. О. Судді Загороднюк А.Г. Полотнянко Ю.П.