Постанова

від 18.09.2018 по справі 143/1580/17

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 143/1580/17

Головуючий у 1-й інстанції: Жданкіна Н. В.

Суддя-доповідач: Залімський І. Г.

18 вересня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Залімського І. Г.

суддів: Сушка О.О. Смілянця Е. С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 23 травня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Погребищенської районної державної адміністрації Вінницької області, управління праці та соціального захисту населення Погребищенської районної державної адміністрації Вінницької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до Погребищенської районної державної адміністрації Вінницької області, управління праці та соціального захисту населення Погребищенської районної державної адміністрації Вінницької області в якому просила суд визнати протиправною відмову Погребищенської районної державної адміністрації Вінницької області за №27.Т-321-7 від 09.10.2017 в призначенні житлової субсидії ОСОБА_2 та зобов'язати призначити останній житлову субсидію.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 23 травня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просив рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 23 травня 2018 року скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, прийняття необґрунтованого рішення.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим. Позивач зазначає, що доказів правомірності оскаржуваного рішення відповідачем, як суб'єктом владних повноважень не надано, а судом не встановлено.

Відповідачі подали відзиви на апеляційну скаргу позивача в якому вказано на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, а також на безпідставність доводів апеляційної скарги. Зазначено, що: за адресою реєстрації та проживання позивача призначена житлова субсидія на іншу особу; позивач, в порядку передбаченому чинним законодавством, не звертався до уповноважених органів за призначенням субсидії; рішення про призначення/відмову в призначенні субсидії позивачеві уповноваженими органами не приймалося; оскаржуваний лист Погребищенської районної державної адміністрації Вінницької області за №27.Т-321-7 від 09.10.2017 має виключно інформаційний характер та не впливає на права позивача.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали у повному обсязі, просили вимоги, що в ній викладені, задовольнити.

Відповідачі в судове засідання повноважних представників не направили.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та представника позивача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Встановлено, що 18.09.2007 уповноваженою посадовою особою Міграційної служби Погребищенського району Вінницької області у паспорт ОСОБА_2 серії НОМЕР_1 проставлено відмітку про право здійснювати будь-які платежі без використання ідентифікаційного номера, оскільки остання є парафіянкою Української православної церкви.

ОСОБА_3, згідно заяви від 11.11.2015, призначено житлову субсидію за адресою АДРЕСА_1. Згідно доданої до вказаної заяви декларації про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії, членом сім'ї субсидіанта значиться ОСОБА_2, 1953 року народження, паспорт серії НОМЕР_1, із відміткою "без кода".

За результатами верифікації, здійсненої Міністерством фінансів України, встановлено, що ОСОБА_2, наявна в числі осіб, зазначених в додатку до листа Міністерства фінансів України від 19.04.2017 №26000-09-7/10628, рекомендованих Мінфіном для додаткової перевірки інформації, на підставі якої призначено житлову субсидію, як особа, по якій за даними компетентних органів виявлена невідповідність персональних даних.

При перевірці інформації, на підставі якої призначено житлову субсидію ОСОБА_3, виявлено, що його дружина ОСОБА_2 має у паспорті відмітку від 18.09.2007 про право здійснювати платежі без ідентифікаційного коду, яка з 21.01.2011 є недійсна та не передбачена п. 13 постанови КМУ №848 від 21.10.1995, в зв'язку з чим ОСОБА_3 зупинено нарахування житлової субсидії до усунення обставин, що зумовили таке зупинення.

Відповідно до реєстраційно-контрольної картки № 17-Т-10081-7, 26.09.2017 позивач звернулась до державної установи "Соціальний контактний центр" щодо призначення житлової субсидії. Дане повідомлення було сформоване відповідним модератором та передано у Вінницьку обласну державну адміністрацію. Відповідно облдержадміністрацією вказане повідомлення було зареєстровано за №17-Т-10081-7, поставлено на контроль та за резолюцією заступника голови облдержадміністрації Івасюка І.Д. доручено до розгляду та відповідного реагування голові Погребищенської райдержадміністрації Віннику І.В.

Листом від 09.10.2017 №27-Т-321-7, ОСОБА_2 роз'яснено, що за адресою її місця проживання уже призначено субсидію власнику домоволодіння - ОСОБА_3.

Також вказаним листом позивача проінформовано про причину зупинення виплати субсидії та надані рекомендації для усунення недоліків з метою відновлення нарахування субсидії для відшкодування виплати житлово-комунальних послуг - ОСОБА_3, а саме, звернуто увагу на те, що у паспорті ОСОБА_2, члена сім'ї субсидіанта, відсутня відмітка про наявність права здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта, а наявна відмітка "про право здійснювати будь-які платежі без використання ідентифікаційного номера", що наявна в паспорті позивача є недійсна. Також роз'яснено, що оскільки вона не підтвердила наявність у паспорті відповідної відмітки, субсидія на наступний період не призначена.

За наведених обставин позивачу запропоновано звернутись до відповідного податкового органу для вирішення питання, пов'язаного із внесенням до паспорту громадянина України відмітки про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта.

Згідно листа ГУ ДФС у Вінницькій області від 13.11.2017 за №948/08, ОСОБА_2 із повідомленням за формою №1П для внесення її в окремий реєстр Державного реєстру, з 2011 року не зверталась.

Вважаючи відмову у призначенні субсидії протиправною, позивач звернулася до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що призначення субсидії відбувається в автоматизованому режимі, після внесення в систему відповідних відомостей про субсидіанта та членів його родини, тобто реалізація права на отримання житлової субсидії можлива лише у випадку пред'явлення до відповідних структурних підрозділів з питань соціального захисту населення документів, передбачених Положенням про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.1995 №848 (далі - Положення №848).

Колегія суддів не погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує викладене нижче.

Відповідно до п.3 Положення №848 призначення субсидій та контроль за їх цільовим використанням здійснюється структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у містах Києві і Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх створення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення).

За приписами пунктів 13, 14 Положення №848 для нарахування субсидії можуть використовуватися відомості про доходи та розміри платежів у вигляді списків, довідок, даних на електронних носіях інформації, одержаних від ДФС, Пенсійного фонду України, центрів зайнятості, фондів соціального страхування, виконавчої служби, житлово-експлуатаційних організацій, житлово-будівельних (житлових) кооперативів, об'єднань співвласників багатоквартирного будинку, організацій, що надають житлово-комунальні послуги та здійснюють нарахування плати за житлово-комунальні послуги за договорами з підприємствами (інформаційно-обчислювальні центри, розрахункові центри, центри нарахування плати за житлово-комунальні послуги тощо). Структурні підрозділи з питань соціального захисту населення мають право робити запити та безоплатно отримувати у строк до 15 календарних днів від ДФС, Державтоінспекції, інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, суб'єктів господарювання, які здійснюють технічну інвентаризацію об'єктів нерухомого майна, вищих навчальних закладів, фондів соціального страхування і інформацію, необхідну для призначення субсидій та проведення перевірок достовірності даних, отриманих від осіб, які звертаються за призначенням субсидій.

Субсидія для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг призначається з місяця звернення за її призначенням до дати закінчення опалювального сезону, але не більше ніж на 12 місяців. Після закінчення строку отримання субсидії структурні підрозділи з питань соціального захисту населення самостійно здійснюють розрахунок субсидії на наступний період для домогосподарств, які отримували субсидію у попередньому періоді (крім орендарів житлового приміщення та осіб, які звертаються за субсидією на скраплений газ, тверде та рідке пічне побутове паливо). Для цього структурні підрозділи з питань соціального захисту населення збирають необхідну інформацію у порядку, передбаченому пунктом 13 цього Положення, без звернення громадян і протягом десяти днів після отримання зазначеної інформації приймають рішення про призначення (непризначення) субсидії та письмово інформують про прийняте рішення громадян.

Відповідно до п.20 Положення №848 надання раніше призначеної субсидії припиняється:

- за поданням житлово-експлуатаційних організацій, житлово-будівельних (житлових) кооперативів, об'єднань співвласників багатоквартирного будинку та організацій, що надають житлово-комунальні послуги, якщо громадянин, якому призначено субсидію, не сплачує вартість фактично спожитої послуги з урахуванням розміру призначеної субсидії, за винятком випадків, пов'язаних із затримкою виплати заробітної плати, пенсії тощо, яка підтверджується відповідними документами, - з місяця, в якому надійшло таке подання. Подання надається зазначеними організаціями структурним підрозділам з питань соціального захисту населення до 10 числа місяця, що настає за місяцем, в якому виникли такі обставини;

- якщо громадянин приховав або свідомо подав недостовірні дані, у тому числі про доходи (не зазначив один із видів доходів) та майновий стан, що вплинули на встановлення права на субсидію, або не повідомив про купівлю товарів або оплату послуг, передбачених підпунктом 5 пункту 5 цього Положення, внаслідок чого йому була надміру перерахована сума субсидії, - з місяця, в якому виявлено порушення;

- у разі переїзду сім'ї в іншу місцевість та настання обставин, що унеможливлюють надання субсидії (зокрема смерть одинокої особи), - з місяця, що настає за місяцем, в якому відбулися зміни;

- за заявою уповноваженого власника (співвласника) житла, наймача житла у державному та громадському житловому фонді, члена житлово-будівельного кооперативу, власника (співвласника) житлового приміщення - з місяця, що настає за місяцем її подання, якщо інше не обумовлено заявою;

- якщо під час вибіркового обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства державним соціальним інспектором виявлено ознаки порушення норм законодавства щодо призначення субсидії, які вплинули (могли вплинути) на право призначення субсидії або визначення її розміру.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не обґрунтовано наявності будь-якої з перелічених підстав для припинення виплати раніше призначеної субсидії.

Згідно матеріалів справи відповідачі не заперечують право позивача на отримання житлової субсидії, однак, виплата житлової субсидії на житловий будинок, що розташований за адресою АДРЕСА_1, на який вже була призначена субсидія чоловіку позивача, не була призначена на наступний період з підстав не підтвердження наявності у паспорті позивача громадянина України (тобто дружини субсидіанта) відмітки про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта.

Правова позиція відповідачів, з якою погодився суд першої інстанції, зводиться до того, що фізична особа, яка через свої релігійні та інші переконання відмовилася від прийняття ідентифікаційного номеру та в паспорті громадянина України має відмітку про право здійснювати платежі без ідентифікаційного номера, внесену до 2011 року, втрачає таке право починаючи з 21 січня 2011 року.

Колегія суддів апеляційного суду не погоджується із вказаним висновком з огляду на наступне.

До набрання чинності Податковим кодексом України порядок реєстрації фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів та присвоєння їм ідентифікаційних номерів регулювався Законом України від 22 грудня 1994 року № 320/94-ВР Про Державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів .

Відповідно до статті 5 Закону № 320/94-ВР інформація про осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовились від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомили про це відповідні державні органи, до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів не вносилась. Єдиний державний облік таких осіб та їх доходів не провадився.

Згідно із Законом № 320/94-ВР та постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII Про затвердження положень про паспорт громадянина України та свідоцтво про народження був розроблений Порядок унесення відмітки до паспорта громадянина України щодо ідентифікаційного номера фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України, Міністерства внутрішніх справ України від 19.10.2004 № 602/1226 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.10. 2004 за № 1345/9944.

Зазначений Порядок визначав процедуру внесення відмітки про наявність права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера до паспорта фізичної особи, яка через свої релігійні або інші переконання відмовлялась від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомила про це орган державної податкової служби. У паспортах зазначених осіб посадовою особою органу внутрішніх справ вносилась відмітка Має право здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера .

18.09.2007 уповноваженою посадовою особою Міграційної служби Погребищенського району Вінницької області у паспорт ОСОБА_2 серії НОМЕР_1 проставлено відмітку про право здійснювати будь-які платежі без використання ідентифікаційного номера, оскільки остання є парафіянкою Української православної церкви.

З 01.01.2011 Закон № 320/94-ВР втратив чинність у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 1 спільного наказу Державної податкової адміністрації України та Міністерства внутрішніх справ України від 17 грудня 2010 року № 955/628 "Про втрату чинності спільних наказів Державної податкової адміністрації України та Міністерства внутрішніх справ України від 19 жовтня 2004 року № 602/1226 та від 06 липня 2006 року № 386/633" спільний наказ Державної податкової адміністрації та Міністерства внутрішніх справ України від 19 жовтня 2004 року № 602/1226 "Про затвердження Порядку унесення відмітки до паспорта громадянина України щодо ідентифікаційного номера фізичної особи-платника податків та інших обов'язкових платежів" втратив чинність з 21 січня 2011 року.

Відповідно до пункту 63.5 ст.63 ПК України всі фізичні особи - платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр).

Кодексом збережено право фізичних осіб - платників податків відмовитись від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків з релігійних переконань, запроваджено альтернативну форму обліку таких платників податків.

Так, п. 63.6 ст. 63 та п. 70.1 ст. 70 Кодексу облік осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган, ведеться в окремому реєстрі Державного реєстру за прізвищем, ім'ям, по батькові, серією та номером паспорта. До паспортів зазначених осіб вноситься відмітка, яка свідчить про наявність права здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта.

Порядок обліку осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера та повідомили про це відповідний контролюючий орган, а також процедуру внесення відмітки до паспортів таких осіб визначено у Положенні про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 29.09.2017 № 822, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25.10.2017 за № 1306/31174.

Фізична особа, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, зобов'язана особисто подати до відповідного контролюючого органу Повідомлення за формою № 1П (додаток 8), яке є водночас заявою для обліку в окремому реєстрі Державного реєстру, та пред'явити паспорт або документ, на підставі якого оформлюється паспорт вперше. У разі зміни прізвища, імені чи по батькові особа, крім паспорта, пред'являє свідоцтво про шлюб (за наявності), свідоцтво про розірвання шлюбу (за наявності), свідоцтво про зміну імені (за наявності).

Після приймання Повідомлення контролюючим органом здійснюється перевірка щодо наявності реєстрації фізичної особи у Державному реєстрі за реєстраційним номером облікової картки платника податків або в окремому реєстрі Державного реєстру - за серією та/або номером паспорта.

За результатами такої перевірки повідомлення-підтвердження щодо можливості внесення відмітки до паспорта надсилається ДФС до відповідного контролюючого органу.

Після отримання підтвердження щодо можливості внесення відмітки за зверненням фізичної особи, яка подала Повідомлення, відповідний контролюючий орган вносить до паспорта у формі книжечки відмітку про право здійснювати будь-які платежі за серією та/або номером паспорта, форму якої наведено в додатку 9 до цього Положення.

До паспорта у формі картки інформація про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків вноситься відповідно до законодавства, яким регулюється питання ведення Єдиного державного демографічного реєстру.

Датою взяття на облік в окремому реєстрі Державного реєстру вважається дата внесення відмітки до паспорта (п.8 розділу VIII Положення).

Враховуючи викладене, фізичні особи - платники податків, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера, зроблену до набуття чинності Кодексу, та які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, можуть звернутися до контролюючого органу для взяття на облік в окремому реєстрі Державного реєстру та внесення до паспорта відмітки про право здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта відповідно до вимог чинного законодавства.

Разом з цим, системний аналіз вказаних нормативно-правових актів не дає підстави вважати, що відмітка про право здійснювати платежі без ідентифікаційного номера, внесена до паспорту громадянина України до 2011 року, анулюється чи вважається недійсною.

Колегія суддів зауважує, що набрання чинності вказаних норм ПК України та зміна у зв'язку із цим форми обліку осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера, не може слугувати підставою для втрати особою такого права чи виникнення перешкод обмежень у його реалізації.

Крім того, суд зважає, що згідно норм ПК України, у правовідносинах із податковим органом щодо реалізації права здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта, позивач діє як платник податків. Водночас, у процесі нормативного регулювання оподаткування важливим є забезпечення справедливого балансу інтересів держави та платника податків, адже можливість платника податків чітко розуміти та передбачати правові наслідки вчинюваних ним дій має фундаментальне значення для правильності його застосування, а у випадку неоднозначності нормативних приписів підлягає застосуванню підхід, відповідно до якого істотні правові сумніви мають тлумачитися на користь платника.

Згідно частини першої та другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року №3477-ІV визначено, що суди при розгляді справ застосовують практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, в рішенні від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та №37943/06), де Суд зазначив, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про "закон", ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції. Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. На думку Суду, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення такого важливого фінансового питання, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника.

Отже, наявна в паспорті позивача відмітка підтверджує її право здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера.

Враховуючи наведені обставини в сукупності, колегія суддів вважає, що Погребищенською районною державною адміністрацією без наявності на те відповідних підстав припинено виплату житлової субсидії, яка була призначена за адресою домоволодіння позивача (АДРЕСА_1).

У відповідності із ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, що призвело до неправильного вирішення справи, рішення суду першої інстанції належить скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Відповідно до ч.6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частиною першою, сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Оскільки даний позов сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, підлягає задоволенню повністю, а згідно наявних у справі квитанцій №14 від 24.11.2017 та №48 від 20.07.2018 та позивачем за його подання сплачено судовий збір у загальному розмірі 1 600 грн, то вказана сума підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єктів владних повноважень.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 23 травня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Погребищенської районної державної адміністрації Вінницької області, управління праці та соціального захисту населення Погребищенської районної державної адміністрації Вінницької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Позов задовольнити.

Визнати протиправною відмову Погребищенської районної державної адміністрації Вінницької області за №27.Т-321-7 від 09.10.2017 у призначенні субсидії та зобов'язати призначити житлову субсидію ОСОБА_2 (адреса: 22200, АДРЕСА_1).

Стягнути з Погребищенської районної державної адміністрації Вінницької області та управління праці та соціального захисту населення Погребищенської районної державної адміністрації Вінницької області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 600 грн.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 21 вересня 2018 року.

Головуючий Залімський І. Г. Судді Сушко О.О. Смілянець Е. С.