Постанова

від 18.09.2018 по справі 826/19371/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 вересня 2018 року

м. Київ

справа №826/19371/14

касаційне провадження №К/9901/5770/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю 2 К Імпекс на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2014 (суддя Мазур А.С.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2015 (головуючий суддя - Федотов І.В., судді: Ісаєнко Ю.А., Оксененко О.М.) у справі № 826/19371/14 за поданням Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю 2 К Імпекс про стягнення коштів за податковим боргом,

В С Т А Н О В И В:

Державна податкова інспекція у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві звернулась до суду з поданням про стягнення з розрахункових рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю 2 К Імпекс у банках податкової заборгованості в розмірі 2244104,00 грн., у тому числі 978349,57 грн. з податку на додану вартість та 1265754,43 грн. з податку на прибуток.

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 12.12.2014 подання задовольнив.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 17.03.2015 залишив постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2014 без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю 2 К Імпекс оскаржило їх у касаційному порядку.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2014, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2015 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні подання відмовити.

В обґрунтування своїх вимог Товариство з обмеженою відповідальністю 2 К Імпекс посилається на порушення судами норм процесуального права, а саме: статей 2, 10, 11, 33, 38 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій).

При цьому наголошує, що він не був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Провадження у справах, порушених за поданням податкових органів, поданим на підставі статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій), є окремим видом судового провадження, відмінним від загального (позовного).

З огляду на це загальні норми Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій), що регулюють процедуру позовного провадження, до провадження на підставі подання податкового органу можуть застосовуватись лише в частині, що не суперечить спеціальним нормам статті 183-3 цього Кодексу.

Згідно з частиною восьмою статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій) у разі постановлення судом ухвали про відкриття провадження у справі суд приймає у триденний строк, але не пізніше ніж протягом 96 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення заявника до суду, постанову по суті заявлених вимог, яка підлягає негайному виконанню.

Розгляд подання відбувається за участю органу доходів і зборів, що його вніс, та платника податків, стосовно якого його внесено.

Неявка сторін у судове засідання не перешкоджає розгляду подання.

Водночас стаття 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій) не встановлює особливостей щодо порядку повідомлення особи про час і місце судового засідання. Отже, застосуванню підлягають загальні правила, визначені главою 3 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій).

Згідно з частиною третьою статті 35 цього Кодексу повістка у справах, для яких встановлено скорочені строки розгляду, має бути вручена у строк, достатній для прибуття до суду.

Враховуючи те, що строки розгляду подання податкових органів згідно із статтею 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій) є скороченими, судова повістка заявнику та особі, стосовно якої внесено подання, повинна вручатись у строк, достатній для прибуття до суду.

Обов'язковість дотримання судами норм процесуального права, що регулюють порядок повідомлення особи про час і місце розгляду подання податкових органів, заявлених у порядку статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій), встановлена частиною першою статті 12 цього Кодексу (принцип гласності і публічності адміністративного процесу).

Відповідно до зазначеної законодавчої норми ніхто не може бути обмежений у праві на отримання в адміністративному суді інформації про дату, час і місце розгляду своєї справи та ухвалені в ній судові рішення.

Норми Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій), що визначають принцип гласності і відкритості адміністративного процесу, кореспондують з принципом публічності судового розгляду, проголошеним статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 № 475/97-ВР).

Так, згідно із вказаною статтею Конвенції кожній особі гарантовано право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Публічний характер судового розгляду є істотним елементом права на справедливий суд, а відкритість процесу, як правило, включає право особи бути заслуханою в суді.

Зважаючи на викладене, суд першої інстанції повинен був розглянути подання Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, заявлене на підставі статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій), у строки, встановлені цією статтею, але за умови, що дотримання відповідних строків не обмежить право відповідача на отримання інформації про дату, час і місце судового розгляду.

Як свідчать матеріали справи, судом першої інстанції з метою повідомлення відповідача про дату, час і місце судового розгляду сформовано телефонограму на підставі частини першої статті 38 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій) (а. с. 55), проте не повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю 2 К Імпекс про судовий розгляд, оскільки його представник/посадова особа не відповіли на дзвінок.

Згідно зі статтею 38 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій) суб'єкту владних повноважень текст повістки надсилається електронною поштою (факсимільним повідомленням) на адресу електронної пошти або на номер факсу (телефаксу), які містяться у Єдиній базі даних електронних адрес, номерів факсів (телефаксів) суб'єктів владних повноважень. Суб'єкт владних повноважень повинен за допомогою електронної пошти (факсу, телефону) негайно підтвердити суду про отримання тексту повістки. Текст такого підтвердження роздруковується, а телефонне підтвердження записується відповідним працівником апарату суду і приєднується секретарем судового засідання до справи. Таке підтвердження є достатнім доказом належності повідомлення суб'єкта владних повноважень про дату, час і місце судового розгляду. Якщо протягом двох робочих днів з дня направлення тексту повістки підтвердження від суб'єкта владних повноважень не надійшло, секретар судового засідання складає про це довідку, що приєднується до справи і є достатнім доказом належності повідомлення суб'єкта владних повноважень про дату, час і місце судового розгляду.

Одночасно з надсиланням тексту повістки суд, у разі якщо справа розглядається за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень, повідомляє суб'єкта владних повноважень про наявні у нього матеріали, які підлягають врученню йому як стороні, та про можливість їх отримання лише безпосередньо у суді.

Порядок частини першої цієї статті може бути застосовано також щодо особи, яка бере участь у справі, незалежно від того, чи є вона суб'єктом владних повноважень, у разі, якщо вона зазначила адресу своєї електронної пошти (номер факсу, телефаксу) і не висловила заперечень проти її використання для одержання текстів судових рішень та інших документів.

Утім, у спірній ситуації відповідачем не повідомлявся Окружному адміністративному суду м. Києва номер його контактного телефону, а тому спроба суду повідомити Товариство з обмеженою відповідальністю 2 К Імпекс телефонограмою не узгоджується з наведеними процесуальними вимогами Закону.

Таким чином, за відсутності в матеріалах справи доказів направлення повістки про виклик на адресу відповідача, внесену до відповідного державного реєстру, в порядку частини восьмої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій), в суду немає підстав для висновку про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю 2 К Імпекс було належним чином повідомлене про дату, час і місце судового розгляду в Окружному адміністративному суді м. Києва.

А відтак, процесуальні гарантії забезпечення належного судового розгляду стосовно відповідача порушені через непоінформованість останнього про дату, час і місце розгляду справи в суді першої інстанції, що проігноровано й судом апеляційної інстанції при перегляді постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2014.

За правилами частини четвертої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов'язкове скасування судового рішення.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, зокрема, якщо справу розглянуто адміністративними судами за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

З огляду на викладене та враховуючи допущені судами попередніх інстанцій порушення частини першої статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 № 475/97-ВР), та вимог Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій), Верховний Суд дійшов висновку про необхідність скасування постановлених у справі судових рішень і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю 2 К Імпекс задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2015 у справі № 826/19371/14 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна

Р.Ф. Ханова

В.В. Хохуляк