Постанова

від 11.09.2018 по справі 2а/0470/13931/12

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 вересня 2018 року

м. Київ

справа №2а/0470/13931/12

касаційне провадження №К/9901/4069/18

№ К/9901/4067/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю ВСФ Оргтехсервіс та Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.12.2012 (суддя Верба І.О.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2014 (головуючий суддя - Чепурнов Д.В., судді: Поплавський В.Ю., Сафронова С.В.) у справі № 2а/0470/13931/12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ВСФ Оргтехсервіс до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю ВСФ Оргтехсервіс звернулось до суду з адміністративним позовом до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.07.2012 № 0001022301 та від 02.07.2012 № 0001012301.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 25.12.2012 адміністративний позов задовольнив частково. Визнав протиправними та скасував податкове повідомлення-рішення від 02.07.2012 № 0001012301 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 318129,00 грн., у тому числі 303212,00 грн. за основним платежем та 14917,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а також податкове повідомлення-рішення від 02.07.2012 № 0001022301 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 200000,00 грн. за основним платежем. В іншій частині позовних вимог відмовив.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 11.02.2014 залишив постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.12.2012 без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю ВСФ Оргтехсервіс звернулось до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.12.2012, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2014 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств від 28.12.1994 № 334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість від 03.04.1997 № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій).

Зокрема, наголошує на реальному характері господарських операцій з придбання матеріалів та робіт (послуг) у Товариства з обмеженою відповідальністю Алтея-Транссервіс , Приватного підприємства Восторг Строй , Товариства з обмеженою відповідальністю ВСТК , Товариства з обмеженою відповідальністю Укрмедпром , Приватного підприємства СОЮЗ Р.О. .

Криворізька південна об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області в поданій касаційній скарзі просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.12.2012, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2014 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Мотивуючи свої вимоги, відповідач вказує на порушення судовими інстанціями норм матеріального права, зокрема, підпункту 1.22.1 пункту 1.22, пунктів 1.23, 1.25 статті 1, пункту 5.1 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств від 28.12.1994 № 334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статті 257 Цивільного кодексу України, статей 4, 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

При цьому зазначає, що суми безповоротної фінансової допомоги, отримані позивачем у звітному періоді, включаються до валового доходу, при цьому, такий платник повинен одночасно зменшити валові витрати на суму оприбуткованого активу, оскільки ним фактично не понесені витрати на цілі, передбачені пунктом 5.1 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств від 28.12.1994 № 334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Крім того, звертає увагу на ненадання платником всіх необхідних на підтвердження реального характеру господарської операції з придбання робіт у Товариства з обмеженою відповідальністю Будімпекс 2012 первинних документів.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційних скарг, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційні скарги задоволенню не підлягають з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю ВСФ Оргтехсервіс з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 по 30.09.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2011, результати якої оформлено актом від 12.06.2012 № 317/221/21882234.

За її наслідками орган доходів і зборів дійшов висновку про порушення позивачем підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств від 28.12.1994 № 334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість від 03.04.1997 № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), пунктів 138.2, 138.4 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.1, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у зв'язку з нездійсненням коригування валових витрат при списанні (з відповідним віднесенням до складу валового доходу) кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності, безпідставним формуванням даних податкового обліку при придбанні в Товариства з обмеженою відповідальністю Будімпекс 2012 будівельних субпідрядних робіт з підстави відсутності кошторисної документації на етапі проектування будівництва та відомості ресурсів за типовою формою № 4Б Д.1.1-1-2000 при виконанні будівельно-монтажних робіт, а також у Товариства з обмеженою відповідальністю Алтея-Транссервіс будівельних матеріалів та у Приватного підприємства Восторг Строй , Товариства з обмеженою відповідальністю ВСТК , Товариства з обмеженою відповідальністю Укрмедпром , Приватного підприємства СОЮЗ Р.О. автомобільних послуг з огляду на непідтвердження реального характеру здійснених операцій належними чином оформленими первинними документами.

На підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.07.2012 № 0001012301, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 729028,00 грн. за основним платежем та 78476,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а також податкове повідомлення-рішення від 02.07.2012 № 0001022301, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 402650,00 грн. за основним платежем та 42213,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Згідно з підпунктом 1.22.1 пункту 1.22 статті 1 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств від 28.12.1994 № 334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) безповоротна фінансова допомога це сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Валовим доходом є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами (пункт 4.1 статті 4 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств від 28.12.1994 № 334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)).

Абзацом другим підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств від 28.12.1994 № 334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України Про списання вартості несплачених обсягів природного газу .

Таким чином, у податковому періоді, на який припадає закінчення терміну позовної давності, позивач повинен був включити до валових доходів суми кредиторської заборгованості, щодо якої закінчився строк позовної давності, що й здійснено платником у спірній ситуації, про що, зокрема, відображено органом доходів і зборів в акті перевірки від 12.06.2012 № 317/221/218882234

Що стосується обов'язку Товариства з обмеженою відповідальністю ВСФ Оргтехсервіс зменшити валові витрати, на чому наполягає відповідач, то чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство не містить застережень щодо обов'язку платника податку за наведених обставин здійснювати будь-яке коригування у бік зменшення валових витрат.

Наведене правозастосування відповідає висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 17.10.2011 у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства Мусон до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, який має враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України.

Вирішуючи питання про реальний характер господарських операцій з придбання позивачем товарів та робіт (послуг) у Товариства з обмеженою відповідальністю Будімпекс 2012 , Товариства з обмеженою відповідальністю Алтея-Транссервіс , Приватного підприємства Восторг Строй , Товариства з обмеженою відповідальністю ВСТК , Товариства з обмеженою відповідальністю Укрмедпром , Приватного підприємства СОЮЗ Р.О. , судові інстанції виходили з того, що за правилами підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств від 28.12.1994 № 334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств від 28.12.1994 № 334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість від 03.04.1997 № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість від 03.04.1997 № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Подібні за правовим регулюванням норми закріплено й у пункті 138.2 статті 138, підпункті 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктах 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, валові витрати (витрати) для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому потрібно, щоб ці документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) й ділову мету. Щоб так кваліфікувати природу господарських операцій, необхідно послатись на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) таких операцій. Без цього неможливо перевірити правильність обчислення і сплати сум податкових (грошових) зобов'язань на підставі таких операцій.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці господарської операції з придбання позивачем субпідрядних робіт у Товариства з обмеженою відповідальністю Будімпекс 2012 , судові інстанції встановили, що вона є реальною та підтверджується долученими Товариством з обмеженою відповідальністю ВСФ Оргтехсервіс до матеріалів справи належним чином оформленими копіями документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарської операції та її учасників, підтверджують фактичність здійснення такої операції, а також господарський характер понесених за нею витрат.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

При цьому попередні судові інстанції обґрунтовано відхилили посилання органу доходів і зборів на відсутність у позивача кошторисної документації на етапі проектування будівництва та відомості ресурсів за типовою формою № 4Б Д.1.1-1-2000 як підстави для висновку про удаваний характер здійсненої поставки.

Адже, відповідно до Правил визначення вартості будівництва (ДБН Д.1.1-1-2000), затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політки України від 27.08.2000 № 174 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), вказані документи є обов'язковими лише в разі визначення вартості об'єктів, будівництво яких здійснюється із залученням бюджетних коштів або коштів підприємств, установ і організацій державної власності, до яких ані замовник, ані виконавець не належать.

За таких обставин, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про безпідставність твердження контролюючого органу про неправомірність формування позивачем даних податкового обліку за здійсненною з Товариством з обмеженою відповідальністю Будімпекс 2012 господарською операцією ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Водночас, вирішуючи питання про законність формування Товариством з обмеженою відповідальністю ВСФ Оргтехсервіс даних податкового обліку за господарськими операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю Алтея-Транссервіс , Приватним підприємством Восторг Строй , Товариством з обмеженою відповідальністю ВСТК , Товариством з обмеженою відповідальністю Укрмедпром , Приватним підприємством СОЮЗ Р.О. , судові інстанції встановили, що долучені позивачем до матеріалів справи документи не є достатніми та належними доказами фактичного здійснення оспорюваних операцій.

Так, у представлених подорожніх листах відсутні підписи бухгалтера, відомості щодо місць прибуття та вибуття автомобіля, мети поїздки, таксувальника та особи, яка користувалась автомобілем, особи, яка перевірила посвідчення водія, видала завдання, допустила водія до керування та в подальшому прийняла автомобіль; у поданих товарно-транспортних накладних наявні підчистки в номері подорожнього листа, вартості товару, кількості товару, масі брутто, відомостях про вантаж, номері доручення, графу автопідприємство не заповнено, не зазначено повну адресу навантаження та розвантаження, не заповнено посаду, прізвище, ім'я, по батькові особи, що здала товар для перевезення та прізвище, ім'я, по батькові водія, що прийняв товар, його підпис не проставлено, не зазначено посаду та підпис особи, що дозволила відпуск товару, не заповнено графу вантажно-розвантажувальні операції ; в наявних актах здачі-приймання виконаних робіт відсутній перелік використаного вантажного автотранспорту, що унеможливлює його ідентифікацію з наданими подорожніми листами вантажного автомобіля.

Крім того, судами з'ясовано, що відповідно до умов укладених договорів про надання послуг автомобілями виконавці зобов'язувались надати послуги автомобілями-самоскидами на будівельному майданчику позивача, проте останнім не представлено доказів на підтвердження наявності в нього права на використання такого майданчика, не зазначено його адресу.

Також, Товариство з обмеженою відповідальністю ВСФ Оргтехсервіс згідно з договірними умовами зобов'язувалось забезпечити заправлення автомобілів паливно-мастильними і витратними матеріалами за власний рахунок, однак судами не встановлено виконання платником цих умов договорів.

При цьому в жодному з наданих позивачем документів не зазначено, який саме вантаж перевозився вантажними автомобілями, подорожні листи у відповідних графах найменування вантажу не заповнені, умови договорів не визначають зміст послуг, які мають надаватись. Шляхові листи не містять заповнених відомостей щодо руху пального - не проставлено підписи заправника, який мав видавати пальне, або відомості щодо серій та номерів талонів на пальне, не проставлено підписи механіка, який перевірив залишок палива при виїзді, та механіка, який засвідчив відсутність палива при поверненні, диспетчера; завдання водія не містить інформацію про час прибуття, місця завантаження та доставки вантажу (замість цього зазначено по місту), відсутнє найменування вантажу, кількість поїздок за вантажем, відстань, вага (графи 7-15, 18-23); не проставлено підписи і відмітки про кількість виданого пального та допуск водія до управління, технічну справність автомобіля тощо; не заповнено графи 24-27, 29-33, 36-42, 48-53.

Більш того, в усіх актах здачі-прийняття виконаних робіт вказано про фактичне виконання послуг автомобілями КрАЗ, в той час як за вказаними у подорожніх листах державними номерами транспортних засобів значаться автомобілі марок КрАЗ, КАМАЗ, МАЗ, MITSUBISHI GOLD, CHEVROLET AVEO SF 69Y, при цьому останні дві марки транспортних засобів не є вантажними.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю ВСФ Оргтехсервіс та Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю ВСФ Оргтехсервіс та Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.12.2012 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2014 у справі № 2а/0470/13931/12 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк