Рішення

від 18.09.2018 по справі 920/342/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.09.2018 Справа № 920/342/18 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Коваленко О.В., розглянувши матеріали справи №920/342/18

за позовом: Публічного акціонерного товариства Сумиобленерго (вул. Прокоф`єва, 9, м. Суми, 40035, код 23293513),

до відповідача: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Миру 36 (вул. Миру, 36, м. Суми, 40007, код 41466201),

про врегулювання розбіжностей по договору про постачання електричної енергії №1613299 від 07.03.2018,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

при секретарі судового засідання Молодецькій В.О.

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ухвали господарського суду Сумської області від 16.07.2018 було закрите підготовче провадження, справу №920/342/18 призначено до судового розгляду по суті на 30.07.2018.

У зв'язку з відпусткою судді Коваленко О.В. та перебуванням у нарадчій кімнаті судові засідання 30.07.2018 та 08.08.2018 не відбулись, розгляд справи №920/342/18 по суті було призначено на 21.08.2018.

Згідно ухвали від 21.08.2018 розгляд справи по суті відкладено на 13.09.2018.

В судовому засіданні 13.09.2018 суд вийшов до нарадчої кімнати для ухвалення рішення у справі до 17.09.2018.

У зв'язку з відпусткою судді Коваленко О.В. 17.09.2018 сторонам було повідомлено про вихід з нарадчої кімнати та проголошення вступної резолютивної частини рішення у справі 18.09.2018 о 10 год. 40 хв.

В судове засідання 18.09.2018 представники сторін не з'явились.

Суть спору: позивач просить суд врегулювати розбіжності по договору про постачання електричної енергії № 1613299 від 07.03.2018 між ПАТ Сумиобленерго і ОСББ Миру 36 , виклавши спірні пункти Договору, та додатків 1, 3.1, 4, 7 до Договору в наступних редакціях:

п. 4.2.1 Договору: за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3 - 2.3.4 Договору, з порушенням термінів, визначених додатком 4 Порядок розрахунків до Договору, Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від розміру простроченого платежу за кожен день прострочення, враховуючи день фактичної оплати .

п. 4.2.5 Договору: Споживач, який має на обслуговуванні житловий фонд, несе відповідальність за наявність та збереження приладів обліку електричної енергії: загальнобудинкового, освітлення місць загального користування, енергозабезпечення ліфтів та насосів підкачки води, лічильників димовидалення та пожежогасіння, поквартирних, встановлених в електрощитових на сходових клітинах житлових будинків, а також пломб на всіх перелічених лічильниках, згідно з додатками 3.1, 3.2, 11 до Договору .

абзац 3 пункту 2 додатку № 4 до Договору: - період між датами на початку та в кінці розрахункового періоду прирівнюється до періоду дії тарифу (календарного місяця), і величина коштів, які має сплатити споживач, визначається як добуток обсягу електричної енергії, спожитої (переданої) між датами зняття показів засобів обліку, на тариф, який діяв на кінець розрахункового періоду відповідно до умов договору .

пункт 9 додатку 4 до Договору: У разі несвоєчасної оплати обумовлених цим додатком до Договору платежів, Постачальник проводить Споживачу нарахування за весь час прострочення:

1. пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від розміру простроченого платежу за кожен день прострочення, враховуючи день фактичної оплати;

2. 3% річних з простроченої суми.

При цьому, сума боргу повинна бути сплачена Споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції.

Пеня, 3% річних та інфляційні нарахування сплачуються на поточний рахунок Постачальника, який вказується в рахунках .

Додаток 1 Обсяги постачання (договірні величини споживання) електричної енергії Споживачу та субспоживачу /а.с.11/, Додаток 3.1 Перелік та дані комерційних засобів обліку, по яких проводиться розрахунок за відпущену електроенергію Споживачу /а.с.12/, Додаток 7 Схема електропостачання об'єкта Споживача №1 до договору про постачання електричної енергії №1613299 від 07.03.2018 /а.с.7/ відповідно в редакціях, наведених в позовній заяві.

Відповідач в письмовому відзиві від 08.06.2018 проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі, в судовому засіданні 13.09.2018 позовні вимоги в частині викладення Додатку 7 Схема електропостачання об'єкта Споживача №1 до договору про постачання електричної енергії №1613299 від 07.03.2018 /а.с.7/ в редакції позивача - ПАТ Сумиобленерго , в іншій частині підтримав раніше подані заперечення.

Позивачем подано відповідь від 22.06.2018 на відзив відповідача.

Протягом судового розгляду справи сторонами подавалися пояснення, які залучені до матеріалів справи.

Заслухавши пояснення представників сторін в попередніх судових засіданнях, дослідивши надані сторонами докази на підтвердження обставин справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Судом з матеріалів справи було встановлено наступні фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Згідно із ч. 2 ст. 275 ГК України відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Таким чином спір, що виник між сторонами в процесі врегулювання розбіжностей за договором, підлягає розгляду в судовому порядку.

Згідно з частиною першою статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до частини другої статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Частиною першою статті 385 ЦК України передбачено, що власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).

Слід зазначити, що відповідно до Рішення Конституційного Суду України № 4-рп/2004 від 02.03.2004 допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т.ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення ОСББ, вступу до нього.

Таким чином, власники квартир і виділених нежитлових приміщень, щодо яких оформлено право власності на певну особу (певних осіб) (далі - виділені нежитлові приміщення), у багатоквартирному будинку є співвласниками спільного майна в ньому. При цьому чинним законодавством України не передбачено оформлення окремого документа щодо права власності на спільне майно багатоквартирного будинку.

Згідно з положеннями статті 1 Закону України Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку ОСББ - це юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Відповідно до положень статей 4 та 6 вказаного Закону об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Об'єднання може бути створено лише власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (багатоквартирних будинках). Для створення об'єднання скликаються установчі збори. Установчі збори приймають рішення про створення об'єднання і затверджують його статут.

Статтями 3 та 7 Закону України Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку встановлено, що діяльність ОСББ здійснюється на основі статуту, який складається відповідно до типового статуту, який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної житлової політики і політики у сфері житлово-комунального господарства.

Згідно з положеннями статті 12 даного Закону управління багатоквартирним будинком здійснює об'єднання через свої органи управління.

Враховуючи вищенаведене, факт створення в багатоквартирному будинку ОСББ є підтвердженням факту надання власниками квартир та виділених нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку повноважень ОСББ щодо управління, утримання і використання спільного майна цього багатоквартирного будинку.

Взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії, регулюються Правилами користування електричною енергією, які затверджено постановою НКРЕ України № 28 від 31.07.1996 (далі по тексту - Правила). Відповідно до п.1.1 Правил, їх дія поширюється на всіх юридичних осіб.

Пунктом 5.1 Правил передбачено, що договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання енергії без договору не допускається. При укладенні договору сторони визначають його зміст на підставі типового договору.

Загальний порядок укладення господарських договорів встановлений ст. 181 ГК України. Так позивач 13.03.2018 надав відповідачу два примірники Договору про постачання електричної енергії №1613299 від 07.03.2018 (далі за текстом - Договір ) разом з додатками 1, 2, 3.1, 3.2, 4, 6, 7, 8, 10.2., 10.3, 11, 12 до Договору з супровідним листом №57-09/1472 від 13.03.2018, які були отримані позивачем 26.03.2018, про що свідчить відповідна відмітка на листі /а.с.18/.

Відповідно до ч. 4 ст. 181 ГК України за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

23.04.2018 позивач отримав лист відповідача № 7 від 23.04.2018, згідно якого проект договору повернутий позивачу з приміткою, що він підписаний із протоколом розбіжностей /а.с.40/.

Частиною 5 ст. 181 ГК України встановлено, що сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду.

Позивачем були розглянуті надані розбіжності до Договору і додатків до Договору та листом № 57-09/2231 від 05.05.2018 направлено відповідачу протокол узгодження розбіжностей від 07.03.2018 до Договору з додатками, які є додатками 1,3.1,7 до Договору з обґрунтуванням підстав викладення спірних пунктів Договору та додатків до Договору в редакції позивача /а.с.44-51/.

Відповідач, в свою чергу, не повернув на адресу позивача підписаного протоколу узгодження розбіжностей та додатки 1,3.1,7 до Договору, а також не надіслав позивачу письмової відповіді щодо результатів розгляду протоколу узгодження розбіжностей, тому 14.05.2018 позивач звернувся до суду із позовом про врегулювання розбіжностей до договору.

Таким чином, станом на дату звернення з позовом до суду з урахуванням протоколу розбіжностей відповідача сторонами було врегульовано виключення з Договору п.4.5, абз.5 п.5.5, п.п.3 п.6.1.3, п.п.6 п.6.1.3, у додатку 3.2 виключено відомості: Сходові клітини будинку м. Суми, вул. Миру, буд.36 на яких розташовано прилади обліку побутових споживачів згідно з переліком у Додатку 11 до Договору Згідно переліку у Додатку 11 до Договору по квартирах з № 1 по № 60 № 7937308 ; п.4 додатку 4 до Договору, п.5 додатку 4 до Договору, п.6 додатку 4 до Договору, п.7 додатку 4 до Договору, п.8 додатку 4 до Договору, п.10 додатку 4 до Договору. В судовому засіданні 13.09.2018 представник відповідача визнав позовні вимоги в частині викладення Додатку 7 Схема електропостачання об'єкта Споживача №1 до договору про постачання електричної енергії №1613299 від 07.03.2018 в редакції позивача /а.с.7/.

Відповідно, залишились неврегульованими наступні пункти Договору та додатку 1, 3.1, 4, 7 до Договору щодо яких виникли розбіжності, а саме: пункт 4.2.1 Договору, пункт 4.2.5, у додатку 1 до Договору Обсяги постачання (договірні величини споживання) електричної енергії Споживачу та субспоживачу визначення обсягів електроенергії без обмежень , виключення з додатку 3.1 до Договору Перелік та дані комерційних обліків засобів обліку, по яких проводиться розрахунок за відпущену електроенергію Споживачу відомостей стосовно побутових споживачів, абзац 3 пункту 2 додатку 4 до Договору, п. 9 додатку 4 до Договору.

Щодо підпункту 4.2.1 Договору , суд зазначає наступне.

Позивач пропонує даний підпункт договору викласти у наступній редакції: За внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3 - 2.3.4 Договору, з порушенням термінів, визначених додатком 4 Порядок розрахунків до Договору, Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від розміру простроченого платежу за кожен день прострочення, враховуючи день фактичної оплати .

В свою чергу, відповідач запропонував підпункт 4.2.1 Договору викласти в такій редакції: За внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3, 2.3.4 цього Договору, з порушенням термінів, визначених додатком 4 Порядок розрахунків до Договору, Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі 50% облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від розміру простроченого платежу за кожен день прострочення, враховуючи день фактичної оплати.

Відповідач обґрунтовує свої заперечення, посилаючись на ч. 4 ст. 231 ГКУ, згідно якої право встановлювати в договорі розмір та порядок нарахування пені надано сторонам, а отже, сторони є вільними при виборі розміру пені, якщо такий прямо не встановлений Законом. В свою чергу п. 4.2.1 Типового договору (додаток №3 до Правил користування електричною енергією) не визначає розміру пені, а містить лише норму що дозволяє встановити її розмір. Позивач встановив для відповідача максимальний розмір пені, при чому такий висновок зроблено без посилання на прямі норми матеріального права, а розмір пені - 50% облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від розміру простроченого платежу за кожен день прострочення, враховуючи день фактичної сплати, запропонований ОСББ Миру 36 в протоколі розбіжностей, жодним чином не порушує інтересів Позивача та повністю відповідає принципам ч. 2 та 3 ст. 216 ГК України.

Позивач не погоджується з такою редакцією зазначеного підпункту оскільки пунктом 4.2.1 Типового Договору передбачено обов'язок споживача за внесення платежів, передбачених умовами Договору, з порушенням термінів, сплатити пеню за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Також, відповідно до підпунктів 2 та 8 пункту 8.1 розділу 8 Правил, постачальник електричної енергії за регульованим тарифом має право на всі види забезпечення виконання зобов'язань споживачем щодо оплати договірних обсягів споживання електричної енергії у формі і видах, передбачених законодавством України, на стягнення пені та застосування інших санкцій за несвоєчасну оплату спожитої електричної енергії.

Згідно статей 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до частини 2 та 3 статті 216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів організацій та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Таким чином, підпункт 4.2.1 договору в редакції позивача, а саме встановлення розміру пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, повністю відповідає умовам Типового договору, положенням Правил, а також вимогам чинного законодавства України.

Відповідно, редакція вказаного підпункту договору, викладена відповідачем в протоколі розбіжностей, позбавляє позивача встановленого законом права забезпечення виконання зобов'язання.

Суд дійшов до висновку про те, що підпункт 4.2.1 Договору підлягає викладенню в редакції, наведеній позивачем.

Щодо підпункту 4.2.5 Договору , суд зазначає наступне.

Позивач пропонує підпункт 4.2.5 договору викласти у наступній редакції: Споживач, який має на обслуговуванні житловий фонд, несе відповідальність за наявність та збереження приладів обліку електричної енергії: загальнобудинкового, освітлення місць загального користування, енергозабезпечення ліфтів та насосів підкачки води, лічильників димовидалення та пожежогасіння, поквартирних, встановлених в електрощитових на сходових клітинах житлових будинків, а також пломб на всіх перелічених лічильниках, згідно з додатками 3.1, 3.2, 11 до Договору , з посиланням на положення пункту 3.2 Правил, згідно з яким відповідальною за технічний стан засобів обліку є організація, на балансі якої вони перебувають, або оператор засобів комерційного обліку (електропередавальна організація або інша організація) на підставі відповідного договору та пункту 3.3 Правил, яким передбачено відповідальність власника (користувача) електроустановки або організації, на території (у приміщенні) якої вони встановлені, за збереження і цілісність розрахункових засобів обліку електричної енергії та пломб.

Відповідач, у свою чергу, вважає необхідним виключити зазначений пункт із тексту договору з посиланням на те, що на балансі відповідача поквартирні лічильники не перебувають, вони є власністю побутових споживачів - мешканців будинку; умовою для притягнення споживача до відповідальності за незбереження цілісності пломб на засобах обліку електроенергії є наявність акту про пломбування, про складання якого позивачем у договорі не зазначено.

Пунктом 3.3 Правил встановлено відповідальність за збереження і цілісність розрахункових засобів обліку електричної енергії та пломб (відбитків їх тавр) відповідно до акта про пломбування, яка покладається на власника (користувача) електроустановки або організацію, на території (у приміщенні) якої вони встановлені.

Згідно підпункту 26 пункту 10.2 Правил, споживач електричної енергії зобов'язаний забезпечувати збереження і цілісність встановлених на його території (у його приміщенні) розрахункових засобів обліку електричної енергії та пломб (відбитків їх тавр) відповідно до акта про пломбування.

Відповідальних за технічний стан та збереження лічильників зазначають в актах про пломбування та збереження засобів обліку.

Таким чином, умовою для притягнення споживача до відповідальності за незбереження цілісності пломб на засобах обліку електроенергії є наявність акту про пломбування, що не було враховано позивачем у спірному пункті договору.

Позивач в обґрунтування своїх доводів щодо викладення пункту 4.2.5. договору у запропонованій ним редакції посилається на пункти 3.2, 3.3 Правил, процитовані вище, які містять перелік осіб, на яких покладається відповідальність за збереження і цілісність розрахункових засобів обліку електричної енергії та пломб, зокрема, на організацію, на балансі якої перебувають засоби обліку, оператора засобів комерційного обліку (електропередавальною організацією або іншою організацією), власника (користувача) електроустановки або організацію, на території (у приміщенні) якої вони встановлені, проте, не доводить суду належними та допустимими доказами, як того вимагає процесуальне законодавства, що відповідач є однією із перелічених осіб, а із матеріалів справи цього не вбачається.

Як зазначено вище, ОСББ не є власником електроустановки і будинку, а є лише формою управлінням будинком, багатоквартирний будинок належить співвласникам цього будинку, а саме, власникам квартир та нежитлових приміщень; матеріалами справи не підтверджується, що на балансі відповідача перебувають засоби обліку електроенергії.

Суд приймає до уваги заперечення відповідача з приводу того, що на балансі ОСББ не перебувають поквартирні лічильники, вони є власністю побутових споживачів - мешканців будинку.

Відповідно до пункту 11 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1999 №1357, відповідальність за збереження засобів обліку, встановлених у квартирі, на інших об'єктах побутового споживача, та пломб на них несе побутовий споживач.

За таких обставин, суд приходить до висновку про доцільність виключення пункту 4.2.5 з Договору.

Щодо абзацу 3 пункту 2 додатку №4 до Договору , суд зазначає наступне.

Позивач пропонує даний пункт додатку до Договору викласти у наступній редакції: - період між датами на початку та в кінці розрахункового періоду прирівнюється до періоду дії тарифу (календарного місяця), і величина коштів, які має сплатити споживач, визначається як добуток обсягу електричної енергії, спожитої (переданої) між датами зняття показів засобів обліку, на тариф, який діяв на кінець розрахункового періоду відповідно до умов договору .

В свою чергу, відповідач запропонував абзац 3 пункту 2 додатку №4 до Договору викласти в такій редакції: - обсяг спожитої (переданої) електричної енергії між датами зняття показів засобів обліку розкладається пропорційно до тривалості дії протягом розрахункового періоду кожного з тарифів, після чого величина коштів, які має сплатити споживач, визначається як сума добутків тарифів на відповідний їм обсяг електричної енергії .

Свої заперечення відповідач обґрунтовує тим, що Правила користування електричною енергією, затверджені Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України №28 від 31.07.1996 року містять декілька схем оплати споживачем за спожиту протягом розрахункового періоду електроенергію. Відповідно до п. 6.12 Правил схема плати визначається постачальником електричної енергії. Обрана схема обов'язково зазначається у договорі і не може бути змінена до закінчення терміну дії договору або внесення до договору в установленому порядку відповідних змін. Проте договір про постачання електричної енергії не укладено, а тому пропозиція відповідача, щодо застосування іншої схеми оплати за спожиту електричну енергію, яка також передбачена п. 6.12 Правил, не може розглядатись, як зміна умов договору до закінчення терміну його дії. На даному етапі Сторони лише домовляються про умови Договору. При чому сторони Договору є рівними. Рівність сторін передбачає однакові можливості, щодо визначення таких умов. Запропонована ОСББ схема оплати є найбільш сприятливою саме для ОСББ як неприбуткової організації, оскільки передбачає оплату по тарифам, що діяли у період споживання електроенергії та жодним чином не порушує прав Позивача.

Абзацами 1, 4, 5 п. 6.12 Правил визначено, що величина коштів, яку має оплатити споживач за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію, визначається постачальником електричної енергії за однією з таких схем: період між датами на початку та в кінці розрахункового періоду прирівнюється до періоду дії тарифу (календарного місяця), і величина коштів, які має сплатити споживач, визначається як добуток обсягу електричної енергії, спожитої (переданої) між датами зняття показів засобів обліку, на тариф, який діяв на початок або кінець розрахункового періоду відповідно до умов договору (крім населених пунктів).

Обрана схема обов'язково зазначається у договорі і не може бути змінена до закінчення терміну дії договору або внесення до договору в установленому порядку відповідних змін.

Відповідно, схема визначення величини коштів, яку має оплатити споживач за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію наведена в абзаці 3 п. 2 додатку 4 до Договору, повністю відповідає схемі передбаченій абзацом 4 п. 6.12 Правил.

Крім того, НКРЕКП України листом № 7446/20.3/7-16 від 22.07.2016 надала роз'яснення, зазначивши зокрема, що: ...при зміні форми управління багатоквартирним житловим будинком договір про постачання електричної енергії на технічні цілі багатоквартирного будинку укладається з новим споживачем на умовах договору про постачання електричної енергії, укладеного з попереднім споживачем .

Відповідно до умов договору № 161002895 від 20.10.2015 про постачання електричної енергії з попереднім споживачем ТОВ Керуюча компанія Сумитехнобудсервіс по житловому будинку, за адресою: м. Суми. вул. Миру. 36 та додатку 4 до вказаного договору (в редакції від 15.11.2016) визначено: Абз. 4, 5 п. 2 додатку 4 до договору № 161002895 від 20.10.2015 Про постачання електричної енергії сума коштів, які має оплатити Споживач за спожиту в розрахунковому періоді активну електричну енергію визначається наступним чином: період між датами на початку та в кінці розрахункового періоду прирівнюється до періоду дії тарифу (календарного місяця), і величина коштів, які має сплатити споживач, визначається як добуток обсягу електричної енергії, спожитої (переданої) між датами зняття показів засобів обліку, на тариф, який діяв на кінець розрахункового періоду відповідно до умов договору .

Суд дійшов до висновку про те, що абзац 3 пункту 2 додатку №4 до Договору підлягає викладенню в редакції, наведеній позивачем.

Щодо пункту 9 додатку 4 до Договору, суд зазначає наступне.

Позивач пропонує даний пункт викласти в наступній редакції: У разі несвоєчасної оплати обумовлених цим додатком до Договору платежів, Постачальник проводить Споживачу нарахування за весь час прострочення:

- пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від розміру простроченого платежу за кожен день прострочення, враховуючи день фактичної оплати;

- 3% річних з простроченої суми.

При цьому, сума боргу повинна бути сплачена Споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції.

Пеня, 3% річних та інфляційні нарахування сплачуються на поточний рахунок Постачальника, який вказується в рахунках .

Відповідач, в свою чергу, пропонує власну редакцію зазначеного пункту: У разі несвоєчасної оплати обумовлених цим додатком до Договору платежів, Постачальник проводить нарахування за весь час прострочення пені у розмірі 50% облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від розміру простроченого платежу за кожен день прострочення, враховуючи день фактичної оплати, 3% річних з простроченої суми. При цьому, сума боргу повинна бути сплачена Споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції. Пеня, 3% річних та інфляційні нарахування сплачуються на поточний рахунок Постачальника, який вказується в рахунках .

Свої заперечення відповідач обґрунтовує тим, що сама по собі наявність пені як засобу забезпечення зобов'язань ним не заперечується, проте спірним є лише розмір пені, який може бути визначений сторонами за домовленістю саме в меншому розмірі ніж зазначено в Законі України Про відповідальністю за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань .

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Приписами статей 509, 526 Цивільного кодексу України та статей 173, 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до частин 2 та 3 статті 216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів організацій та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання. Потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі.

Судом вже було раніше встановлено, що розмір пені, встановлений у підпункті 4.2.1 договору не передбачає додаткового отримання коштів позивачем, а лише виступає забезпеченням належного виконання зобов'язань з боку споживача.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В силу приписів Цивільного кодексу України передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку щодо викладення пункту 9 додатку 4 до договору про постачання електричної енергії у редакції, запропонованій позивачем.

Щодо Додатку 1 Обсяги постачання (договірні величини споживання) електричної енергії Споживачу та субспоживачу до Договору, суд зазначає наступне.

Позивач вважає за необхідне залишити Додаток 1 до Договору у запропонованій ним редакції /а.с. 11/, посилаючись на пункти 4.2., 5.5. Правил.

Відповідач у протоколі розбіжностей пропонує Рядок 1 у Додатку № 1 до Договору про постачання електричної енергії № 1613299 від 07.03.2018 Обсяги постачання (договірні величини споживання) електричної енергії Споживачу та субспоживачу визначити без цифрового показника кВт/год., вказавши в ньому словосполучення без обмежень , вказуючи на те, що вимога позивача про встановлення обсягів споживання електричної енергії при наявності норм Правил, що передбачають визначення таких обсягів за фактичними показами засобів обліку електричної енергії є необґрунтованою з тих підстав, що споживачами фактично є співвласники багатоквартирного будинку - фізичні особи (ОСББ є лише формою управління).

Як вже було встановлено вище, ОСББ є юридичною особою, яка не споживає електричну енергію для власних потреб, а електрична енергія використовується для забезпечення колективних комунально-побутових потреб населення (співвласників багатоквартирних будинків в частині квартир, оскільки нежитлові приміщення відповідно до правил зобов'язані мати свої лічильники електричної енергії і сплачують по іншому тарифу).

Отже, ОСББ не є власником електроустановки і будинку, а є лише формою управлінням будинком. Багатоквартирний будинок належить співвласникам цього будинку, а саме: власникам квартир та нежитлових приміщень, і факт створення ОСББ не надає такій юридичній особі право власності на багатоквартирний будинок.

При цьому, власники квартир і виділених нежитлових приміщень, щодо яких оформлено право власності на певну особу (певних осіб) у багатоквартирному будинку є співвласниками спільного майна в ньому.

Таким чином, ОСББ має особливий статус, відмінний від інших юридичних осіб, оскільки створюється та функціонує як юридична особа, має статус неприбутковості та не є суб'єктом господарювання, і не використовує електричну енергію для власних потреб, то ОСББ це фактично і є населення.

Відповідно до положень пункту 1.2. Правил, населення - це споживачі електричної енергії - фізичні особи, які з метою задоволення власних побутових або господарських потреб споживають електричну енергію для потреб електроустановок, що належать їм за ознакою права власності або користування, за винятком електроустановок, які використовуються для здійснення підприємницької діяльності.

Враховуючи, що ОСББ це фактично і є населення, то до останнього застосовуються правила пункту 12.16 ПКЕЕ, згідно яких до населення та населених пунктів у частині використання електричної енергії на комунально-побутові потреби не застосовуються нарахування підвищеної вартості різниці між фактично спожитою і договірною величиною обсягу електричної енергії та між найбільшою величиною потужності, що зафіксована протягом розрахункового періоду та договірною величиною потужності.

Тариф на електроенергію для ОСББ встановлений постановою НКРЕКП від 26.02.2015 № 220 як такий, що відпускається населенню, в якій зазначено, що оплата у багатоквартирному будинку здійснюється за електричну енергію, яка витрачається в багатоквартирних будинках та гуртожитках на технічні цілі (роботу ліфтів, насосів та замково-переговорних пристроїв, що належать власникам квартир багатоквартирного будинку на праві спільної власності) та освітлення дворів, східців і номерних знаків.

Також постановою Кабінету Міністрів України від 24 березня 1999 р. №441 Про невідкладні заходи щодо стабілізації фінансового становища підприємств електроенергетичної галузі передбачено, що місцеві енергопостачальні організації до початку наступного року в обумовлені договорами про постачання електричної енергії терміни узгоджують з усіма споживачами, крім населення, обсяги очікуваного споживання електричної енергії на наступний рік за місяцями (кварталами).

З приводу зазначеного питання в листі від 29.11.2016 №12856/20.2/7-16 НКРЕКП надано роз'яснення що до ОСББ не можуть бути застосовані вимоги енергопостачальної компанії щодо здійснення оплати за перетікання реактивної електроенергії, а також, оскільки обсяги споживання електричної енергії не лімітуються, до таких споживачів не можуть бути застосовані штрафні санкції у разі перевищення договірної величини споживання електричної енергії (потужності).

ОСББ - це фактично населення, а населення не подає обсяги очікуваного споживання електричної енергії, не лімітується та не сплачує за реактивну електричну енергію, а також не може підпадати під фінансові санкції у випадку порушення договірної величини споживання електричної енергії (потужності).

Враховуючи зазначене, наперед встановити обсяги постачання електричної енергії споживачу для ОСББ є неможливим, так як розмір та інтенсивність споживання електричної енергії мешканцями будинку не залежить від об'єднання. Більше того, механізм розрахунку обсягів очікуваного споживання електричної енергії співвласниками багатоповерхових будинків відсутній.

Відповідно до статті 22 Закону України Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку об'єднання оплачує електричну енергію за цінами (тарифами), встановленими для населення.

А частиною 2 статті 32 Закону України Про житлово-комунальні послуги передбачено, що розмір плати за комунальні послуги розраховується, виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У разі наявності засобів обліку оплата комунальних послуг здійснюється виключно на підставі їх показників на кінець розрахункового періоду згідно з умовами договору, крім випадків, передбачених законодавством.

Отже, об'єм фактично спожитої електроенергії неможливо встановити на цілий рік уперед.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що Додаток 1 Обсяги постачання (договірні величини споживання) електричної енергії споживачу та субспоживачу до Договору доцільно вважати укладеним на умовах поданого позивачем проекту додатку, в якому Рядок 1 у Додатку № 1 до Договору про постачання електричної енергії № 1613299 від 07.03.2018 Обсяги постачання (договірні величини споживання) електричної енергії Споживачу та субспоживачу визначити без цифрового показника кВт/год., вказавши в ньому словосполучення без обмежень .

Щодо Додатку 3.1. Перелік та дані комерційних засобів обліку, по яких проводиться розрахунок за відпущену електроенергію Споживачу до Договору, суд зазначає наступне.

Позивач вважає за необхідне залишити Додаток 3.1. до Договору у запропонованій ним редакції /а.с.12/.

Відповідач, в протоколі розбіжностей зазначає про доцільність виключення з переліку даних комерційних засобів обліку, по яких проводиться розрахунок за відпущену електроенергію споживачу , відомостей стосовно побутових споживачів, обґрунтовуючи свої заперечення тим, що електроенергія (її потужність), що використовується або може використовуватись іншими суб'єктами, крім ОСББ, жодного відношення до Відповідача не має. Отже, для ОСББ визначено вид електричної енергії (комунальна) та окремий тариф за яким здійснюється її оплата. Спроба Постачальника електричної енергії внести до договору норми, які передбачають проведення оплати ОСББ з урахуванням інших витрат є незаконною. Засоби поквартирного обліку споживачів - фізичних осіб не можуть використовуватись, як комерційний засіб обліку для ОСББ - юридичної особи. ОСББ, як неприбуткова організація, може проводити оплату та контролювати витрати понесені з реалізацією мети (цілей, завдань) та напрямів її діяльності, визначених установчими документами, та не здійснює розподіл доходу чи витрат серед засновників (учасників), членів ОСББ, працівників, членів органів управління та інших пов'язаних з ним осіб. Дійсно, будинок обладнаний лише одним лічильником - загальнобудинковим у зв'язку з чим виникає необхідність розмежування електроенергії, використаної ОСББ на технічні цілі, електроенергії використаної побутовими споживачами на власні потреби та субспоживачами - ТОВ Телесвіт , ПрАТ Київстар (відомості про яких у Додатку 3.1 до Договору відсутні). Проте, визначення лічильників електричної енергії побутових споживачів комерційними буде не вірним, оскільки оплата по їх показам ОСББ не здійснюється.

Судом встановлено, що житловий будинок по вул. Миру, 36 в м. Суми для розрахунків за електричну енергію спожиту на технічні цілі будинку, обладнаний одним лічильником - загальнобудинковим, відповідно виникає необхідність розмежування електричної енергії спожитої на технічні цілі, електроенергію спожиту побутовими споживачами у квартирах для власних побутових потреб та електроенергії використаної електрообладнанням субспоживачів ПрАТ Київстар та ТОВ Телесвіт .

У мешканців житлового будинку (побутових споживачів) встановлені окремі розрахункові обліки, по яких проводяться розрахунки за відповідними тарифами безпосередньо з позивачем і ці обліки не є розрахунковими для відповідача. В додатку 3.1 до Договору не зазначено жодного переліку чи даних лічильників побутових споживачів, що передбачає вказаний додаток, враховуючи його назву, форму та інформацію яка повинна міститись в додатку у випадку, якщо обліки є розрахунковими для відповідача.

Навпаки, в рядку 2 додатку 3.1 до Договору значено: споживання побутових споживачів згідно реєстру м. Суми, вул. Миру, буд. 36 ТП - 233 відраховуючий від лічильника № 7937308 квартири № 1-60 . Відповідно, не зазначено, як помилково вважає Відповідач, що лічильники побутових споживачів є розрахунковими для ОСББ, а зазначено, що лічильники мешканців будинку є відраховуючими від загальнобудинкового лічильника і обсяг електроенергії зафіксований лічильником № 7937308 застосовується для розрахунків ОСББ без врахування обсягу електроенергії спожитої мешканцями квартир № 1-60 .

Крім того, додатком 3.2 до Договору Перелік та дані комерційних засобів обліку субспоживачів, який Відповідач безпідставно залишає поза увагою, визначено, що електроенергія спожита електроустановками субспоживачів: ТОВ Телесвіт (обладнанням потужністю 1x0,03 кВт, 1x0,06 кВт, 2x0,0132 кВт) та ПрАТ Київстар (обладнанням потужністю 1x0,0155 кВт), також як обсяг електроенергії, спожитої побутовими споживачами квартирами 1-60, відраховується (віднімається) від лічильника електричної енергії № 7937308.

Таким чином, лічильники побутових споживачів не є розрахунковими для ОСББ і за обсяг електричної енергії облікованої квартирними лічильниками та спожитої субспоживачами ПрАТ Київстар та ТОВ Телесвіт відповідач не розраховується, а розрахунок проводиться безпосередньо побутовими споживачами та субспоживачами з Відповідачем і цей обсяг віднімається (відраховується) від зазгальнобудинкового лічильника, що і передбачено додатками 3.1 та 3.2 до Договору.

Суд приймає до уваги доводи позивача з приводу того, що позиція Відповідача викладена в протоколі розбіжностей стосовно виключення з додатку 3.1 до Договору рядка 2 споживання побутових споживачів згідно реєстру м. Суми, вул. Миру, буд. 36 ТП - 233 відраховуючий від лічильника № 7937308 квартири № 1-60 навпаки призведе до розрахунку ОСББ за всю електричну енергію в тому числі і спожиту побутовими споживачами (за винятком електроенергії спожитої субспоживачами), а отже суд вважає за доцільне залишити Додаток 3.1. до Договору в редакції позивача.

Щодо Додатку 7 Схема електропостачання об'єкта Споживача №1 до Договору, суд зазначає наступне.

В судовому засіданні сторонами було з'ясовано, що будинок по вул. Миру, 36, м. Суми є п'ятиповерховим, ліфт в будинку відсутній, єдиний встановлений у будинку засіб комерційного обліку електричної енергії -це загальнобудинковий лічильник електричної енергії.

Враховуючи викладене, відповідачем було визнано позовні вимоги в частині викладення Додатку 7 до Договору в редакції, запропонованій позивачем /а.с. 7/, а отже суд вважає за доцільне вважати Додаток №7 до Договору укладеним в редакції позивача.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно Закону України Про судовий збір та відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін.

Враховуючи те, що суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, судові витрати покладаються на обидві сторони в рівних частинах.

Керуючись ст. ст. 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Cпірні пункти договору про постачання електричної енергії № 1613299 від 07.03.2018 між Публічним акціонерним товариством Сумиобленерго та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку Миру 36 вважати укладеними:

Пункт 4.2.1 Договору: За внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3 - 2.3.4 Договору, з порушенням термінів, визначених додатком 4 Порядок розрахунків до Договору, Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від розміру простроченого платежу за кожен день прострочення, враховуючи день фактичної оплати - в редакції позивача - ПАТ Сумиобленерго ;

Пункт 4.2.5 договору № 1613299 від 07.03.2018 виключити;

Абзац 3 пункту 2 додатку № 4 до Договору: - період між датами на початку та в кінці розрахункового періоду прирівнюється до періоду дії тарифу (календарного місяця), і величина коштів, які має сплатити споживач, визначається як добуток обсягу електричної енергії, спожитої (переданої) між датами зняття показів засобів обліку, на тариф, який діяв на кінець розрахункового періоду відповідно до умов договору - в редакції позивача - ПАТ Сумиобленерго ;

Пункт 9 додатку 4 до Договору: У разі несвоєчасної оплати обумовлених цим додатком до Договору платежів, Постачальник проводить Споживачу нарахування за весь час прострочення:

- пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від розміру простроченого платежу за кожен день прострочення, враховуючи день фактичної оплати;

- 3% річних з простроченої суми.

При цьому, сума боргу повинна бути сплачена Споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції.

Пеня, 3% річних та інфляційні нарахування сплачуються на поточний рахунок Постачальника, який вказується в рахунках - в редакції позивача - ПАТ Сумиобленерго .

Додаток 1 Обсяги постачання (договірні величини споживання) електричної енергії споживачу та субспоживачу до договору про постачання електричної енергії № 1613299 від 07.03.2018 між Публічним акціонерним товариством Сумиобленерго та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку Миру 36 вважати укладеним на умовах поданого позивачем - ПАТ Сумиобленерго проекту додатку, в якому Рядок 1 у Додатку № 1 до Договору про постачання електричної енергії №1613299 від 07.03.2018 Обсяги постачання (договірні величини споживання) електричної енергії Споживачу та субспоживачу визначити без цифрового показника кВт/год., вказавши в ньому словосполучення без обмежень .

Додаток 3.1 Перелік та дані комерційних засобів обліку, по яких проводиться розрахунок за відпущену електроенергію Споживачу до договору про постачання електричної енергії № 1613299 від 07.03.2018 між Публічним акціонерним товариством Сумиобленерго та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку Миру 36 - в редакції позивача - ПАТ Сумиобленерго .

Додаток 7 Схема електропостачання об'єкта Споживача №1 до договору про постачання електричної енергії № 1613299 від 07.03.2018 між Публічним акціонерним товариством Сумиобленерго та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку Миру 36 - в редакції позивача - ПАТ Сумиобленерго .

3. Судові витрати в розмірі 881 грн. 00 коп. покладаються на позивача - Публічне акціонерне товариство Сумиобленерго .

4. Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Миру 36 (вул. Миру, 36, м. Суми, 40007, код 41466201) на користь Публічного акціонерного товариства Сумиобленерго (40035, м. Суми, вул. Прокоф'єва, 9; код 23293513) 881 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-258 ГПК України.

Повний текст рішення підписаний 24.09.2018 р.

Суддя О.В. Коваленко