Постанова

від 20.09.2018 по справі 5017/26/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

            ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

---

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ 20 вересня 2018 року   м. ОдесаСправа № 5017/26/2012 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Разюк Г.П., суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М. при секретарі судового засідання Полінецькій В.С (учасники справи не використали законного права на участь в судовому засіданні, хоча про час та місце його проведення повідомлені належним чином /див.- рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень від 21.08.2018/) розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Слияние” на ухвалу Господарського суду Одеської області від 02.07.2018, прийняту суддею Демешиним О.А. о 12.45 у м.Одесі, повний текс якої складено 5.07.2018, за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Слияние” на дії Старшого державного виконавця Мельниченко А.В. відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції  /далі- УДВС ГТУЮ/ в Одеській області у справі № 5017/26/2012 за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерного банку “Укргазбанк” до скаржника про стягнення 52391,72 дол.США та 139812,58 грн.,                                                 В С Т А Н О В И В: Рішенням Господарського суду Одеської області від 16.02.2012 у справі №5017/26/2012 позов задоволено в повному обсязі, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю /далі по тексту – ТОВ/ “Слияние”  на користь Публічного акціонерного товариства акціонерного банку /далі- ПАТ АБ/ “Укргазбанк” прострочену заборгованість за кредитом у розмірі 44  732,01 доларів США, прострочену заборгованість за відсотками у розмірі 7  659,71 доларів США, пеню за прострочення сплати кредиту у розмірі 9  284,21грн. та пеню за порушення строку сплати відсотків у розмірі 130528,37 грн., також з боржника було стягнуто 11  150,32  грн. витрат по сплаті судового збору. На виконання рішення Господарським судом Одеської області 28.02.2012 видано відповідний наказ.     22.06.2018 від ТОВ “Слияние” до Господарського суду Одеської області надійшла скарга на дії старшого державного виконавця Мельниченко А.В. відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ в Одеській області. В даній скарзі заявник просив визнати неправомірними дії щодо проведення в межах виконавчого провадження №44172376 дій з визначення вартості майна боржника – будівель ресторану загальною площею 269,3 кв. м. (м. Одеса, вул. Успенська №2), приміщення бару загальною площею 94,3 кв. м. (м. Одеса, вул. Успенська №2-А), приміщення магазину загальною площею 112 кв. м. (м. Одеса, вул. Успенська №2-Б). Також товариство просило скасувати здійснені державним виконавцем результати визначення вартості майна боржника у межах даного виконавчого провадження. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02 липня 2018р у задоволенні скарги ТОВ “Слияние” на дії відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ в Одеській області щодо визначення вартості майна боржника повернення в межах виконавчого провадження за №44172376 в порядку ст. 339-342 ГПК України відмовлено. З посиланням на ст. 57 ЗУ "Про виконавче провадження" ст.  43 ЗУ “Про іпотеку”, ЗУ "Про оцінку майна, майнових прав та оціночну діяльність в України" суд дійшов висновку, що з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів згоди сторін виконавчого провадження по цій справі щодо вартості майна боржника, досягнутої та оформленої належним чином після 06.09.2017, дії державного виконавця щодо призначення суб'єкта оціночної діяльності – суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні з метою визначення вартості зазначеного майна товариства – правомірні, а з врахуванням того, що ТОВ “Слияние” не оскаржувало у встановленому порядку звіт про оцінку майна, в діях державного виконавця з його використання відсутні порушення норм чинного права. Не погоджуючись із вказаною ухвалою господарського суду першої інстанції, ТОВ “Слияние” звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначену ухвалу, визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Мельниченко А.В. відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ в Одеській області щодо проведення в межах виконавчого провадження за №44172376 виконавчих дій щодо визначення вартості майна боржника – ТОВ “Слияние”, а саме будівель ресторану загальною площею 269,3кв. м., за адресою: м.  Одеса, вул. Успенська №2, приміщення бару загальною площею 94,3 кв. м., м.  Одеса, вул. Успенська №2-А, приміщення магазину загальною площею 112 кв. м., м.  Одеса, вул. Успенська №2-Б.. Крім того скаржник просив скасувати здійснені результати визначення вартості майна боржника по зазначеним вище адресам. На думку скаржника оскаржувана ухвала була винесена із грубим порушенням норм матеріального і процесуального законодавства без дослідження обставин справи. ТОВ “Слияние” не погоджується з висновком оцінювача щодо вартості майна та посилаючись на п.п. 2.2 договору іпотеки, укладеного між ПАТ АБ “Укргазбанк” та товариством від 07.03.2007, зазначає, що вартість будівель становить більше 1  209  697 дол. США. На думку скаржника, оцінка майна була здійснена із порушенням ЗУ “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в України”, оскільки відділ примусового виконання рішень не звертався до товариства із клопотанням щодо допуску до об'єктів нерухомого майна з метою проведення оцінки або надання такого допуску суб'єктам оціночної діяльності, а керівництво ТОВ “Слияние” такого дозволу не надавало. Оцінка була проведена без фактичного ознайомлення з об'єктами оцінки та їх ідентифікації, а тому відповідний звіт про оцінку майна є складеним з порушенням Національного стандарту 1 “Загальні засади оцінки майна і майнових прав” та ЗУ “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в України”. Скаржник звертає увагу апеляційного суду на ту обставину, що нерухоме майно, що знаходиться в м. Одесі по вул. Успенській 2 загальною площею 363,6 кв.м. є предметом договору іпотеки від 03.07.2007 між ТОВ “Слияние” та ПАТ АБ “Укргазбанк” на забезпечення кредитного договору за № 357/П від 03.07.2007р. і судами наразі розглядається позов банку про звернення стягнення на вищезазначений предмет іпотеки. На думку товариства, звернення стягнення в порядку примусового виконання проведено державним виконавцем у порушення передбаченого ч. 7 ст. 51 ЗУ “Про виконавче провадження” і ч. 6 ст. 3 ЗУ “Про іпотеку”. Крім того, ТОВ “Слияние” зазначає, що ухвала суду від 25.06.2018 про призначення справи до розгляду на 02.07.2018 була надіслана із грубим порушенням норм ст. 120 ГПК України. 19.09.2018 ПАТ АБ “Укргазбанк” подано до суду заяву, якою з наданням відповідних доказів повідомлено суд про те, що після звернення ТОВ “Слияние” з зазначеною апеляційною скаргою, а саме 9.07.2018, постановою старшого державного виконавця Мельниченко А.В. відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ в Одеській області на підставі п.1 ч.1 ст.37, ст.40 ЗУ “Про виконавче провадження” наказ господарського суду від 28.02.2012, за яким було розпочате виконавче провадження в даній справі, повернуто стягувачу, припинено чинність арештів майна боржника та електронні торги, а також знято з реалізації вище зазначене майно ТОВ “Слияние”. Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваної ухвали, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи листом від 06.06.2018 за №4772/В-8 Головне територіальне управління юстиції в Одеській області Управління ДВС відділ примусового виконання рішень повідомляло ТОВ “Слияние”, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень перебуває виконавче провадження ВП №44172376 з примусового виконання наказу №5017/26/2012, виданого 28.02.2012 Господарським судом Одеської області про стягнення з товариства на користь ПАТ АБ “Укргазбанк” /т.1, а.с. 210/. До даного листа було додано висновок про незалежну оцінку майна боржника, яку провело ПП “Дельта-Консалтинг”. Згідно висновків оцінника ринкова вартість об'єкта оцінки (будівля ресторану загальною площею 269,3кв. м., за адресою: м.  Одеса, вул. Успенська №2, приміщення бару загальною площею 94,3 кв. м., м.  Одеса, вул. Успенська №2-А, приміщення магазину загальною площею 112 кв. м., м.  Одеса, вул. Успенська №2-Б.) становить 5  296  900грн. (без НДС) /т.1, а.с. 211/. Згідно зі ст. 1 ЗУ “Про виконавче провадження” виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до ч.5.ст.48 зазначеного закону у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення, при цьому, в переліку такого майна відсутня заборона на звернення стягнення на заставлене майно, а відповідно і на предмет іпотеки. Більш того, ч.3 ст.51 встановлено порядок такого звернення, зокрема, про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, виконавець повідомляє заставодержателю, яким в даному випадку є позивач, не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або коли йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі. Законом встановлено, що боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем. У відповідності до ст. 57 ЗУ “Про виконавче провадження” визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження. У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна. У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом. Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши зазначені норми ЗУ “Про виконавче провадження” судова колегія зазначає, що держаний виконавець позбавлений будь-якої можливості впливати на суб'єкта оціночної діяльності та оспорювати результати його досліджень, а тому в даному випадку державний виконавець діяв у відповідності до вимог ЗУ “Про виконавче провадження” та жодним чином не порушив норм чинного законодавства і відповідний висновок господарського суду першої інстанції є обгрунтованим, оскільки скаржник не вчиняв дій щодо рецензування звіту про оцінку майна або оскарження дії суб'єкта оціночної діяльності до Фонду державного майна України або суду в порядку, встановленому ст. ст. 13, 20 ЗУ “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні". Ст. 43 ЗУ "Про іпотеку", на яку посилається скаржник, регламентує лише підготовку до проведення прилюдних торгів і не містить жодного положення, яке б порушив саме державний виконавець. Матеріалами справи також спростовується твердження скаржника про несвоєчасне надсилання судом ухвали про призначення скарги до розгляду, оскільки її прийнято 25.06.2018 і відповідно до відбитка штампу на звороті того ж дня передано до канцелярії суду для відправки, яка за до даними на поштовому повідомлені відбулася наступного дня. На час проведення слухання суд дійсно не мав відомостей щодо вручення ухвали скаржнику, але враховуючи обмежений ст. 342 ГПК України строк розгляду скарги на дії державного виконавця до 10 днів, розглянув її по суті, прийнявши обґрунтовану ухвалу, скасування якої з зазначеної підстави колегія вважає несправедливим. За таких обставин, враховуючи відсутність виконавчого провадження, в якому мали місце оскаржені дії державного виконавця, судова колегія вважає за доцільне відмовити у задоволені апеляційної скарги ТОВ “Слияние”. Керуючись ст.ст. 269, 270, 273, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів                                                           ПОСТАНОВИЛА: Ухвалу Господарського суду Одеської області від 02.07.2018 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Слияние” – без задоволення. Відповідно до ст. 284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів, які обчислюються у відповідності до ст. 288 ГПК України. Повний текст постанови складено 24.09.2018р.  14.00 Головуючий суддя                                                                           Разюк Г.П. Суддя                                                                                                  Діброва Г.І. Суддя                                                                                                  Принцевська Н.М.