Постанова

від 18.09.2018 по справі 922/1984/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "18" вересня 2018 р.                                                               Справа № 922/1984/18   Колегія суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Терещенко О.І. , суддя  Слободін М.М. при секретарі судового засідання Новіковій Ю.В.  розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу заявника (вх. №1672 Х/1-7) на ухвалу господарського суду Харківської області, постановлену у приміщені вказаного суду суддею Смірновою О.В. від 20.07.2018 року, повний текс якої підписано 20.07.2018 року у справі за заявою ПАТ Комерційний банк "Приватбанк", м. Київ, до ТОВ "Альянс", м. Лозова, про видачу судового наказу про стягнення коштів в сумі 15448,95 грн. ВСТАНОВИЛА: До господарського суду Харківської області надійшла заява Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (Заявник, Банк) про видачу судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс" (Боржник) заборгованості за договором №б/н від 31.03.2011 року в сумі 15448,95 грн., в тому числі 2404,16 грн. - заборгованість за кредитом, 7318,26 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом за період з 27.05.2011 року по 21.03.2018 року, 5315,37 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором за період з 02.06.2011 року по 21.03.2018 року, 411,16 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом за період з 20.12.2011 року по 21.03.2018 року.     Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.07.2018 року у видачі судового наказу відмовлено. Заявник із вказаною ухвалою місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить цю ухвалу скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування апеляційної скарги заявник зазначає про хибність, на його думку, висновків суду про пропуск заявником строку позовної давності, оскільки заборгованість відповідача існувала станом на 21.03.2018 року. Представники  ПАТ Комерційний банк "Приватбанк" та ТОВ "Альянс" в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялись належним чином. Частиною 1 статті 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі — Конвенція) ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997 p. і набула чинності в Україні 11 вересня 1997 p. З прийняттям у 2006 році   Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права. Частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України передбачено застосування судом Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод  1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до частини 1   статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод   1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. У рішеннях      Європейського суду з прав людини у справах “Ryabykh v.Russia” від 24.07.2003 року, “Svitlana Naumenko v. Ukraine” від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі  Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. «Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G. B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб'єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення. Точкою відліку часу розгляду цивільної справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду. Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України"). З огляду на викладене та зважаючи, що на думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, а також те, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, ознайомитись із матеріалами справи, зняти з них копії, надати нові докази тощо), подальше відкладення розгляду справи суперечитиме вищезгаданому принципу розгляду справи впродовж розумного строку. Згідно зі  статтею 270 ГПК України  у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5  ст. 269 ГПК України  суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку  ст. 269 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне. До господарського суду Харківської області надійшла заява Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (Заявник, Банк) про видачу судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс" (Боржник) заборгованості за договором №б/н від 31.03.2011 року в сумі 15448,95 грн., в тому числі 2404,16 грн. - заборгованість за кредитом, 7318,26 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом за період з 27.05.2011 року по 21.03.2018 року, 5315,37 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором за період з 02.06.2011 року по 21.03.2018 року, 411,16 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом за період з 20.12.2011 року по 21.03.2018 року.     Розглянувши подану заяву та додані до неї документи, суд дійшов до висновку про відмову у видачі судового наказу. В обґрунтування ухвали, місцевий господарський суд зазначив про те, що Банк звернувся до суду із заявою про видачу наказу з пропуском позовної давності на основну суму заборгованості (кредиту), а тому вимоги заявника не є безспірними. В обґрунтування апеляційної скарги заявник зазначає про хибність, на його думку, висновків суду про пропуск заявником строку позовної давності, оскільки заборгованість відповідача існувала станом на 21.03.2018 року. Вирішуючи питання про наявність правових підстав для задоволення апеляційної скарги та переглядаючи справу в межах, встановлених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з п. 5 ч.1 ст. 152 ГПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред'явлення позову в суд за такою вимогою. Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. У ст. 257 ЦК України зазначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Частиною 1 ст. 259 ЦК України передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Відповідно до п. 3.2.1.5.7. "Умов", терміни позовної давності щодо вимоги про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки – пені, штрафів встановлюються сторонами тривалістю 5 років. Тобто, строки позовної давності були продовжені умовами спірного договору. З приєднаних Заявником до заяви про видачу судового наказу розрахунку заборгованості та банківської виписки вбачається, що ще у грудні 2011 року Банком було віднесено несплачену (спірну) суму кредиту в розмірі 2404,16 грн. до простроченої заборгованості, в свою чергу Банк звернувся до суду із заявою про видачу наказу у липні 2018 року, тобто з пропуском позовної давності на основну суму заборгованості (кредиту). Вищенаведене також стосується вимог про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом за період з 27.05.2011 року по 21.03.2018 року в сумі 7318,26 грн., пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором за період з 02.06.2011 року по 21.03.2018 року в сумі 5315,37 грн. та заборгованості по комісії за користування кредитом за період з 20.12.2011 року по 21.03.2018 року в сумі 411,16 грн. Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що вимоги заявника не є безспірними, а тому заява Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про видачу судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс" грошових коштів в сумі 15448,95 грн. задоволенню не підлягає. Заявник у даному випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку (у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до ч. 2 ст. 148 Господарського процесуального кодексу України). За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване судове  рішення прийнято з порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду слід залишити без змін. Керуючись статтями 269, 270, 275, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу залишити без задоволення. Ухвалу господарського суду Харківської області від 20.07.2018 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає. Повний текст постанови складено   24.09.18 Головуючий суддя                                                                    Сіверін В. І. Суддя                                                                                           Терещенко О.І.   Суддя                                                                                           Слободін М.М.