Постанова

від 20.09.2018 по справі 2-4175/11

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №2-4175/11 20.09.2018

Провадження №22-ц/784/1432/18

Категорія 27

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 вересня 2018 року м. Миколаїв

справа № 2-4175/11

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого Коломієць В.В.

суддів Данилової О.О., Шаманської Н.О.,

із секретарем судового засідання Горенко Ю.В. ,

переглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк ПРИВАТБАНК до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва, ухвалене 31 січня 2012 року під головуванням судді Коваленко І.В. в приміщенні цього суду, дата складання повного тексту не зазначена,

В С Т А Н О В И Л А:

В жовтні 2011 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк ПРИВАТБАНК (далі - ПАТ КБ ПРИВАТБАНК ) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позивач зазначав, що 10 листопада 2008 року між ним та та ОСОБА_1 був укладений договір, за яким остання отримала кредит у розмірі 4000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, який відповідає строку дії картки.

Посилаючись на викладене та порушення відповідачем своїх зобов'язань, що призвело до заборгованості за кредитним договором, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість, що станом на 30 червня 2011 року складає 10552грн.61коп., з яких: 3996 грн. 40 коп. - заборгованість за кредитом; 4577 грн. 51 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 1000 грн. 00 коп. - заборгованість по комісії за користування кредитом, а також штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина), 478 грн. 70 коп. - штраф (процентна складова).

Заочним рішенням Ленінського районного м. Миколаєва від 31 січня 2012 року позов ПАТ КБ ПРИВАТБАНК задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ ПРИВАТБАНК заборгованість за договором від 10.11.2008 року в загальній сумі 9073 грн. 91 коп. яка складається з 3996грн. 40 коп. заборгованості по кредиту, 4577 грн. 51 коп. процентів та 500 грн.00 коп. штрафу. Стягнуто судові витрати в розмірі 193 грн. 90 коп.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 06 липня 2018 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на незаконність рішення, просила його скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити. Апелянт вказувала на те, що позивачем не доведено право надавати та обслуговувати кредити на час укладання кредитного договору із відповідачем, не надано усіх складових кредитного договору на підтвердження його укладання та доказів перерахування відповідачці кредитних коштів, розмір заборгованості належними доказами не підтверджений, у тому числі, щодо передбаченого наданими позивачем Умовами і Правилами надання банківських послуг незаконність вимог Банку про стягнення комісії, сплив позовної давності.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Позика. Кредит. Банківський вклад ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що 10 листопада 2008 року між Закритим акціонерним товариством комерційний банк ПриватБанк (надалі перейменованим у ПАТ КБ ПРИВАТБАНК ) і ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за яким позивач відкрив відповідачу картковий рахунок та видав їй платіжну картку Універсальна GOLD MINI зі строком її дії - два роки, з встановленим кредитним лімітом у 4000грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, який відповідає строку дії картки.

Банк повністю виконав взяті на себе зобов'язання, між тим позичальник ОСОБА_1 порушила умови кредитного договору щодо своєчасного повернення кредиту та процентів, у зв'язку з чим утворилась заборгованість.

Згідно виписки з карткового рахунку відповідача, останнє погашення кредитних коштів відбулось 30 квітня 2009 року, проте, ще з 28 грудня 2008 року нею стали порушуватись строки повернення процентів за користування кредитними коштами, а 30 січня 2009 року - строки повернення тіла кредиту (а.с. 81-84). Зазначене підтверджується наданим Банком розрахунком заборгованості (а.с. 4-5).

За таких обставин, вимоги Банку про стягнення з відповідача заборгованості по тілу кредиту та процентів є обґрунтованими та відповідають вимогам закону, а тому колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з ОСОБА_1 на користь Банку 3996грн. 40 коп. заборгованості по тілу кредиту.

Разом із тим, на думку колегії суддів, позовні вимоги про стягнення процентів підлягають частковому задоволенню, з огляду на викладене.

За змістом статті 526, частини першої статті 530, статті 610 та частини першої статті 612 ЦК України для належного виконання зобов'язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.

Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12.

За умовами укладеного сторонами кредитного договору кінцевий термін повернення кредиту відповідає строку дії картки, тобто - 10 листопада 2010 року.

Отже, вимоги про стягнення нарахованих Банком процентів за користування кредитом після 10 листопада 2010 року задоволенню не підлягають, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню - в розмірі 3268грн. 56коп.

Також колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги щодо недоведеності позивачем належними доказами обов'язку відповідачки сплатити штраф, передбачений пунктом 8.6 Умов та правил надання банківських послуг, які були прикладені ПАТ КБ ПРИВАТБАНК до позовної заяви.

Так, доказів того, що складовою укладеного сторонами договору були Умови та правила надання банківських послуг саме в такій редакції (зокрема, наказу про їх затвердження), суду не надано, вказаний документ ОСОБА_1 не підписаний, тоді як ані заява про відкриття карткового рахунку, ані довідка про умови кредитування із використанням кредитки Універсальна GOLD MINI , які особисто підписані відповідачкою, не передбачають сплату Позичальником штрафу у разі порушення умов кредитного договору.

За такого, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог ПАТ КБ ПРИВАТБАНК про стягнення штрафу.

Отже, всього з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ ПРИВАТБАНК підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором від 10 листопада 2008 року в загальній сумі 7764грн. 96коп., яка складається з 3996 грн. 40 коп. заборгованості за кредитом та 3268грн. 56коп. заборгованості за процентами.

З урахуванням викладеного, відповідно до вимог п.п.3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України заочне рішення Ленінського районного м. Миколаєва від 31 січня 2012 року підлягає зміні в частині розміру стягнутої з ОСОБА_1 заборгованості.

Щодо викладених в апеляційній скарзі заперечень проти задоволення вимог Банку про стягнення комісії, то судом першої інстанції було відмовлено у задоволенні даних позовних вимог і ПАТ КБ ПРИВАТБАНК рішення в апеляційному порядку не оскаржувало.

Як вбачається з Банківської ліцензії № 22 від 04 грудня 2001 року, виданої Закритому акціонерному товариству комерційному банку ПриватБанк , даній фінансовій установі Національним Банком України надано право здійснювати банківські операції, визначені ч. 1 та п.п. 3-11 ч. 2 ст. 47 Закону України Про банки і банківську діяльність (а.с. 86). За такого, доводи апеляційної скарги щодо не доведення позивачем права надавати та обслуговувати кредити на час укладання кредитного договору із ОСОБА_1 - є безпідставними.

Також не можна погодитись з доводами апеляційної скарги щодо неукладеності кредитного договору.

Так, із матеріалів справи вбачається, що між відповідачкою та позивачем був укладений кредитний договір в письмовій формі: відповідно до змісту заяви ОСОБА_1 на відкриття карткового рахунку відповідач ознайомлена та згодна з Тарифами та Умовами і Правилами надання банківських послуг та зобов'язується їх виконувати (а.с. 6). Факт ознайомлення ОСОБА_1 із фінансовими умовами надання кредитної картки та застосування розрахунку суми оплати за використання кредитних коштів підтверджується змістом відповідної пам'ятки із тарифами Банку, яка підписана відповідачем (а.с. 89).

Зазначені документи містять усі суттєві умови укладеного сторонами кредитного договору, а факт виконання Банком своїх обов'язків з надання ОСОБА_1 кредитних коштів підтверджується випискою з карткового рахунку відповідачки (а.с. 81-84), що підтверджує укладання сторонами кредитного договору10 листопада 2008 року.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права, а за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, аналізуючи умови укладеного сторонами договору та зміст зазначених правових норм, слід дійти висновку, що перебіг строку позовної давності стосовно щомісячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту, який співпадає з кінцевим строком дії платіжної картки.

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

З наданих позивачем розрахунку заборгованості та виписки з особового рахунку відповідача вбачається, що порушення ОСОБА_1 строків сплати періодичних платежів з погашення процентів почалось з 28 грудня 2008 року. ПАТ КБ ПРИВАТБАНК звернулось до суду з даним позовом 24 жовтня 2011 року, отже передбачений ст. 257 ЦК України строк позовної давності позивачем не пропущений.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги про пропуск ПАТ КБ ПРИВАТБАНК строку позовної давності є безпідставними.

Таким чином, оскільки не всі аргументи апеляційної скарги колегія суддів вважає за можливе прийняти, то дана скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Заочне рішення Ленінського районного м. Миколаєва від 31 січня 2012 року - змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк ПРИВАТБАНК заборгованість за кредитним договором від 10 листопада 2008 року в загальній сумі 7764грн. 96коп. (сім тисяч сімсот шістдесят чотири гривні дев'яносто шість копійок), яка складається з 3996 грн. 40 коп. заборгованості за кредитом та 3268грн. 56коп. заборгованості за процентами.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту у порядку та випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий В.В. Коломієць

Судді О.О. Данилова

Н.О. Шаманська

Повний текст постанови складено 24 вересня 2018 року