Ухвала

від 12.12.2018 по справі 2-4175/11

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

06 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 2-4175/11

провадження № 61-46334ск18

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Журавель В. І. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 31 січня 2012 року та постанову апеляційного суду Миколаївської області від 20 вересня 2018 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку ПриватБанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

У жовтні 2011 року публічне акціонерне товариство комерційний банк ПриватБанк , правонаступником якого є акціонерне товариство комерційного банку ПриватБанк (далі АТ КБ ПриватБанк ), звернулося до суду із вищевказаним позовом, у якому просило стягнути із ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором у сумі 10 552, 61 грн, з яких: 3 996, 40 грн - заборгованість за кредитом, 4 577, 51 грн - проценти, 1 000 грн - комісія, а також 500 грн - штраф (фіксована частина) і 478, 70 грн - штраф (процентна складова).

Заочним рішенням Ленінського районного м. Миколаєва від 31 січня 2012 року позов задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь АТ КБ ПриватБанк 9 073, 91 грн заборгованості за кредитним договором, з яких: 3 996, 40 грн - заборгованість за кредитом, 4 577, 51 грн - проценти та 500 грн - штраф. Вирішено питання судових витрат.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 06 липня 2018 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду.

Постановою апеляційного суду Миколаївської області від 20 вересня 2018 року заочне рішення Ленінського районного м. Миколаєва від 31 січня 2012 року змінено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь АТ КБ ПриватБанк 7 764, 96 грн заборгованості за кредитним договором, з яких: 3 996, 40 грн - заборгованість за кредитом та 3 268, 56 грн - проценти. В іншій частині рішення залишено без змін.

У жовтні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, у якій заявник, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, у якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).

Ціна позову у цій справі становить 10 552, 61 грн, яка станом на 01 січня 2018 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 762 грн*100=176 200 грн).

Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню. Верховний Суд таких випадків також не встановив.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Із урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

ухвалив:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 31 січня 2012 року та постанову апеляційного суду Миколаївської області від 20 вересня 2018 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку ПриватБанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Суддя В. І. Журавель