Рішення

від 21.09.2018 по справі 702/964/17

МОНАСТИРИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №702/964/17

Провадження №2/702/17/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2018 року м.Монастирище

Монастирищенський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого-судді Чорненької Д.С.,

секретар судового засідання Шковира А.М.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1, жителька АДРЕСА_1, 191101;

представник позивача: ОСОБА_2, АДРЕСА_2, 08070, ел.адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1;

відповідач: Монастирищенська міська рада, місцезнаходження: вул.Соборна,117, м.Монастирище Черкаська область, 19101, код ЄДРПОУ: 25769919,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_4, житель АДРЕСА_3, 19101,

представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_5, жителька АДРЕСА_4, 20000,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ПП Автотрейд-Сервіс , місцезнаходження: АДРЕСА_5, м.Монастирище Черкаська область, 19101, код ЄДРПОУ 40226892,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду м.Монастирище цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Монастирищенської міської ради, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_4, ПП Автотрейд-Сервіс про скасування рішення органу місцевого самоврядування,

в с т а н о в и в :

Позивач 07.11.2017 року звернувся в суд із позовом до відповідача, третьої особи про скасування рішення органу місцевого самоврядування. Підставою для звернення вважає те, що Монастирищенською міською радою на сьомій сесії 30 червня 2016 року за №7-4 прийнято рішення, яким затверджено проект зміни цільового призначення земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 площею 0,1439 га, яка знаходиться у власності ОСОБА_4, з цільового призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на цільове призначення, для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій. Вона, з вказаним вище рішенням, не погоджується та вважає, що воно прийняте з порушенням низки законів України та порушує її права, як суміжного землевласника. 24 червня 2015 року ОСОБА_4 за договором купівлі- продажу, придбав житловий будинок НОМЕР_2 з господарськими будівлями по АДРЕСА_5 та оформив у власність земельну ділянку площею 0,1 га за вказаною вище адресою з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд й уклав договір оренди з Монастирищенською міською радою на земельну ділянку площею 0,0439 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою АДРЕСА_5. 07 жовтня 2015 року на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_4 та Монастирищенською міською радою, земельна ділянка площею 0,0439 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою АДРЕСА_5, перейшла у власність ОСОБА_4 та згодом він об'єднав земельні ділянки в одну земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1 площею 0,1439 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Після купівлі домоволодіння, відповідач на підставі рішення виконкому Монастирищенської міської ради від 29.07.2015 року демонтував житловий будинок, який був розташований на зазначеній земельній ділянці та самовільно, без відповідних дозволів, побудував станцію технічного обслуговування автомобільного транспорту (далі СТО). Під час незаконного будівництва СТО вона, та інші сусіди неодноразово з запереченнями такого будівництва, зверталися до відповідача. Також, неодноразово, про факт незаконного будівництва та його припинення вона, і громада вулиць Івана Франка та Шевченка, звертались до органів місцевого самоврядування та органів державної виконавчої влади і на власника неодноразово складалися протоколи про адміністративні порушення, тому ОСОБА_4 в вересні 2015 року звернувся на сесію Монастирищенської міської ради з заявою, про надання дозволу на зміну цільового призначення землі з цільового призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на цільове призначення, для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій. 16 вересня 2015 року на 32 сесії Монастирищенської міської ради було розглянуто заяву ОСОБА_4 та прийнято рішення про ненадання згоди на зміну цільового призначення зазначеної земельної ділянки, крім того з незрозумілих їй підстав на цій же сесії Монастирищенської міської ради було надано дозвіл на продаж відповідачу земельної ділянки площею 0,0439 га, цільове призначення якої, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та в подальшому укладено договір купівлі-продажу. Окрім того, чомусь 31 липня 2015 року рішенням №31-6 сесії Монастирищенської міської ради надано дозвіл на розробку проекту детального плану території обмеженої вулицями Шевченка та Івана Франка з розміщенням пункту технічного обслуговування автомобілів у м.Монастирище. Рішенням за №110 виконкому Монастирищенської міської ради від 30.09.2015 року затверджено детальний план території обмеженої вулицями Шевченка та Івана Франка з розміщенням пункту технічного обслуговування автомобілів у м.Монастирище, де в п.4 цього рішення було зазначено, що рішення має бути затверджене на черговій сесії Монастирищенської міської ради. На жодній сесії Монастирищенської міської ради не розглядалось питання про затвердження, або рішення №110 виконкому Монастирищенської міської ради від 30.09.2015 року, або сам детальний план території обмеженої вулицями Шевченка та Івана Франка з розміщенням пункту технічного обслуговування автомобілів у м.Монастирище, тобто пункт 4 рішення №110 виконкому Монастирищенської міської ради від 30.09.2015 року виконано не було. Адже, відповідно до положень статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ч.2 ст.2 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст. Відповідно до ст.59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймаються на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. Детальний план території розробляється у відповідності до Закону України від 17.02.2011 року №3038-VI Про регулювання містобудівної діяльності (надалі Закон №3038-VI), ст.19 якого визначено, що детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території. Детальний план території у межах населеного пункту розглядається і затверджується, за відсутності затвердженого в установленому цим Законом порядку плану зонування території відповідною сільською, селищною, міською радою протягом 30 днів з дня його подання, тобто так як в м.Монастирище немає затвердженого плану зонування території, а відповідно до генерального плану забудови м.Монастирище, вказана вище територія відповідно до ч.1 пункту б ст.19 ЗК України передбачена для житлової та громадської забудови, то саме затвердження детального плану території обмеженої вулицями Шевченка та Івана Франка з розміщенням пункту технічного обслуговування автомобілів у м.Монастирище, тобто зміну категорії (основного цільового призначення) відповідно до ч.1 пункту ж ст.19 ЗК України на землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, після розгляду і підготовки цього питання на засіданні виконавчого комітету Монастирищенської міської ради, мало би розглядатися з дотриманням ст.20 ЗК України на черговій сесії Монастирищенської міської ради. Не зважаючи на те, що детальний план території обмеженої вулицями Шевченка та Івана Франка з розміщенням пункту технічного обслуговування автомобілів у м.Монастирище не затверджений на сесії Монастирищенської міської ради, всупереч приписам Законів України Про державний земельний кадастр , Про регулювання містобудівної діяльності та норм Земельного кодексу України, 30 червня 2016 року рішенням №7-4 сесії Монастирищенської міської ради, затверджено проект зміни цільового призначення земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 площею 0,1439 га, яка знаходиться у власності ОСОБА_4, з цільового призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на цільове призначення, для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій, тобто змінено цільове призначення земельної ділянки всупереч категорії землі території на якій розташована спірна земельна ділянка. Частиною четвертою ст.24 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , передбачено, що зміна цільового призначення земельної ділянки, яка не відповідає плану зонування території та/або детальному плану території забороняється. Відповідно до п. а ст.21 ЗK України-порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам. Таким чином, за наявності грубих та істотних порушень вимог закону щодо відведення земельної ділянки у власність шляхом протиправної зміни її цільового призначення, на підставі рішення №7-4 сесії Монастирищенської міської ради від 30 червня 2016 року, вважає, що її позовні вимоги, щодо визнання його незаконним та скасування є обґрунтованими та враховуючи, що підставою державної реєстрації права власності на земельну ділянку за ОСОБА_4, кадастровий номер НОМЕР_1 площею 0,1439 га, розташовану по АДРЕСА_5, стало рішення №7-4 сесії Монастирищенської міської ради від 30 червня 2016 року, необхідним також є скасування державної реєстрації права власності на зазначену земельну ділянку ОСОБА_4. Просить скасувати рішення №7-4 сесії Монастирищенської міської ради від 30 червня 2016 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_4 площею 0,1439 га для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій в АДРЕСА_5 за рахунок приватизованої земельної ділянки та зміну категорії землі із землі громадської та житлової забудови на землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення та цільове призначення із для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на цільове призначення для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій земельної ділянки площею 0,1439 га по АДРЕСА_5 (кадастровий номер НОМЕР_1), яка перебуває у власності ОСОБА_4 та скасувати державну реєстрацію права власності на зазначену земельну ділянку ОСОБА_4.

21.11.2017 року на електронну адресу суду від представника позивача ОСОБА_2 надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої в провадженні Монастирищенського районного суду Черкаської області знаходиться цивільна справа №702/964/17 за позовом ОСОБА_1 до Монастирищенської міської ради, третя особа ОСОБА_4 про скасування рішення та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку. Ухвалою суду від 09.11.2017 року позовну заяву залишено без руху, надано строк п'ять днів, для усунення недоліків, а саме сплатити судовий збір в розмірі 640 (шістсот сорок) гривень 00 копійок та вказано, що орган, який здійснює державну реєстрацію речових прав, до участі в розгляді справи не притягнуто. Ухвалу суду в електронному вигляді він, отримав 14.11.2017 року. Відповідно до ст.31 ЦПК України позивач має право протягом усього часу розгляду справи змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову. У зв'язку з помилково зазначеною в позовній заяві вимогою скасувати державну реєстрацію права власності на зазначену земельну ділянку ОСОБА_4 просить зменшити розмір позовних вимог і вважати їх наступними: скасувати рішення №7-4 сесії Монастирищенської міської ради від 30 червня 2016 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_4 площею 0,1439 га для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій в АДРЕСА_5 за рахунок приватизованої земельної ділянки та зміну категорії землі із землі громадської та житлової забудови на землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення та цільове призначення із для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на цільове призначення для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій земельної ділянки площею 0,1439 га по АДРЕСА_5 (кадастровий номер НОМЕР_1), яка перебуває у власності ОСОБА_4.

24.07.2018 на адресу суду від Монастирищенської міської ради надійшов відзив, відповідно до якого Монастирищенська міська рада, діючи в інтересах громади, вважає, що позовні вимоги не підлягають до задоволення з наступних причин. Оскаржуване рішення Монастирищенської міської ради №7-4 від 30.06.2016 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул.Івана Франка м.Монастирища було прийняте колегіально та з дотриманням чинного законодавства. Відповідно до ст.20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених ст.122 Земельного кодексу України. Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок. Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності провадиться: щодо земельних ділянок, розташованих у межах населеного пункту,-сільською, селищною, міською радою. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватної власності, цільове призначення якої змінюється, розробляється на замовлення власника земельної ділянки без надання дозволу Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування на його розроблення. Розглянувши проект землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки по АДРЕСА_5, що належить ОСОБА_4 на праві приватної власності та затверджений детальний план території обмеженої вулицями Шевченка та Івана Франка з розміщенням на ній пункту технічного обслуговування автомобілів у м.Монастирище Черкаської області, заяву ОСОБА_4 щодо затвердження вище згаданого проекту землеустрою, яка надавалася для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, Монастирищенською міською радою було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_4 площею 0,1439 га для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій в АДРЕСА_5, за рахунок приватизованої земельної ділянки та змінено категорію землі із землі житлової та громадської забудови на землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення та цільове призначення із для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на Для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій земельної ділянки площею 0,1439 га по АДРЕСА_5 (кадастровий номер-НОМЕР_1), яка перебуває у власності ОСОБА_4 та надано термін в місячний строк для здійснення державної реєстрації права власності. Оскаржуване рішення Монастирищенської міської ради №7-4 від 30.06.2016 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул.Івана Франка м.Монастирища було прийняте колегіально та оприлюднене на стенді Монастирищенської міської ради, з дотриманням чинного законодавства. Також зазначають, що відповідно до ч.10 ст.59 Закону України Про місцеве самоврядування акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку. Підставами для визнання акта органу місцевого самоврядування недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі. При ухваленні оскаржуваного рішення дії міської ради не були спрямовані на порушення прав, свобод та законних інтересів позивача. Позивач та його представник не навели в обґрунтування позовних вимог конкретних прав та законних інтересів її, як фізичної особи, які були порушені оскаржуваним рішенням Монастирищенської міської ради. Ні в оскаржуваному рішенні, ні в зібраних матеріалах справи, не вбачається, в чому саме виразилось порушення прав та законних інтересів ОСОБА_1, яка звернулась до суду як фізична особа. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про скасування рішення; рішення Монастирищенської міської ради від 30.06.2016 №7-4 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_5 визнати правомірним та такими що відповідає чинному законодавству.

08.08.2018 на адресу суду від позивача ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої 01 серпня 2018 року вона отримала відзив Монастирищенської міської ради Черкаської області на її позовну заяву про скасування рішення органу місцевого самоврядування у справі де Монастирищенська міська рада є відповідачем, треті особи: ОСОБА_4, Приватне підприємство Автотрейд-Сервіс . З аргументами наведеними у відзиві відповідача, стосовно законності прийнятого ним оскаржуваного нею рішення не погоджується з наступних підстав. Відповідно до ст.14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Згідно із частинами першою, другою статті 18 ЗК України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим. У статті 19 ЗК України вказано, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Відповідно до статей 38, 39 ЗК України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування. Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм. Стаття 1 Закону України Про землеустрій містить визначення поняття цільове призначення земельної ділянки , згідно з яким це є її використання за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку. Цільове призначення земель-це встановлені законодавством порядок, умови та межі використання земель для конкретних цілей відповідно до їх категорій, тобто цільове призначення конкретної земельної ділянки залежить від категорії земель, з яких її виділено, від планування та зонування території і є встановленою компетентним органом при наданні земельної ділянки можливістю її використання для конкретного призначення відповідно до затверджених планів розвитку території, зонуванням земель, а також правовим режимом відповідної категорії земель. Таким чином, земельні ділянки віднесені до тієї чи іншої категорії мають використовуватися лише за тим цільовим призначенням, до якого вони віднесені відповідно до затвердженої документації із землеустрою. Частинами першою та третьою статті 20 ЗК України визначено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень та зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення, а також зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок та провадиться, щодо земельних ділянок, розташованих у межах населеного пункту,-сільською, селищною, міською радою і проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватної власності, цільове призначення якої змінюється, розробляється на замовлення власника земельної ділянки без надання дозволу Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування на його розроблення та розробляється в порядку, встановленому законом і погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу. 24 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства. У разі відсутності плану зонування або детального плану території, затвердженого відповідно до вимог цього Закону, передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб забороняється. Зміна цільового призначення земельної ділянки, яка не відповідає плану зонування території та/або детальному плану території, забороняється. З аналізу вказаних норм законодавства вбачається, що землі України за своїм цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, та мають використовуватися лише за тим цільовим призначенням до якого вони віднесені, а зміна цільового призначення земельної ділянки тієї чи іншої категорії, можлива лише при дотриманні встановленої законодавством процедури. Тому, вважає, що Монастирищенською міською радою Черкаської області при затвердженні проекту землеустрою, щодо зміни цільового призначення земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 площею 0,1439 га, яка знаходиться у власності ОСОБА_4, з цільового призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на цільове призначення, для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій, а саме рішення №7-4 сьомої сесії Монастирищенської міської ради від 30 червня 2016 року, було порушено приписи вищезазначених норм закону. Адже, проект землеустрою, щодо зміни цільового призначення земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 площею 0,1439 га, яка знаходиться у власності ОСОБА_4, з цільового призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на цільове призначення, для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій, жодним чином не відповідає містобудівній документації, а саме у відповідності до генерального плану забудови міста Монастирище, зазначена земельна ділянка відноситься до категорії земель житлової та громадської забудови та крім того відсутні плани зонування території та детальний план території, належним чином затверджені. Щодо порушення її прав, то вона хотіла би зазначити, що рішенням №7-4 сьомої сесії Монастирищенської міської ради від 30 червня 2016 року про затвердження проекту землеустрою, щодо зміни цільового призначення земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 площею 0,1439 га, яка знаходиться у власності ОСОБА_4, з цільового призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на цільове призначення, для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій порушуються її права власника суміжної земельної ділянки, адже відповідно до ст.152 ЗК України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю та власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів. Згідно ч.1 ст.21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Просить задовольнити її позов в повному обсязі.

16.08.2018 на адресу суду від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої згідно ч.1 ст.49 ЦПК України сторони користуються рівними процесуальними правами та п.2.ч.2 цієї статті позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. У разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої та частинами третьою і четвертою статті 49 ЦПК України до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає у рішенні суду. В силу положень п.3 ч.2 ст.197 ЦПК України суд у разі необхідності заслуховує уточнення позовних вимог та заперечень проти них та розглядає відповідні заяви. Тобто, до закінчення підготовчого засідання позивач має право уточнити свої вимоги, викладені в позовній, шляхом подання відповідної заяви про уточнення позовних вимог. Просить визнати протиправним та скасувати рішення №7-4 сесії Монастирищенської міської ради від 30 червня 2016 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_4 площею 0,1439 га для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій в АДРЕСА_5 за рахунок приватизованої земельної ділянки та зміну категорії землі із землі громадської та житлової забудови на землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення та цільове призначення із для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на цільове призначення для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій земельної ділянки площею 0,1439 га по АДРЕСА_5 (кадастровий номер НОМЕР_1), яка перебуває у власності ОСОБА_4. Вирішити питання про розподіл судових витрат шляхом ухвалення додаткового рішення після розгляду справи по суті. Документальне підтвердження судових витрат позивача буде надано суду не пізніше п'яти днів після розгляду справи по суті (ч.8 ст. 141, п.3 ч.1 ст.270).

На адресу суду 17.09.2018 від представника відповідача Монастирищенської міської ради надійшло доповнення до відзиву на заяву від 12.08.2018, відповідно до якого Монастирищенська міська рада розглянувши заяву ОСОБА_1 та інші додані матеріали додатково повідомляє, що підставами для визнання акта органу місцевого самоврядування недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі. При ухваленні оскаржуваного рішення дії міської ради не були спрямовані на порушення прав, свобод та законних інтересів ОСОБА_1, що підтверджено протоколом засідання архітектурно-містобудівної ради при управлінні містобудування та архітектури Черкаської облдержадміністрації №9 від 22.09.2015 та пояснюючої записки, які на даний час є чинними та не скасовані. Додатково звертають увагу на те, що Позивач та його представник не навели в обґрунтуванні позовних вимог конкретних прав та законних інтересів її, як фізичної особи, які були порушені оскаржуваним рішенням Монастирищенської міської ради. Ні в оскаржуваному рішенні, ні в зібраних матеріалах справи, не вбачається, в чому саме виразилось порушення прав та законних інтересів ОСОБА_1, яка звернулась до суду як фізична особа. Просить приєднати до матеріалів справи копію протоколу засідання архітектурно-містобудівної ради при управлінні містобудування та архітектури Черкаської облдержадміністрації №9 від 22.09.2015 та копію пояснюючої записки до Детального плану території обмеженої вулицями Шевченка і І.Франка та відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про скасування рішення Монастирищенської міської ради від 30.06.2016 року №7-4 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_5 .

На адресу суду 19.09.2018 від позивача надійшли пояснення, відповідно до яких Монастирищенською міською радою на сьомій сесії 30 червня 2016 року за №7-4 прийнято рішення, яким затверджено проект зміни цільового призначення земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 площею 0,1439 га, яка знаходиться у власності ОСОБА_4, з цільового призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на цільове призначення, для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій. Відповідно до ч.1,3 ст.20 Земельного кодексу України, зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок. Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності провадиться: щодо земельних ділянок, розташованих у межах населеного пункту,-сільською, селищною, міською радою; щодо земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів,-районною державною адміністрацією, а щодо земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, що не входять до території району, або в разі якщо районна державна адміністрація не утворена,-Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною державною адміністрацією. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватної власності, цільове призначення якої змінюється, розробляється на замовлення власника земельної ділянки без надання дозволу Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування на його розроблення. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється в порядку, встановленому законом. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у місячний строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, погодженого в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зміну її цільового призначення. Згідно ст.50 Закону України Про землеустрій , проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають: завдання на розроблення проекту землеустрою; пояснювальну записку; копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності); рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом); письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством або рішення суду; довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями; матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); копії правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці (за наявності таких об'єктів); розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки); перелік обмежень у використанні земельних ділянок; викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); кадастровий план земельної ділянки; матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки); матеріали погодження проекту землеустрою. Згідно ст.186-1 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об'єкт будівництва або планується розташування такого об'єкта, подається також на погодження до виконавчого органу міської ради у сфері містобудування та архітектури. Відповідно до ч.6 ст.186-1 ЗК України підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації. Статтею 24 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності передбачено, що забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства, У разі відсутності плану зонування або детального плану території, затвердженого відповідно до вимог цього Закону, передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб забороняється. Зміна цільового призначення земельної ділянки, яка не відповідає плану зонування території та/або детальному плану території, забороняється. Відповідно до ст.10Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами статей 19, 140, 143, 144, 146 Конституції України. З аналізу вказаних конституційних положень вбачається, що ці органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України. Аналогічні положення містить ч.3 ст.24 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , згідно з якими органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, прийнятими у межах їхньої компетенції. Конституцією України передбачено форми та засоби реалізації права територіальних громад на місцеве самоврядування і вказано, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території (частина перша статті 144). На основі цього положення Конституції України в Законі України Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що у формі рішень рада приймає нормативні та інші акти (частина перша статті 59). Відповідно до ст.59Закону України Про місцеве самоврядування в Україні акти органів місцевого самоврядування визнаються незаконними в судовому порядку з мотивів їх невідповідності Конституції та законам України. В даному випадку затверджуючи проект зміни цільового призначення земельної на для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій, Монастирищенська міська рада грубо порушила закони України, тобто її рішення протирічить законодавству України, а саме статті 24 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , тому, що за генеральним планом м.Монастирище, спірна земельна ділянка розташована на масиві земель житлової забудови, а не земель промисловості. Відповідно до ч.1 ст.67 ЗК України до земель транспорту належать землі, надані підприємствам, установам та організаціям залізничного, автомобільного транспорту і дорожнього господарства, морського, річкового, авіаційного, трубопровідного транспорту та міського електротранспорту для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту і розвитку об'єктів транспорту. ОСОБА_4, жодним чином не підпадає під суб'єкт, який може володіти землями транспорту. Частиною 1 статті 31 ЗУ Про транспорт , визначено, що до земель транспорту належать землі, надані підприємствам, установам та організаціям залізничного, автомобільного транспорту і дорожнього господарства, морського, річкового, авіаційного, трубопровідного транспорту та міського електротранспорту для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту і розвитку об'єктів транспорту. Знову ж, ОСОБА_4. не є таким суб'єктом, які визначені цією статтею. Крім того, в проекті землевідводу, щодо зміни цільового призначення землі відсутні погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами в тому числі і із нею, що передбачено п. б ч.2 ст.198 Земельного кодексу України. Згідно ст.1 Закону України Про землеустрій межування земель-це комплекс робіт із встановлення чи відновлення в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок власників, землекористувачів із закріпленням їх межовими знаками встановленого зразка. Погодження меж земельної ділянки із суміжними землевласниками (землекористувачами) самостійного юридичного значення немає. Цей процес відбувається в рамках проведення кадастрових зйомок. Такі кадастрові роботи створюють лише інформаційну базу і не є юридичним фактом, на підставі якого виникають, змінюються чи припиняються земельні правовідносини. Тобто, процес погодження меж земельної ділянки із суміжним землекористувачем в силу ст.198 Земельного кодексу України та ст.50 Закону України Про землеустрій є одним із етапів при розробленні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а документ, яким оформляється погодження меж-долучається до проекту землеустрою. Погодження меж здійснюється з метою вірного визначення меж. Відповідно до ст.377 ЦК України та ст.120 ЗК України до особи, яка набула право власності на будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Зі змісту ст.ст.91,96,103 ЗК України слідує, що власники й землекористувачі суміжних земельних ділянок повинні жити за правилами добросусідства, тобто зобов'язані співпрацювати при здійсненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них, не порушувати законні права один одного В даному випадку приймаючи оскаржуване рішення Монастирищенська міська рада не звернула увагу на те, що змінюючи цільове призначення земельної ділянки з будівництва житлового будинку і господарських будівель на для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій вона тим самим спонукала ОСОБА_4 до порушення принципу добросусідства, адже розміщення на суміжній з її земельній ділянці промислового об'єкту буде завдавати, і вже завдає екологічної шкоди її земельній ділянці та майнової шкоди її будинку, який розміщений на земельній ділянці. Крім того, вона та мешканці вулиць Шевченка та Франка, з метою захисту їхніх санітарних, екологічних, житлових та майнових прав, неодноразово зверталися до міської та районної ради про недопущення будівництва промислового об'єкту у них в сусідстві (так як це передбачає скупчення транспорту, потрапляння шкідливих речовини, які з'являються в процесі роботи вищезазначеного об'єкту в навколишнє середовище, створення неприємних запахів, особливо в жарку пору року, просочування використаної води в їхні криниці та городи, що завдає шкоду рослинному та тваринному світу, зоні зелених насаджень на території їхнього проживання, істотно погіршуючи екологічну обстановку). Так, за їхнім зверненням на 32 сесії міської ради, яка відбулася 16 вересня 2015 року, прийнято рішення №32-5 про заборону зміни цільового призначення земельної ділянки розташованої по АДРЕСА_5 з цільового призначення для будівництва житлового будинку господарських будівель і споруд на інше цільове призначення. Прийняттям рішення за №7-4 на сьомій сесії 30 червня 2016 року Монастирищенська міська рада погодила розташування промислового об'єкту на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, так як розташовано його в межах міста, в районі житлової забудови. Пункт технічного обслуговування автомобілів обумовлює додатковий рух транспорту, загазованість, запиленість атмосферного повітря тощо. Забудова промислового об'єкту порушує засади добросусідства визначені ст.103 Земельного кодексу України. Згідно п.5.28 діючих Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів (ДСП 173-96): станції технічного обслуговування і ремонту автомобілів, автозаправочні станції (АЗС) слід розміщувати в промислових і комунально-складських зонах, на магістральних вулицях і дорогах за межами житлового району. За існуючим затвердженим порядком плану зонування м.Монастирище місце забудови пункту обслуговування автомобілів -це зона забудови житлових будинків. Будівлі, які розташовані в безпосередній близькості (за 13,42 м) з промисловим об'єктом, вже на даний час зазнали ознак руйнації: внаслідок будівництва осипається штукатурка, обвалюється плитка з будинку, просідає фундамент, стіни та стеля дають тріщини. В Монастирищенському районному суді розглядається цивільна справа №702/80/17 за її позовом про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та відшкодування шкоди, завданої незаконним будівництвом. Окрім цього, таке будівництво суттєво впливає на аварійну ситуацію в даному місці, так як видимість проїжджої частини, з огляду на те, що тут розташоване перехрестя (з відсутністю пішохідних доріжок для потрапляння з вул.Франка на вул.Шевченка), і так обмежена, проте після повної забудови вона ще зменшилась. Тим більше, що дана ділянка дороги має закруглення з обмеженою видимістю і додатковий виїзд транспортних засобів з даної території ПТО сприяє небезпеці дорожнього руху. Рішення за №7-4 прийнято Монастирищенською міською радою на сьомій сесії 30 червня 2016 року всупереч чинного законодавства, без врахування цільового призначення земельної ділянки, а також без врахування громадських інтересів, хоча на час прийняття рішення Монастирищенській міській раді та міському голові особисто було відомо, що мешканці м.Монастирище та вона особисто категорично заперечують зміну категорії землі та розташування промислового об'єкту по сусідству, що було доведено їхніми багаторазовими письмовими зверненнями в різні урядові інстанції та до Монастирищенської міської ради і міського голови, зокрема. Просить задовільнити позов в повному обсязі.

У судовому засіданні засідання позивач ОСОБА_1 позов підтримала, просить його задоволити та дала пояснення, які відповідають обставинам, зазначеним у позовній заяві, відповіді на відзив та додатковим поясненням, доданим до матеріалів справи. Вважає, що міська рада спонукала ОСОБА_4 до порушення правил добросусідства. На сьогоднішній день у зв'язку з розташуванням по сусідству ПТО їй заподіюється майнова шкода у вигляді руйнації будинку. Також на її земельній ділянці спостерігається підвищене задимлення, загазованість повітря, гуркіт, стікання відходів у криниці та забруднення земельної ділянки. Запахи фарби, які особливо відчутні в жарку пору. Крім цього, будівництво СТО загородило обмеженість видимості для транспорту на заокруглені дороги. Згідно санітарних норм будівництво СТО має бути на відстані не менше 50 метрів від жилової зони, чого міською радою при прийнятті рішення враховано не було. Вважає, що надала докази суду неправомірності рішення та порушення її прав. Просить позов задоволити.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позов підтримав повністю та пояснив, що Конституція України гарантує кожному право на чисте довкілля і це право має бути враховане, в тому числі, органом місцевого самоврядування при прийнятті рішень. При об'єданні земельних ділянок ОСОБА_4 узгоджував межі як суміжний землекористувач житлової зони, а після їх узгодження розпочав самовільне булівництво ПТО. Жителі вулиць Франка та Шевченка звертались до Монастирищенської міської ради та інших державних органів з питанням припинення їх законних прав, але вони не були почуті. Вважає, що відповідач вводить суд в оману, щодо дійсності Детального плану, так як він на даний час не затверджений і про це свідчить рішення Київського апеляційного адміністративного суду. Закон чітко забороняє змінювати цільове призначення земельної ділянки без законності зміни категорії земель. У даному випадку зміна відбулась без законних підстав. ОСОБА_4 не є суб'єктом права власності земель транспорту у відповідності до ЗК України. Зміни до Генерального плану м.Монастирище на даний час не внесені і суміжним землекористувачем позивача повинна бути земельна ділянка для обслуговування житлового будинку та споруд, тобто житлова зона. ОСОБА_4 при проведенні будівництва повинен був врахувати ці положення. Відходи від виробничої діяльності ПТО впливають на родючість грунтів, від будівель є затінення суміжної земельної ділянки, має місце задимлення та інші негативні впливи суміжного землекористувача. Надані міською радою документи, зокрема Розділи 16 та 19 пояснювальної записки вказують, що зміна цільового призначення земельної ділянки та розроблення проекту землеустрою можливе після проведення громадських слухань та затвердження Детального плану міською радою, чого не зроблено по даний час. Тому вважає, що позов доведено і в частині порушення діючого законодавства при прийняттті даного рішення і в частині порушення прав позивача як суміжного земекористувача на безпечні умови проживання та проживання в житловій зоні. Просить позов задоволити.

У судові засідання представник відповідача - Монастирищенської міської ради не з'явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

У судові засідання представник третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4 -ОСОБА_5 та третя особа ОСОБА_4 не з'явилися, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

У судові засідання представник третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ПП "Автотрейд-Сервіс" не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши пояснення позивача та її представника, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Позивач як на підставу подання позову посилається на відсутність погодження детального плану сесією міської ради та порушення її права суміжного землекористувача.

Відповідно до ст.20 Земельного кодексу України в редакції чинній станом на дату прийняття рішення ( далі -ЗК України) віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок. Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності провадиться щодо земельних ділянок, розташованих у межах населеного пункту, - сільською, селищною, міською радою. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватної власності, цільове призначення якої змінюється, розробляється на замовлення власника земельної ділянки без надання дозволу Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування на його розроблення. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється в порядку, встановленому законом. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у місячний строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, погодженого в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зміну її цільового призначення. Види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Згідно ст.21 ЗК України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для:

а) визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам;

б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок;

в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною;

г) притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.

Відповідно до ч.4 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17 лютого 2011 року № 3038-VI, із змінами і допвненнями, чинними станом на час прийняття рішення (далі - Закон № 3038-VI) зміна цільового призначення земельної ділянки, яка не відповідає плану зонування території та/або детальному плану території забороняється.

На час прийняття рішення №7-4 сесії Монастирищенської міської ради від 30 червня 2016 року, був дійсним Детальний план території обмеженої вулицями Шевченка та Івана Франка з розміщенням на ній пункту технічного обслуговування автомобілів у м.Монастирище Черкаської області, який було затверджено рішенням №110 виконкому Монастирищенської міської ради від 30.09.2015 року.

Рішення виконавчого комітету № 110 від від 30.09.2015 року скасовано постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2018 року (а.с.103-106).

Тому, на час розгляду спору по суті, правова підстава для прийняття рішення сесією 30.06.2016 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_4 земельної ділянки та зміни цільового призначення відсутня.

Разом з тим, згідно ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст.21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Тобто для визнання незаконним та скасування правового акту індивідуальної дії необхідні дві складові : 1) суперечність актам цивільного законодавства та 2) порушення цивільних прав або інтересів.

Суд вважає, що позивачем та її представником не надано суду доказів, що рішення №7-4 сесії Монастирищенської міської ради від 30 червня 2016 року порушує її цивільні права або інтереси, оскільки дане рішення не зобов'язує позивача вчиняти дії чи утриматись від будь-яких дій, які вона вважає за необхідне вчиняти, не стосуються її власності.

Всі твердження позивача щодо порушення її прав та законних інтересів : право проживати в житловій зоні, право на безпечні умови проживання та інше - це питання, які не є і не можуть бути наслідком зміни цільового призначення суміжної земельної ділянки. Дані обставини, якщо і мають місце, можуть бути наслідком здійснення будівельних робіт чи здійснення підприємницької діяльності, але аж ніяк наслідком прийняттям рішення органу місцевого самоврядування, яке не стосується категорії земельної ділянки, яка перебуває у власності позивача.

Всі твердження позивача та її представника про порушення її прав базуються та з їх пояснень фактично є наслідком здійснення підприємницької діяльності ПТО та будівництва, яке здійснено на земельній ділянці ОСОБА_4

Згідно ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Наявність позову ОСОБА_9 у Монастирищенському районному суді Черкаської області ( а.с.192) про усунення перешкод не свідчить про наявність порушеного права чи інтересу, оскільки рішення у справі не ухвалено. Суд вважає, що якщо таке рішення і буде ухвалено, воно може бути підставою для усунення перешкод чи для відшкодування шкоди.

Суд вважає, що зміна цільового призначення земельної ділянки, яка межує із земельною ділянкою позивача не порушує її права проживати у житиловій зоні, оскільки даним рішенням не змінено цільове призначення її земельної ділянки по вул.Шевченка,30 м.Монастирище.

Крім цього, згідно ст.90 ЗК України власники земельних ділянок мають право, в тому числі, самостійно господарювати на землі, споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Судом встановлено, що згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відудження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, третя особа - ОСОБА_4 є власником нерухомого майна - пункту технічного обслуговування, яке розташоване по АДРЕСА_5 (а.с.156-159).

Скасування рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки буде мати наслідком визнання самочинним будівництвом нерухомого майна, право власності на яке вже зареєстровано за ОСОБА_4 та позбавлення його права власності, оскільки об'єкт будівництва набуде ознак самочинного будівництва, право власності на яке не реєструється.

Відповідно до положень статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Стаття 14 Конституції України закріплює, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Статтею 41 Конституції України закріплено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції Ради Європи про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Зазначені норми Конституції України та Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини закріплюють основні права осіб на власність, зокрема на землю. Ці положення передбачають заборону на позбавлення права власності інакше як в інтересах суспільства та виключно на підставі закону. Також, конституційні приписи передбачають можливість примусового відчуження об'єктів права приватної власності за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості.

У рішенні в справі Андрій Руденко проти України Європейський суд з прав людини (п.36) зауважив, що умови щодо компенсації є суттєвими для оцінки того, чи дотримав оскаржуваний захід справедливий баланс відповідно до ст. 1 Першого протоколу (див., наприклад, рішення у справі Україна-Тюмень проти України , № 22603/02, п. 57 від 22 листопада 2007 року).

Верховний Суд України у своїй постанові від 18.09.2013 у справі № 6-92цс13, зазначив про необхідність дотримання обґрунтованої пропорційності між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності. Там же зазначено як правовий висновок, що особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

У рішенні по справі Христов проти України (Заява № 24465/04) (п.46) Європейський суд з прав людини наголосив на необхідності підтримання справедливої рівноваги між загальним інтересом суспільства та захистом основних прав конкретної особи. Необхідну рівновагу не буде забезпечено, якщо відповідна особа несе особистий і надмірний тягар .

Разом з тим, не вбачається у спірних правовідносинах будь-якого суспільного інтересу як підстави для позбавлення третьої особи його власності. Більше того, позовна заява обґрунтована лише приватним інтересом позивача - суміжний землекористувач.

Позбавлення третьої особи права власності на нерухоме майно без відповідної компенсації суттєво порушить справедливу рівновагу між його правом володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю та правом позивача на суміжного землекористувача житлової забудови.

У пункті 52 рішення Європейського суду з прав людини у справі Андрій Руденко проти України суд визнав, що тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду.

Аналіз ситуації, яка склалася та Закону № 3038-VI сукупно (не відокремлюючи частини одну від одної) у контексті вказаних вище конституційних приписів, а також принципів міжнародного права, дає підстави стверджувати, що норми Закону № 3038-VI не можуть бути застосовані до спірних правовідносин. Зокрема, через те, що за цими нормами буде порушено право власності третьої особи примусово - без згоди власника, без відповідної компенсації вартості майна, яке він втрачає, а інтерес, який переслідується цим, не має суспільний характер.

Таким чином, суд не знайшов обґрунтованими та такими, що відповідають конституційним приписам й принципам міжнародного права підстави для визнання протиправним та скасування рішення №7-4 сесії Монастирищенської міської ради від 30 червня 2016 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,1439 га для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій в АДРЕСА_5 за рахунок приватизованої земельної ділянки та зміну категорії землі із землі громадської та житлової забудови на землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення та цільове призначення із для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на цільове призначення для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій, яка належить третій особі та на якій розташовано його нерухоме майно.

Суд вважає, що наявність рішення від 16.09.2015 року № 32-5 (а.с.17) про відмову у зміні цільового призначення земельної ділянки по АДРЕСА_5, не може бути підставою для задоволення позову, оскільки, відповідно до тексту рішення органу місцевого самоврядування не було надано на розгляд проект землеустрою, який був предметом розгляду засідання 30.06.2016 року. Згідно положень ст.186-1 ЗК України у разі усунення недоліків щодо проекту землеустрою він може бути погоджений, що свідчить про можливість повторного розгляду питання після усунення недоліків щодо проектної документації.

Також при прийнятті рішення судом враховується, що відповідно до ч.4 ст.81 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2018 (а.с.105 зворотна сторона) зміна цільового призначення земельної ділянки здійснюється за проектом відведення земельної ділянки, а не за детальним планом.

Також позивачем не надано суду доказів, що третя особа побудувала на суміжній земельній ділянці СТО.

У відповідності до технічного паспорту на виробничий будинок по АДРЕСА_5 побудовано пункт технічного обслуговування (ПТО) (а.с.157).

Згідно п. 1.1 - 1.2 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених Наказом МОЗ України N 173 від 19.06.96, із змінами і доповненнями, Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів (далі - Правила) включають основні гігієнічні вимоги до планування і забудови як нових, так і існуючих міських та сільських поселень України, їх санітарного упорядкування та оздоровлення. Дотримання цих Правил повинно забезпечити найбільш сприятливі в гігієнічному відношенні умови життєдіяльності населення. Ці Правила є обов'язковими для дотримання всіма державними, кооперативними, колективними та приватними підприємствами, організаціями та установами незалежно від відомчого підпорядкування та форм власності, а також посадовими особами та громадянами України, інвесторами-громадянами інших держав. При вирішенні питань планування та забудови населених пунктів необхідно керуватися вимогами діючих будівельних норм і правил та інших інструктивно-методичних документів, узгоджених з Міністерством охорони здоров'я України, що використовуються для вказаних цілей.

Відповідно до п.5.28 цих Правил Станції технічного обслуговування і ремонту автомобілів, автозаправочні станції (АЗС) слід розміщувати в промислових і комунально-складських зонах, на магістральних вулицях і дорогах за межами житлового району.

Згідно таблиці 9.2 Класифікація міських вулиць і доріг ДБН 360-92* - магістрльні вулиці - це вулиці загальноміського значення : безперервного руху (Транспортний зв'язок між житловими, промисловими районами і громадськими центрами в найзначніших, значних і великих містах, а також з іншими магістральними вулицями, міськими і зовнішніми автомобільними дорогами. Забезпечення руху транспорту по основних напрямках у різних рівнях); регульованого руху (Транспортний зв'язок між житловими, промисловими районами і центром міста, центрами планувальних районів; виходи на магістральні вулиці та дороги і зовнішні автомобільні дороги. Пересікання з магістральними вулицями і дорогами, як правило, в одному рівні); а також магістральні вулиці районного значення - транспортно -пішохідні (Транспортний зв'язок між житловими районами, а також житловими і промисловими районами, громадськими центрами, виходи на інші магістральні вулиці).

Житлові вулиці - це вулиці, де передбачено транспортний (без пропуска вантажного і громадського транспорту) і пішохідний зв'язок на території житлових районів (мікрорайонів), виходи на магістральні вулиці й дороги регульованого руху.

Відповідно до п.3.6. Розділу 3 Пояснювальної записки до Детального плану Характеристика транспорту ( т.2 а.с.11) - по вулицях І.Франка та Шевченка курсує громадський трансорт, вантажні автомобілі та приватний легковий транспорт, що свідчить про віднесення даної вулиці не до житлової, а саме до магістральної.

Ні санітарні норми, ні ДБН 360-92* не містять обмежень щодо будівництва ПТО.

ПТО та СТО - це різні види об'єктів дорожнього сервісу відповідно до Наказу Державної служби автомобільних доріг від 29.09.2005 року № 414 (об'єкти сервісу - станції та пункти технічного обслуговування, пункти миття транспортних засобів, пункти технічного обслуговування (оглядові естакади та ін.), автозаправні та газозаправні станції, придорожні ринки, пункти торгівлі, харчування (споруди побутово-торговельного призначення), у т.ч. влаштовані за допомогою встановлення малих архітектурних форм, стоянки транспортних засобів (стоянки та майданчики для короткочасної зупинки, майданчики для відпочинку, стоянки, що охороняються) та видові майданчики, готелі, мотелі, кемпінги, туалети), який хоча і втратив чинність на час прийняття спірних рішень, разом з тим діяв на час затвердження Санітарних норм.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Оскільки суду не надано доказів порушення рішенням про виділення та зміну цільового призначення земельної ділянки третьої особи цивільних прав та інтересів позивача, суд вважає, що в задоволенні позову необхідно відмовити.

Щодо захисту позивачем інтересів жителів м.Монастирище, позивач не надала суду доказів наявності у неї повноважень виступати від імені жителів та громади м.Монастирище, такими повноваженями наділені органи місцевого самоврядування.

Судові витрати по сплаті судового збору залишити за позивачем на підставі ст.141 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.2, 3, 4, 5, 6, 7, 9, 10, 11, 12, 13, 81, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 351, 352, 354, 355 ЦПК України, Першим протоколом до Конвенції Ради Європи про захист прав людини і основоположних свобод, Рішеннями ЄСПЛ Андрій Руденко проти України , Христов проти України , ст.ст. 13, 14, 19, 41, 55 Конституції України, ЦК України, ЗК України, Законом України Про місцеве самоврядування в Україні від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР, із змінами і доповненнями, Законом України Про регулювання містобудівної документації № 3038-VІ від 17.02.2011 року із змінами і доповненнями, Державними санітарними правилами планування та забудови населених пунктів, затверджених Наказом МОЗ України N 173 від 19.06.96, із змінами і доповненнями, ДБН 360-92* , Наказом Державної служби автомобільних доріг від 29.09.2005 року № 414, суд

ухвалив :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Монастирищенської міської ради, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_4, ПП Автотрейд-Сервіс про скасування рішення органу місцевого самоврядування відмовити.

До утворення апеляційних судів в апеляційних округах та до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Монастирищенський районний суд Черкаської області до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується,-апеляційного суду Черкаської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя