Рішення

від 06.09.2018 по справі 521/4637/14-ц

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 521/4637/14-ц

Провадження № 2/521/250/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 вересня 2018 року Малиновський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого судді - Мазун І.А.,

за участю секретаря судового засідання - Кіліян О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ПАТ УкрСиббанк , правонаступником якого є ТОВ Українська факторингова компанія до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПАТ УкрСиббанк , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - ОСОБА_2 про визнання кредитного договору, додаткової угоди до договору про надання споживчого кредиту та договору поруки недійсним,

В С Т А Н О В И В:

До Малиновського районного суду м. Одеси звернулося ПАТ УкрСиббанк з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в розмірі 784 534,86 грн. та суми сплаченого судового збору.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що 03.10.2006 року між АКІБ УкрСиббанк (з 21.12.2009 року - ПАТ УкрСиббанк ) укладено договір про надання споживчого кредиту № 11050131000 з фізичною особою ОСОБА_1, відповідно до умов вказаного договору, Банк зобов'язався надати Позичальнику, а Позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 90 587,00 швейцарських франків.

23.06.2011 року між АКІБ УкрСиббанк (з 21.12.2009 року - ПАТ УкрСиббанк ) та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 1 до договору про надання споживчого кредиту № 11050131000 від 03.10.2006 року, відповідно до умов якої сторони в тому числі домовилися, що Банк зобов'язується надавати Позичальнику, а Позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати та повернути Банку кредит у валютах, вказаних в цій додатковій угоді, у формі кредитної лінії, встановленим в базовій валюті, що дорівнює 1 290 671,84 грн.

До того ж, 03.10.2006 року між Банком та ОСОБА_2 укладений договір поруки № 46533, згідно до умов якого поручитель зобов'язується відповідати у повному обсязі за виконання Позичальником всіх зобов'язань, що виникли з кредитного договору, відповідальність позичальника та поручителя є солідарною.

Проте у порушення умов договору про надання споживчого кредиту № 11050131000 від 03.10.2006 року з врахуванням додаткової угоди № 1 до договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим у відповідача станом на 17.03.2014 року виникла заборгованість в сумі 784 534,86 грн., яка складається з наступного: кредитна заборгованість - 644 157,61 грн.; заборгованість по процентам - 120 230,65 грн.; пеня за прострочення сплати кредиту - 8 151,87 грн.; 11 994,73 - пеня за прострочення сплати процентів.

В свою чергу ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом, в якому зазначав, що зміст кредитного договору суперечить ч. 2 ст. 11 Закону України Про захист прав споживачів , оскільки позичальника не повідомлялося про умови надання кредиту та не надана у повному обсязі інформація про умови кредитування, крім того кредитний договір містить дисбаланс прав сторін договору, є несправедливим. А отже, враховуючи відповідно до ст. 236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним є недійсним з моменту його вчинення. Таким чином просив суд, визнати кредитний договір № 110501310000 від 03.10.2006р., та Додаткову угоду № 1 про надання споживчого кредиту № 11050131000 від 03.10.2006р. недійсним; визнати недійсним договір поруки № 46533 від 03.10.2006р.; та стягнути з нього за правилами двохсторонньої реституції суму в розмірі 128022,81 грн.

ПАТ УкрСиббанк надав до суду заперечення на зустрічний позов, в якому зазначив, що зустрічна позовна заява є нормативно не обґрунтованою, а доводи, викладені в ній не відповідають дійсності, кредитний договір, додаткова угода № 1 до нього та договір поруки укладені з чітким дотриманням положень діючого цивільного законодавства та жодним чином не порушують права позичальника та поручителя.

Під час розгляду справи, а саме 08.12.2016р. до суду надійшло клопотання ТОВ Українська факторингова компанія про залучення до участі у справі в якості правонаступника позивача. В обґрунтування свого клопотання заявник зазначав, що 17.11.2016р. між ТОВ Українська факторингова компанія та ПАТ УкрСиббанк укладено договір факторингу №49, відповідно до умов якого право грошової вимоги за договором про надання споживчого кредиту № 11050131000 від 03.10.2006р.. укладеного між АКІБ УкрСиббанк та ОСОБА_1, перейшло до ТОВ Українська факторингова компанія . 14.12.2016р. між ТОВ Українська факторингова компанія та ПАТ УкрСиббанк укладено договір про відступлення права вимоги №2 за договором забезпечення до договору факторингу №49 від 17.11.2016р., відповідно до умов якого право грошової вимоги за договором іпотеки від 03.10.2006р., який укладено між АКІБ УкрСиббанк та ОСОБА_1, перейшло до ТОВ Українська факторингова компанія .

Ухвалою Малиновського районного суду м.Одеси від 09.02.2017р. ТОВ Українська факторингова компанія залучено до участі у справі в якості правонаступника ПАТ УкрСиббанк .

Крім того, ТОВ Українська факторингова компанія звернулося до суду із заявою про збільшення розміру позовних вимог, в якій просило задовольнити позовні вимоги ТОВ Українська факторингова компанія у повному обсязі з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, а саме стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Українська факторингова компанія суму заборгованості у розмірі 1 029 959,99 грн., яка виникла станом на дату укладення договору факторингу № 49 від 17.11.2016 року та складається з: 449 540, 92 грн. - суми основного боргу; 194 616, 69 грн. - суми простроченого основного боргу; 11 721, 61 грн. - суми нарахованих процентів; 374 080, 77 грн. - суми прострочених процентів.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, сповіщений належним чином. Надав суду заяву, в якій підтримав свою збільшену позовну заяву та просив її задовольнити, слухати справу у його відсутності.

Відповідач (позивач за зустрічним позовом), представник відповідача (позивача за зустрічним позовом) у судове засідання, що відбулося 06.09.2018 року не з'явилися, хоча представник ОСОБА_1 про час та місце судового засідання слухання справи був повідомлений належним чином, що свідчить про зловживання своїми процесуальними правами та затягування розгляду справи, який неодноразово відкладався.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступних висновків.

Так, судом встановлено, що 03.10.2006 року між АКІБ УкрСиббанк (з 21.12.2009 року - ПАТ УкрСиббанк ) укладено договір про надання споживчого кредиту № 11050131000 з фізичною особою ОСОБА_1, відповідно до умов вказаного договору, Банк зобов'язався надати Позичальнику, а Позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 90 587,00 швейцарських франків. Вказана сума кредиту дорівнює еквіваленту 366 323, 77 грн. за курсом НБУ на день укладання цього договору.

Відповідно до п. 1.3.5 вищезазначеного Договору, кредит надається Позичальнику для його особистих потреб, а саме на: придбання трьохкімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, шляхом зарахування коштів на поточний рахунок Позичальника.

23.06.2011 року між АКІБ УкрСиббанк (з 21.12.2009 року - ПАТ УкрСиббанк ) та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 1 до договору про надання споживчого кредиту № 11050131000 від 03.10.2006 року, відповідно до умов якої сторони в тому числі домовилися, що Банк зобов'язується надавати Позичальнику, а Позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати та повернути Банку кредит у валютах, вказаних в цій додатковій угоді, у формі кредитної лінії, встановленим в базовій валюті, що дорівнює 1 290 671,84 грн.

Згідно до умов додаткової угоди № 1 до договору про надання споживчого кредиту № 11050131000 від 03.10.2006 року (п. 4.2) сторони домовилися, що позичальник зобов'язаний повернути транш у національній валюті в терміни, встановлені графіком погашення кредиту, але в будь-якому випадку не пізніше 04 жовтня 2027 року.

Свої зобов'язання за вказаним договором ОСОБА_1 не виконував належним чином, не повертав наданий йому кредит у строки, встановлені графіком погашення кредиту у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість станом на 17.03.2014 року в сумі 784 534,86 грн., яка складається з наступного: кредитна заборгованість - 644 157,61 грн.; заборгованість по процентам - 120 230,65 грн.; пеня за прострочення сплати кредиту - 8 151,87 грн.; 11 994,73 - пеня за прострочення сплати процентів.

Відповідно до свідоцтва про смерть вбачається, що ОСОБА_2 померла 24.11.2015р. про що було складено відповідний актовий запис № 12146. (а.с. 92 т.2)

Ухвалою суду від 09.02.2017 року ТОВ Українська факторингова компанія залучено до участі у справі в якості правонаступника ПАТ УкрСиббанк .

ТОВ Українська факторингова компанія звернулося до суду із заявою про збільшення розміру позовних вимог, в якій просило задовольнити позовні вимоги ТОВ Українська факторингова компанія у повному обсязі з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, а саме стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Українська факторингова компанія суму заборгованості у розмірі 1 029 959,99 грн., яка виникла станом на дату укладення договору факторингу № 49 від 17.11.2016 року та складається з: 449 540, 92 грн. - суми основного боргу; 194 616, 69 грн. - суми простроченого основного боргу; 11 721, 61 грн. - суми нарахованих процентів; 374 080, 77 грн. - суми прострочених процентів.

В обґрунтування вказаної суми заборгованості позивачем до матеріалів справи надані належні доказами, а саме - до позовної заяви ПАТ УкрСиббанк надавав розрахунок заборгованості за кредитним договором, ТОВ Українська факторингова компанія в підтвердження наявності заборгованості у розмірі 1 029 959,99 грн. надало до матеріалів справи копію реєстру боржників № 2 від 13.12.2016 року до Договору факторингу № 49 від 17.11.2016 року та копію виписки по кредитному договору ОСОБА_1 за період з 03.10.2006 року по 13.12.2016 року.

Проте, обґрунтованих заперечень щодо неправильності наданого розрахунку заборгованості ані відповідачем, ані представником відповідача за первісним позовом надано не було.

Представник ОСОБА_1 неодноразово звертався до суду із клопотаннями, якими просив витребувати у ТОВ Українська факторингова компанія документи, які б суд міг врахувати при ухваленні рішення.

Так, ТОВ Українська факторингова компанія надавало документи в підтвердження здійснення своєї діяльності в частині можливості укладення договору факторингу, документи в підтвердження виконання умов договору факторингу № 49 від 17.11.2016 року, документи в підтвердження наявності заборгованості ОСОБА_1, а саме - у матеріалах справи наявна копія свідоцтва Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про реєстрацію ТОВ Українська факторингова компанія з додатком до Свідоцтва; копія відомостей з ЄДРПОУ щодо ТОВ Українська факторингова компанія ; копія договору про внесення змін та доповнень № 1 від 31.08.2017 року до Договору про відступлення прав вимоги № 2 за Договорами забезпечення до Договору факторингу № 49 від 17.11.2016 року; копія платіжного доручення № 330 від 24.11.2016 року на суму 1 894 289,50 грн. та № 379 від 13.12.2016 року на суму 358 874,30 грн., які підтверджують факт оплати за договором факторингу № 49 від 17.11.2016 року; копія повідомлення від 27.12.2016 року № 856 про відступлення права вимоги, що ТОВ Українська факторингова компанія направило на адресу ОСОБА_1; копія вимоги від 27.12.2016 року № 855, що ТОВ Українська факторингова компанія направило на адресу ОСОБА_1; докази направлення повідомлення та вимоги на адресу боржника - копія списку рекомендованих відправлень з поштовою квитанцією та штемпелем пошти від 04.01.2017 року; копія виписки по кредитному договору ОСОБА_1 за період з 03.10.2006 року по 13.12.2016 року.

Згідно ст. 530 ЦК України визначено, що зобов'язання підлягає виконанню у строк, встановлений договором.

Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов договору не допускається.

Згідно положень ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідачем за первісним позовом не спростовано жодними належними й допустимими доказами зазначені позивачем обставини, а отже вимога ТОВ Українська факторингова компанія про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 є законною та обґрунтованою.

Крім того, представником ОСОБА_1, було надано до суду клопотання про проведення судово-бухгалтерської експертизи за наступними питаннями: встановити сукупну вартість за Договором про надання споживчого кредиту № 11050131000 від 03.10.2006р. з урахуванням фактичних додаткових витрат понесених ним за вказаним договором (оформлення кредитного договору, сплата витрат повязаних з оцінкою, укладанням договору іпотеки, страхуванням, виплатою комісій за кредитом, витрат на валютно-обмінні операції, витрат на страхові внески); встановити фактичне подорожчання кредиту пов'язане із зміною курсу гривні до швейцарського франку та встановити, як в процентному так і гривнемову здорожчання кредиту по факту.

З приводу даного клопотання суд зазначає, що зі змісту зустрічного позову поданого ОСОБА_1, являється оспорення самого кредитного договору та договорів, які були укладені в якості забезпечення виконання зобов'язань по даному договору, сума кредиту та заборгованості позивачем за зустрічним позовом не оспорюється та не викликає в нього сумнівів, таким чином судом не вбачається необхідності в проведенні експертизи.

Суд також не може прийняти посилання позивача за зустрічним позовом, як на підставу визнання кредитного договору недійсним, порушення банком вимог Закону України Про захист прав споживачів , оскільки у п. 23 ст. 1 цього Закону зазначено, що споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції. Предметом та підставою позову не є питання ненадання інформації споживачеві про умови отримання кредиту, типи процентної ставки, валютні ризики, процедура виконання договору тощо, які передують укладанню договору. Після укладання договору між сторонами виникли кредитні правовідносини, тому до спору щодо виконання цього договору зазначений Закон не може застосовуватися.

Також суд не можу прийняти посилання позивача за зустрічним позовом, на те, що кредитний договір не містить положення про валютні ризики, оскільки зростання курсу іноземної валюти не може бути обставиною, яка тягне за собою невиконання або неналежне виконання зобов'язань за кредитним договором. Позичальник на момент укладання кредитного договору мав можливість передбачити зміну курсу гривні у відношенні до швейцарського франка, виходячи з динаміки курсів валют з моменту введення в обіг національної валюти - гривні та її девальвації й можливість отримання кредиту в національній валюті.

Відповідальність за валютні ризики лежить на позичальникові, що передбачено статтями 1046, 1064 ЦК України. Із кредитного договору та приписів статті 652 ЦК України випливає, що зміна економічної ситуації та факт коливання курсу іноземної валюти стосовно національної валюти України є комерційним ризиком позичальника, а тому не можу бути підставою для визнання кредитного договору недійсним.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивач за зустрічним позовом виявивши значну динаміку зростання курсу швейцарського франку до національної валюти, не прийняв всіх мір для покращення умов для погашення навної заборгованості (не звернувся до Банку із заявами про реструктуризацію заборгованості або переведення суми наявного боргу з іноземної валюти на гривневий еквівалент).

Стаття 627 Цивільного кодексу України передбачає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні.

За змістом статей 11, 18 Закону України Про захист прав споживачів до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Закон України Про захист прав споживачів застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-1341цс15).

Суд, дослідивши умови кредитного договору зазначає, що згідно п.9.13. Договору про надання споживчого кредиту № НОМЕР_1 від 03.10.2006 року (Розділ 9.Особливі умови договору) вказано наступне - підписання даного договору Позичальником свідчить про те, що: всі умови даного Договору йому цілком зрозумілі і він вважає їх справедливими по відношенню до нього; перед підписанням даного Договору Позичальником отриманий інформаційний лист відповідно до вимог чинного законодавства України, зокрема п.2 ст.11 Про захист прав споживачів .

Підпункт д п.2 ч.2 ст.11 Закону (в редакції чинній на час укладення договору) передбачав, що перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про кредитні умови, зокрема, орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо).

Суд вважає, що Банком вказані вимоги Закону дотримані повністю, перед укладенням оспорюваного кредитного договору із ОСОБА_1, останній отримав інформаційний лист, про що свідчить п.9.13. Договору, отже ОСОБА_1 був повідомлений про орієнтовну сукупну вартість кредиту, валюту кредиту, строк на який надаються кредитні кошти, відсоткову ставку за наданим кредитом, порядком його повернення та сплатою процентів, тощо, про що також свідчить його підпис в Договорі та в додатках до нього.

З матеріалів справи вбачається, що укладений ПАТ УкрСиббанк і ОСОБА_1 кредитний договір містить встановлені законом реквізити, а сторони в письмовій формі досягли згоди з усіх істотних умов, які визначають суть кредитних правовідносин, у тому числі й щодо сукупної вартості кредиту, реальної процентної ставки, умов надання банку право на зміну процентної ставки в односторонньому порядку, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі. ОСОБА_1 на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного правочину та в подальшому частково виконував його умови. Підпис відповідача на договорі свідчить, що один із оригіналів договору отриманий ним особисто, до банку із заявами про надання додаткової інформації або роз'яснення певних положень договорів позивач не звертався.

За таких обставин вбачається, що ОСОБА_1 при укладенні спірного кредитного договору та додаткової угоди № 1 до договору діяв свідомо, вільно, враховуючи власні інтереси, прийняв рішення про вибір банку та вступив з ним в договірні відносини, визначивши при цьому характер правочинів і умови, а тому підстав для визнання оспорюваних правочинів недійсними, не встановлено.

При цьому, у справі відсутні докази того, що банк включив до кредитного договору несправедливі умови, сторони не досягли згоди з усіх істотних умов договору, а ОСОБА_1 був введений в оману щодо обставин, які мають істотне значення.

Отже, суд зауважує, що посилання ОСОБА_1 на невідповідність кредитного договору, додаткової угоди № 1 до кредитного договору та договору поруки вимогам Закону України Про захист прав споживачів не відповідають фактичним обставинам справи, а тому підстав для задоволення зустрічного позову, суд не знаходить.

Згідно ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ст.ст.133, 141 ЦПК України, з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь ТОВ Українська факторингова компанія сплачені ним і документально підтвердженні судові витрати, що складаються з судового збору у розмірі 3681,39 грн.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 610-611, 627, 629, 638, 652, 1046, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 76-83, 95, 133, 141, 223, 247, 263-265, 268, 274-279, 280-282, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ПАТ УкрСиббанк , правонаступником якого є ТОВ Українська факторингова компанія до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_2, паспорт серії НОМЕР_3, виданий 09.12.1996р., Кілійським РВ УМВС України в Одеській області, зареєстрований: 65005, АДРЕСА_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Українська факторингова компанія (ідентифікаційний код 40235074, рахунок № 26508599565900 в ПАТ УкрСиббанк , МФО (код банку) 351005, місцезнаходження: 01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, 18/24) суму заборгованості у розмірі 1 029 959 (один мільйон двадцять дев ять тисяч дев ятсот п ятдесят дев ять) грн. 99 коп., яка складається з наступного: 449 540 (чотириста сорок дев'ять тисяч п'ятсот сорок) грн. 92 коп. - сума основного боргу, 194 616 (сто дев'яносто чотири тисячі шістсот шістнадцять) грн. 69 коп. - сума простроченого основного боргу, 11 721 (одинадцять тисяч сімсот двадцять одна) грн. 61 коп. - сума нарахованих процентів, 374 080 (триста сімдесят чотири тисячі вісімдесят) грн. 77 коп. - сума прострочених процентів.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_2, паспорт серії НОМЕР_3, виданий 09.12.1996р., Кілійським РВ УМВС України в Одеській області, зареєстрований: 65005, АДРЕСА_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Українська факторингова компанія (ідентифікаційний код 40235074, рахунок № 26508599565900 в ПАТ УкрСиббанк , МФО (код банку) 351005, місцезнаходження: 01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, 18/24) суму сплаченого судового збору у розмірі 3681,39 грн.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ УкрСиббанк , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - ОСОБА_2 про визнання кредитного договору, додаткової угоди до договору про надання споживчого кредиту та договору поруки недійсними - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня його проголошення.

ГОЛОВУЮЧИЙ І.А. МАЗУН