Ухвала

від 21.09.2018 по справі 387/806/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

21 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 387/806/17

провадження № 61-36869 ск 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.,

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Згода на постанову апеляційного суду Кіровоградської області від 20 квітня 2018 року в справі за позовом ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю Згода , третя особа - виконавчий комітет Новоукраїнської міської ради Кіровоградської області, про визнання додаткової угоди до договору оренди землі недійсною ,

В с т а н о в и в:

У вересні 2017 року ОСОБА_4 звернулась до Добровеличківського районного суду Кіровоградської області з указаним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Згода (далі - ТОВ Згода ), в обґрунтування вимог якого зазначала, що їй на праві приватної власності належить земельна ділянка, яка розташована на території Дружелюбівської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області. Вказана земельна ділянка перебувала в оренді у ТОВ Згода на підставі договору оренди землі, зареєстрованого 15 жовтня 2008 року за № 040836900118. 27 серпня 2017 року вона з'ясувала, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, 20 лютого 2017 року зареєстровано додаткову угоду до договору оренди землі від 15 жовтня 2008 року, якою продовжено термін дії договору оренди до 14 жовтня 2028 року.

Оскільки волевиявлення на укладення цієї угоди вона не мала та даний правочин не підписувала, просила визнати додаткову угоду до договору оренди землі, укладену між нею та ТОВ Згода , недійсною.

Рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 16 січня 2018 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Кіровоградської області від 20 квітня 2018 року, позов задоволено. Визнано недійсною додаткову угоду від 17 січня 2017 року до договору оренди землі від 02 січня 2007 року, зареєстрованого у КРФ ДП ЦДЗК від 15 жовтня 2008 року за № 040836900118, укладену між ОСОБА_4 та ТОВ Згода , право оренди на підставі якої зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20 лютого 2017 року за № 19193527. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

19 травня 2018 року ОСОБА_5, який діє в інтересах ТОВ Згода , надіслав засобами поштового зв'язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову апеляційного суду Кіровоградської області від 20 квітня 2018 року.

В касаційній скарзі ТОВ Згода просить суд касаційної інстанції оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати і справу передати на новий розгляд до апеляційного суду.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального і процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 19 червня 2018 року для розгляду справи визначено суддю-доповідача Пророка В. В.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з положеннями пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваної постанови вбачається, що ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 5,33 га, яка розташована на території Дружелюбівської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області.

02 січня 2007 року між ОСОБА_4 та ТОВ Згода укладено договір оренди спірної земельної ділянки, строком на 10 років, який 15 жовтня 2008 року зареєстрований у Добровеличківському ДП КРФ ЦДЗК Кіровоградської області за № 040836900118.

20 лютого 2017 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано додаткову угоду від 17 січня 2017 року, якою продовжено строк дії договору оренди від 02 січня 2007 року до 14 жовтня 2028 року та за користування об'єктом оренди встановлена орендна плата в розмірі 4,5 % від грошової оцінки.

Висновком судової почеркознавчої експертизи від 26 грудня 2017 року встановлено, що підпис від імені ОСОБА_4 в графі Орендодавець додаткової угоди від 17 січня 2017 року до договору оренди землі від 02 січня 2007 року виконаний не ОСОБА_4 , а іншою особою без наслідування її підпису.

Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203цього Кодексу.

Таким чином, апеляційний суд, дослідивши усі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, правильно виходив із того, що підпис від імені ОСОБА_4 в графі Орендодавець в додатковій угоді від 17 січня 2017 року до договору оренди землі від 02 січня 2007 року виконаний іншою особою, а тому на підставі статей 203, 215 ЦК України дійшов обґрунтованого висновку про недійсність додаткової угоди до договору оренди землі.

Із змісту касаційної скарги оскаржуваної постанови та доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що вона є необґрунтованою, правильне застосовування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо їх незаконності та неправильності.

За правилом пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Керуючись пунктом 5 частини другої, частинами четвертою та п'ятою статті 394 ЦПК України,

Ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю Згода на постанову апеляційного суду Кіровоградської області від 20 квітня 2018 року в справі за позовом ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю Згода , третя особа - виконавчий комітет Новоукраїнської міської ради Кіровоградської області, про визнання додаткової угоди до договору оренди землі недійсною.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити товариства з обмеженою відповідальністю Згода .

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає

Судді: В. В. Пророк

В.С. Висоцька

І.М. Фаловська