Рішення

від 18.09.2018 по справі 910/6661/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 18.09.2018Справа №  910/6661/18 Господарський суд міста Києва у складі: судді – Бондаренко Г. П., за участю секретаря – Бабаджанян М. Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Візаві ЛТД"  вул. Шкільна, 5 /А, с. Бобриця, Київська обл., Києво-Святошинський р-н до        Товариства з обмеженою відповідальністю "ТДС Леопринт"  м. Шепелєва 6, Київ 61, 03061 про   стягнення  25 796, 94 грн. Представники сторін в судове засідання не прибули ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Товариство з обмеженою відповідальністю “ВІЗАВІ ЛТД” подало на розгляд Господарського суду міста Києва позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю “ТДС ЛЕОПРІНТ” про  стягнення  25 796, 94 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем було поставлено товар відповідачеві  за період з 18.09.2017 по 14.11.2017 на  загальну суму  26 913, 84 грн, проте  останнім не виконано взятих на себе зобов'язань щодо сплати товару. Розглянувши матеріали позовної заяви, господарський суд визнав їх достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі. Ухвалою Господарського суду м. Києва від 01.06.2018 відкрито провадження у справі № 910/6661/18, підготовче засідання призначено на 09.07.2018. Підготовче засідання 09.07.2018 не відбулося у зв'язку з перебування судді Мельника В.І. на лікарняному. Відповідно до п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду у зв'язку з лікарняним судді Мельника В.І., на підставі розпорядження керівника апарату суду № 05-23/1347 від 01.08.2018 справу № 910/6661/18 направлено на повторний автоматичний розподіл. За наслідками проведення повторного автоматизованого розподілу справи №910/6661/18, визначено суддю Бондаренко Г. П. для подальшого її розгляду. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.08.2018 прийнято справу №910/6661/18 до свого провадження та призначено підготовче засідання на  04.09.2018. В судовому засіданні 04.09.2018 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 18.09.2018, про що виніс відповідну ухвалу. В судове засідання 18.09.2018 сторони не прибули, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, докази чого наявні в матеріалах справи. 17.09.2018 через відділ канцелярії господарського суду від позивача надійшла заява, в якій позивач просив відкласти судовий розгляд справи, призначений на 18.09.2018, в зв'язку з хворобою адвоката, який представляє інтереси позивача, проте доказів такої хвороби не надав. Розглянувши заяву позивача суд відмовив в її задоволенні з підстав її необґрунтованості, оскільки позивач не був позбавлений можливості направити в судове засідання іншого представника. З'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, та дослідивши в порядку, визначеному в підготовчому засіданні у справі, докази, якими вони обґрунтовуються, Суд - ВСТАНОВИВ: Як підтверджено матеріалами справи, за період з 18.09.2017 по 14.11.2017 позивачем відвантажено (передано) відповідачу, а відповідачем отримано товар (клеї) на загальну суму 26   913, 84 грн з ПДВ за видатковими накладними: № РН -  0000319 від 18.09.2017 на суму 6   748, 26 грн, № РН - 0000363 від 24.10.2017 на суму 6   744, 00 грн, № РН – 0000373 від 25.10.2017 на суму 6   762, 12 грн, № РН – 0000395 від 14.11.2017 на суму 6   659, 46 грн. зазначене підтверджене матеріалами справами. Відповідачем було частково оплачено за отриманий товар 17.11.2017 на суму 3   000, 00 грн, що підтверджується банківською випискою. В повному обсязі поставлений позивачем відповідачу оплачений не був, за розрахунком позивача заборгованість відповідача складає 23   913, 84 грн, доказів сплати якої матеріали справи не містять. Предметом позову у справі є вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього 23   913, 84 грн основної заборгованості,  3 % річних в розмірі 397, 55 грн за період прострочення з 25.10.2017 по 24.05.2018 та  1   485, 54 грн інфляційних втрат з листопада 2017 року по квітень 2018 року. Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що між сторонами укладено у спрощений спосіб договір поставки. Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Відповідно до ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальної вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України). Як встановлено судом, позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору поставлено відповідачу в період з 18.09.2017 по 14.11.2017 товар на загальну суму 26   913, 84 грн, що підтверджується матеріалами справи. Враховуючи, що відповідачем поставлений товар був частково оплачений на суму 3 000, 00 грн, станом на момент подання позовної заяви та вирішення спору заборгованість відповідача перед позивачем складає 23   913, 84 грн, доказів сплати якої відповідачем суду не надано. Позивачем умови договору виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору. Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій у строки визначені договором, щодо невідповідності поставки умовам договору не заявлялось та доказів іншого суду не надано. В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 23   913, 84 грн відповідачем суду не надано. Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 23   913, 84 грн належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати товару, у відповідності до ч. 1 ст. 692 ЦК України є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі  23   913, 84 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Згідно ст. 229 ГК України та ст.625 ЦК України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.   Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1   485, 54 грн інфляційних втрат нарахованих на суму боргу з листопада 2017 року по квітень 2018 року та 397, 55 грн 3 % річних нарахованих за період прострочення з 25.10.2017 по 24.05.2018 ґрунтуються на законі  (п. 2 ст. 625 ЦК України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних та індексу інфляції нарахованого на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку, оскільки при здійсненні перевірки розрахунку 3% річних та індексу інфляції, нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено вказаний розрахунок. Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Відповідно до ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Відповідач не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги або свідчили про відсутність у відповідача обов'язку сплати заборгованості у заявленому позивачем розмірі. Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. За таких обставин, оцінивши подані докази, які досліджені в судовому засіданні,  за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог. Відповідно до  ст. 129 Господарського процесуального кодексу України  витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача. Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд –           В И Р І Ш И В: 1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Візаві ЛТД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТДС Леопринт" про стягнення  25 796, 94 грн задовольнити повністю. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТДС Леопринт"  (вул. М. Шепелєва, буд. 6, м. Київ 61, 03061; ідентифікаційний код 38231327) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Візаві ЛТД"  (вул. Шкільна, 5-А, с. Бобриця, Київська обл., Києво-Святошинський р-н;  ідентифікаційний код 30970272) 23 913 (двадцять три тисячі дев'ятсот тринадцять) грн 84 коп. основної заборгованості, 397 (триста дев'яносто сім) грн 55 коп.  3 % річних, 1 485 (одна тисяча чотириста вісімдесят п'ять) грн 54 коп. інфляційних втрат та 1   762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн 00 коп. судового збору. 3.   Видати наказ після набрання рішенням законної сили. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повне рішення складене 24.09.2018. Суддя                                                                                          Г.П. Бондаренко