ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 вересня 2018 року м. Черкаси справа № 925/759/18
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Спаських Н.М., із секретарем судового засідання Буднік А.М., за участі представників сторін:
від позивача: Кармаліта В.А. - особисто, Гаврилова С.А. - за довіреністю;
від відповідача: Пивовар В.П. - за довіреністю;
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом фізичної особи-підприємця Кармаліта Валентини Анатоліївни (АДРЕСА_1)
до Шполянської районної державної адміністрації ( м. Шпола, Черкаська область) про стягнення 157 575,86 грн.
ВСТАНОВИВ:
Заявлено позов про стягнення з відповідача на користь позивача 157 575,86 грн. коштів, які позивачка сплатила відповідачу на підставі договору оренди землі (невитребувані паї) від 06.03.2014, який за рішенням Шполянського районного суду від 26.03.2018 у справі № 710/1029/17 визнано недійсним.
Ухвалою від 14.07.2018 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою від 05.09.2018 здійснено заміну неналежного відповідача (Шполянської районної державної адміністрації) на Антонівську сільську раду Шполянського району Черкаської області та прийнято до розгляду заяву позивача від 03.09.2018 про уточнення позовних вимог із зміною підстави позову. За цією заявою позивач доводить, що кошти підлягають стягненню з Антонівської сільської ради на підставі ст. 1212 ЦК України, оскільки між сільською радою та позивачем немає договірних стосунків, тому кошти перераховані без достатньої правової підстави.
В судовому засіданні представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.
Відповідач, Антонівська сільська рада Шполянського району Черкаської області, проти задоволення позовних вимог заперечує повністю, спірні кошти вважає орендною платою, яка правомірно надходить до місцевого бюджету, про що представником надано суду відзив на позов № 121/01-21 від 10.09.2018 (а.с. 61-65).
Відповідно до статті 240 ГПК України у судовому засіданні 14.09.2018 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У відповідності до ст. 13, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
З'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, заслухавши доводи і пояснення представників сторін, суд вважає, що в позові слід відмовити повністю, виходячи з такого:
З матеріалів справи вбачається наступне:
Згідно положень ст. 3 Земельного кодексу України, ст. 2 Закону України "Про оренду землі" земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, а також договором оренди землі.
Згідно ч. 1 ст. 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.
Частиною 1 статті 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Згідно ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
За приписами ст. ст. 122, 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Згідно ст. 17 Земельного Кодексу України до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.
Згідно ч. 3 ст. 122 Земельного Кодексу України районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:
а) ведення водного господарства;
б) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті;
в) індивідуального дачного будівництва.
З матеріалів справи вбачається, що 06.03.2014 між Шполянською районною державною адміністрацією (далі -Орендодавець) та фізичною особою - підприємцем Кармалітою Валентиною Анатолівною (далі - Орендар , позивач по справі) було укладено договір оренди землі (невитребуваних паїв) ( а.с. 10-11), у відповідності до якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які знаходяться на території Антонівської сільської ради Шполянського району, Черкаської області ( п. 1 договору).
В преамбулі договору вказано, що він укладений на підставі розпорядження Шполянської РДА від 06.03.2014 № 73.
В оренду передаються земельні ділянки загальною площею 42,44 га, в тому числі 42,44 га ріллі ( п. 2 договору).
Орендна плата вноситься орендарем в грошовій формі з 01 січня 2014 року у розмірі: 4,5 відсотки від проіндексованої грошової оцінки угідь, що складає: за земельну ділянку площею 42,44 га 52534,35 грн. ( п'ятдесят дві тисячі п'ятсот тридцять чотири тисячі грн. 35 коп. ) та 1237,85 грн. (одна тисяча двісті тридцять сім гривень 85 коп.) за 1 га ріллі у рік ( п. 8 договору).
Договір укладено на 20 (двадцять років), до 01 січня 2034 року.
Із змісту ст. 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов'язки виникають зокрема, з договору.
В силу ст. 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
26.03.2018 прийнято рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 26.03.2018 по справі № 710/1029/17 (а.с. 22-26) за позовом ОСОБА_6 до Шполянської районної державної адміністрації та до фізичної особи підприємця Кармаліти Валентини Анатоліївни про визнання недійсним і скасування розпорядження Шполянської районної державної адміністрації, договору оренди землі та застосування наслідків його недійсності. Цим рішенням визнано недійсним розпорядження Шполянської районної державної адміністрації Черкаської області від 06.03.2014 № 73 про передачу в оренду земельних ділянок, в частини передання в оренду ФОП Кармаліті В.А. земельної ділянки, яка на праві приватної власності належить ОСОБА_6, а також визнано недійсним договір оренди землі невитребуваних паїв, укладений 06.03.2014 між Шполянською районною державною адміністрацією та ФОП Кармалітою Валентиною Анатолівною.
Договір оренди визнано недійсним повністю з підстав, що він укладений
щодо однієї земельної ділянки особою, яка не є власником цієї земельної ділянки. Крім того, договір не відповідає вимогам ст. 13 ЗУ "Про оренду землі" -
не містить відомостей про об"єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки).
Дане судове рішення набрало законної сили.
У відповідності до ч. 1 ст. 236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
За твердженням позивача, з дати підписання та до моменту визнання недійсним договору оренди землі від 06.03.2014 позивачем було сплачено кошти в сумі 155 025,86 грн. в якості орендної плати по договору (копії квитанцій а.с. 12-19). Ці кошти за уточненими позовними вимогами позивач просить суд стягнути з відповідача Антонівської сільської ради на підставі ст. 1212 ЦК України.
Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Безпідставність отримання Антонівською сільською радою спірних коштів позивач доводить фактом відсутності між цими особами безпосередніх договірних стосунків. Також вказує, що і умовами договору оренди землі від 06.03.2014 не було прямо передбачено обов'язку позивача сплачувати кошти по орендній платі на користь Антонівської сільської ради.
Розглянувши дані доводи, судом встановлено таке:
Чинним законодавством (ст.21 Закону України Про оренду землі , ст.ст.96, 206 Земельного кодексу України, ст.288 Податкового кодексу України) передбачено, що використання землі в Україні є платним і землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.
Позивачем не заперечено, що у період дії договору оренди землі від 06.03.2014 в користуванні позивача фактично знаходились земельні ділянки загальною площею 42,44 га.
У відповідності до п. 6.1., 10.1.1, 265.1.3. та 14.1.147 Податкового Кодексу України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.
До місцевих податків відноситься плата за землю (у складі податку на майно), як обов'язковий платіж, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Згідно п. 10.2., 10.5 Податкового кодексу України місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю). Зарахування місцевих податків та зборів до відповідних місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.
Згідно ст. 33, 60, 61 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, питання справляння плати за землю. Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема, на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси. Органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України.
Складання і виконання районних і обласних бюджетів здійснюють відповідні державні адміністрації згідно з Бюджетним кодексом України.
Отже, кошти від оренди земельних ділянок, надходять і зараховуються виключно до місцевих бюджетів за місцем знаходження земельної ділянки, а не до бюджету районної державної адміністрації, хоча вона і може виступити орендодавцем по договору.
Тому сплата позивачкою орендної плати по договору оренди землі (не витребувані паї) від 06.03.2014 на користь саме Антонівської сільської ради є правильною.
У відповідності до ч. 6 ст. 21 ЗУ "Про оренду землі" у разі визнання у судовому порядку договору оренди землі недійсним отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається.
Отже, позивачка не має права на повернення сплаченої нею орендної плати.
У рішенні Шполянського районного суду Черкаської області від 26.03.2018 по справі № 710/1029/17 (а.с. 22) встановлено, що позивачці в 2014 році фактично було передано в оренду земельну ділянку гр. ОСОБА_6 площею 3,55 га, який є її власником з 24.09.2008 року. Оскільки розпорядження цією земельною ділянкою з боку Шполянської РДА було незаконним, то є незаконним і справляння орендної плати за нею на користь Антонівської сільської ради.
Однак позивачка не вирахувала і не довела, яку суму коштів становить у сплаченій нею орендній платі оренда земельної ділянки ОСОБА_6 Також не відомо, чи всю суму коштів по орендній платі було сплачено позивачкою на користь Антонівської сільської ради за період дії договору від 06.03.2014, щоб можна було вирахувати пропорцію коштів. З таких підстав і доводів позов до Антонівської сільської ради не заявлявся.
Отже, із зібраних по справі доказів не вбачається безпідставного отримання відповідачем від позивача спірних коштів. Сплачені спірні кошти є орендною платою, яка не підлягає поверненню у випадку визнання договору оренди землі недійсним, за яким ці кошти були сплачені.
При застосуванні судом ч. 6 ст.21 ЗУ "Про оренду землі" положення ст. 1212 ЦК України як правова підстава позову застосовані бути не можуть.
Отже, у позові слід відмовити повністю.
У ціну позову позивач помилково включив сплачені за подання позову судові витрати. При відмові в позові судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.238,240 ГПК України, -
ВИРІШИВ:
У позові відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом 20 днів.
Повне судове рішення складено 24 вересня 2018
Суддя Н.М. Спаських
Суд | Господарський суд Черкаської області |
Дата ухвалення рішення | 14.09.2018 |
Оприлюднено | 25.09.2018 |
Номер документу | 76651610 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Черкаської області
Спаських Н.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні