Постанова

від 24.09.2018 по справі 916/3178/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2018 року м. ОдесаСправа № 916/3178/17 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Діброви Г.І.

суддів Ярош А.І., Принцевської Н.М.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, м. Хмельницький

на рішення Господарського суду Одеської області від 26.06.2018 року, м. Одеса, суддя Найфлейш В.Д., повний текст складено 05.07.2018 року

у справі № 916/3178/17

за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, м.Хмельницький

до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства "Укрхліббуд", м. Одеса

про стягнення 9 559 грн. 98 коп.

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції

В грудні 2017 року ОСОБА_2 об'єднане управління Пенсійного фонду України Хмельницької області звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_1 акціонерного товариства «Укрхліббуд» , м. Одеса, в якій просило суд стягнути з ОСОБА_1 акціонерного товариства «Укрхліббуд» на користь Городецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області надмірно виплачені кошти в сумі 9 559 грн. 98 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок надання ОСОБА_1 акціонерним товариством "Укрхліббуд" недостовірних відомостей щодо заробітної плати, виникла переплата пенсій у загальній сумі 9 559 грн. 98 коп., обов'язок відшкодування якої позивач вважає наявним у відповідача у відповідності до приписів статті 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та статті 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» .

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.05.2018 року у справі №916/3178/17 було замінено позивача ОСОБА_2 об'єднане управління Пенсійного фонду України Хмельницької області на Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

15.05.2018 року Відкрите акціонерне товариство "Укрхліббуд", м. Одеса у відзиві на позовну заяву заявило клопотання про застосування наслідків пропуску строку позовної давності.

12.06.2018 року в судовому засіданні позивачем по справі було заявлено усне клопотання про поновлення строку позовної давності для звернення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницький області до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 акціонерного товариства "Укрхліббуд", м. Одеса про відшкодування майнової шкоди та стягнення надмірно виплаченої пенсії.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 26.06.2018 року у справі №916/3178/17 (суддя Найфлейш В.Д.) у задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, м. Хмельницький відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позов Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницький області про стягнення з відповідача матеріальної шкоди в розмірі 9 559 грн. 98 коп., у вигляді надмірно виплаченої суми пенсії було подано за межами строку позовної давності, оскільки перебіг позовної давності почався з дня складання акту про результати перевірки достовірності довідки про заробітну плату, виданої для призначення пенсії громадянину ОСОБА_3, а саме з 07.04.2014 року, про що позивачу було відомо.

При цьому, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача, оскільки саме з вини ОСОБА_1 акціонерного товариства "Укрхліббуд", м. Одеса, яке надало недостовірні відомості, а саме: довідку від 24.11.2010 року № 121 про заробітну плату для обчислення пенсії, виникла переплата пенсії ОСОБА_3 у загальній сумі 9 559 грн. 98 коп.

Усне клопотання позивача від 12.06.2018 року, заявлене в судовому засіданні, про поновлення строку позовної давності для звернення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницький області до суду з позовною заявою до позивача про відшкодування майнової шкоди та стягнення надмірно виплаченої пенсії, судом відхилене у зв'язку з не доведенням поважності причин, що унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову до суду.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з рішенням суду першої інстанції не погодилось, тому звернулось до Одеського апеляційного господарського суд із апеляційною скаргою, в якій просило суд скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 26.06.2018 року у справі № 916/3178/17 та ухвалити нове, яким стягнути з ОСОБА_1 акціонерного товариства "Укрхліббуд" надмірно виплачену суму пенсії в сумі 9 559 грн. 98 коп.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з'ясуванням всіх обставин справи. Зокрема, скаржник зауважує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про необґрунтованість поданого усного клопотання позивача від 12.06.2018 року про поновлення строку позовної давності для звернення до суду за захистом свого права про відшкодування майнової шкоди та стягнення надмірно виплаченої пенсії.

Відповідач своїм правом згідно частини 1 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзив на апеляційну скаргу не надав, що згідно з частиною 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскарженого рішення суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Приписи пункту 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначають, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму (що станом на момент подання позову у даній справі складає 176 200 грн. 00 коп.).

В порядку спрощеного провадження за законом підлягають розгляду малозначні справи, і в даному випадку єдиним критерієм для такого розгляду є саме ціна позову.

Здійснивши аналіз вищезазначених норм Господарського процесуального кодексу України, судова колегія дійшла висновку, що у даному випадку справа № 916/3178/17 відповідає ознакам малозначної справи за законом, оскільки ціна позову складає 9 559 грн. 98 коп., у зв'язку з чим ухвалою Одеського апеляційного господарського суду 31.08.2018 року у справі № 916/3178/17 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, м.Хмельницький на рішення Господарського суду Одеської області від 26.06.2018 року у справі № 916/3178/17 і розгляд справи призначено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Переглянувши у порядку письмового провадження оскаржене у справі рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і, виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Одеської області від 26.06.2018 року у справі № 916/3178/17 є правомірним та обґрунтованим, виходячи з наступного.

Господарським судом Одеської області, Одеським апеляційним господарським судом було встановлено наступні обставини

Як вбачається з матеріалів справи, в Городоцькому об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Хмельницької області (наразі в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області) з 21.12.2010 року перебуває на обліку та отримує пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» , фізична особа ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1.

Для призначення пенсії ОСОБА_3 надав Городоцькому об'єднаному управлінню Пенсійного фонду України Хмельницької області довідку про заробітну плату від 24.11.2010 року № 121, видану ОСОБА_1 акціонерним товариством «Укрхліббуд» за 1981, 1985-1990 роки, на підставі якої громадянину ОСОБА_3 було нараховано пенсію.

07.04.2014 року, з відома директора фінансово-економічного відділу ОСОБА_1 акціонерного товариства "Укрхліббуд" ОСОБА_4 та в присутності начальника відділу кадрів ОСОБА_5, спеціалістом відділу з призначення пенсій УПФУ в Приморському районі м. Одеси було проведено перевірку достовірності та обґрунтованості відомостей, зазначених у довідці про заробітну плату для обчислення пенсії громадянину ОСОБА_3 від 24.11.2010 року № 121, про що було складено відповідний акт, згідно якого було виявлено відхилення з січня 1985 року по грудень 1989 року - в довідку включено суми "кв.Монтажник", внески з яких не були сплачені. Відповідний акт представниками відповідача підписаний без зауваження та не оскаржувався.

Розпорядженням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 30.04.2015 року № 105868 ОСОБА_3 проведено уточнений перерахунок пенсії з врахуванням вказаної довідки, у зв'язку з чим, за період з 21.12.2010 року по 31.05.2015 року виникла переплата в розмірі 9 559 грн. 98 коп., що підтверджується довідкою розрахунку переплати по особовому рахунку від 31.05.2018 року № 105868.

Вищезазначена переплата пенсії стала підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача матеріальної шкоди в розмірі 9 559 грн. 98 коп., спричиненої внаслідок видачі відповідачем недостовірних відомостей, а саме: довідки від 24.11.2010 року № 121 про заробітну плату для обчислення пенсії.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов'язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди. За статтею 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання.

Положеннями частини 1, 2 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 статті 16 Цивільного кодексу України).

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка (або порушення зобов'язання); шкідливий результат такої поведінки (шкода); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди втілено у статті 1166 Цивільного кодексу України, у відповідності до якої, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

З огляду на положення статей 22, 1166 Цивільного кодексу України, для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та збитками, вини. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача збитків/шкоди є причиною, а збитки/шкода, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода - наслідком протиправної дії. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.

Протиправною поведінкою є різновид правової поведінки, що характеризується як соціальне відхилення від норми, зловживання правом та правопорушенням. Протиправною поведінка вважається тоді, коли суб'єкт права свідомо порушує норму права. Необхідною ознакою протиправності є нормативність, тобто закріплення моделі поведінки людини нормою права.

На позивача покладається обов'язок довести наявність збитків (шкоди), протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків. При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою. Встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності шкоди. При цьому, доведенню підлягає те, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки. А відтак, доводячи склад цивільного правопорушення у діях відповідача, відповідач мав довести, що його поведінка була неправомірною та протиправною. Протиправною поведінкою є різновид правової поведінки, що характеризується як соціальне відхилення від норми, зловживання правом та правопорушенням. Протиправною поведінка вважається тоді, коли суб'єкт права свідомо порушує норму права.

Відшкодуванню підлягає шкода, що стала безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником деліктного зобов'язання.

Згідно з частиною 1 статті 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Пунктом 2 Порядку повернення сум пенсій, виплачених надміру, та списання сум переплат пенсій, що є безнадійними до стягнення, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 21.03.2003 № 6-4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.05.2003 року за № 374/7695 визначено, що переплатою пенсій та грошової допомоги є сума пенсій та грошової допомоги, виплачена з різних причин понад розмір, визначений законодавством.

Відповідно до статті 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Відповідно до пункту 38 Порядку подання та оформлення документів на призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію: перевіряє правильність оформлення заяви й подання про призначення пенсії, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; здійснює попередню правову експертизу змісту і належного оформлення представлених документів; перевіряє правильність копій відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розходження. Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення в трьохмісячний термін з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, а також перевіряти в необхідних випадках обґрунтованість їх видачі.

Як вбачається з матеріалів справи, недостовірність даних, зазначених в довідці від 24.11.2010 року № 121, виданої ОСОБА_1 акціонерним товариством "Укрхліббуд", на підставі яких громадянину ОСОБА_3 було призначено пенсію, підтверджується ОСОБА_6 про результати перевірки достовірності довідки про заробітну плату, виданої для призначення пенсії громадянину ОСОБА_7 від 07.04.2014 року, який було складено та підписано уповноваженими особами відповідача без будь-яких заперечень та зауважень.

На підставі вищезазначеної довідки громадянину ОСОБА_3 було нарахована та виплачувалась надмірна пенсія, внаслідок чого позивачу завдано шкоди в розмірі надмірно виплаченої пенсії в сумі 9 559 грн. 98 коп., що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою розрахунку переплати по особовому рахунку громадянина ОСОБА_3 від 31.05.2018 року.

В зв'язку з вищезазначеним, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно доведеності складу щкоди та обґрунтованості вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_1 акціонерного товариства "Укрхліббуд" надмірно виплачених коштів у сумі 9 559 грн. 98 коп.

Що стосується задоволення судом першої інстанції клопотання відповідача про застосування наслідків пропуску строку позовної давності та відмову у задоволенні позову на цій підставі, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду зазначає наступне.

За нормами статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи (частина 1 статті 261 Цивільного кодексу України).

Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. Щодо фізичної особи (громадянина) останніми можуть бути документально підтверджені тяжке захворювання, тривале перебування поза місцем свого постійного проживання (наприклад, за кордоном) тощо. Стосовно підприємства (установи, організації) зазначені обставини не можуть братися судом до уваги, оскільки за відсутності (в тому числі й з поважних причин) особи, яка представляє його в судовому процесі, відповідне підприємство (установа, організація) не позбавлене права і можливості забезпечити залучення до участі у такому процесі іншої особи; відсутність зазначеної можливості підлягає доведенню на загальних підставах.

Згідно з приписами частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» , яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ОСОБА_1 акціонерного товариства «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії» ; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» ).

Відповідно до частини 1 статті 261 вказаного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За змістом цієї норми для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. Таким чином, протягом часу дії позовної давності особа може розраховувати на примусовий захист свого порушеного права судом, а для визначення моменту виникнення права на позов важливим є також і об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 29.10.2014 року у справі № 6-152цс14.

Як встановлено місцевим господарським судом та перевірено колегією суддів Одеського апеляційного господарського суду, перебіг позовної давності про стягнення з відповідача матеріальної шкоди в розмірі 9 559 грн. 98 коп., у вигляді надмірно виплаченої суми пенсії, спричиненої внаслідок видачі недостовірного документа, почався з дня складання акту про результати перевірки достовірності довідки про заробітну плату, виданої для призначення пенсії громадянину ОСОБА_3, а саме з 07.04.2014 року, про що позивачу було відомо, оскільки вищезазначений акт був складений спеціалістом відділу з призначення пенсій Управління пенсійного фонду України в Приморському районі.

За таких обставин, Господарський суд Одеської області, встановивши наявність порушеного права та охоронюваного законом інтересу позивача, факт спливу строку позовної давності та відсутність доведених поважних причин для його відновлення, дійшов правомірного висновку щодо необхідності відмови у позові саме з цих підстав.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду погоджується із висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, м.Хмельницький у повному обсязі.

Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі судова колегія вважає непереконливими та такими, що спростовуються наявними матеріалами справи. Зокрема, посилання скаржника на помилковість висновку суду першої інстанції про необґрунтованість поданого усного клопотання позивача від 12.06.2018 року про поновлення строку позовної давності для звернення до суду, колегією суддів не приймається, оскільки докази на підтвердження поважності причин, що унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову до суду матеріали справи не містять.

За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, на рішення Господарського суду Одеської області від 26.06.2018 року у справі № 916/3178/17 відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, м. Хмельницький на рішення Господарського суду Одеської області від 26.06.2018 року у справі № 916/3178/17 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 26.06.2018 року у справі № 916/3178/17 - залишити без змін.

Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 24 вересня 2018 року.

Головуючий суддя ОСОБА_8 Судді ОСОБА_6 ОСОБА_9