Рішення

від 24.09.2018 по справі 911/924/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2018 р. м. Київ Справа № 911/924/18

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРЕЙТ ВЕЛЕС» (03124, м. Київ, вул. Миколи Василенка, 7А)

до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «УКРСПИРТ» (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Гагаріна, буд. 16)

про стягнення заборгованості за договором поставки № 34-117-02 від 19.10.2017 р.

секретар судового засідання: Мамчур А.О.

Представники сторін:

від позивача : ОСОБА_1 (довіреність б/н від 06.01.2018 р.); ОСОБА_2 (довіреність б/н, від 06.01.2018 р.);

від відповідача : не з'явився

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРЕЙТ ВЕЛЕС» (далі - ТОВ «ГРЕЙТ ВЕЛЕС» , позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «УКРСПИРТ» (далі - ДП «УКРСПИРТ» , відповідач) про стягнення заборгованості за договором поставки № 34-117-02 від 19.10.2017 р.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо здійснення повного та своєчасного розрахунку з позивачем за поставлений товар відповідно до договору поставки № 34-117-02 від 19.10.2017 р., у зв'язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача 164544,77 грн. основного боргу, 5045,27 грн. пені, 1594,99 грн. інфляційних втрат, 564,00 грн. 3% річних, а також судовий збір.

Ухвалою господарського суду Київської області від 08.06.2018 р. було відкрито провадження у даній справі та призначено підготовче засідання на 12.07.2018 р.

11.07.2018 р. до господарського суду Київської області від відповідача було подано клопотання б/н, б/д (вх. № 13288/18 від 11.07.2018 р.) про відкладення розгляду справи, за змістом якого відповідач також звертав увагу, що до позовної заяви, в якості доказів наявної у відповідача заборгованості за договором № 34-117-02, було додано видаткову накладну № 168 від 02.11.2017 р., яка стосується іншого договору, а саме - № 38-11-05 від 09.10.2017 р. Окрім того, відповідач зазначав, що позивачем разом із позовною заявою відповідачу не було надіслано товарно-транспортні накладні № 95-У від 29.11.2017 р. та № 96-У від 29.11.2017 р. Також ДП спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «УКРСПИРТ» вказувало про намір подання зустрічного позову до ТОВ «ГРЕЙТ ВЕЛЕС» у справі № 911/924/18.

Враховуючи зазначене, відповідач просить відкласти підготовче засідання, надати можливість ознайомитись з матеріалами справи та надати інший строк для подання відзиву.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.07.2018 р. було відкладено підготовче засідання на 09.08.2018 р.

09.08.2018 р. до господарського суду Київської області представником позивача було подано заяву б/н, б/д (вх. № 15460/18 від 09.08.2018 р.) про внесення уточнень до позовної заяви, за змістом якої позивач, серед іншого, зазначає про зменшення розміру заявлених до стягнення сум та просить суд стягнути з відповідача загалом 182690,78 грн., у тому числі - 159499,50 грн. основного боргу, 13135,77 грн. пені, 7132,51 грн. інфляційних втрат та 2923,00 грн. 3% річних.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

У судовому засіданні 09.08.2018 р. представники позивача подану заяву б/н, б/д (вх. № 15460/18 від 09.08.2018 р.) про внесення уточнень до позовної заяви підтримували; представник відповідача заявив клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні з метою ознайомлення із заявою позивача, поданою у судовому засіданні 09.08.2018 р., та підготовки заперечень на неї.

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.08.2018 р. заяву ТОВ «ГРЕЙТ ВЕЛЕС» б/н, б/д (вх. № 15460/18 від 09.08.2018 р.) про внесення уточнень до позовної заяви, яка за змістом є заявою про збільшення розміру позовних вимог, було залишено без руху та запропоновано позивачу в строк до десяти днів усунути недоліки заяви шляхом надання суду доказів доплати судового збору в сумі 272,19 грн.

31.08.2018 р. до господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява б/н від 31.08.2018 р. (вх. № 17876/18 від 31.08.2018 р.), в якій позивач повідомляє про усунення недоліків заяви б/н, б/д (вх. № 15460/18 від 09.08.2018 р.) та додає квитанцію про сплату судового збору у розмірі 277,00 грн.

03.09.2018 р. до господарського суду Київської області від представника відповідача надійшло заперечення № 14 від 03.09.2018 р. (вх. № 18002/18 від 03.09.2018 р.) на заяву позивача про уточнення позовних вимог, в якому він просить відмовити у прийнятті заяви ТОВ «ГРЕЙТ ВЕЛЕС» б/н, б/д (вх. № 15460/18 від 09.08.2018 р.) з мотивів недосплати судового збору в сумі 272,19 грн.

За вказаних обставин суд здійснює розгляд позовних вимог в редакції заяви позивача б/н, б/д (вх. № 15460/18 від 09.08.2018 р.) про внесення уточнень до позовної заяви, а саме - про стягнення з відповідача 159499,50 грн. основного боргу, 13135,77 грн. пені, 7132,51 грн. інфляційних втрат та 2923,00 грн. 3% річних

У судовому засіданні 03.09.2018 р. представник позивача позовні вимоги підтримував; представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечувала.

У судовому засіданні 03.09.2018 р. представники сторін зазначили про надання до матеріалів справи всіх наявних доказів, необхідних для вирішення спору.

Ухвалою господарського суду Київської області від 03.09.2018 р. було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 24.09.2018 р.

У судовому засіданні 24.09.2018 р. представники позивача позовні вимоги підтримували; представник відповідача у судове засідання не з'явився. Водночас, про дату і час судового засідання відповідач був повідомлений належно, у тому числі - шляхом повідомлення представника відповідача під розписку в судовому засіданні 03.09.2018 р.

У судовому засіданні 24.09.2018 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

19.10.2017 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРЕЙТ ВЕЛЕС» (постачальник) та Державним підприємством спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «УКРСПИРТ» (покупець) було укладено договір № 34-117-02 поставки зернових культур, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставляти покупцю протягом 2017 року зернові культури, включаючи похідні від зернових, продукти їх обробки, переробки, субпродукти, тощо (продукція), а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти й оплатити поставлену продукцію.

Згідно з п. 5.1 договору оплата поставленої продукції покупцем здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що оплата за поставлену продукцію здійснюється на умовах відстрочення платежу - протягом 20 банківських днів з моменту отримання продукції на склад покупця.

У відповідності з п. 7.6 договору за прострочення платежу покупець сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла в період порушення зобов'язання, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2017 р. включно, але у будь-якому разі - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором, що залишились не виконаними на момент припинення дії договору (п. 9.1 договору).

ТОВ «ГРЕЙТ ВЕЛЕС» та ДП «УКРСПИРТ» було підписано додаткову угоду № 3 до договору поставки зернових культур № 34-117-02 від 19.10.2017 р., відповідно до якої сторони погодили ціну, обсяг та період поставки продукції: найменування продукції - кукурудза, обсяг поставки - 500 тон, ціна за тону - 4200,00 грн., період поставки - з 29.11.2017 р. до 13.12.2017 р., адреса поставки - Бершадське МДП ДП Укрспирт Вінницька обл. Бершадський р-н, м. Бершадь вул. Іполита Зборовського, 1.

Як слідує з матеріалів справи, на виконання умов договору поставки зернових культур № 34-117-02 від 19.10.2017 р. ТОВ «ГРЕЙТ ВЕЛЕС» здійснило постачання продукції на суму 253722,00 грн., що підтверджується підписаною повноважними представниками сторін видатковою накладною № 178 від 30.11.2017 р.

Як зазначив позивач, заборгованість замовника за видатковою накладною № 178 від 30.11.2017 р. на суму 253722,00 грн. становить 159499,50 грн.

За твердженням ТОВ «ГРЕЙТ ВЕЛЕС» , відповідачем не було оплачено належним чином поставлений позивачем товар, у зв'язку з чим позивачем було направлено на адресу відповідача претензію № 2 від 15.03.2018 р.

Відповідь на претензію отримано не було, заборгованість не сплачено.

Водночас, ТОВ «ГРЕЙТ ВЕЛЕС» та ДП «УКРСПИРТ» було підписано акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2017 р. до 21.03.2018 р. за договором поставки зернових культур № 34-117-02 від 19.10.2017 р. на суму 159499,50 грн.

Оскільки відповідач станом на час подання позовної заяви не виконав взяті на себе зобов'язання і не сплатив ТОВ «ГРЕЙТ ВЕЛЕС» заборгованість за поставлений товар за договором № 34-117-02 від 19.10.2017 р., останнє і звернулось з даним позовом до суду.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності з ч. 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст.ст. 691, 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Поряд з цим, приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як слідує з матеріалів справи, відповідач доказів оплати поставленого товару згідно договору поставки зернових культур № 34-117-02 від 19.10.2017 р. в сумі 159499,50 грн. суду не надав.

Отже, факт порушення відповідачем зобов'язань за договором судом встановлений та по суті відповідачем не спростований.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки зернових культур № 34-117-02 від 19.10.2017 р., з урахуванням встановлення судом факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 159499,50 грн., є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача 13135,77 грн. пені.

Як зазначалось вище, у відповідності з п. 7.6 договору за прострочення платежу покупець сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла в період порушення зобов'язання, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

В силу вимог ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання відповідно до ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

З долученого до матеріалів справи розрахунку пені вбачається, що розмір пені, нарахованої на заборгованість відповідача за загальний період з 29.12.2017 р. до 29.06.2018 р., є арифметично вірним та обґрунтованим, у зв'язку з чим пеня підлягає стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 2923,00 грн. 3% річних та 7132,51 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З долученого до матеріалів справи розрахунку 3% річних вбачається, що розмір 3% річних було визначено позивачем у сумі 2923,00 грн., нарахованій на заборгованість відповідача за загальний період з 29.12.2017 р. до 09.08.2018 р., який є арифметично вірним та обґрунтованим, у зв'язку з чим 3% річних підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

Розмір інфляційних втрат, визначений позивачем, становить 7132,51 грн., нарахованих на заборгованість відповідача за загальний період з 29.12.2017 р. до 09.08.2018 р.

Слід зазначити, що індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочення платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу, з урахуванням індексу інфляції, визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочення.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р. № 01-06/928/2012 сума боргу, з урахуванням індексу інфляції, повинна розраховуватися виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

Як зазначено у п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

З урахуванням наведеного, згідно з вірним арифметичним розрахунком, розмір інфляційних втрат становить 5802,26 грн. за період з 01.01.2018 р. до 31.07.2018 р. на суму 159499,50 грн.

У зв'язку з наведеним заявлені позивачем інфляційні втрати підлягають частковому стягненню з відповідача.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРЕЙТ ВЕЛЕС» .

Решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків суду не спростовує.

Судові витрати відповідно до п. 2 ч. 1, п. 3 ч. 4, ч. 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРЕЙТ ВЕЛЕС» задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «УКРСПИРТ» (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Гагаріна, буд. 16, код 41138362) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРЕЙТ ВЕЛЕС» (03124, м. Київ, вул. Миколи Василенка, 7А, код 37199618) - 159499 (сто п'ятдесят дев'ять тисяч чотириста дев'яносто дев'ять) грн. 50 коп. основного боргу, 13135 (тринадцять тисяч сто тридцять п'ять) грн. 77 коп. пені, 5802 (п'ять тисяч вісімсот дві) грн. 26 коп. інфляційних втрат, 2923 (дві тисячі дев'ятсот двадцять три) грн. 00 коп. 3% річних, 2720 (дві тисячі сімсот двадцять) грн. 41 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до вимог статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складене 25.09.2018 р.

Суддя В.М. Бабкіна