Постанова

від 18.09.2018 по справі 910/32276/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" вересня 2018 р. Справа№ 910/32276/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Мальченко А.О.

Жук Г.А.

секретар судового засідання Бойко Р.А.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Сервіс Солушнс

на рішення Господарського суду міста Києва

від 15.05.2018 (дата складання та підписання повного тексту

рішення 21.05.2018)

у справі № 910/32276/15 (суддя Чинчин О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія

Сервіс Солушнс

до Товариства з обмеженою відповідальністю Сєр Кабра

про стягнення заборгованості у розмірі 166 782, 00 грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Сервіс Солушнс (далі - ТОВ Компанія Сервіс Солушнс , позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Вірний друк (далі - ТОВ Вірний друк , відповідача) про стягнення 166 782, 00 грн. В обґрунтування своїх вимог зазначило про неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором про надання послуг (основний договір) від 01.09.2014 щодо повної та своєчасної оплати наданих позивачем послуг в період з 17.07.2015 по 16.09.2015, відтак просило стягнути з відповідача 83 391, 00 грн. заборгованості та 83 391, 00 грн. штрафу, що становить несплачену суму заборгованості.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.05.2018 змінено найменування відповідача - ТОВ Вірний друк на Товариство з обмеженою відповідальністю Сєр Кабра (далі - ТОВ Сєр Кабра , відповідач).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.05.2018 у справі № 910/32276/15 у задоволенні позовних вимог ТОВ Компанія Сервіс Солушнс до ТОВ Сєр Кабра про стягнення заборгованості у розмірі 166 782, 00 грн. - відмовлено у повному обсязі. Стягнуто з ТОВ Компанія Сервіс Солушнс на користь ТОВ Сєр Кабра 21 940, 80 грн. за проведення експертизи.

Не погоджуючись із згаданим рішенням, ТОВ Компанія Сервіс Солушнс оскаржило його в апеляційному порядку, просило скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що оскаржуване рішення ухвалено за неповного та неправильного встановлення обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до невірного вирішення спору. За твердженнями апелянта, прийняття судом першої інстанції висновку експертів за результатами проведеної судово-технічної експертизи документів, на підставі якого місцевий суд дійшов висновку, що договір про надання послуг від 01.09.2014 фактично сторонами не укладався, є помилковим, адже за приписами ст. 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом з іншими доказами за встановленими цим Кодексом правилами. На переконання апелянта, оскільки питання щодо дослідження відтиску печатки ТОВ Компанія Сервіс Солушнс на предмет ідентифікації за відтиском на договорі та спірних актах, не порушувалось, наданий в цій частині висновок експерта не може мати для суду доказової сили та прийматись до уваги при наданні оцінки обставинам справи. З наявних в матеріалах доказів вбачається, що печатки ТОВ Компанія Сервіс Солушнс мають суттєві розбіжності, що позивачем ніколи й не заперечувалось, адже маючи декілька територіально віддалених один від одного офісів, товариство позивача на власний розсуд завжди мало та використовувало дві печатки, які за зовнішнім виглядом суттєво відрізняються одна від одної. Відповідно засвідчення укладеного сторонами договору печаткою відмінною від печатки, яка проставлялась на спірних актах, не може свідчити, що договір про надання послуг не укладався і що підстави для стягнення заборгованості відсутні. На думку апелянта, висновки суду про те, що акти наданих послуг не містять даних, які дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідної господарської операції,отже не є первинними документами в розумінні ЗУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , є помилковими, неправильно встановленими та не відповідають дійсним обставин справи. Крім цього, за твердженнями апелянта, судом першої інстанції допущено порушення вимог процесуального права, а саме принципу змагальності сторін, адже позивачу відмовлено в задоволенні клопотань про призначення технічної експертизи документів та почеркознавчої експертизи, результати яких повністю спростували б твердження відповідача, що останній не отримував від позивача жодних послуг та не затверджував актів наданих послуг, а додатково підтвердили б законність вимог позивача про стягнення заборгованості. Не погоджується апелянт з висновками суду про те, що надані позивачем податкові накладі є вторинними по відношенню до бухгалтерського обліку і можуть бути прийняті лише у випадку реального здійснення господарської операції, чого в даному випадку не було тощо.

Заперечуючи проти апеляційної скарги, відповідач подав відзив, в якому зазначив про безпідставність на необґрунтованість апеляційних вимог, просив не брати їх до уваги, відтак оскаржуване рішення як законне та обґрунтоване залишити без змін.

В судове засідання апеляційної інстанції 18.09.2018 з'явились представники сторін, представник позивача надав пояснення, в яких підтримав свою апеляційну скаргу, просив її задовольнити за наведених в ній підстав, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції надали пояснення, в яких заперечили доводи апеляційної скарги, просили не брати їх до уваги, відтак оскаржуване рішення як законне та обґрунтоване залишити без змін.

Розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено матеріалами справи, звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначив, що 01.09.2014 між ТОВ Компанія Сервіс Солушнс (позивачем, виконавцем за договором) та ТОВ Вірний друк , яке в подальшому змінило своє найменування на ТОВ Сєр Кабра (відповідачем, замовником за договором) укладено Договір про надання послуг (основний договір, далі Договір) (а.с.13-16, т.1), за умовами п. 1.1 якого замовник доручив, а виконавець прийняв на себе зобов'язання за плату здійснювати надання послуг з ремонту та технічного обслуговування офісної техніки третім особам (клієнтам замовника).

Відповідно до п. 1.2 Договору обов'язки виконавця з виконання завдання з надання послуг вважаються виконаними належним чином в розумінні ст. 599 ЦК України з моменту затвердження замовником Акту виконаних робіт.

Заявка замовника на здійснення послуг, передбачених п. 1.1 Договору, надаються виконавцю усно або шляхом надсилання повідомлення на електронну адресу goloviy.l@service-solution.com.ua (п.1.3 Договору).

За умовами п. 3.2 Договору вартість послуг виконавця за надання послуг, визначених п.1.1, встановлюється в Додатку №1 до Договору, який є його невід'ємною частиною.

Положеннями п. 3.3 Договору сторони погодили, що оплата послуг виконавця здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця протягом 10 календарних днів з моменту підписання (затвердження) замовником Акту виконаних робіт.

Факт належного виконання виконавцем послуг/робіт є підписаний Акт виконаних робіт, крім випадків, передбачених Договором (п. 4.1 Договору).

Акти виконаних робіт згідно п. 4.2 Договору надаються виконавцем замовнику у 2-х (двох) примірниках з підписом та печаткою уповноважених осіб виконавця для розгляду та затвердження (підписання) нарочно або шляхом надсилання рекомендованого листа з описом вкладеного.

Замовник згідно п. 4.3 Договору протягом 5-ти (п'яти) календарних днів з моменту отримання Акту виконаних робіт від виконавця, зобов'язався розглянути ці документи та затвердити (підписати) їх або надіслати письмово виконавцю обґрунтовану відмову від їх підписання. Письмова відмова від підписання Акту виконаних робіт повинна бути надіслана на юридичну адресу виконавця рекомендованим листом з описом вкладеного.

У разі вмотивованої відмови замовника від підписання Актів, сторонами оформляється двосторонній акт з переліком виявлених дефектів та/або недоліків у наданих послугах та строків їх виконання виключно за рахунок виконавця (п. 4.4 Договору).

Відповідно до п. 4.5 Договору у разі ненадання протягом строку, встановленого п. 4.4, мотивованої відмови від підписання Акту виконаних робіт такий Акт вважається узгодженим (затвердженим) замовником та не потребує подальшого підписання з боку останнього.

Положеннями п. 5.3 Договору визначено, що за порушення замовником зобов'язань перед виконавцем по оплаті за надані послуги більш ніж на 30 календарних днів, замовник сплачує виконавцю штраф в розмірі невиплаченої суми та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення від розміру простроченої суми.

Договір згідно п. 8.1 вважається укладеним з моменту його підписання і діє до 01.01.2016 з можливістю подальшого продовження. Договір вважається продовженим на наступний рік, якщо жодна із сторін письмово не повідомить іншу про розірвання Договору за 2 тижні до закінчення терміну його дії.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що між сторонами за період співпраці в період з 08.09.2014 по 30.06.2015 в письмовій формі не укладено жодних договорів, оскільки позивач надавав послуги відповідачу на підставі усної домовленості, а факт надання послуг за кожний конкретний період підтверджувався підписанням сторонами акту надання послуг. За твердженнями відповідача, наданий позивачем Договір про надання послуг (основний договір) від 01.09.2014 був підписаний неуповноваженою особою, адже директор ОСОБА_4, якою він підписаний, була звільнена із займаної посади 24.03.2015 на підставі протоколу №1/15 Загальних зборів учасників ТОВ Вірний друк від 24.03.2015.

Як встановлено матеріалами справи, під час розгляду справи судом першої інстанції з метою встановлення правомірності заявлених позовних вимог, встановлення наявності фактів і способів внесення змін до документів та виявлення їх первинного змісту, ідентифікації підписів, всебічного, повного та об'єктивного розгляду спору й вирішення питань, що потребують спеціальних знань, ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2016 у справі № 910/32276/15 призначено комплексну судову почеркознавчу та технічну експертизу документів, проведення якої доручено Київському науково - дослідному інституту судових експертиз.

На вирішення експертів щодо цього Договору з урахуванням ухвали про виправлення описки від 30.05.2016 поставлено наступні питання:

- Чи виготовлені сторінки 1, 2, 3, 4 Договору у різний час, якщо так, то зазначити період.

- Чи виготовлені сторінки 1, 2, 3, 4 Договору на одному й тому самому копіювально-розмножувальному апараті.

- Чи містять спільну родову (групову) належність фарбувальні речовини, що містяться на сторінках 1, 2, 3, 4 Договору, а саме підлягає дослідженню підписи (паста кулькових ручок) та друкований текст (тонер) (з урахуванням уточнень суду).

- В який період часу виготовлений Договір.

Згідно висновку експертів за результатами проведення судово-технічної експертизи документів №3073/3074/16-34/3075/16-33/12401/17-34/12402-12405/17-33 від 03.07.2017 (а.с. 218-230, т.1):

1) Друковані тексти досліджуваного Договору, документу нанесені електрографічним способом з використанням друкуючого пристрою з лазерним способом друку.

Підписи від імені сторін у досліджуваному Договорі виконані рукописним способом з використанням кулькових ручок без застосування способів технічного відтворення підписів.

Відтиски печаток у досліджуваному Договорі нанесені рельєфними кліше (печаток), виготовленими фотополімерним способом, без застосування способів технічного відтворення відтисків.

Відтиск печатки від імені ТОВ Вірний Друк , що міститься у наданому Договорі, нанесений печаткою ТОВ Вірний Друк , вільні зразки відтисків якої надані для дослідження.

Відтиск печатки від імені ТОВ Компанія Сервіс Солушнс , що міститься у Договорі, нанесений не печаткою ТОВ Компанія Сервіс Солушнс , вільні зразки відтисків якої надані для дослідження, а іншою печаткою.

2) Будь-яких ознак, які б свідчили про застосування монтажу при виготовленні аркушів досліджуваного Договору та внесення змін у форму та зміст текстів із використанням комп'ютерної та копіювально-множинної техніки, не встановлено.

Аркуші досліджуваного документу могли бути надруковані на одному принтері. Вирішити у категоричній формі питання щодо надрукування аркушів досліджуваного Договору на одному принтері не є можливим у зв'язку із відсутністю характерного індивідуального комплексу ознак притаманних конкретному принтеру.

3) Вирішити питання стосовно часу виконання друкованих текстів досліджуваного документу не є можливим в зв'язку з відсутністю у експертів впроваджених у судово-експертну практику України Методик встановлення часу виконання друкованих текстів, нанесених з використанням друкуючих пристроїв з лазерним способом друку. В місці розташування реквізитів ТОВ Вірний Друк спочатку був нанесений відтиск печатки, поверх якого виконаний друкований текст, підпис від імені зазначеної сторони нанесений поверх друкованого тексту. В місці розташування реквізитів ТОВ Компанія Сервіс Солушнс спочатку був виконаний друкований текст, поверх нього нанесений відтиск печатки та виконаний підпис від імені зазначеної сторони.

Встановити давність нанесення відтиску печатки ТОВ Вірний Друк у наданому Договорі, не видається за можливе, в зв'язку із нестійкістю та неповнотою відображення експлуатаційних ознак досліджуваного відтиску печатки, неможливістю прослідкувати зміни у знаках рельєфного кліше печатки, а також з урахуванням відсутності порівняльних зразків за період, що передував наявному датуванню досліджуваного документа.

Але, з урахуванням результатів дослідження послідовності нанесення відтиску печатки від імені ТОВ Вірний Друк у наданому Договорі, а саме нанесення друкованого тексту, не виключає можливості нанесення досліджуваного відтиску у період, що передував даті, яка зазначена у досліджуваному договорі.

Встановити час виконання підписів, що містяться на сторінках 1, 2, 3, 4 досліджуваного Договору, не видається за можливе через заборону судді на вирізання штрихів рукописних записів і підписів у досліджуваному документі.

4) Встановити, чи мають спільну родову (групову) належність фарбувальні речовини, що містяться на сторінках 1, 2, 3, 4 досліджуваного Договору, не видається можливим через заборону судді на вирізання штрихів друкованих знаків у досліджуваному документі.

Приймаючи до уваги викладені висновки експертів в якості належних та допустимих доказів на підставі ст. ст. 76-79 ГПК України, зокрема, враховуючи, що відтиск печатки від імені ТОВ Компанія Сервіс Солушнс у наданому Договорі, нанесений не печаткою ТОВ Компанія Сервіс Солушнс , а іншою печаткою; в місці розташування реквізитів ТОВ Вірний Друк спочатку був нанесений відтиск печатки, поверх якого виконаний друкований текст, суд першої інстанції дійшов висновку, що Договір про надання послуг (основний договір) від 01.09.2014, визначений позивачем в якості підстави позову, фактично між сторонами не укладався.

Апеляційний господарський суд не погоджується з такими висновками місцевого суду.

За приписами ст. 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими ст. 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені в результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові , складений у порядку, визначеному законодавством (ч. 1 ст. 98 ГПК України).

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань . Предметом висновку експерта не можуть бути питання права (ч.2 ст. 98 ГПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, клопотань відповідача про призначення технічної експертизи документів та почеркознавчої експертизи документів (а.с. 49-51, 131-134, т. 1) та ухвали Господарського суду міста Києва від 17.02.2016 (а.с. 135- 139, т. 1), якою призначено дану експертизу, питання щодо дослідження відтиску печатки ТОВ Компанія Сервіс Солушнс на предмет її ідентифікації з відтиском, що міститься на Договорі та Актах наданих послуг №897 від 17.07.2015, №973 від 29.07.2015, №1076 від 17.08.2015, №1161 від 31.08.2015 судом не розглядалось та на вирішення експертизи не ставилось.

Оскільки згадане питання не було предметом доказування і вирішення експертизи у даній справі, адже жодна із сторін не заперечувала факту укладення Договору зі сторони позивача та скріплення його печаткою останнього, наданий в цій частині висновок експертів не може мати для суду доказовості та прийматись до уваги в ході оцінки обставин даної справи щодо укладення Договору позивачем.

Крім цього, обставини щодо розбіжності печатки позивача з його ж печаткою, проставленою на Договорі, позивач не заперечує, вказуючи, що за наявності декількох територіально віддалених один від одного офісів (в тому числі в місті Луцьку), в кожному з яких під час оформлення різноманітних документів періодично виникає потреба у відбитку печатки, а також за відсутності жодних законодавчих заборон щодо наявності декількох печаток, рішення щодо потреби в яких приймається суб'єктом господарювання на власний розсуд, ТОВ Компанія Сервіс Солушнс завжди мало та використовувало в своїй діяльності дві печатки, які за своїм зовнішнім виглядом суттєво відрізняються одна від одної, адже одна з них має спеціальну відмінну позначку №1 .

З огляду на наведене та те, що факт укладення Договору зі сторони позивача та скріплення його печаткою останнього ніким не оспорюється та не є предметом розгляду даної справи, а за висновками проведеної судово-технічної експертизи документів №3073/3074/16-34/3075/16-33/12401/17-34/12402-12405/17-33 від 03.07.2017 відтиск печатки від імені ТОВ Вірний Друк у даному Договорі, нанесений печаткою ТОВ Вірний Друк , суд апеляційної інстанції дійшов висновку про фактичне укладення Договору між ТОВ Компанія Сервіс Солушнс та ТОВ Вірний Друк , на підставі якого позивачем заявлено позовні вимоги у даній справі.

При цьому, судом першої інстанції правомірно не взято до уваги заперечень відповідача з приводу укладення Договору від імені відповідача неуповноваженою особою - директором ОСОБА_4, оскільки Договір датовано 01.09.2014, а директора ТОВ Вірний Друк ОСОБА_4 звільнено з займаної посади 24.03.2015 року на підставі протоколу №1/15 загальних зборів учасників, тобто після укладення Договору (а.с. 58, т.1).

Цивільні права та обов'язки згідно ч. 1 ст. 11 ЦК України виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Договором на підставі ст. 626 ЦК України є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України ( п. 2 ч. 1 ст. 193 ГК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин згідно ст. ст. 193 ГК України, 525, 526 ЦК України повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначив, що на виконання умов Договору він надав послуги з ремонту та технічного обслуговування офісної техніки третім особам (клієнтам замовника), а відповідач в свою чергу прийняв надані послуги, що підтверджується Актами надання послуг №897 від 17.07.2015 на суму 21 210, 00 грн., №973 від 29.07.2015 на суму 16 835, 00 грн., №1076 від 17.08.2015 на суму 18 480, 00 грн., №1161 від 31.08.2015 на суму 17 115, 00 грн., №1296 від 16.09.2015 на суму 22 095, 00 грн. (а.с.17, 19, 21, 23, 25. т. 1).

Матеріалами справи встановлено, що Акти надання послуг №897 від 17.07.2015 на суму 21 210, 00 грн., №973 від 29.07.2015 на суму 16 835, 00 грн., №1076 від 17.08.2015 на суму 18 480, 00 грн., №1161 від 31.08.2015 на суму 17 115, 00 грн. містять посилання на Договір основний договір , їх підписано представниками сторін та скріплено печатками підприємств, Акт надання послуг №1296 від 16.09.2015 на суму 22 095, 00 грн. також містить посилання на основний договір, однак його підписано та скріплено печаткою лише ТОВ Компанія Сервіс Солушнс .

Заперечуючи проти позову, зокрема в частині надання позивачем послуг, відповідач зазначав, що згадані Акти надання послуг, які визначено позивачем в якості підстави позову, підписано не директором ТОВ Вірний Друк .

З метою встановлення правомірності заявлених позовних вимог, ідентифікації підписів, всебічного, повного та об'єктивного розгляду спору й вирішення питань, що потребують спеціальних знань, ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2017 у справі № 910/32276/15 призначено повторну судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

На вирішення експерта поставлено наступні питання:

- Чи виконано рукописний підпис на Акті надання послуг №897 від 17.07.2015 на суму 21 210, 00 грн. від замовника - Товариства ТОВ Вірний Друк директором ТОВ Вірний Друк - ОСОБА_5.

- Чи виконано рукописний підпис на Акті надання послуг №973 від 29.07.2015 на суму 16 835, 00 грн. від замовника - ТОВ Вірний Друк директором ТОВ Вірний Друк - ОСОБА_5.

- Чи виконано рукописний підпис на Акті надання послуг №1076 від 17.08.2015 на суму 18 480, 00 грн. від замовника - ТОВ Вірний Друк директором ТОВ Вірний Друк - ОСОБА_5.

- Чи виконано рукописний підпис на Акті надання послуг №1161 від 31.08.2015 на суму 17 115, 00 грн. від замовника - ТОВ Вірний Друк директором ТОВ Вірний Друк - ОСОБА_5.

Згідно висновку експертів за результатами проведеної судово-почеркознавчої експертизи №15315/15316/17-32 від 26.01.2018 (а.с. 37-49, т.2):

1) Підписи від імені ОСОБА_5 у наданих на дослідження документах виконано рукописним способом без попередньої технічної підготовки та застосування технічних засобів.

2) Підписи від імені ОСОБА_5 у акті надання послуг №897 від 17.07.2015 та акті надання послуг №1076 від 17.08.2015 виконані не ОСОБА_5, а іншою особою.

3) Підписи від імені ОСОБА_5 у акті надання послуг №973 від 29.07.2015 та акті надання послуг №1161 від 31.08.2015 виконані не ОСОБА_5, а іншою особою.

Таким чином, Акти надання послуг №897 від 17.07.2015 на суму 21 210, 00 грн., №973 від 29.07.2015 на суму 16 835, 00 грн., №1076 від 17.08.2015 на суму 18 480, 00 грн., №1161 від 31.08.2015 на суму 17 115, 00 грн., які визначено в якості належних та допустимих доказів на підтвердження факту надання послуг, підписано неуповноваженою особою ТОВ Вірний Друк , яке змінило своє найменування на ТОВ Сєр Кабра .

За приписами ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин сторін) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 цього Закону (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин сторін) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1994, господарські операції господарюючих суб'єктів фіксуються та підтверджуються первинними документами, складеними та оформленими відповідно до вимог цього Положення; первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, від імені якого складено документ, назва документа, дата та місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному та вартісному виразі), посади, підписи та прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та складання первинного документу; первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам на підставі вищезгаданого, суд першої інстанції правомірно зазначив, що оскільки Акти надання послуг №897 від 17.07.2015 на суму 21 210, 00 грн., №973 від 29.07.2015 на суму 16 835, 00 грн., №1076 від 17.08.2015 на суму 18 480, 00 грн., №1161 від 31.08.2015 на суму 17 115, 00 грн. не містять даних, які дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, посади відповідальної особи, відповідно не можуть вважатись первинними документами в розумінні вищенаведених Закону та Положення, тобто не фіксують факт здійснення господарської операції, відтак доводи позивача (апелянта) в цій частині як безпідставні та необґрунтовані не заслуговують на увагу.

Крім цього, враховуючи приписи ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , відповідно до яких господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, місцевий суд зазначив, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як встановлено матеріалами справи, на підтвердження своїх вимог, крім вищезгаданих актів надання послуг, позивачем до матеріалів справи долучено копії електронних податкових накладних від 30.07.2015, від 15.08.2015, від 09.09.2015 та від 02.10.2015, які складено ним на спірні господарські операції (а.с. 92-99, т.1).

Платниками податків згідно ст. 15 Податкового кодексу України визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

За змістом ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Положеннями підп. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу визначено, що податок на додану вартість - це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V Податкового кодексу України.

Відповідно до ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є, зокрема, операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України згідно ст. 186 Податкового кодексу України.

Платник податку на підставі ст. 201 вказаного Кодексу зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну складену за вибором покупця (отримувача) у паперовому вигляді або в електронній формі. Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту (п.п. 198.1, 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України) виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Разом з цим, на підставі п. п. 198.2, 198.3 ст.198, п. 201.1, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України можна зробити висновок, що податкові накладні є вторинними, похідними документами від первинного документу, що підтверджує факт здійснення господарської операції. Тобто податковий облік є вторинним по відношенню до бухгалтерського і можливий лише у випадках реального здійснення господарської операції.

Оскільки позивачем не доведено належними, допустимими та достовірними доказами в розумінні ст. ст. 76-79, 91 ГПК України реальне здійснення господарських операцій з надання послуг, оформлених Актами надання послуг № 897 від 17.07.2015, № 973 від 29.07.2015, № 1076 від 17.08.2015 та № 1161 від 31.08.2015, надані ним податкові декларації правомірно не прийнято судом першої інстанції в якості доказів здійснення цих господарських операцій.

Посилання позивача на Акт звірки взаєморозрахунків за період 30.06.2015 - 28.09.2015 між ТОВ Компанія Сервіс Солушнс та ТОВ Вірний друк за Договором (а.с. 91, т.1), як на доказ підтвердження факту надання послуг, не заслуговують на увагу, адже Акт звірки взаєморозрахунків є фіксуючим документом, який не є первинним і не доводить факту здійснення будь-яких господарських операцій (поставки, надання послуг тощо), є лише відображенням стану заборгованості та в окремих випадках руху коштів у бухгалтерському обліку підприємств й має інформаційний характер. Цей Акт звірки взаєморозрахунків не підтверджує факту погодження відповідачем наявної заборгованості, оскільки Акт звірки не є документом, що фіксує зміст договору чи вносить зміни до договору та не породжує будь-яких прав та обов'язків сторін. Крім цього, в ньому не зазначено прізвища, ім'я, по-батькові осіб, які його підписали, їх посадового становища, що унеможливило встановлення осіб сторін, чиї підписи містяться на цьому Акті.

Наявні в матеріалах банківські виписки та платіжні доручення (а.с. 68-86, 98-108, т.1), які підтверджують сплату ТОВ Вірний друк грошових коштів за період з 13.11.2014 по 25.09.2015 на користь ТОВ Компанія Сервіс Солушнс , не можуть бути належними, допустимими та достовірними доказами на підтвердження здійснення відповідачем конклюдентних дій з визнання факту надання послуг за спірними Актами надання послуг. Крім цього, відповідач не заперечував факту здійснення ним оплати за фактично надані позивачем послуги за відповідними заявками без укладення Договору.

Здійснення ТОВ Вірний друк оплати грошових коштів в розмірі 12 344, 00 грн. на користь ТОВ Компанія Сервіс Солушнс , що підтверджується платіжним дорученням №4105 від 24.09.2015 із зазначенням призначення платежу: оплата за послуги згідно рах. №934 від 17.07.2015 (а.с. 29-30, т.1), також не може свідчити про прийняття цих послуг, адже згаданий рахунок на оплату по замовленню виставлено на оплату послуг згідно Акту надання послуг №897 від 17.07.2015 на суму 21 210, 00 грн., який підписано неуповноваженою особою й це встановлено за результатами проведеної судової почеркознавчої експертизи.

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази направлення на адресу відповідача рахунків на оплату по замовленню №934 від 17.07.2015 на суму 21 210, 00 грн., №1016 від 29.07.2015 на суму 16 835, 00 грн., №1129 від 17.08.2015 на суму 18 480, 00 грн., №1219 від 31.08.2015 на суму 17 115, 00 грн. 00 коп., №1356 від 16.09.2015 на суму 22 095, 00 грн., всього на суму 95 735, 00 грн., а рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати кошти, їх не може бути прийнято судом до уваги.

Крім цього, матеріали справи не містять жодних належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження надання замовником виконавцю заявок на здійснення послуг за спірними Актами.

Витяг з програми позивача в таблиці (а.с. 136-144, т. 2), наданий на підтвердження заяви свідка ТОВ Компанія Сервіс Солушнс від 03.04.2018 про надання позивачем послуг по заміні картриджів та ремонту принтерів за заявками ТОВ Вірний друк , судом не взято до уваги в якості належного та допустимого доказу на підтвердження надання замовником заявок, оскільки такий витяг викладено у формі таблиці без будь-яких посилань на надіслання заявок на адресу позивача.

З огляду на наведене та встановлений судовими експертами факт непідписання директором ТОВ Вірний друк Актів надання послуг №897 від 17.07.2015 на суму 21 210, 00 грн., №973 від 29.07.2015 на суму 16 835, 00 грн., №1076 від 17.08.2015 на суму 18 480, 00 грн., №1161 від 31.08.2015 на суму 17 115, 00 грн., які, в свою чергу, не фіксують факту здійснення господарської операції та не можуть вважатись належним чином оформленими первинними документами в розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості за цими актами й відповідно для задоволення позову в цій частині.

За таких обставин, подане ТОВ Компанія Сервіс Солушнс на стадії апеляційного перегляду справи клопотання про призначення судової технічної експертизи з метою ідентифікації печатки ТОВ Вірний друк , нанесеної на спірні Акти надання послуг, з нанесеною на Договорі та інших додатково поданих документах печаткою, а також судової почеркознавчої експертизи з метою порівняння рукописного підпису директора ТОВ Вірний друк ОСОБА_5 на спірних та додатково поданих Актах, як безпідставне та необґрунтоване не підлягає задоволенню. Так, обов'язковим реквізитом на первинних документах (спірних Актах надання послуг) є, зокрема, саме особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, а не наявність печатки товариства. Оскільки за результатами проведеної судом першої інстанції почеркознавчої експертизи встановлено факт непідписання цих Актів директором ТОВ Вірний друк ОСОБА_5, підстав для проведення судової технічної та почеркознавчої експертизи апеляційний суд не знаходить.

З приводу заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача заборгованості на підставі Акту надання послуг №1296 від 16.09.2015 на суму 22 095, 00 грн. (а.с. 25, т.1), який підписано виконавцем й скріплено його печаткою, проте не підписано замовником, слід зазначити, що жодних належних та допустимих доказів на підтвердження передачі нарочно або шляхом надсилання рекомендованого листа з описом вкладення замовнику цього Акту для розгляду, погодження або надання письмової обґрунтованої відмови від його підписання, матеріали справи не містять.

Крім цього, згідно заяви свідка ТОВ Компанія Сервіс Солушнс від 03.04.2018, примірники Актів наданих послуг, які підписано виконавцем, завжди надсилались поштовим відправленням або передавались нарочно кур'єром, однак в зв'язку із значним документообігом при здійсненні господарської діяльності та зі спливом часу назвати конкретно визначений спосіб чи безпосередньо особу позивач не зміг.

Оскільки позивачем не дотримано порядку передачі/направлення Акту надання послуг №1296 від 16.09.2015 на суму 22 095, 00 грн. на адресу відповідача, даний акт не може вважатися узгодженим (затвердженим) замовником й відповідно у останнього не виникло обов'язку по його оплаті, відтак заявлені позивачем вимоги про стягнення заборгованості за вказаним Актом також є недоведеними та не підлягають задоволенню.

За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 83 391, 00 грн. заборгованості.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь 83 391, 00 грн. штрафу, що становить несплачену суму заборгованості (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, яка прийнята судом до розгляду) є похідними та фактично не доведеними, отже в їх задоволенні також належить відмовити.

Доводи позивача (апелянта) з приводу неповного та неправильного встановлення обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до невірного вирішення спору, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

За таких обставин, не зважаючи на помилковість висновків місцевого суду в частині визнання неукладеним сторонами Договору, з якими не погодився суд апеляційної інстанції та щодо яких виклав свою позицію, що наведено вище, суд першої інстанції правомірно визнав вимоги ТОВ Компанія Сервіс Солушнс до ТОВ Сєр Кабра про стягнення 166 782, 00 грн. недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі. Відтак, підстав для скасування оскарженого рішення немає. Доводи апелянта по суті його скарги щодо обґрунтованості позовних вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Керуючись ст.ст. 240, 269-270, 273, 275, 281-284 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Сервіс Солушнс залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2018 у справі № 910/32276/15 - без змін.

Матеріали справи № 910/32276/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Повний текст постанови складено 24.09.2018

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді А.О. Мальченко

Г.А. Жук