Рішення

від 17.09.2018 по справі 0340/1502/18

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2018 року ЛуцькСправа № 0340/1502/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Костюкевича С.Ф.,

при секретарі судового засідання Шевчику Ю.В.,

за участю представника позивача Пасічника О.О.,

представника відповідача Кушнір Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватно-орендної агрофірми Колос до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

Приватно-орендна агрофірма Колос (далі - ПОА Колос ) звернулася з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі - ГУ ДФС у Волинській області) про визнання протиправним та скасування наказу №1872 від 21.05.2018 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ГУ ДФС у Волинській області винесено наказ №812 від 21.02.2018 року Про проведення документальної планової виїзної перевірки ПОА Колос з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року, з врахуванням п.102.1 ст.102 Податкового кодексу України, терміном 20 робочих днів з 05.03.2018 року.

Наказ від 21.02.2018 року №812 був оскаржений ПОА Колос до суду. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 20.07.2018 року у справі №803/1088/18 позов ПОА Колос задоволено, визнано протиправним та скасовано наказ від 21.02.2018 року №812.

ГУ ДФС у Волинській області 21.05.2018 року було прийнято наказ №1872 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПОА Колос .

Підставою винесення оскаржуваного наказу вказано, що у зв'язку з поданням ПОА Колос заперечення вхідний номер № 7550/10 від 03.05.2018 року на акт планової виїзної документальної перевірки від 16.04.2018року №5906/14-04/5478203 та відповідно до п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 ПК України вказано відділу перевірок з окремих питань, позапланових перевірок ризикових платників та моніторингу ризикових операцій управління аудиту ГУ ДФС у Волинській області провести документальну позапланову виїзну перевірку ПОА Колос з питань, що стали предметом заперечення, тривалістю 5робочих днів з 23.05.2018 року.

Позивач вважає необґрунтованим оскаржуваний наказ, оскільки вказаним наказом порушено строк 1095 днів за який може бути проведена перевірка та вказаний наказ є похідним від наказу про проведення планової перевірки, який скасований судом.

З огляду на викладене, позивач просить визнати протиправними та скасувати наказ №1872 від 21.05.2018 року.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав, наведених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила суд в позові відмовити повністю.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до повного задоволення, враховуючи наступне.

Частина 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси і просити про їх захист.

Судом встановлено, що ГУ ДФС у Волинській області видано наказ №812 від 21.02.2018 року Про проведення документальної планової виїзної перевірки ПОА Колос з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року, з врахуванням п.102.1 ст.102 Податкового кодексу України, терміном 20 робочих днів з 05.03.2018 року, про що платнику податків було надіслано повідомлення та вручено директору ПОА Колос .

За результатами перевірки працівниками ГУ ДФС у Волинській області складено акт від 16.04.2018 року №5906/14-04/5478203 Про результати документальної планової виїзної перевірки ПОА Колос .

Позивачем було подано заперечення на даний акт перевірки від 16.04.2018 року №5906/14-04/5478203. Ознайомившись з письмовими запереченнями, начальником ГУ ДФС у Волинській області, відповідно до п.75.1 ст.75, п.78.1.5 п.78.1 ст.78 ПК України, видано наказ №1873 від 21.05.2018 року Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПОА Колос , за результатами проведення якої складено акт перевірки №9097/14-04/5478203 від 08.06.2018 року Про результати документальної планової виїзної перевірки ПОА Колос податкового законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року з питань, що стали предметом заперечень , на підставі якого винесено податкові повідомлення-рішення №00059114045, №0005931404, №0005901404 від 19.06.2018 року.

Наказ від 21.02.2018 року №812 Про проведення документальної планової виїзної перевірки ПОА Колос з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року був оскаржений ПОА Колос до суду. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 20.07.2018 року у справі №803/1088/18 позов ПОА Колос задоволено, визнано протиправним та скасовано наказ від 21.02.2018 року №812.

Не погоджуючись з наказом ГУ ДФС у Волинській області №1872 від 21.05.2018 року Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПОА Колос , позивач звернувся до суду з вимогою про визнання його протиправним та скасування.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Пунктом 75.1. ст. 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Згідно п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок. Не може бути предметом планової документальної перевірки питання дотримання платником податків принципу "витягнутої руки". Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Порядок проведення документальних позапланових перевірок регулюється положеннями статті 78 ПК України.

Однією з підстав для проведення документальної позапланової перевірки платником податків є подання в установленому порядку контролюючому органу заперечення до акта перевірки та/або додаткових документів в порядку, визначеному п. 44.7 ст. 44 ПК України, або скарги на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення у разі, коли платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об'єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки; така перевірка проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження; наказ про проведення документальної позапланової перевірки з вищевказаних підстав видається у разі розгляду заперечення до акта перевірки та/або додаткових документів у порядку, визначеному п. 44.7 ст. 44 ПК України, - контролюючим органом, який проводив перевірку (п.п. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 ПК України).

Згідно п. 78.4 ст. 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Таким чином, право контролюючого органу на проведення позапланової виїзних документальних перевірок, відбувається шляхом винесення відповідного наказу.

Поряд із цим, п. 102.1 ст. 102 ПК України передбачено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Випадки, коли строки давності, визначені пунктом 102.1 ст. 102 ПК України, не застосовуються, визначені п. 102.2. ст. 102 ПК України: коли податкову декларацію за період, протягом якого виникло податкове зобов'язання, не було подано; коли посадову особу платника податків (фізичну особу - платника податків) засуджено за ухилення від сплати зазначеного грошового зобов'язання або у кримінальному провадженні винесено рішення про його закриття з нереабілітуючих підстав, яке набрало законної сили.

Відтак, ПК України чітко визначено, граничні періоди, за які можуть проводитися перевірки платників податків, які обмежуються 1095 днями після останнього дня граничного строку подання податкової декларації, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань.

У листі Державної фіскальної служби України від 05.05.2017 року № 11356/7/99- 99-14-03-03-17 Про застосування строків давності при організації та проведенні документальних перевірок юридичних осіб , адресованому територіальним органам ДФС, зазначено, що при плануванні, організації та проведенні документальних перевірок слід враховувати, що з 01.01.2017 року строки давності поширюються також на період, який може бути охоплений перевіркою. З метою дотримання вимог, визначених у ст. 81 Кодексу, при зазначенні у наказі про проведення документальної перевірки, періоду діяльності, який буде перевірятися, необхідно враховувати обмеження, встановлені п. 102.1 ст. 102 Кодексу.

Таким чином, ПК України чітко визначено граничні періоди, за які можуть проводитися перевірки платників податків, які обмежуються 1095 днями після останнього дня граничного строку подання податкової декларації, а якщо така податкова декларація була подана пізніше, - за днем її фактичного подання та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань. Тобто, контролюючий орган має право призначити проведення документальної перевірки за 1095 днів, що передують призначенню перевірки. Призначення контролюючим органом документальної перевірки поза межами вказаного строку є прямим порушенням норм податкового законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 14.01.2015 року (справа №2а/0270/1757/11), від 16.12.2015 року (справа №826/2139/14), від 25.04.2013 року (справа №2а/0270/1705/11) та постанові Верховного Суду України від 09.02.2016 року (справа №826/3285/15).

Як встановлено судом, наказ ГУ ДФС у Волинській області №1872 від 21.05.2018 року Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПОА Колос прийнято 21.05.2018 року.

З огляду на те, що наказ про призначення перевірки прийнято 21.05.2018 року, відповідач мав право призначити проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПОА Колос за період з 21.05.2015 року по 31.12.2017 року, тобто за 1095 днів, що передують призначенню перевірки.

Таким чином, наказом Головного управління ДФС у Волинській області №1872 від 21.05.2018 року Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПОА Колос призначено документальну позапланову виїзну перевірку за період діяльності з 01.01.2015 року по 31.31.2017 року, терміном 20 робочих днів з 23.05.2018 року по дату завершення перевірки, тобто з порушенням строків, встановлених статтею 102 Податкового кодексу України.

Крім того, суд враховує, що наказ від 21.02.2018 року №812, яким було призначено планову документальну виїзну перевірку ПОА Колос щодо якого, фактично, є похідним оскаржуваний наказ про призначення документальної позапланової виїзної перевірки ПОА Колос , який винесений за результатом розгляду заперечень до акту перевірки, було визнано протиправним та скасовано рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 20.07.2018 року у справі №803/1088/18. Оскільки визнано протиправним та скасовано первісний наказ від 21.02.2018 року №812, який є таким, що не створює жодних правових наслідків, то, відповідно, протиправним є такий, що випливає з первісного (такого, що не має жодних правових наслідків) наказу оскаржуваний наказ.

Враховуючи викладене, суд вважає, що наказ ГУ ДФС у Волинській області від 21.05.2018 року Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПОА Колос винесений із порушенням положень податкового законодавства, а тому підлягає скасуванню.

Згідно з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалі від 22.06.2016 року по справі №К/800/53023/15 зазначено, що у разі визнання перевірки незаконною така перевірка відсутня як юридичний факт, що виключає наявність у податкового органу компетенції на прийняття податкового повідомлення-рішення; у такому випадку висновки акта перевірки, визнаної протиправною, не повинні оцінюватися судом. Податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню в силу незаконності податкової перевірки та відсутності правових наслідків такої.

Щодо права позивача на оскарження наказу на проведення перевірки, після фактичного проведення самої перевірки, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Встановлені главою 8 розділу II ПК України правила щодо призначення та проведення перевірок є законодавчими гарантіями дотримання прав платників податків під час контролю за дотриманням вимог податкового та іншого законодавства, який здійснюється контролюючими органами в розумінні ПК України в процесі адміністрування податків і зборів. Відповідні гарантії спрямовані на забезпечення нормального перебігу господарської діяльності платників податків, а так само на надання можливості платникові податків висловити свою незгоду із неправомірним, на його думку, проведенням контрольних заходів щодо такого платника.

Недотримання встановлених статтями 75-81 ПК України приписів порушує відповідні гарантії захисту прав та інтересів платника податків, а отже, є порушенням суб'єктивних прав останнього в адміністративних правовідносинах.

А тому, в разі призначення документальної перевірки платник податків має право оскаржувати відповідні рішення (в тому числі накази про призначення перевірки), дії або бездіяльність контролюючого органу незалежно від того, чи фактично здійснено таку перевірку.

Правова позиція про те, що платник податків має право оскаржити наказ податкового (контролюючого) органу про проведення перевірки платника податків, незалежно від її виду та від того, чи проведена така перевірка, міститься, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 27 січня 2015 року №21-425а14, від 9 лютого 2016 року у справі № 826/5689/13-а, від 16 лютого 2016 року у справі № 826/12651/14 та Вищого адміністративного суду України від 02 лютого 2016 року у справі № К/800/61414/14, від 29 листопада 2016 року К/800/53451/15.

Вищевказана правова позиція узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним в постанові від 21 березня 2018 року у справі №812/602/17, відповідно до якого право на судовий захист пов'язане із самою протиправністю оскаржуваного рішення, і не ставиться в залежність від наслідків його реалізації, що узгоджується із правовою позицією, викладеною Верховним Судом України у постанові від 27 січня 2015 року у справі №21-425а14 .

Також, згідно ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно із ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.10.2011 року у справі Рисовський проти України вказаний суд підкреслив особливу важливість принципу належного урядування . Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах Беєлер проти Італії , Онер'їлдіз проти Туреччини , Megadat.com Б.г.І. проти Молдови , і Москаль проти Польщі ). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах Лелас проти Хорватії , і Тошкуце та інші проти Румунії ) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (рішення у справі Лелас проти Хорватії ).

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду, відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку про повне задоволення адміністративного позову Приватно-орендної агрофірми Колос до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування наказу №1872 від 21.05.2018 року.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Волинської області судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1 762 грн., сплачені згідно платіжного доручення від 30.07.2018 року №220.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДФС у Волинській області від 21.05.2018 року №1872.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Волинській області на користь Приватно-орендної агрофірми Колос судовий збір у розмірі 1 762 грн.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статями 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення цього Кодексу. Апеляційна скарга може бути подана до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач Приватно-орендна агрофірма Колос (45776, Волинська область, Горохівський район, село Мерва, код ЄДРПОУ 05478203).

Відповідач Головне управління ДФС у Волинській області (43000, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 4, код ЄДРПОУ 39400859)

Головуючий-суддя С.Ф. Костюкевич

Повне рішення суду складено 24.09.2018 року.